menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 23.04.2022 в 10:41
Фанф прочитано: 385 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (43 Розділ)


23.04.2022, 10:41
43. Флешбек 18

Плейлист

Dangerous Game – Klergy 
Nowhere – Black Match
Wake Up World – UNSECRET & Maggie Ekford
1216 – Echos 
Sirens – Mavenne 

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYBPGRazzQk9mHGRbOFLYtwv&feature=share

Вересень 2002.

Апарувавши до хижі наступного тижня, Герміона виявила її абсолютно порожньою.
Стіл, стільці, а також решта нечисленних меблів, котрі стояли там раніше, зникли.
Вона відчула, як від страху скрутило нутрощі, і почула, як смикнулась ручка дверей після того, як дівчина її відпустила.
Герміона оглянула кімнату у пошуках сувою. Вочевидь, його не було, але вона продовжувала сподіватись, що могла просто не помітити його.
Кімната була абсолютно порожньою.
Вона повільно обійшла кімнату та знову оглянулась.
«Можливо, Малфой просто був зайнятий. Можливо, він принесе сувій увечері», - нервово міркувала вона.
Але тепер тут не було навіть меблів.
Можливо, він був поранений або вбитий. Їй ніколи не приходила в голову ця думка. Драко міг загинути, а вона навіть не дізналась би про те, що трапилось. Він би просто зник з її життя, і вона ніколи більше його не побачила б.
Северус сказав би їй, якби щось трапилось із Драко…
Як би там не було, будинок був порожній.
І Герміона продовжувала стояти посеред кімнати, не знаючи, що їй робити далі.
Звісно ж, він би не відмовився від співпраці з Орденом лише через те, що вона забруднила кров’ю його пошарпаний диван. Заради того, щоб залишитись шпигуном їхньої сторони, він дозволив перетворити свою спину у криваве місиво. Навряд чи його засмутити те, що вона заплямувала своєю кров’ю його таємний сховок.
Можливо, він просто спалив усі меблі.
Вона востаннє кинула погляд на кімнату та попрямувала до дверей. Герміона вирішила, що повернеться сюди ввечері. І дозволить собі запанікувати, лише якщо від нього не буде жодних звісток наступного тижня. А поки вона не стане хвилюватись. Можливо, всьому цьому є якесь раціональне пояснення.
Вона саме переступала через поріг, коли почула позаду себе клацання апарації. Різко повернувшись, дівчина побачила Малфоя, що опинився посеред кімнати.
Завмерши у розгубленості та зніяковінні, вона подивилась на нього широко розкритими очима. Драко оглянув її з ніг до голови, немов очікуючи, що Герміона знову може бути поранена.
- Нам слід відновити тренування, - сказав він кілька секунд потому.
Дівчина нічого не відповіла. Її додали суперечливі емоції. Їй хотілось одночасно плакати та сміятись. Її губи здригнулись, поки вона намагалась проковтнути почуття, що здавлювали їй горло. Рука дівчини, що лежала на ручці дверей, тремтіла від того, яких зусиль їй коштувало стримати всі ті слова, котрі вона хотіла висказати йому.
Я приходила щотижня. Це ти був тим, хто припинив приходити. Я навіть не хотіла пити тієї ночі. Ти змусив мене залишитись, а тоді покарав мене за це. Чому тебе взагалі це хвилює? Чому ти тут? Чому ти шпигуєш для нас? Чому ти не можеш просто пояснити свої мотиви, щоб я могла припинити вагатись, маєш ти хоча б краплю людяності чи ні? Я була тут. Я була тут, і саме ти був тим, хто не повертався. 
Вона не сказала нічого з цього. Вона просто мовчки стояла у дверному отворі.
Вона хотіла просто розвернутись та піти. Забратись звідси та спробувати зрозуміти, чому це її так зачіпає.
Вона хвилювалась. Вона почувалась зрадженою.
Він попереджав її про небезпеки, змушував тренуватись, практикуватися у дуелях і бути обережною. Він зробив її параноїком і змусив нервувати кожен раз, коли вона виходила до лісу за новою партією інгредієнтів настільки, що вона ледь могла дихати, коли виходила; настільки, що вона не могла навіть вечеряти, тому що їжа була на смак як зола, і її живіт так сильно зводило від тривоги, що вона не могла змусити його заспокоїтись.
