menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 27.04.2022 в 19:41
Фанф прочитано: 385 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (47 Розділ)


27.04.2022, 19:41
47. Флешбек 22

Плейлист

Burn the Witch – Shawn James
Am I the Only One – Tim Schaufert & Seven 
Hurts Like Hell – Fleurie
Moondust – Jaymes Young
Kodaline – All I Want 

https://music.youtube.com/watch?v=szJQ0d7WOZ8&feature=share

Грудень 2002.

Герміона стояла на кухні будинку у Прядильному кінці. Вона повільно повернулась, оглядаючи поверхні, завалені записниками, готовими інгредієнтами та киплячими зіллями.
Дівчина зупинилась, помітивши зілля, що блищало в кутку. Вона підійшла та подивилась на пару, що підіймалась із отвору, нишком понюхавши його. Пряний, землистий запах дубового моху, ноти кедру, запах опалого листя та пергаменту… ні. Вона знову принюхалась. Це був папірус.
Дівчина різко висмикнулась вбік та подивилась на інші котли, що оточували її.
- Ви готуєте занадто багато різновидів любовного зілля, - сказала вона, дивлячись туди, де Северус схилився над киплячим котлом. 
 - Новий проєкт Темного Лорда. У нього раптом прокинувся інтерес до того, щоб спробувати використати ці зілля в якості зброї, - сказав Северус, усміхаючись перед темною рідиною, що світилась та над якою він працював.
Герміона відчула, як кров стигне у жилах.
- Це дійсно може стати можливим? 
Северус знизав плечима зі слабкою усмішкою.
- Я скептичний та невмотивований… тому, вірогідно, ні. Думаю, це швидше було швидкоплинною ідеєю. Я складаю детальний звіт на той випадок, якщо Темний Лорд знову заговорить про це. І я роблю це вдома, а не в лабораторії, щоб переконатись, що ніхто більше не запропонує ніяких новаторських ідей. 
Герміона оглянула кімнату. На полицях знаходилось з десяток склянок Амортенції, декілька афродизіаків, які вона змогла розпізнати, і ще п’ятнадцять приворотних зіллів, що рахувались експериментальними.
- Що може являти собою бойове любовне зілля? 
- Виняткову силу, що не потребуватиме повторного прийому. Темний Лорд уявляє, що зможе використовувати його для допитів.
- Це… непристойно, - нарешті сказала Герміона.
- Дійсно. На щастя або ні, у нього є інші задачі, які він вважає більш невідкладними для Сассексу.
Протягом кількох хвилин Герміона мовчки дивилась, як Северус давив у ступці яйця вогневиці.
- Драко сказав, що Сассекс старається винайти варіанти запобігання рятувальних операцій Спротиву.
На кілька секунд зависла пауза, після чого Северус обернувся та задумливо подивився на неї.
- Я не знав, що йому це відомо.
- Хіба не ви називали його ідеальним шпигуном? 
- Схоже, що так, - пробурмотів Северус, повертаючись до своєї ступки. – Ви вже з’ясували, чому він шпигує для Ордену? 
Герміона опустила очі.
- Ні, - визнала вона. – Все, що він розповідав мені за час наших зустрічей, здавалось правдою, але я досі так і не дізналась мотиву, який стоїть за його допомогою Спротиву.
Зависла тиша, що переривалась лише булькотінням закипаючого зілля.
- Вам відомо, що він просувається дедалі вище у лавах Смертежерів? – запитав Северус, повертаючись до котла та висипаючи у нього толочені яйця вогневиці. Порошок повільно утворював на поверхні зілля узор, схожий на вісімку.
Герміона мовчала протягом кількох секунд.
- Я нічого не чула про це.
- Кілька тижнів тому я доклав про це Кінгслі. Драко стає могутнішим. Він займає дедалі міцну позицію серед Смертежерів. Не буду робити вигляд, що знаю про те, чим ви займаєтесь під час ваших щотижневих… зустрічей… Але іноді мене цікавить питання, чи пам’ятаєте ви про те, що більшу частину вільного від вас часу він проводить, вбиваючи людей.
Герміона відчула, як у неї збивається дихання, у той час як Северус продовжував говорити своїм нервуюче спокійним голосом.
