menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 25.04.2022 в 10:30
Фанф прочитано: 308 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (45 Розділ)


25.04.2022, 10:30
45. Флешбек 20

Плейлист

Man or A Monster – Sam Tinnesz & Zayde Wolf
Youth – Daughter
Where Do Lovers Go? – Ghostly Kisses
Atlantic, - Sleeping At Last
Happiness Does Not Wait – Olafur Arnalds 

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYBggGVNwtxJP8reIEvD58je&feature=share

Грудень 2002.

Драко припідняв брову, не відриваючи погляду від її обличчя.
- Ти вчинила набагато гірше, вкравши моє місце у школі. З самого дитинства мене готували до Хогвартсу, навчаючи вдома та наймаючи репетиторів. У мого батька був план на все моє життя: перший у школі зі всіх предметів, місце префекта, капітан збірної з квідичу, головний староста, стажування у Міністерстві, зрештою член ради Візенгамота та Міністр Магії. Кар’єра у Міністерстві була недоступна моєму батьку через його участь у Першій магічній війні – повинен був досягнути цього замість нього. І ось, уяви собі, в перший ж рік школи мене зі всіх предметів обставляє якесь жалюгідне бруднокровне дівчисько.
Драко підняв руку та обхопив її горло долонею. Дихання Герміони збилось, коли його хватка на горлі почала посилюватись і він притягнув її обличчя ближче до свого.
Очі Драко зблиснули. Тон його голосу був майже недбалим, немов він перевіряв, чи ризикне вона звільнитись з його хватки.
- Мушу визнати, коли на другому курсі відчинили Таємну кімнату, я дійсно сподівався, що ти помреш. Я сам заробив своє місце у команді з квідичу ще до того, як мій батько подарував нові мітли всім гравцям. Але після твоїх слів вся школа думала, що він просто купив місце у команді для мене.
Кажучи це, він ковзнув великим пальцем від шиї до лінії щелепи та надавив на підборіддя, змушуючи її закинути голову. Він намагався змусити її відсторонитись першою. Герміона продовжувала залишатись на місці та не відводила від нього погляду. Вона бачила, як очі Драко потемніли. У кімнаті ставало відчутно гаряче.
Він продовжував говорити.
- Було так легко повірити, що у всіх проблемах цього світу були винні магли та їх маглівські виродки. Хорошим прикладом того була сама ваша трійця. Напівкровка Поттер, який володів своєю тупою вдачею та незаслуженим поклонінням оточуючих, ти і, нарешті, жебрак Візлі, що слугував відмінним доказом того, що трапляється зі зрадниками крові. У мене не було жодної причини не вірити, що магічний світ став би набагато кращим без тебе й тобі подібних.
- Я й не знала, що ти так багато думав про мене у шкільні роки, - сказала Герміона.
Вона відчула, як тепло повільно розливається її тілом, починаючи з місця, де його рука торкалась її шиї. Воно перетікало у плечі і неухильно рухалось до місця десь внизу живота. Її тіло пробивало легке тремтіння, коли вона продовжувала зустрічатись із ним поглядом.
Його губи смикнулись.
- Моя ненависть до тебе блякла в порівнянні з моїм суперництвом з Поттером. Ти просто дратувала мене. Хоч ти й була перша по навчанні, це не змінювало того факту, що ти всього лише була потворною, невпевненою у собі всезнайкою, - його губи скривила легка посмішка. – Те, що ти навчалась краще за мене, не мало жодного значення, аби ти не була найкращою подругою Поттера. Через нього ти завжди була у центрі уваги, до того ж, він очевидно дуже потребував тебе та навіть не намагався приховати це. Якби я не ненавидів Поттера так сильно, ти б взагалі не мала жодного значення.
Герміона відчула, немов щось всередині неї обірвалось. Вона пригадала про свою початкову підозру, що Драко вимагав її, просто щоб помститись таким чином Гаррі. Вона вже встигла забути про цей страх.
Він посміхнувся та нахилився вперед так близько, що вона більше не бачила нічого, окрім його обличчя. Його рука досі лежала на її горлі, а погляд був прикутий до її обличчя. Їх тіла майже не торкались, і Герміона вперше за довгий час знову усвідомила, наскільки більшим та сильнішим за неї був Драко і як легко він міг завдати їй болю, якби захотів. Вона зрозуміла, що увесь цей час намагалась розкрити запечатану книгу, не знаючи, чи є по інший бік щось окрім люті та злості. 
Але все це не мало жодного значення, тому що у цьому полягало її завдання.
Дихання дівчини збилось, і вона ледь помітно затремтіла у його руках. Очі Драко потемніли.
Він притягнув її ще ближче до себе. Її серце так сильно билось у грудях, що це майже завдавало болю.
Це всього лише гра, нагадувала вона собі. Він не завдав їй болю, навіть коли був п’яний. Він просто намагається налякати її.
Його дихання обпалювало її обличчя, а голос був занадто тихим, що здавався майже шепотом. Його тембр діяв їй на нерви.