Він змусив її усвідомити, наскільки сильно вона не хотіла помирати.
Вона не хотіла помирати.
Він сказав їй, що буде тренувати її, сварив її за те, що була недостатньо жорстокою, а тоді… відвернувся від неї.
Він не відвертався від Ордену.
Він лише відвернувся від неї.
Що повинно було б бути нормальним. Це мало б бути нормальним для неї. Це повинно було стосуватись лише Ордену. Але це ранило Герміону. Щотижня, коли він не приходив, це відчувалось неначе він покидав її знову і знову.
Невже вона була настільки незначною, що її так просто можна було покинути? 
Її грудна клітка стиснулась, і щоки зводило від зусиль, які вона докладала, щоб не заплакати.
Вона не зробила нічого; не сказала нічого. Вона просто втупилась у нього широко розплющеними очима і продовжувала мовчати, допоки не відчула, що може перебороти сльози.
- Гаразд, - сказала Герміона. – Сьогодні? Чи це просто плани на наступний тиждень? 
- Сьогодні, - відповів він. – Якщо тільки у тебе немає інших запланованих зустрічей.
У неї не було запланованих зустрічей. У неї був час. Із Падмою, котра повільно забирала все більше її лікарняних завдань, Герміона рідко мала інші зустрічі. Допоки Кінгслі вимагав її, або поступали серйозно поранені пацієнти, вона була повністю у розпорядженні Малфоя.
Вона підозрювала, що йому це відомо.
Вона була спеціалістом у зціленні темних проклять. Володаркою зіллів. Вона покинула країну та своїх друзів, щоб навчитись цього. Щоб приносити користь під час війни.
Але більш за все Орден потребував її не тому. Їм потрібно було, щоб вона навчилась контролювати Драко Малфоя, змусила його залежати від себе. Вона повинна була скористатись тим, що йому не вистачає близькості, і змогли підібратись до нього.
Іноді вона почувала таку лють, що, здавалось, могла померти лише через це одне почуття.
У всьому цьому був винен Малфой. Це він вимагав її. Він змусив їх обох бути заручниками ситуації, але чомусь розплачувалась лише вона одна.
Бували моменти, коли Герміона ненавиділа його так сильно, що їй здавалось, неначе її серце згорить і перетвориться у попіл.
 Вона переступила через поріг, повертаючись до хижі, та зачинила за собою двері.
- Як тобі вдалось втекти від вампіра? – запитав він за мить.
- Він притиснув до землі мою руку з паличкою, тому я проткнула його скроню ножем для збору трав, - відповіла Герміона, знизавши плечима та намагаючись не дивитись на Драко.
Це було важко… дивитись на нього.
Він кивнув, не відводячи погляду від неї.
- Ти завжди маєш при собі ніж? 
- Ну, це для збору інгредієнтів, тому так. Зазвичай ношу його у своїй сумці. 
- Тобі слід розмістити його на тілі. Ти тримаєш паличку у кобурі, прикріпленій до руки? 
Його погляд ковзнув вверх та вниз її тілом, неначе він оцінював її зовнішній вигляд.
- Доволі рідко, - відповіла Герміона, схрещуючи руки на грудях, оскільки почувала себе незручно від настільки пильної уваги. – Моя паличка майже одинадцять дюймів у довжину. А передпліччя не настільки довге, тому вона обмежує рухомість кисті. Виходить, що я не можу зігнути або зап’ястя, або лікоть.
Вона дістала паличку з кишені жакету та приклала до передпліччя у підтвердження своїх слів.
Драко нахмурився та стиснув щелепи.
- Зрозуміло. Це може стати проблемою. Тоді де ти зберігаєш паличку? 
- Якщо на мені жакет або куртка, то у внутрішній кишені. Якщо на мені немає ні того, ні іншого, у сумці або кишені джинсів.
- Ти не зможеш дістати її достатньо швидко, якщо на тебе нападуть. Тобі слід носити із собою хоча б ніж. Увесь твій одяг тепер захищений закляттями, чи не так? 
- Так, - негайно відповіла Герміона. – Увесь одяг, у якому я прямую до лісу, оточений захисними закляттями.