- Я рідко бачив когось, хто використовував би темну магію так безжально, як він останнім часом. Темний Лорд у захваті від того, якого ідеального генерала він виростив для себе. Ті, хто зважується переступити Драко дорогу, мають властивість помирати від вміло замаскованих проклять, винайдених у лабораторіях проти Спротиву. Кілька тижнів тому один зі Смертежерів, Гіббон, був знайдений з відірваними руками, з яких була здерта шкіра. Я брав участь в аналізі причин його смерті. На тілі Гіббона залишився сильний відбиток темної магії, використаної для того, щоб змусити його залишатись живим ще кілька днів, поки його продовжували катувати. 
Герміона завмерла та різко похитала головою.
- Цього не може бути… Драко не став би… Ви самі казали, що він не садист.
Северус покосився на неї.
- Вважаєте, якщо він не садист, то жодного разу не катував нікого до смерті? – на його обличчі була написана зневага. – Впевнений, ви пам’ятаєте значення його рун. Як гадаєте, міс Ґрейнджер, у чому саме він залишається «невблаганним» та «прагнучим до ідеальних результатів»? 
Герміона відчула, як все її тіло скувало від напруги. Її підборіддя тремтіло.
- Ви також вбивали людей, однак я ніколи не сумнівалась у вашій відданості, Северусе. 
Він тихо засміявся, і його губи скривились у посмішці.
- Я відданий лише одній цілі: перемозі Ордену у війні. Жахливі речі, котрі я вимушений творити, вчинялись мною лише у разі крайньої необхідності. Гадаєте, мені подобається відчувати, як руйнується моя душа? Як її отруює темна магія? І все це заради тих, хто навіть не готовий йти на подібні жертви, хто зневажає мене та сумнівається у мені, - він похитав головою. – Однак зараз головне не це. Смерть Гіббона не була необхідністю. Він навіть не був важливою фігурою. Його вбивство не слугувало жодним стратегічним цілям. Воно не було здійснене заради Ордену. І абсолютно точно не було жодного сенсу тримати його при свідомості, поки йому відрізали руки.
Герміона похитала головою.
- Його міг вбити хтось інший. Ви не можете бути певні, що це зробив Драко.
Северус завмер та неквапливо обернувся до Герміони.
- Це був він. Я точно знаю, що це був Драко. Причина моєї впевненості полягає у тому, що, оглядаючи Гіббона, я натрапив на слід цікавої магії. Це були стримуючі чари мого власного винаходження. І я навчав їх лише одну людину. Вас. Ви використовували ці чари, щоб зцілити його руни, чи не так? 
Кімната закрутилась перед очима Герміони, і їй довелось схопитись за край столу, щоб не впасти.
Северус дивився на неї зверху вниз. Вираз його обличчя був суворим.
- Я був шпигуном майже стільки ж років, скільки ви живете на цьому світі, міс Ґрейнджер. Тому припиніть захищати його та уважно вислухайте мене.
Герміона завмерла.
Окинувши її поглядом, Северус піджав губи.
- Драко вийшов з-під контролю. Якщо він коли-небудь й був відданий Спротиву, то зараз все змінилось. Чого б Драко не намагався досягнути, він робить це не лише заради Ордену. Він являється одним із найбільш впливових генералів та звітує лише перед самим Темним Лордом. У нього свої власні джерела інформації. Він використовує добуті свідчення, щоб змусити Орден залежати від нього та не дозволити видати його.
Герміоні стало важко дихати. Кінчики її пальців поколювало. Вона слабко кивнула.
- Гадаю, я знаю, навіщо він вбив Гіббона, - додав Северус за мить. – Він постарався все приховати та виставити вбивство як смерть від тортур. Але варто було мені помітити слід стримуючих чар, як я виявив й інші деталі, котрі проливають світло на реальні наміри Драко. Він намагається знайти спосіб позбутись Темної мітки та не померти внаслідок цього.
- Померти?
- Якби можна було позбутись від Мітки, просто відрубавши собі руку, Ігор Каркаров був би досі живий. Ще кілька Смертежерів намагались втекти або переметнутись на Світлу сторону під час обох магічних воєн, і, на жаль для них, нічого хорошого з цього не вийшло. Темна мітка зв’язує Волдеморта із його послідовниками. Спроби позбутись від неї призводять до появи проклятої рани на тому місці, де раніше була Мітка. Людина, котра зважиться на такий крок, стікає кров’ю, поки не помре. Не існує заклять або зіллів, здатних запобігти цьому. Однак Драко все одно намагається відшукати спосіб позбутись Мітки, якщо такий взагалі існує.