- Темному Лорду насправді немає діла ні до чистоти крові, ні до його послідовників або магічних здібностей всього іншого чаклунського світу. Ви, маглонароджені, просто достатньо відрізнялись, щоб зробити з вас загрозу для магічного товариства. Це дало можливість Темному Лорду зібрати навколо себе послідовників та стало достатньою причиною, щоб змусити багатьох темних істот вступити до його лав. Саме так він зміг заключити альянс із більшою частиною Східної Європи. Першою йому підкорилась Румунія. Після цього всі інші країни майже не чинили спротиву. Існують тисячі темних магів, котрі тільки й чекали відміни Статуту про секретність та дозвіл на вільне використання чарівних паличок. Майже всі чистокровні сім’ї були незадоволені тим, що чаклуни повинні ховатися в ім’я благополуччя магів. І цього невдоволення було достатньо, щоб – навіть якщо не вийде змусити їх вступити до лав Смертожерів – переконати їх закривати очі на те, що відбувалось у чаклунському світі.
Драко подарував їй криву посмішку. Їх обличчя опинились зовсім близько одне від одного.
- Все, чого хоче Темний Лорд, - це влада. Йому наплювати на тих, кого доведеться розтоптати, щоб отримати бажане. Будь то магли або маглонароджені чаклуни, - його губи майже торкались її, - просто… розтоптати саме вас було… найпростіше.
Герміона ледь могла вдихнути. Її тіло було напружене, немов натягнута струна; вона відчувала щось, дуже схоже на страх. Серце шалено калатало у грудях. Все навколо почало розпливатись та вислизати з поля її зору. Їй хотілось бігти. Вона почувала себе наляканою та занадто вразливою. Вона тямила у людській фізіології та особливостях психіки, але з її тілом відбувалось щось абсолютно їй незрозуміле. Реакції її організму не повинні були збивати її з пантелику. Герміона хотіла покинути цю кімнату. Вийти з цієї хижі на повітря, щоб розібратись у всіх цих бентежних емоціях. Але… разом з цим вона хотіла залишитись тут, завмерши та не рухаючись з місця. Вона ніколи не відчувала нічого подібного. Їй були зрозумілі та знайомі дружні, заспокійливі та підтримуючі доторки інших людей. Але те, що відбувалось між ними зараз, зовсім не приносило задоволення. Рука Драко, досі злегка стискала її горло і не дарувала відчуття спокою. Його доторк до її шкіри здавався жахаючим… та заворожував.
- Ми лише пішаки, - змусила вона себе прошепотіти. – Лише засіб досягнення цілі.
Драко злегка відсунувся від її обличчя: 
- Саме так.
Герміона вдивлялась у його обличчя. Його очі здавались майже чорними, а на вилицях виднівся легкий рум’янець. Він обвів подушечкою великого пальця лінію її щелепи. Вона облизала губи.
- То що, вбивство таких, як я, вирішило всі твої проблеми? – запитала дівчина.
Його рука завмерла. Він дивився на неї протягом декількох секунд. Потому його очі зблиснули, і Драко усміхнувся.
- Ну, тепер ти точно не загрожуєш моїй роботі, чи не так? – сказавши це, він ковзнув вільною рукою між її ніг.
Його очі залишались холодними. Він не відводив від неї погляду. Вміло зігнувши пальці, він надавив на чутливу точку між її стегнами. Їй здалось, що тілом пробіг розряд електричного струму. Вона не змогла стримати стогін.
І тієї ж секунди на неї звалилось усвідомлення того, що відбулось, і вона похолола від жаху.
Герміона різко відсунулась від нього.
Драко одразу ж прибрав руки від її тіла та з байдужим виразом обличчя дивився, як вона відсувалась якомога далі від нього, поки не опинилась на іншому краю ліжка.
Її трусило. Вона досі відчувала його доторк, тепло його руки між стегон та його холодні очі, якими він немов нагадував, що перетворив її у свою власність. Не тому, що він хотів її. А просто тому, що мав на це право. Його веселила ідея вимагати її в Ордену. Тому що у нього була влада над ними, а вона були лише жалюгідним пішаком.
Заради Ордену вона готова була зробити що-завгодно. Продати своє тіло, віддати все, що має, аби лиш стати кимось, з ким Драко не захоче розлучатись. Драко навіть не потрібно було намагатись якось принизити її. Він міг просто спостерігати, як вона сама позбавляє себе будь-якої самоповаги.
Герміоні здавалось, що ще трохи, і їй стане погано. Її руки продовжували тремтіти, скільки б вона не намагалась їх заспокоїти. Дівчина прикусила нижню губу та зробила кілька глибоких вдихів.
Коли Герміона нарешті перестала так сильно тремтіти, вона змусила себе запитати: 
- Є… якісь нові свідчення цього тижня? 
Здавалось смішним запитувати про це в таку мить. Хоча… Вона завжди запитувала одне й те саме. Тому що, що б не відбувалось між ними, його інформація для Ордену була всім, що повинно було її хвилювати. Її почуття не мали значення. Герміона тепер належала Малфою, і він міг робити з нею все, що хотів.
Раптом від цієї думки стало ще болючіше. Всі ці емоції звалились на неї так невчасно, що в якомусь нездоровому сенсі вона навіть вважала це кумедним. Вона не знала, чи нормально знаходити у всьому цьому гумор.
Драко посміхнувся та дістав із внутрішньої кишені мантії сувій пергаменту. Він знав, що в нього вийшло нагадати їй про те, яке місце вона тепер займає.
Герміона відчула себе так, немов він всунув їй у серце ніж і, відламавши рукоять, залишив лезо всередині.