Джордж та інші мешканці сховищ, руки котрих були досі достатньо вправні для чаклунства, займались тим, що накладали захисні чари на одяг членів Спротиву, роблячи його корисним у боях.
- Ти зазвичай одягаєш жакети чи мантії? – запитав він декілька секунд потому занадто буденним тоном, що здалось Герміоні трохи підозрілим.
Дівчина примружилась.
- Мантії не такі помітні у магічному світі. А жакет на відьмі одразу ж відносить її до маглонароджених, - відповіла вона.
- Зрозуміло. Що ж, - сказав він, лівою рукою дістаючи свою паличку із кобури. Потому він переклав її до правої руки. – Давай перевіримо, чи покращилась твоя техніка від минулого разу.
Опустивши сумку на підлогу та наклавши на неї захисні чари, Герміона стала у дуельну позу.
Вона значно відточила свої навички з тих пір, як вони з Малфоєм практикувались востаннє. Вона так наполегливо тренувалась, що розвинула пристойну витривалість. Герміона навіть декілька разів просила Кінгслі та Муді поборотись із нею, щоб перевірити свої здібності.
До того ж, цього разу вона достатньо злою, щоби щиро бажати влучити у Драко закляттям.
Під час їхнього тренування йому навіть довелось кілька разів ухилятись від випущених нею заклять, а Герміоні вдавалось відбити більшу частину крапель води, що летіли у неї. 
Нарешті Малфой опустив паличку.
- Твої навички стали набагато кращими, - сказав він.
- Я не хочу помирати, - відповіла вона, знизуючи плечима. Її тон майже не видавав гіркоти слів.
- Це добре, - відривчасто кивнув Драко. Прибравши свою паличку, він взявся шукати щось у внутрішніх кишенях мантії. Він дістав сувій пергаменту та флакон з якоюсь рідиною, в якій Герміона майже одразу ж впізнала екстракт бадьяну.
Дівчина не стримала здивованого зітхання та потягнулась до флакону руками, не встигнувши подумати. Екстракт бадьяну вимагав такої великої кількості листя бадьяну, що Герміоні рідко вдавалось приготувати навіть невелику його кількість. Їм вдалось отримати декілька склянок, коли Орден знищив підрозділ, що займався розробкою проклять, але їй довелось використати майже увесь роздобутий екстракт для лікування доставлених полонених. Залишки зілля вона потратила на те, щоб нейтралізувати отруту в ранах Драко.
Герміона не могла дозволити собі купити екстракт, і в неї не було можливості зварити хоча б один флакон. Навіть для однієї його краплі необхідно було декілька сотень листків бадьяну. Щоб зекономити, Герміона зазвичай перетирала листя у дрібний порошок або робила на них настоянку. Їх дієвість була меншою, але зате зібраних нею інгредієнтів вистачало на більш довгий час, а отже, вона могла вилікувати більше пацієнтів.
- Не з’являйся більше в Гемпширі,  - сказав він. – Зараз там сотні вампірів. Тобі просто пощастило вижити.
Вона нерішуче взяла флакон з його рук.
- Це не видасть тебе? – запитала Герміона, майже із тугою проводячи руками по флакону. – Така кількість бадьяну може викликати підозри. Для індивідуального використання цього вистачить більше, ніж до кінця життя.
Він зневажливо посміхнувся.
- Я Генерал армії Темного Лорда, я можу попросити будь-що, чого забажаю. Той, хто ставитиме забагато запитань, може недорахуватись язика. 
Герміона різко побіліла і Драко закотив очі.
- Це був сарказм, Грейнджер. Я ніколи не відрізав нікому язика. Гадаю, що варто уточнити, що я не збираюсь ризикувати своїм прикриттям лише через тебе, - він посміхнувся їй в обличчя та вручив сувій з інформацією до рук. – Продовжуй тренуватись. 
Потому він беззвучно зник.
Герміона втупилась у порожнечу, що залишилась на його місці, на кілька хвилин, перш ніж піти.
Повернувшись на Площу Гриммо, вона таємно розлила екстракт бадьяну дозовано у невеликі склянки та ретельно заховала їх. Більшість членів Ордену були занадто неуважними щодо зіллів, тому вони навряд чи помітили б таку велику кількість екстракту. Але Падма помітить. Вони постійно старались придумати, як розтягнути їх невеликий запас бадьяну на декілька тижнів.