Раптом Герміона із жахом згадала про своє спостереження.
- Раніше він був лівшою. Але тепер він амбідекстр.
Северус припідняв брову у задумливості.
- Доволі логічне рішення для людину, яка рано чи пізно збирається відрізати собі руку. Ви знаєте, як давно він став амбідекстром? 
- З самого початку наших зустрічей. Я рідко бачила, щоб він використовував ліву руку, - вона відчула, як у її животі розливається гіркота.
Обличчя Северуса набуло похмурого виразу.
- Отже, він планував це протягом багатьох років.
Герміона похитнулась, намагаючись заново переосмислити все те, що, їй здавалось, вона знала. Драко вів свою грою протягом довгого часу. Вона була всього лише незначною деталлю у його планах. Або засобом для досягнення необхідних результатів. Тепер вона ні в чому не була певна.
Северус пильно поглянув на неї. На його обличчі була помітна напруга.
- Він стане смертельно небезпечним для обох сторін, якщо зможе позбутись від кайданів, що примушують його бути відданим.
Герміона кивнула. Якщо Драко позбудеться Темної мітки, йому більше не потрібно буде коритися жодній зі сторін. І якщо увесь цей час він планував захопити владу у чаклунському світі, то багато чого починало набувати сенсу.
Особливо тепер, коли Герміона розповіла йому, що Гаррі не збирався вбивати Волдеморта.
Северус важко зітхнув. Раптом він почав здаватись набагато старше свого віку.
- Зізнаюсь, я гадав, що захоплення в’язниць Орденом у червні стане для Драко початком кінця. Враховуючи, яке покарання він отримав від Темного Лорда, я думав, що він приречений, - Северус окинув її уважним поглядом. – За те, що у висновку все вийшло не так, ми, схоже, повинні бути вдячні виключно вашій неймовірній турботі про його здоров’я.
Зависла пауза. Здавалось, на кілька секунд увесь світ навколо Герміони завмер, а потім розсипався на шматочки.
- Ви знали, що вся провина за червневу атаку ляже на його плечі, - промовила Герміона, дивлячись на Северуса розширеними від усвідомлення очима. – Ви, Кінгслі та муді. Ви всі знали про це. Ось чому ви були готові використати всі наші ресурси і так ретельно продумували стратегію нападу. Насправді ви не хвилювались про те, що Драко спіймають за шпигуванням. Ви сподівались, що його вб’ють за це.
Северус нічого не відповів.
- Чому… чому ви не сказали про це мені? – нарешті видавила Герміона. Її голос тремтів від ледь стримуваної люті.
- Ми не вважали це необхідним, - знизав він плечима.
Герміона відчувала таку лють, що, здавалось, готова була спалити будинок Северуса дотла. 
- Ми гадали, що рано чи пізно ви здогадаєтесь самі. Коли стало ясно, що ви так нічого й не зрозуміли… що ви співчували Драко або ж вважали себе зобов’язаною йому… ми вирішили дати вам можливість спробувати зцілити його, якщо ви так цього хотіли. Ми подумали, що це найменше, що ми можемо зробити для вас після того, про що ми вас попросили.
- Ви не очікували, що у мене вийде. Сподівались, що до моменту нашої зустрічі його вже буде неможливо зцілити.
Северус зняв з полиці банку, наповнену крилами фей. Герміона відчувала, що не може дихати. Всі звуки у кімнаті раптом почали здаватись приголомшливо гучними. Булькання зіллів на вогні. Її власні тремтячі вдихи. Вона могла чути навіть своє серцебиття.
- Можете уявити собі наше здивування, коли виявилось, що замість того, щоб померти від прокляття, він став ще більш небезпечним, ніж був до того. Шпигун Ордену із сумнівними намірами. Тож дайте мені відповідь, міс Ґрейнджер, як вам вдалось врятувати Драко Мелфоя?
Герміона піджала губи та кілька секунд нічого не відповідала.
- Для цього Муді змусив мене прийти до вас? Щоб ви могли дізнатись деталі? – сказала вона нарешті.
Северус промовчав.
Герміона відвела погляд та смикнула рукав своєї кофтини.