Її рука ледь помітно тремтіла, коли вона потягнулась за пергаментом. Забравши у нього сувій, дівчина встала з ліжка та вийшла із хижі, не сказавши більше жодного слова.
До Різдва залишався всього тиждень.
Повернувшись на Площу Гриммо, Герміона випила заспокійливе. Вона простояла якийсь час у комірчині з інгредієнтами, очікуючи, коли її руки перестануть тремтіти.
Нарешті, відчувши, як напруга проходить, вона з сумом оглянула крихітну кімнату. Дівчина поправила корзину, наповнену обтягнутими шкірою коробками. Різдвяні подарунки, котрі вона підготувала для друзів цього року, навіювали тугу. Герміона знову зібрала для кожного набір надання першої допомоги. Вона дарувала такі набори своїм друзям вже протягом кількох років. До них входили найнеобхідніші зілля, запаковані так, щоб їх було легко завжди носити із собою.
У Герміони не було грошей, щоб купити для них книги, які вони все одно не читали б, і в неї не вистачало часу зв’язати для них шапки або шарфи. Тому вона забезпечувала їх наборами із зіллями першої необхідності в надії, що її друзі будуть використовувати їх замість того, щоб кожного разу апарувати у лікарняне крило, навіть коли їх ушкодження були несерйозними.
Дівчата в Ордені дійсно користувались ними: вони часто приходили до Герміони, щоб вона видала їм нову порцію зіллів. Невіллу, Фреду, Діну Томасу та Майклу Корнеру ці набори також часом ставали у нагоді.
Але Герміона була майже впевнена, що Гаррі та Рон навіть жодного разу не відкривали свої подарунки. Кожного Різдва вони з обуренням повертали їй незачеплені минулорічні набори першої допомоги. Вони обоє або просто ігнорували свої рани, або в паніці апарували з ними до лікарняного крила. У цьому сенсі Джинні була ідеальним напарником для Гаррі та Рона, тому що після сумісних із нею завдань хлопці завжди повертались на Площу Гриммо у набагато кращому стані.
Герміона важко ковтнула, знявши з полиці кілька склянок, та взялась збирати ще один подібний набір.
Це було її роботою, і не мало значення, що вона могла відчувати у цей момент.
Її почуття ніколи не мали значення.
Наступного тижня, апарувавши у хижу, вони з Драко обоє завмерли та якийсь час просто дивились один на одного.
- У мене є для тебе різдвяний подарунок, - сказала Герміона майже хвилину потому. – Ну, точніше, не зовсім подарунок. Але, враховуючи обставини, важко назвати це якось по-іншому.
Вона дістала із сумки невелику шкіряну коробку та протягнула йому.
- Це… це набір із зіллями першої необхідності. Я дарую коробки з такими наборами всім своїм друзям.
Драко підняв брову і, видавши важке зітхання, вирвав коробку з її рук. Немов він робив їй послугу, приймаючи її подарунок.
- Якщо ти не збираєшся звертатись за допомогою до цілителя, тобі слід хоча б носити цей набір із собою, - швидко сказала Герміона, побоюючись, що він не дасть їй договорити або шпурне подарунок назад їй в руки. – Якщо ти дозволив мене навчити тебе декільком закляттям, то зможеш самостійно лікувати будь-які легкі травми, не звертаючись до цілителя.
Драко відкинув кришку коробки та поглянув на її вміст.
- Ти ж розумієш, що майже все з цього я запросто можу купити.
Губи Герміони смикнулись. Вона й не очікувала, що він буде вдячний. Вона готувала себе до того, що він взагалі не прийме її подарунок.
- Отже, ти зможеш легко замінити ті зілля, котрі закінчаться.
Вона змусила себе зробити крок ближче та вказала на склянки, що лежали у коробці: 
- Всі флакони підписані. Ось це зілля необхідно приймати у разі струсу мозку. У разі потрапляння іншого закляття в голову слід використовувати діагностичні чари, щоб перевірити мозок на ушкодження. Настоянка розчепірника підходить для лікування невеликих подряпин та ран. Більше серйозні зовнішні ушкодження зможе вилікувати мазь від забоїв. Екстракт бадьяну просто ідеальний засіб майже від всіх видів травм, якщо лише вони не прокляті. Він підійде у разі серйозних ушкоджень внутрішніх органів, укусів перевертнів та навіть розчеплення від апарації. Він нього не буде користі лише у випадку з ушкодженнями мозку або очей. Для їх лікування тобі знадобиться допомога цілителя. Навіть не думай про те, що апарувати, якщо у тебе зачеплені очі або є відкрита рана у районі черепу. Тиск від апарації може призвести до незворотних наслідків. У склянці з протиотрутою знаходить зілля, котре спрацює майже від всіх видів отрут або отруйних укусів, лише якщо тебе не вкусила істота вищої категорії небезпеки. Антидот у цьому флаконі нейтралізує антикоагулятну дію отрути вампіра.
Драко видав слабкий смішок.