Малфой був мовчазним та похмурим, коли тренував її. Він ігнорував її запитання та зважувався заговорити лише, щоб насварити її, коли вона помилялась.
Герміона навіть могла вирішити, що він ненавидить її, якби вона не помічала, як він дивиться на неї кожного разу, коли вона з’являється у дверях хижі. Він виглядав так, немов намагався підготувати себе до того, що вона знову буде поранена. Кожного разу він уважно оглядав її з ніг до голови, неначе намагався переконатись, що з нею все гаразд.
Їхні дуелі ставали дедалі довшими.
Герміона вдавала, що не помічає цього.
Кілька тижнів потому Малфой протягнув їй мантію. Вона уважно її оглянула.
- Увесь мій одяг і так захищений, - вона простягнула мантію перед собою та виявила, що вона ідеально підходила до її фігури.
- Ця просякнута кров’ю мантикори.
Вона різко поглянула на нього.
- Це означає, що ти вбив її? 
- Ні. Це виявилось доволі складним – знайти вдалий привід для її вбивства. Але моя мантикора виявилась дивно кволою, і Макнейр ніяк не може розібратись, що з нею не так, - сказав він з посмішкою.
- Ти пускаєш їй кров, - сказала Герміона, дивлячись на мантію знову. 
Він кивнув. 
- Вони погано виживають у холодному кліматі. Можливо, моя зустріне свій кінець вже цієї зими. Якщо мені пощастить, вона встигне вирости достатньо, щоб почати давати отруту, перш ніж її остаточно погубить місцевий клімат.
- Сподіваюсь, ти не катуєш її? – запитала Герміона, дивлячись йому прямо в очі. – Мантикори розумні створіння. Та навіть аби й не були, кожна жива істота заслуговує на людське ставлення.
- Я не катую її. Хоча описувати їх як розумних лише через те, що вони вміють говорити, занадто щедро, - помітив Драко із легкою посмішкою. – Вона тільки те й робить, що виспівує, як було б чудово з’їсти мене живцем.
- Якби ти тримав мене ув’язненою, позбавляючи моїх магічних здібностей, я би виспівувала так само, - сказала Герміона.
Драко безрадісно засміявся.
- Дякую тобі за мантію, - сказала Герміона після того, як ретельно її оглянула. 
Вона була прекрасно зроблена. У тканину були вплетені чари, котрі регулювали температуру, тому Герміона могла носити її круглий рік, не відчуваючи жодних незручностей. Всередині мантії було більше десяти потаємних кишень із накладеним на них закляттям невидимого розширення, а це означало, що в них могла поміститись велика кількість потрібних їй речей. Поділ був зачаклований так, щоб не спіткнутись. Навіть без захисної крові мантикори, мантія повинна була коштувати цілого статку лише за тонку роботу того, хто її змайстрував.
- Вважай це моєю подякою за те, що зцілила мені спину, - сказав Малфой, не дивлячись на неї.
Вона подивилась на нього уважно. Він відвів свій погляд і втупився у вікно. 
- Вони… - Герміона завагалась, - шрами не заважають твоїм рухам? Я збиралась… ти… ти так і не з’явився, коли я прийшла, щоб перевірити твій стан.
- Все гаразд, - відповів він напруженим голосом. – Фізично я майже не відчуваю їх. В оглядах більше немає потреби.
Його щелепа була міцно стиснута. Герміона декілька секунд вивчала вираз його обличчя, перш ніж опустити очі на подаровану ним мантію.
- Що ж, це добре, - сказала вона. – Я… ніколи до цього не проводила процедуру такого роду. Я хвилювалась…
- Не варто! Мені не потрібно, щоб за мене хвилювався хтось на подобі тебе.
Герміона дивилась на нього розширеними від неочікуваності очима. Драко стискав кулаки, розглядаючи її обличчя.
- Я лише хотіла… - почала дівчина.
- Просто відвали, Грейнджер, - сказав він жорстко. Різким рухом Малфой дістав сувій пергаменту з внутрішньої кишені та, кинувши його на підлогу хижі, апарував геть.