- Вам вдалось добитись того, щоб його рани достатньо просочилися темною магією. Вона вже почала отруювати його душу. Рунічна магія завжди руйнівна, вона ніколи не зникає та не втрачає свого впливу. Якби я зустрілась із ним одразу ж після нанесення рун – якби ви згадали про його покарання раніше – можливо, я змогла б вилікувати його, не використовуючи крайні заходи. Але до того часу, як я дізналась про це, було вже занадто пізно. Моїм завдання завжди було якомога довше втримувати Драко у ролі шпигуна Ордену. Коли я заговорила про його зцілення із Муді, той сказав мені зробити все, що в моїх силах. Якщо ви насправді не хотіли, щоб я його зцілила, ви повинні були сказати мені про це. 
- І що конкретно ви зробили, щоб вилікувати його? 
Герміона ковтнула.
- Я врятувала його душу.
- Що. Ви. Зробили? – запитав Северус, виділяючи кожне слово.
Герміона мовчки піднесла руку до своєї шиї та стиснула у пальцях ланцюжок, що висів на ній.
- Коли я проходила навчання в Єгипті, перед самим моїм від’їздом головуючий лікарні подарував мені Серце Ісіди. Він вважав, що воно може допомогти Гаррі.
Зависла приголомшлива тиша. Северус стояв нерухомо поруч з одним із котлів.
- Ви не могли зробити цього, - з невірою сказав він. – Ви хоча б уявляєте, наскільки цінним був цей медальйон? Якби ви продали його, Спротив не потребував би грошей наступні років десять. Магічний артефакт, що своєю цінністю поступався лише Філософському каменю, і ви скористались ним, щоб врятувати Драко Мелфоя? 
Герміона навіть не кліпнула у відповідь на його гнівну оду.
- Це було логічним рішенням. Я все одно не змогла б продати медальйон на чорному ринку. Ви можете собі уявити, що сталось би, якби він потрапив до рук Тома Реддла? Менше ніж за чотири місяці Драко врятував кілька сотень людей. Кілька сотень! І ще не менше сотні позбавив від смертельних експериментів у лабораторіях. Він врятував дітей у Кейтнессі, хоча стратегічно це не принесло йому жодної вигоди. Драко не монстр, - в її голосі з’явилась гіркота. – Ви потурбувались про те, щоб його рани не підлягали зціленню. Ви навіть не дали мені можливості вчасно допомогти йому. Наших сил було недостатньо. Ми програвали війну та втрачали дедалі більше людей, поки він не почав шпигувати для нас.
Реакція Северуса була майже вибуховою. Його обличчя, що завжди виглядало хворобливо, побіліло ще сильніше, а очі наповнились кров’ю.
- Йому вдалось повністю одурманити вас. Я й уявити собі не міг, що він зможе так заморочити вам голову. Йому знадобилось лише врятувати жменьку сиріт і з’явитись перед вами із отруєними рунами, і ви одразу ж вирішили, що він гідний Серця Ісіди. Ви ще більша дурепа, ніж Гаррі Поттер, - він зневажливо посміхнувся.
Герміона відхилилась від нього.
- Але ж він досі не відрізав собі руку.
- Гадаєте, він попередить вас перед тим, як зробити це? Драко смертельно небезпечний. Він не відданий жодній зі сторін, а тепер, завдяки вашій допомозі, ще й сильний настільки, що здатен знищити навіть такого могутнього мага, як Темний Лорд.
- У його причинах ховається щось інше, - відповіла Герміона, закинувши голову та поглянувши Северусу прямо в очі. – Драко не знав про те, що у мене є Серце Ісіди. Він не міг знати, що його очікує подібне покарання, коли просив мене в Ордену. Ви б бачили його, Северусе: він знав, що його рани смертельні, і був готовий померти. Він змирився зі своїм кінцем.
- Ви впевнені у цьому? Ви ніколи не думали, що увесь цей час він міг просто майстерно вами маніпулювати? Зрештою, що він отримує від зустрічей із вами? Ви навіть не спите із ним. Він навчає вас дуельній тактиці, навчає вас оклюменції. Яку користь він отримує від вас взамін? 
Герміона злегка побіліла, але зберегла твердість погляду.
- Драко самотній. У нього нікого немає. Я єдина, кого він підпустив достатньо близько до себе. Наші зустрічі стають дедалі тривалішими – Драко робить їх такими. Він розуміє, що через мене у нього з’явилось слабке місце, але все одно не може триматись від мене подалі. Саме так і працює сила його рун. Він не може стримуватись, якщо бажає чогось занадто сильно. 