Не звертаючи на нього уваги, Герміона продовжила: 
- Також тут є Заспокійливе та Крововідновлююче зілля. У цьому флаконі зілля, котре необхідно приймати у разі ушкоджень внутрішніх органів, удару в ділянку нирок або печінки. Я навчу тебе діагностичному закляттю для таких випадків. Зілля у цій склянці – це анальгетик у разі болю від Кислотного прокляття. Гадаю, контрзакляття від нього ти і так знаєш. Анальгетик допоможе повністю нейтралізувати прокляття та зніме біль. Після ураження Кислотним прокляттям доведеться видалити ушкоджені кістки та виростити їх заново, але це зілля допоможе скоротити час відновлення тканин та зменшить вірогідність ураження нервових закінчень. Ну і плитка шоколаду на випадок зустрічі з дементорами. Коли дістанеш потрібний флакон з коробки, він прийме свій нормальний розмір. Я зменшила всі склянки закляттям, щоб їх було зручно носити із собою.
Герміона не стала згадувати, що у набір для Драко входила набагато більше зіллів, ніж в ті, що вона дарувала всім іншим. У випадку зі своїми друзями вона завжди знала, що у разі необхідності вони прийдуть до неї за допомогою. Але дівчина не могла очікувати такого ж від Драко. Оскільки він ігнорував цілителів, вона хотіла хоча б забезпечити його всіма необхідними зіллями, щоб він зміг впоратись з більшістю ушкоджень самостійно.
Драко опустив кришку від коробки. Герміона підняла на нього серйозний погляд.
- Просто… тримай його при собі. І дозволь мені навчити тебе діагностичним чарам, щоб ти зміг визначити, наскільки серйозні твої ушкодження.
- Я знаю, як користуватись діагностичними чарами, Грейнджер, - вираз його обличчя був злегка ображеним.
- Але не тими, яким збираюсь навчити тебе я. Це більш просунуті чари для цілителів. Що краще підходять у випадку травм, отриманих під час боїв. Базові чари діагностики використовують для виявлення застуд, інфекцій та дрібних побутових травм. У більшості книг з колдомедицини наводяться закляття для загального огляду організму, оскільки їх автори вважають, що у разі необхідності цілитель сам розпізнає потрібне захворювання. Але у твоєму випадку діагностичні чари, швидше за все, знадобляться після участь у рейді або дуелі. Тому я навчу тебе спеціальному закляттю, котре не буде показувати непотрібні данні на подобі відсутності у тебе Драконової віспи або неправильно накладених трансфігураційних чар. 
 У підтвердження слів Герміона наклала на себе діагностичні чари.
- Бачиш? Саме закляття просте. Складність лише в тому, що діаграму потрібно вміти читати, але я навчу тебе найбільш базових показників. Уваги вимагають кольори показників та місця, в яких вони розташовуються на діаграмі. На мені немає проклять, і я не поранена, тому діагностика не показує нічого специфічного. Кінчиком палички я можу збільшувати зображення необхідних мені зон. Бачиш, все зафарбовано у небесно-блакитний – колір здоров’я. Якщо він стане перетворювати у бірюзовий, це вказує на сильну крововтрату або різке зниження температури тіла. Темно-синій колір – показник лихоманного жару. Діаграму слід читати, починаючи з голови. Чим яскравіший колір, тим більш небезпечним є ушкодження. Чорний колір навіть у зовсім невеликій кількості означає, що рана може бути смертельною. Червоний вказує на зовнішні тілесні ушкодження. Фіолетовий – на ушкодження внутрішніх органів. Фіолетовий колір в районі голови означає струс. Якщо він з’явиться на діаграмі в районі тулуба, необхідно прийняти зілля від внутрішніх ушкоджень. Салатовим кольором на діаграмі показані не небезпечні закляття, а смарагдовим – серйозні прокляття, у купіруванні яких не обійтись без цілителя. Жовтий колір вказує на наявність в крові отрути. Тріщини у кістках будуть відображатись помаранчевим кольором, зміщення та зламані кістки – блідо-помаранчевим кольором, ближче до гарбузового. Тріщини у кістках та зможеш зростити самостійно. Для цього знадобиться нескладне закляття, я навчу тебе.
Малфой схоплював на льоту та часом здавався навіть зацікавленим деякими її словами. Поки він дозволяв їй продовжувати говорити, Герміона постаралась показати йому якомога більше лікувальних заклять, а потому змусила його продемонструвати, що він може самостійно накладати їх.
Драко володів природною схильністю до цілительства. Герміона не здивувалась цьому. Він був оклюментом із неймовірною здатністю до концентрації. Точність та скрупульозність у накладенні заклять, котра необхідна була цілителям, була подарована йому від народження.
Дівчина підозрювала, що у нього були якісь базові знання в теорії цілительства. Герміона хотіла запитати, навіщо він вивчав цю галузь, але не знала, як він відреагує на таке запитання. Вона вирішила стримати свою допитливість та продовжила навчати його лікувальним закляттям.
- У будь-якому разі, ось найбільш основне, що слід знати, - нарешті підвела підсумок вона.
Драко поглянув на свій наручний годинник.
- Ти усвідомлюєш, що проговорила протягом двох годин без перерв.
Герміона почервоніла: 
- Все одно, це лише найбільш базові знання у галуз цілительства.
Зависла пауза, і Герміона вперше усвідомила, що тепер стояла так близько до Драко, що їх плечі доторкались. Вона відчувала запах дубового моху, що відходив від його шкіри. Дівчина підняла на нього погляд, і їх очі зустрілись.
На мить все між ними стало таким простим: немов не було ні злості, не напруження, ні навіть війни, а були лише вони вдвох. Герміона майже усміхнулась йому. Тому що він міг бути добрим до неї, коли хотів цього, а вона сьогодні почувала себе особливо втомленою.