Герміона підняла пергамент з підлоги та поклала його до сумки.
Вона вийшла із хижі та пішла до мосту, заглиблена у власні думки.
Що він сказав про вплив рун? 
«Загалом вони не змінили мене, але я відчуваю, що вони впливають на мої вчинки. Набагато легше бути безжальним. Важче втримуватись від імпульсивних вчинків. Раніше мало що могло відволікти мене, але тепер всі зовнішні обставини… стали мати ще менше значення».
Вона вивчила його рунічну клятву напам’ять. Вона витратила дуже багато вечорів читаючи її. Рішучість, підступність, невблаганність, безжалісність, прагнення до досягнення ідеального результату. 
Але те, в чому він хотів досягнути успіху, залишалось невизначеним, залишеним на його розсуд.
Він хотів її.
Вона була майже певна у цьому. Наразі він розривався між своєю рішучістю відштовхнути її та бажанням володіти нею.
Ось чому він був настільки розлючений, коли вона була поранена.
Він не міг переконати себе у байдужості настільки, щоб не хвилюватись про неї. Водночас він був повний рішучості не піддаватись цьому бажанню, щоб не скомпрометувати себе. Малфої були власницькі, як дракони, сказав Северус.
Він знав, що вона робила; для чого її послали. Герміона побачила це у тому, як змінився його погляд. У його очах була порочна лють, якої раніше не було.
Але він був загнаний у кут усвідомленням того, що вона, ймовірно, помре, якщо він не буде її тренувати. Напад вампіра був неймовірно вдалим. Якби вона спробувала це зіграти, у неї не вийшло б так добре.
Якщо вона триматиме його поруч, це буде лише питанням часу, коли він нарешті зірветься; до того часу він вже буде занадто одержимий нею, щоб продовжувати стримуватись. Руни посприяють цьому.
Коли це трапиться…
Герміона зітхнула.
Коли це трапиться, вона буде володіти ним.
Якщо тільки він не буде так відчайдушно прагнути звільнитись від своєї одержимості, що зрештою просто вб’є її.
У деякі миті, коли вона відчувала його погляд на собі під час їхньої дуелі, це відчувалось, неначе підкидання монетки. Наче він постійно зважував всі за та проти.
Як би Герміона не була впевнена у його потягу до неї, вона не була достатньо впевнена, що зможе вижити зрештою. У Драко Малфої було так багато всього, чого вона не знала та не розуміла. Коли вона дивилась на нього, вона могла лише припускати, чи був він із тих людей, котрі знищували речі, які люблять.
Чого б він не хотів… у нього був мотив для шпигування. Він вбив незліченну кількість людей заради цього. Якби він подумав, що вона заважає у досягненні цієї мети… вона могла стати наступною, кого він вб’є.
Рішучість, підступність, невблаганність, безжалісність, прагнення до досягнення ідеального результату…
Герміона стояла і міркувала про це, повертаючи ремінь своєї сумки.
Їй слід віддати перевагу навчанню Падми в будь-який вільний час, який вона мала.
Падма демонструвала непогані здібності до зцілення. Вона могла залишатись спокійною у стресових ситуаціях та володіла хорошими навичками аналізу ситуацій та підбору потрібних заклять. Але у неї досі залишались проблеми із точністю, необхідною для складних заклять. Також вона була схильна покладатись на зазубрювання, не використовуючи уяву, необхідну для винайдення контрзаклять. Але Герміона сподівалась, що з допомогою Поппі Падма все ж таки зможе достатньою мірою замінити її.
Герміона почала брати Падму із собою на пошуки інгредієнтів. Комусь слід було навчитись збирати трави, адже з наближенням зими вже потрібно було поповнювати всі запаси. Але Герміона залишалась дуже обережною у тому, щоб не дати Драко зрозуміти, що у неї з’явився напарник зі збору інгредієнтів. Якби він дізнався, то, вірогідно, перестав би тренувати її.
Кожного ранку четверга вона збирала трави разом із Падмою. Щовівторка вона, як і раніше, відправлялась за травами наодинці, але з більшою обережністю.
Герміона потрібно було знову продумати свою поведінку, перш ніж вона спробувала б просунутись далі у стосунках із Драко.