- Ваш час вийшов, міс Ґрейнджер, - відповів Северус. Його тон був невблаганним: - Ви повинні довести, що у вас є хоча б якийсь вплив на нього. До кінця наступного місяця. Якщо ви не зможете переконати нас у цьому, то повинні будете передати Кінгслі свої найбільш компрометуючі спогади про Мелфоя.
Герміона дивилась на нього широко розкритими очима. Вона шоковано застигла.
- Ви не можете розкрити його Смертежерам! – її голос тремтів. – Він потрібен нам. Всі у Спротиві думають, що ми перемагаємо у війні, і це все завдяки йому. Гаррі думає, що ми перемагаємо. Якщо ми залишимось без інформації, яку приносить нам Драко, це стане руйнівним ударом для Ордену.
Северус виглядав так, немов її слова його абсолютно не зачепили.
- На щастя для Спротиву, Драко став настільки значною фігурою серед послідовників Темного Лорда, що його смерть сильно похитне наявних баланс сил.
- Ви… не можете так вчинити із ним.
- І чому ж? Тому що він ваш..? І хто ж він вам? Не зовсім впевнений, як можна назвати те, ким для нього є ви.
Герміона ковтнула, але проігнорувала слова Северуса.
- Його будуть катувати. Він буде вбитий найжорстокішим способом, і ви чудово знаєте про це. Навіть те, що роблять із піддослідними у лабораторіях Смертежерів, буде здаватись милосердям в порівнянні із тим, що очікує Драко, якщо його розкриють. Ви… ви не можете так вчинити із ним…
Северус обернувся та холодно поглянув на неї зверху вниз.
- Ви відмовляєтесь коритись наказам, міс Ґрейнджер? Замість Гаррі Поттера та Ордену ви обираєте Драко Мелфоя? 
Герміона застигла. Здавалось, навіть час зупинився, поки вона намагалась набрати повітря у легені. Вона провалювалась у безодню, що розкрилась всередині неї. У ній не залишилось нічого, окрім порожнечі.
- Ні, - відповіла дівчина мертвим голосом. – Ні. Я завжди залишаюсь відданою Ордену.
Северус знову обернувся до свого котла.
- Якби він не був таким повним самовдоволення, він зміг би захистити себе, вимагаючи від вас Незламної обітниці. Впевненість у власні нездоланності – це завжди головна слабкість будь-якого Темного мага, - він посміхнувся, помішуючи зілля.
Герміона похитала головою.
«Роби що хочеш. Ти і так можеш вбити мене у будь-який момент, коли вважатимеш за потрібне».
 - Ви помиляєтесь. Драко вчинив так не через свою зарозумілість або впевненість у власних силах. Він все чудово розумів. Увесь цей час він усвідомлював, що може загинути через мої спогади. Він знав, що Орден підставив його у червні, хоча я була занадто наївною, щоб зрозуміти це. Його наміри не такі прості, як здаються. Просто ми не можемо зрозуміти їх. Ми впускаємо щось, - сказала вона, стискаючи руки в кулаки та відчуваючи, як нігті врізаються у долоні.
Северус поглянув на неї. Він виглядав засмученим.
- Вашій думці у цьому питанні більше не можна довіряти. Ви піддались його впливу.
Герміона майже проричала: 
- Це не так! Муді казав, що я повинна зробити все можливе, щоб вилікувати Драко. Я слідувала наказам Ордену, коли зцілювала його, - вона зробила різкий вдих. – Для Драко важливо, щоб я залишалась живою. Моє життя з незрозумілої причині має для нього значення. У чому б не полягала його кінцева мета, він став майже одержимим тому, щоб зі мною все було гаразд. Але він не хоче миритись із цим. Драко лютує від того, що не може припинити піклуватись про моє благополуччя, хоча це й заважає його планам. Він й сам розуміє, що майже досягнув межі. Майже зламався переді мною. Я зможу добитись його повної відданості Ордену. Все, чого я прошу, це дати мені ще трохи часу. Будь ласка…
Обличчя Северуса було незворушним.
 - У вас було достатньо часу. Тепер у вас є час до кінця наступного місяця. 
Герміона відчула, що внутрішньо помирає. Її легені немов стискало лещатами.
- Ви покладаєте провину за його смерть на мої плечі, Северусе.
- Ви самі зробили це. Я зробив все, щоб дати вам вихід із цієї ситуації 6 місяців тому, - відповів він, відводячи погляд.