Вона старалась не думати про те, якою жалюгідною її роблять ці думки.
Герміона побачила, як Драко стиснув щелепи. Його очі зблиснули та знову стали холодними та жорсткими, як у хижої птиці.
Дівчина відступила назад та опустила погляд: 
- Щасливого Різдва, Драко.
Він задумливо подивився на неї. Вона не могла зрозуміти вираз його обличчя. Герміона відчула, як її серце забилось швидше. Вона ніколи не могла передбачити, що він міг зробити наступної секунди.
Дівчина постаралась не заламувати від хвилювання пальці.
Щелепи Драко були напружені. Герміона готувала себе до найгіршого, відчуваючи, як її тілом розливається почуття холоду та порожнечі.
- У мене також є дечого для тебе, - нарешті промовив він.
Драко дістав із кишені мантії тканинний згорток та протягнув його Герміоні. Взявши його до рук, вона повільно розгорнула тканину. Всередині у витонченому чохлі лежав набір красивих та смертельно гострих кинджалів. 
- Вони повинні якраз підходити по розміру для того, щоб ти кріпила їх до передпліччя. Кобура для них зроблена із шовку Акромантула, просякнутого кров’ю мантикори. Вона сама підлаштується під розмір твого передпліччя та не буде заважати твоїм рухам. Тобі слід носити другий кинджал на гомілці, - було помітно, як незручно Драко себе почував, розповідаючи їй це. Він не зустрічався із нею поглядом, але продовжував дивитись на її руки, які погладжували чохол з кинджалом.
- Вони зі срібла гоблінської роботи? – запитала Герміона хвилину потому.
- Так. І, на замітку, просякнуті отрутою мантикори.
Герміона різко подивилась на нього: 
- Це означає, що…
- Мантикора померла. Це було дуже трагічно, - кутик його губ злегка припіднявся. – Підозрюю, що винен у всьому суворий місцевий клімат. Я заповнив потрібні папери та віддав її тіло Макнейру.
- Але, звісно ж, лише після того, як взяв у неї пристойну кількість отрути, - помітила Герміона, дістаючи один із кинджалів з чохла та розглядаючи його лезо, здатне розрізати майже будь-який матеріал. Він би з легкістю пройшов крізь захисні закляття так, немов їх і зовсім не існувало.
- Не занадто багато, інакше це викликало б підозри. Але достатньо для того, щоб просякнути нею дюжину кинджалів та залишити цілий флакон на чорний день.
Герміона почала перераховувати подумки ті речі, котрі отримала у подарунок від Драко.
Два кинджала зі срібла гоблінської роботи, котрі коштували щонайменше по сто галеонів кожен. Отрута мантикори, за яку вона також віддала б не менше сотні галеонів. Чохли з шовки Акромантула по тій самій ціні, що й отрута, і кинджали.
Різдвяний подарунок Драко коштував цілий статок. І Герміона навіть не була впевнена, що він сам усвідомлював його вартість.
Вона дуже жорстко контролювала свій бюджет та свої витрати. Їй доводилось суворо слідкувати за цим. Вона скорочувала всі можливі витрати, і берегла кожен кнат та кожну краплю зілля. У її свідомості особливе місце було відведено думкам про те, як зберегти або роздобути необхідні ресурси.
Її вражало, з якою легкістю Драко міг подарувати їй зачакловану мантію або набір кинджалів, котрі разом коштували більше, ніж увесь виділений на шпиталь бюджет Спротиву.
Герміона вирішила, що продасть кинджали. Хоча б один з них. Можливо, обидва. Вона зможе отримати непогану суму за них на чорному ринку. Достатньо, щоб купити більше отрути Акромантула або екстракту бадьяну, або будь-яких інших необхідних зіллів. Або, можливо, буде краще віддати їх Муді або Кінгслі: вони зможуть знайти застосування таким ножам, як ці. Можливо, у неї навіть вийде виторгувати суму на збільшення бюджету лікарняного крила взамін цих кинджалам.
- Дякую, Драко, - сказала вона, поклавши кинджал назад до чохла та заховавши увесь подарунок у свою сумку.
- Про всяк випадок уточню, що тобі заборонено продавати їх або віддавати комусь іншому.
Руки Герміони завмерли, і вона винувато подивилась на Драко. Він не відводив погляду від її обличчя. Його очі зблиснули невдоволенням.
- Ти зрозуміла мене, Грейнджер? – його тон був крижаним.
Вона неохоче кивнула.
- Я сподіваюсь, що ти будеш носити їх під час кожного свого походу до лісу. І буду слідкувати за тим, щоб вони були при тобі.
Герміона відчула, як все її тіло напружилось від роздратування. Вона змусила себе видавити: 
- Гаразд.
Вираз його обличчя трохи пом’якшився.
- Що ж, це було просто чарівно. Навіть не можу пригадати, скільки разів я мріяв про те, щоб провести переддень Різдва, вислуховуючи лекцію про використання діагностичних чар, - Драко подарував їй фальшиву усмішку. Герміона нічого не відповіла. На кілька секунд у кімнаті запанувало мовчання, а потому він додав: - Як ти й просила, попереджую завчасно: з наступного тижня тебе чекає навчання техніки рукопашного бою.
Потому він дістав із кишені сувій пергаменту: 
- Мій черговий внесок для Муді.