Вона дивилась, як вода утікає під міст, і міркувала, чи не тягне час.
Вона не хотіла помирати.
Останні кілька тижнів вона думала про смерть майже так само часто, як і про Драко.
Відчувши, як ікла вампіра впиваються їй у плече, Герміона раптом усвідомила, як сильно хоче жити. Вона й не підозрювала, наскільки вражаючим буде цей досвід.
Розумом дівчина завжди розуміла, що смерть – це щось неминуче, з чим їй коли-небудь доведеться зіткнутись.
Але у той момент, коли вона відчула жах від рук, що притискали її до землі, та зубів, що впивались у її плоть, інстинкт вирватись на волю будь-якою ціною поглинув її. Герміона і не підозрювала, що її почуття самозбереження витіснить все інше.
Герміона й не підозрювала, як сильно їй не хотілось помирати.
Але якщо справа дійде до її боротьби із Драко, вона, швидше за все, помре. Він міг запросто вбити її. Ще один труп у його списку. За деякий час вона просто стече кров’ю разом зі всіма іншими його жертвами.
Вона гірко посміхнулась про себе, думаючи про те, наскільки сильно вони відрізнялись.
Кількість трупів на рахунку Герміони була відображенням її невдач. Всі ті життя, котрі вона не змогла врятувати.
Кількість трупів на рахунку Драко була ілюстрацією його досягнень. Вони уособлювали те, ким він був та чому був цінний для Волдеморта та Ордену.
Їхні стосунки… якими б вони не були і куди б вони не йшли… здавались занадто жорсткою формою іронії. Немов вони були повними протилежностями один одного.
Інь та Янь. Вони невблаганно кружляли один навколо іншого.
Якимось чином війна пов’язала їх.
Герміона апарувала назад на Площу Гриммо та відправилась на пошуки Кінгслі.
Зазвичай вона розмовляла лише з Муді, але Аластор знаходився зараз в Ірландії, навчаючи новобранців разом із Ремусом і Тонкс. 
Кінгслі стояв спиною до дверей у кабінеті, дивлячись на карту, що висіла на стіні. Герміона знала, що він помітив її присутність, але продовжував не звертати на неї жодної уваги.
- Кінгслі, - сказала Герміона, тихо зачиняючи двері, - можна вас на кілька слів? 
Він різко обернувся та промовив декілька захисних заклять, оточуючи ними кімнату, перш ніж заговорив.
- Грейнджер, - відповів він, - нові свідчення? 
Герміона розщібнула сумку та протягнула йому сувій. Кінгслі розгорнув його та вивчав протягом хвилини, перш ніж заховати під мантією та знову подивитись на Герміону. 
- Бажаєш щось обговорити зі мною, Грейнджер? 
Герміона на мить подивилась на нього. З тих пір, як Драко вимагав її, Кінгслі перестав називати її по імені. Вона це помітила. Він звертався до Гаррі, Рона та більшості інших членів Ордену по імені, але до неї завжди на прізвище. Ймовірно, щоб дистанціюватись, вирішила вона.
- Я припускаю, що Северус говорив з вами та Муді про свої побоювання щодо Малфоя, - сказала дівчина.
Кінгслі кивнув. Його обличчя нічого не виражало. 
- Так, ми вже обговорили це.
Герміона кивнула у відповідь: 
- Судячи з того, як йдуть справи… я починаю підозрювати, що Малфой зрештою захоче вбити мене.
Кінгслі пильно подивився на неї та поправив свою мантію: 
- Ти просиш нас витягнути тебе із завдання, Грейнджер? 
Герміона перевела погляд на натюрморт, що висів на стіні: 
- Ні. Нам потрібна ця інформація. Якби не Малфой, ми вже були б мертві. Я просто… я хочу знати, що мені варто поставити у пріоритет в тренуванні Падми. У неї не було відповідного навчання, як у мене. Вона повинна закріпити ще багато базових навичок цілительства, перш ніж я зможу навчити її просунутої спеціалізації зцілення темних проклять. І ще зілля та добування інгредієнтів. Я просто не впевнена… чи є у неї мотивація та бажання бути цілителькою. Я знаю, що вона хоче брати участь у рейдах із Парваті. Тому мені потрібно знати вашу думку про пріоритети у нинішній ситуації.