Герміона зробила тремтячий вдих.
Северус поглянув на неї та додав більш м’яким тоном: 
- Коли Кінгслі та Муді вирішать викрити Драко, ми дамо вам годину, щоб попередити його; у якості більш гуманного виходу, якщо ви хочете запропонувати йому його.
Герміона стиснула руки у кулаки та люто подивилась на нього.
- Якщо ви вважаєте, що мені стало легше від цього, то ви погано мене знаєте, - її голос тремтів.
Северус нічого не відповів.
Вона відчула, як від підступаючих сліз здавило горло. Герміона ледь зробила вдих і, розвернувшись, поспішила вийти з кімнати.
Досягнувши кордону антиявляльного бар’єру біля будинку Северуса, Герміона одразу ж роз’явилася.
Вона знову опинилась в Уайткрофті. Зрештою вона завжди опинялась там. Герміона зупинилась біля дороги та з тугою подивилась на хижу, що виднілась неподалік. Наблизившись до неї, дівчина завмерла перед входом.
У неї не було причин приходити сьогодні. Те, що вона з’явилась тут, не домовляючись про зустріч, було нелогічно та ірраціонально. Драко, швидше за все, буде лютувати, якщо вона активує захисні чари без вагомої причини.
Вона штовхнула двері хижі.
Драко з’явився у кімнаті перш, ніж вона встигла переступити через поріг.
Він оглянув її з ніг до голови. Герміона не відводила погляду від його обличчя. Здавалось, увесь той час, поки вона не бачила його, її мучила спрага, а тепер вона, нарешті, отримала ковток води.
- Що ти робиш тут у такий час? – зрештою запитав Драко.
Герміона розгублено кліпнула.
- Я… - вона замовкла, намагаючись придумати вагому причину для своєї появи. – Сутичка напередодні Різдва. Я… хвилювалась.
Він припідняв брову.
- Вона була два дні тому, Ґрейнджер.
- Я не могла прийти раніше. Ми втратили багато бійців, - сказала вона. – Я була потрібна у лікарняному крилі.
- Отже, ти з’явилась тут за першої можливості? – в його очах був сумнів.
Герміона кивнула та наблизилась до нього. Вона вглядалась в його обличчя, намагаючи відшукати у ньому… тінь хоча б якоїсь емоції. Чогось, що допомогло б їй зрозуміти, ким він був насправді.
- З тобою все гаразд, Драко?
- Ґрейнджер… - в його голосі було чутно стурбованість. – Що трапилось? 
- Нічого, - вона опустила погляд на його руки. Він торкався до неї цими руками. Його пальці ковзали її шкірою та заплутувались у її волоссі. Він стискав її шию своєю долонею, і вона відчувала вогонь, що розпалювався у неї всередині.
Цими ж руками він вбивав людей. Він позбавив життя десятки або навіть сотні чаклунів. Серед яких були й її друзі. Він вбив Дамблдора…
Драко був амбідекстром, тому що протягом багатьох років планував відрізати собі руку, щоб нарешті звільнитись. Щоб стати кимось, хто не буде потребувати ні Ордену, ні Волдеморта.
Вона відірвала свої очі від його рук.
- Я просто… Я хотіла переконатись, що з тобою все гаразд, - сказала Герміона, втупившись у свої черевики.
Драко зробив крок вперед, і вона різко підняла на нього свій погляд. Його очі були холодні. Герміона хотіла відвернутись від нього, але він схопив її за зап’ястя та різко притягнув до себе. Він змушував її відступати назад, поки її спина не зіштовхнулась зі стіною. Драко стояв впритул, звеличуючись над нею.
- З яких пір ти хвилюєшся за мене? – запитав він з кривою посмішкою. Його погляд був жорстким.
- Не знаю, - відповіла вона, відчуваючи, що може розплакатись від свого зізнання.
Він посміхнувся.
- І зараз..? Ти раптом вирішила, що не можеш стримати себе? 
- Я просто хотіла побачити тебе.
Його губи ледь помітно здригнулись.
- Чому? 
- Тому що боюсь, що одного дня я прийду сюди, а ти ні… - її голос зірвався. Герміона повернула свою руку у його долоні та стиснула його зап’ястя у своїх пальцях.
Очі Драко зблиснули. Його хватка на її руці залишалась такою ж міцною, а його обличчя було всього за кілька сантиметрів від її.