Коли Герміона взяла сувій з його рук, Драко посміхнувся: 
- Мушу визнати, що зрештою ти обходишся мене доволі дорого, Грейнджер.
Він беззвучно апарував із хижі.
Різдвяного ранку Герміона чергувала у лікарняному крилі. Анджеліна сильно постраждала під час рейду у маглівському Лондоні. В її коліно влучило Кислотне прокляття, і поки дівчина не могла поворухнутись, один зі Смертожерів пустив у неї прокляття, що руйнувало внутрішні органи. Фред зміг відшукати Анджеліну та апарувати із нею назад на Площу Гриммо до того, як прокляття нанесло невиправну шкоду її здоров’ю.
Герміона сиділа у безмовній лікарняній палаті та повільно відновлювала м’язову тканину та сухожилля на коліні дівчини.
- Добре, тепер мені потрібно, щоб ти зігнула коліно. Необхідно перевірити, чи правильно все сформовано. Відновлення кісток у разі подібних травм не завжди вдається з першого разу.
Анджеліна закусила губу. Її обличчя побіліло від болю, коли вона обережно рухала коліном.
- Ах, - вона слабко ахнула та зупинилась. – Всередині… всередині все болить… немов скрегоче.
Герміона наклала діагностику та уважно її вивчила. Навіть з урахуванням екстреного транспортування Анджеліни до шпиталю Кислотне прокляття нанесло значне ураження її організму, перш ніж йому вдалось вчинити спротив. Воно зруйнувало більшу частину кісток у коліні Анджеліни і залишило величезні ділянки випаленої плоті. Кісткова тканина була уражена, і це заважало зціленню. Герміона спочатку злякалась, що їй доведеться ампутувати ногу, але тепер, після відновлення тканини, правильно зростити кістки буде лише питанням часу.
- Я знайшла проблему. Мені доведеться оглушити тебе. Немає жодної необхідності залишатись у свідомості під час відновлення кістки.
Анджеліна кивнула та заплющила очі.
Пройшло майже чотири години, перш ніж Герміона знову звернулась до дівчини.
- Гаразд, тепер спробуй ще раз поворухнути нею.
Анджеліна підняла ногу та злегка зігнула її.
- Так набагато краще. Нога ще болить, але вже може витерпіти.
Колір її обличчя змінився на більш здоровий.
- Тобі доведеться відновлюватись принаймні місяць, але я впевнена, що ти зможеш ходити. Коліно буде боліти, особливо у холодні дні. Можливо, ти будеш трохи пришкандибувати або відчувати дискомфорт. Але ти все одно зможеш битись, якщо захочеш.
- Я не покину поля бою, - твердо сказала Анджеліна.
Герміона кивнула, нітрохи не здивувавшись, і почала втирати зілля у нову шкіру Анджеліни. Поки Герміона працювала, вона помітила напружений погляд дівчини. Герміона підняла очі та зустрілась із нею поглядом: 
- Щось не так? 
Анджеліна нахилила голову, досі не зводячи з Герміони вивчаючого погляду: 
- Іноді я намагаюсь пригадати, якою ти була до війни, але більше не бачу ту дівчину.
Щелепа Герміони напружилась. Вона намагалась обмежити свій захист темних мистцетв висловлюваннями виключно на зібраннях Ордену, але з часом її позиція стала відома у більш широких кругах. Члени Спротиву регулярно брали на себе обов’язок проповідувати Герміоні про силу добра та наслідки використання темних мистецтв.
По виразу обличчя Анджеліни дівчина зрозуміла, що їй доведеться вислухати нову лекцію.
Вона змусила свій голос залишатись рівним: 
- І кого ж в мені ти намагаєшся побачити?
- Навіть не знаю. Ти була гучною, прямолінійною та веселою. Щиро кажучи, іноді доволі різкою. І коли ти організувала Армію Дамблдора, то здавалась трохи безжалісною, але у цьому була якась чесна праведність. Тепер, у моменти за межами шпиталю, в тобі залишилась лише безжалісність. Ти майже увесь час мовчиш, але завжди оточена таким потоком люті, що я іноді відчуваю її. Немов війна перетворила тебе у когось іншого. Я відчуваю, як ти дозволяєш їй змінювати себе. 
Кутик рота Герміони смикнувся, і вона відчула, як її очі звузились.
- Війна – суворе випробовування. Невже ти гадаєш, що хтось із нас залишиться таким самим, яким був до цього? 
Анджеліна подивилась на своє коліно і знизала плечима.
- Я буду з гордістю носити свої шрами всередині та зовні, але в глибині душі я завжди залишусь тією ж людиною, - Анджеліна перевела погляд на Герміону. – Але я не розумію, чи залишилась ти колишньою, тому що в глибині душі завжди була такою, або ти дійсно так сильно змінилась. У мене таке почуття, що ти просто здалась.
Руки Герміони завмерли, і вона відкинулась назад.
- Здалась?
Анджеліна поворухнулась, вочевидь, відчувши себе ніяково.
- Я хвилююсь за тебе. Фред сказав, коли навідував тут Джорджа, що з тобою, здається, щось трапилось. Все, що було в тобі до війни… зникло. А останнім часом я спостерігаю за тобою та бачу лише одне… я навіть не знаю, як саме це назвати. Іноді мені здається, це лють. А іноді я бачу лише відчай. Ти немов втратила себе.