Кінгслі мовчав близько хвилини. 
- Я поговорю з Аластором та перегляну звіти лікарні. Ми складемо список тих речей для вивчення, котрих не вистачає Ордену. Відповідь на твій запит буде готова наступного тижня.
- Добре, - кивнула Герміона. Її голос звучав натягнуто та механічно.
- Грейнджер. Скажи мені, яку саме стратегію ти намагаєшся використати? 
Вона знову подивилась на Кінгслі та відчула втому.
- Він хоче мене. Він стає одержимим мною. І він знає, що роблю я. По тому, як він дивиться на мене, я можу точно сказати, що він знає. Я досі не можу з’ясувати його довгострокові цілі. Він ніколи не каже нічого такого, що могло б його видати. Якщо я продовжу маніпулювати ним, і з’ясується, що я заважаю його першочерговим амбіціям, він може вирішити усунути мене. Якщо ж він вб’є мене… за словами Северуса, Малфої схильні до одержимого власництва. Не думаю, що він зможе відмовитись від Ордену – не тепер, коли він вже так далеко зайшов. Схоже, для нього надзвичайно важливо, щоб я залишалась поруч із ним добровільно. І він точно знає, що я буду поруч з ним, поки він залишається вірним Ордену.
Потому вона знизала плечима: 
- Або я помиляюсь, і він обернеться проти Ордену, як вважає Северус. Відверто кажучи, я не знаю. Це не… я не знаю, як мені правильно поводити себе з ним… 
Кінгслі мовчав.
- Якщо він став одержимий тобою… це вже більше того, що я очікував, - сказав він, поклавши пальці на край столу та задумливо постукуючи ними.
Герміона відчула, що у неї повинна бути хоча б якась реакція на ці слова: образа, задоволення або ще щось. Але вона нічого не відчувала. Здавалось, що її серце повільно стискається у грудях, перетворюючись у камінь.
- Я не… - почала вона, але одразу ж замовкла, піджавши губи. Герміона злегка повернула голову, відчувши, як напруга у її шиї почала розходитись вниз плечима. – Я не можу брехати йому, Кінгслі. І я не можу вдавати. Емоційний зв’язок між нами цілком реальний.
Пальці Кінгслі завмерли, і він вивчаюче поглянув на неї злегка прищуреними очима: 
- Сподіваюсь, він не налаштує тебе проти нас, Грейнджер. Доля Ордену залежить від покладеної на тебе місії.
Герміона натягнуто кивнула: 
- Моя відданість Ордену завжди буде на першому місці.
Вираз обличчя Кінгслі не пом’якшився.
- Гаррі… Тобі ж відомо, що я можу вберегти його від найнебезпечніших місій, лише якщо знаю, коли і де вони будуть.
Герміона здригнулась: 
- Я розумію. І роблю все, що в моїх силах, Кінгслі. Навіть більше. Я ніколи не вчиню нічого, що могло б наразити на небезпеку Гаррі.
- Тоді продовжуй робити, що повинна, - сказав Кінгслі, знову відвертаючись до карти на стіні.
Герміона декілька митей дивилась на його спину, потім, розвернувшись та поклавши долоню на ручку дверей, вона тихо розсміялась.
- Щось ще, Грейнджер? – у голосі Кінгслі почулись легкі нотки роздратування.
Герміона оглянулась через плече. Він досі стояв до неї спиною.
- Я щойно усвідомила, - тихо сказала вона, - що якщо мені вдасться здобути успіх у своїй місії, ви будете використовувати мене, щоб контролювати Малфоя так само, як використовуєте Гаррі, щоб контролювати мене. Це… це майже змушує мене почувати жалощі до нього.
Кінгслі на мить замовк.
- Він, на відміну від тебе, заслуговує цього.
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: au, сіра мораль, втрата пам'яті, насилля, перемога Волдеморта, Дарк, вагітність, Відхилення від канону, війна, психологічні травми, жорстокість, антиутопія, смерть другорядних персонажів, #Таємниці/Секрети, Слоуберн, складні стосунки, жертви обставин, Ангст, Розвиток відносин, спогади, драма
Переглядів: 385 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (43 Розділ)
Завантаження...