Він вдивлявся у неї кілька секунд, а потому його погляд змінився. Герміона побачила у його очах спалах якоїсь емоції. Чогось, чому вона не могла дати визначення.
Він зробив різкий вдих, а потім тихо розсміявся.
- То це наше прощання, Ґрейнджер? 
- Ні! – вона міцніше стиснула його зап’ястя.
Їй було складно дихати. Герміона не відводила погляду від його обличчя, стиснувши у вільній руці тканину його мантії. Намагаючись відновити дихання, вона опустила голову йому на груди. Драко пахнув кедром та дубовим мохом. 
 Вона затремтіла.
- Я просто… хотіла тебе побачити.
Герміона відчула, як його права рука лягла їй на плече. Він ковзнув пальцем по її ключиці, і тепло від його доторку повільно розтікалось всім її тілом. Вона продовжувала міцно стискати його ліве зап’ястя у своїй руці.
- Не… не помирай, Драко.
- Що трапилось, Ґрейнджер? 
- Нічого. Просто… я витратила занадто багато часу, збираючи твій набір для зцілення. З твого боку буде неввічливо померти одразу ж після того, як я вручила його тобі. Тому… не смій.
Він гірко розсміявся, і його хватка на її плечі посилилась. Герміона відчула, як він опустив голову та прихилився чолом до її маківки. Кілька секунд вони простояли так, а потім Драко випрямився.
- Лише тому, що ти просиш, - відповів він. Його саркастичні слова прозвучали непереконливо. У голосі було чутно гіркоту.
Герміона міцніше стиснула пальці на його зап’ясті. Вона хотіла…
Вона так хотіла…
Але це не мало значення. Було неважливо, чого вона хотіла. Це ніколи не було важливо.
Заради Гаррі. Заради Рона. Все це варто було робити заради них.
Вона сотню разів повторювала подумки ці слова, але раптом вони немов втратили будь-який сенс.
Драко був винен у багатьох речах, але він не заслуговував такого покарання, котре чекало його, якщо Волдеморт дізнається про його зраду. Той факт, що вона власноруч підписує йому смертний вирок заради життя інших людей, заледве приглушив би голос її сумління.
Для всіх інших вона стала б героєм, усвідомила Герміона з гіркотою. Для всього світу такий вчинок виправдав би всі її минулі помилки. Але вона сама ніколи не змогла б пробачити себе за це. Вона не змогла б жити, якби своїми руками вбила Драко. Її б задушило почуття провини.
Герміона видихнула крізь зуби, намагаючись зібратись із думками.
- Що трапилось, Ґрейнджер? – знову запитав Драко після того, як вона мовчала протягом цілої хвилини.
- Нічого. Просто у мене було жахливе Різдво, - відповіла вона напружено.
Він слабко засміявся та звільнив своє зап’ястя з її хватки. Відступивши на крок, Драко поглянув на її обличчя. Він зробив глибокий вдих.
- Активація захисних чар – це для невідкладних ситуацій, - сказав він. – Не для того, щоб ти розповіла про своє хвилювання або погане Різдво. Ти ризикуєш моїм прикриттям, і я буду вимушений кілька разів подумати, чи слід мені реагувати на твою появу негайно.
Герміона відчула, як від обличчя відхлинула кров. Коли Кінгслі та Муді вирішать розкрити Драко, ми дамо тобі годину, щоб попередити його. 
- Вибач. Я більше ніколи не з’явлюсь тут без крайньої необхідності, - пообіцяла вона. Драко не виглядав переконаний її словами. – Присягаюсь, - додала Герміона, дивлячись йому прямо у вічі. – Якщо я коли-небудь активую їх знову – це буде означати надзвичайну ситуацію.
Драко відривчасто кивнув.
- Ти дала мені своє слово. І я вірю, що ти дотримаєшся його.
Вона відповіла йому слабким кивком голови. Драко беззвучно роз’явився із хижі.
Герміона залишилась у халупі, дивлячись на те місце, де він щойно був. Міркуючи, що їй робити далі.
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: війна, втрата пам'яті, жорстокість, драма, насилля, сіра мораль, #Таємниці/Секрети, вагітність, спогади, Розвиток відносин, Ангст, перемога Волдеморта, смерть другорядних персонажів, Відхилення від канону, Дарк, антиутопія, Слоуберн, au, жертви обставин, психологічні травми, складні стосунки
Переглядів: 385 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (47 Розділ)
Завантаження...