У Герміони пересохло в роті, вона кілька разів ковтнула, щоб виграти час, закупорюючи флакони. Дівчина так міцно стиснула їх, що у неї злегка затремтіли руки.
- Ця війна забрала у мене все, Анджеліно, - нарешті повільно промовила вона.
Перш ніж вона встигла сказати ще щось, Герміону різко смикнуло вперед і вона втопилась у копиці чужого волосся, коли Анджеліна притягнула її у міцні обійми.
- О, Герміоно. Не дозволяй собі так думати. Ти повинна навчитись візуалізувати перемогу. Відчути її. Боротись за неї. Уявляти своє життя після завершення війни. Якщо ти залишиш надію, то опинишся у темряві зовсім одна. Світло завжди перемагає пітьму. Але ти повинна в це вірити.
Герміона відчула, як щось всередині неї скрутило. Вона відсторонилась від Анджеліни, хитаючи головою та кривлячи губи.
- Цього недостатньо, щоб виграти війну. Я не збираюсь ставити лише на свою або чиюсь ще здатність вірити у перемогу.
- Ти досі хочеш, щоб ми використовували темні мистецтва, чи не так? – Анджеліна здивовано подивилась на Герміону із виразом очевидного розчарування.
Герміона ледь стрималась, щоб не закотити очі, і кивнула.
Плечі Анджеліни злегка опустились.
- Якщо ми втратимо себе заради перемоги, хіба це дійсно буде означати, що ми перемогли? Якщо ми отруємо себе, щоб отримати її, та стане монстрами, з якими зараз боремось? 
Герміона стиснула зуби, борючись із бажанням добренько струсити Анджеліну.
- Що, по-твоєму, відбудеться, якщо ми програємо? 
- Ми всі помремо, - злегка знизала плечима Анджеліна.
Герміона раптом зрозуміла, чому Драко так сильно ненавидів грифіндорців. Вона не змогла втриматись від насмішки.
- Ти дійсно гадаєш, що ми просто помремо? Анджеліно, вони не збираються зачиняти Сассекс, коли переможуть. Ми станемо їхньою домашньою худобою. Ти не бачила полонених, яких доставили із останнього відділу проклять. Вони були… - голос Герміони похитнувся. – Вони розкладались зовні та зсередини, із зідраною шкірою, всередині них повзали якісь чудовиська… і всі вони були при тямі, - її голос перервався. – Ті, хто ще міг говорити, благали мене вбити їх.
Герміона шипіла крізь зуби. Задушливе почуття розчарування посилилось, коли їй знову довелось зіштовхнутись із вічним оптимізмом бійців Спротиву. Стрес та відчай всередині неї відчувались як отруйна кислота, повільно роз’їдаюча її на клітковому рівні.
- Якщо ми програємо… вони зберуть всіх членів Спротиву, що залишаться серед живих, та будуть використовувати нас як лабораторних щурів або ще кого-небудь гірше, поки ми їм не набриднемо. Після того як ми знищили їх відділ проклять, вони просто збудували ще один, набагато більший попереднього. Війна не скінчиться нашою поразкою. Вони захочуть завоювати маглівську Європу. Ось яке моє бачення війни. Всі темні істоти об’єднались із Томом, тому що він обіцяв їм увесь світ. Я не знаю, чи достатньо він божевільний, що думати, що може це виконати, але це було його обіцянкою. І він, вірогідно, зробить все, щоб її дотриматись.
Герміона відчула, що лише думаючи про це, у неї пришвидшується дихання. Її груди тріпотіли та смикались, і дівчина продовжувала робити короткі, швидкі вдихи.
- Але, Герміоно… - Анджеліна поклала долоню на руку Герміони. – Ми ж перемагаємо.
Герміона завмерла та повільно кліпнула, недовірливо дивлячись на Анджеліну. Вона ледь не розсміялась, але вмить із жахом зрозуміла, що Анджеліна каже абсолютно серйозно.
- Ми… що? 
- Ми перемагаємо, - Анджеліна вип’ятила щелепу, і вираз її обличчя став захисним. – Так і є. Пригадай останні в’язничні рейди. З весни ми вивели звідти близько сотні людей. Цього року ми успішно відобразили сотні атак. Залишайся вірною Світлу і твоя віра окупиться сповна. Перемога на нашому боці. Незабором чаклунський світ почне це розуміти та приєднається. Ось як працює надія. Для неї достатньо лише іскри.
Герміона відчула себе так, немов її сильно вдарили по голові, немов у неї був легкий струс мозку, і це пояснювало сюрреалістичний світ, у якому вона раптом опинилась. Дівчина мовчки втупилась в Анджеліну, котра підбадьорююче усміхнулась.
- Тебе з нами немає, тому ти, вірогідно, не бачиш всієї ситуації. Я знаю, що якийсь час у нас були важкі часи, але ніч перед світанком завжди темніше всього. І я майже впевнена, що зараз ми на порозі світанку.
Герміона важко ковтнула, борючись зі спокусою закричати. Вона чула, як кров стукає в її вухах, а напруга у голові швидко наростала.
Але вони не перемагали.
Вони виживали. Їхні шанси врівноважував аморальний вбивця Драко Малфой. Ще існувала Габріель Делакур, що використовувала своє тіло для того, щоб безперервно доставляти у полон випадкових Смертожерів. Ось якими були джерела інформації, котру використовував Спротив для своїх рейдів, в той час як Орден марно намагався знайти горокракси, котрі могли бути де-завгодно.
Але вони не перемагали. Вони й близько не були до перемоги.
Анджеліна з надією дивилась на неї.
- Так… - почула Герміона власний голос. – Я… напевно, ти права. Мене з вами немає, тому я нічого не бачу. Я… не до кінця розумію, що, схоже, ми… перемагаємо.
Анджеліна кивнула та знову обійняла Герміону.
- Проблема у тому, що ти занадто ізольована. Помфрі після зміни проводить свій час із професорами Хогвартсу, а в Падми є Парваті, щоб тримати її в курсі. Але ти майже не виходиш звідси, хіба що за інгредієнтами для зіллів. Я знаю, що Гаррі та Рон не так вже й часто бувають поруч, але у тебе є й інші друзі. Тобі потрібна компанія. Коли навколо тебе один відчай… вірні друзі допоможуть пройти через жахи війни. Ми часто говоримо про це. Я знаю, що ти дуже розумна, Герміоно, але коли мова йде про такі речі, як добро та зло, ти не можеш прочитати відповідь у підручнику. Ти повинна сама відчути цю відповідь. Наприклад, політ… ну, я думаю, це поганий приклад у твоєму випадку, але ти повинна змогти повірити, що не впадеш. Це все частина нашого життєвого шляху: досягнути дна, щоб потім від нього відштовхнутись. Добро вимагає жертв. Я сподіваюсь, що, коли війна скінчиться, ти зможеш нарешті це усвідомити. Ось як працює Віра.
- Звісно, - на автоматі відповіла Герміона, уникаючи дивитись Анджеліні у вічі. – Напевно, я дійсно занадто загубилась у своїх фантазіях.
- Все гаразд. Тобі не слід засмучуватись через це. Таке може трапитись із кожним. Я була у схожому стані, коли Джордж та Кеті серйозно постраждали. Під час війни дуже легко опинитись у відчаї. Але потім Гаррі виголосив свою підбадьорюючу промову. Він казав про те, як Дамблдор переміг Гріндевальда. А ще він розповідав про Орден під час Першої Магічної війни та про те, як все було погано. Тоді всі думали, що Том переможе – Міністерство використовувало методи, що неможливо пробачити, але Орден витримав. Там були смерть та зрада, але Любов та Світло лише яскравіше сяють у такі моменти. Ось чому вони завжди перемагають. Ми просто повинні вірити. Одразу ж після цієї промови Гаррі ми вперше успішно захопили в’язницю. 
Герміона різко встала. Їй здавалось, що вона не може дихати. Їй потрібне було… повітря. Холодне. Хоча б один заспокоюючий ковток.
- Мені потрібно дечого взяти із комірчини. Я повернусь за кілька хвилин.
Герміона шалено кинулась до своєї шафи із запасами.
Спіткаючись, вона промчала коридором та зачинила за собою двері, поки тремтячими руками відкупорювала пляшечку та ковтала заспокійливе. Коли зілля подіяло, Герміона різко видихнула та розридалась.
Вона стояла, схлипуючи кілька хвилин, перш ніж змогла спертись на стільницю. Герміона закрила обличчя руками та спробувала прийти до тями після того, що щойно почула.
Вона не розуміла… їй навіть в голову не приходило, як ця перевага сил у війні вплине на Спротив. Звісно. Звісно, для них не існувало жодної кризи. Всі вони вважали, що саме їх вірність переконанням про добро та зло позбавила війну притаманної їй неминучості. 
Вони й гадки не мали, що Смертожерів катували за інформацію або що Герміона продала себе Драко.
Герміона мимоволі перетворилась для всіх у божевільну Кассандру, що несла правдиві передбачення біля воріт Трої.
Дівчина судомно схлипнула та спробувала повільно дихати через ніс, намагаючись зібратись з думками.
Вона повинна була рухатись вперед у стосунках із Драко.
Падма цілком придатна для виготовлення зіллів та зцілення. Кінгслі проглянув всі записи Герміони і якимось чином найняв запасного цілителя для постраждалих. Їй було цікаво, як довго він тримав саму цю можливість у таємниці від неї.
Вона зібрала всі помітки про контрзакляття, котрі розробляла протягом багатьох років, й інструкції, що пояснювали методи аналізу проклять.
Муді, здавалось, дедалі більше не влаштовувала відсутність прогресу, про який вона повідомляла тиждень за тижнем. Останнім часом, коли вона розповідала їм про Драко, то помічала, як їх з Кінгслі ставлення дивним чином ставало іншим… з’явився скептицизм, немов вона не виправдовувала їхніх очікувань.
Тепер вона все зрозуміла. Їм потрібно було швидше взяти Драко під свій контроль.
Його інформація досі залишалась безцінною, але він з самого початку поставив умови, що сформувало баланс сил, якому вони не бажали довіряти та який прагнути змінити.
Вони хотіли якомога швидше надягнути на нього свій ошийник.
Герміона лише відтягувала неминуче.
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: жертви обставин, насилля, Дарк, складні стосунки, драма, психологічні травми, Ангст, війна, жорстокість, Слоуберн, #Таємниці/Секрети, антиутопія, au, перемога Волдеморта, втрата пам'яті, спогади, Розвиток відносин, смерть другорядних персонажів, сіра мораль, вагітність, Відхилення від канону
Переглядів: 308 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (45 Розділ)
Завантаження...