menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 15.03.2022 в 13:34
Фанф прочитано: 468 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (4 Розділ)


15.03.2022, 13:34
 

4

Плейлист

Everything Is Lost – Maggie Eckford

Self Destructive – Vorsa

Cloud – Elias

And so It Begins – Klergy

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYAy-WpDlnzn2mzMdIEr7Hga&feature=share

 

Герміона знову з’явилась у темному холі. Це була ідеально чиста та пуста кімната. В її центрі розміщувався чорний лакований круглий стіл. На ньому стояв великий букет білих квітів.

Вона повільно повернулась. Дівчина не хотіла впускати жодної деталі, але дурноваті крила капелюха діяли як шори. Вона могла бачити лише прямо перед собою.

https://www.instagram.com/p/CKFKlFrnPtM/?utm_source=ig_web_copy_link

Справа знаходились великі сходи. Холодні коридори вели в темряву. Це був маєток значних розмірів, судячи з ширини сходів.

- Привіт, Бруднокровко.

https://www.instagram.com/p/CKHxhUShE08/?utm_source=ig_web_copy_link

Сталевий голос змусив її завмерти.

Повільно повернувшись, вона побачила Драко Малфоя.

Він виглядав старшим.

Її останній спогад про нього датувався п’ятим курсом, коли він був у армії Амбридж. Малфой став вищим, його обличчя втратило всі сліди хлоп’яцтва. У тому, як він тримався, відчувалась небезпечна та витончена жорстокість.

Те, як він дивися на неї…

Його погляд був холодним та диким, як у вовка.

Смертоносність у ньому була відчутною. Він височів над нею, дивлячись на дівчину із льодяною жорстокістю. У цей момент Герміона була впевнена, що він з легкістю може схилитись вперед та перерізати їй горло, дивлячись в її очі. Потому відступити назад, турбуючись лише про те, щоб вона не замастила кров’ю його черевики.

Він був Верховним Правителем.

https://www.instagram.com/p/CUhNrR9Kifh/

Правою рукою Волдеморта. Його катом.

Рахунок її друзів, яких він вбив: Джинні, Макгонагалл, Грюм, Невілл, Дін, Симус, професор Спраут, мадам Помфрі, Флітвик, Олівер Вуд… - список не закінчувався. Окрім тих, хто був замучений до смерті одразу після фінальної битви, всі, кого вона знала, були мертвими після війни: Верховний Правитель вбив їх.

Дівчата перешіптувались про нього протягом перших ночей її перебування у шпиталі. Розповідаючи їй про світ жахів, який Верховний Правитель створював, поки вона була замкнена у Хогвартсі.

Герміона не думала, що він може бути кимось, кого вона знала.

Кимось таким молодим.

Жах охопив її зсередини. Вона не знала, що робити, щоб впоратись із шоком.

Перш ніж вона встигла зреагувати – або хоча б усвідомити це – його очі зустрілись із її, і він різко ввірвався до її розуму.

Сила майже змусила Герміону втратити свідомість.

Його ментальне вторгнення було схоже на лезо, яке впивалось прямо в її спогади. Він прорізав крихкий бар’єр, який дівчина намагалась вибудувати за допомогою клаптиків внутрішньої магії, яку могла призвати. Він безжалісно свердлив заблоковані спогади.

Ніби цвях, який вбивався у її свідомість.

Точність та невблаганна сила.

Він не кидав спроб прорватись. Це було майже гіршим, ніж прокляття Круциатуса. Все продовжувалось довше, ніж катування прокляттям, і дівчина почала втрачати зв’язок із світом.

Коли він нарешті зупинився, Герміона виявила, що лежить на підлозі. Малфой стояв над нею, дивлячись на неї зверху донизу, коли вона тремтіла від наслідків його вторгнення.

- Отже, ти дійсно все забула, - сказав він, оцінюючи її поглядом. – І що ж, на твою думку, ти захищаєш у себе в голові? Ви програли війну.

Вона не могла відповісти.

У неї не було відповіді.

- Ну гаразд, - сказав він, злегка поправляючи мантію. – Темний Лорд був занадто щедрим, відправивши тебе до мене. Якщо ти коли-небудь відновиш пам’ять, я дізнаюсь про це першим.

Він посміхнувся їй на мить, перш ніж його обличчя стало холодним та байдужим. Потому він переступив через її тіло та вийшов із кімнати.

Герміона ледь піднялась на ноги, тремтячи від душевного болю та безсилої люті.

Вона ненавиділа його.

Вона ніколи раніше не ненавиділа Драко Малфоя.

Він був просто хуліганом, зараженим «хворобою переваги крові», за яку відповідали інші. Тепер вона ненавиділа його. За те, ким він став. За те, що він зробив.

Вона належала йому.

Герміона виявилась у пастці під його каблуком, і він мав намір розчавити її, поки не отримає те, чого хоче.

Вона стиснула зуби, змушуючи себе не думати про свою раптову лють. Її план залишався колишнім. Вона повинна знайти спосіб втекти або обманом змусити вбити її.

Він виявився зовсім не таким, як Герміона очікувала. Вона сподівалась, що Верховним Правителем будуть рухати емоції та, хоча Малфой, якого вона знала в школі, був таким, зараз він здавався крижаним.

Причину цього Герміона, звісно ж, могла зрозуміти. Легілименція, оклюменція – ключем був контроль. Вміння розділяти свою свідомість стінами.

Знадобиться хитрість, щоб змусити його зірватись настільки, щоб піти на таку помилку, як вбивство. Що б вона не планувала, Герміона не зможе зробити це швидко. Вона не буде поспішати. Вона не могла дозволити собі бути безтурботною. Їй доведеться залишитись там, чекати та терпіти те, що повинно трапитись, поки вона не знайде вихід.

Ця думка змусила її здригнутись. Її горло стиснулось, коли Герміона проковтнула та спробувала подумати.

Стук підборів по дерев’яній підлозі привернув її увагу. До її кімнати ввірвалась світловолоса відьма. Вони з Герміоною декілька довгих митей дивились одна на одну.

- Отже, це ти, - сказала відьма, задираючи ніс та принюхуючись. – Знімай цього дурноватого капелюха та пішли. Ми повинні переглянути всі інструкції разом, перш ніж я зможу відправити тебе туди, де ми будемо тебе тримати.

Блондинка повернулась на підборах та вийшла із кімнати. Герміона повільно слідувала за нею. Відьма виявилась знайомою. «Грінграсс», - подумала вона. Не Дафна, але, можливо, її молодша сестра.

Герміона не могла згадати, як її звати.

Вони ввійшли до вітальні. Малфой вже був там, відкинувшись у кріслі із нудьгуючим виразом обличчя.

Герміона зняла капелюх.

- Отже, - сказала відьма, яку вона прийняла за дружину Малфоя, сідаючи на один з плетених стільців. – Цілителька Страуд надіслала нам пакет інструкцій. Хто б знав, що до Бруднокровки додаються інструкції? Дуже зручно, чи не так?

Сарказм у тоненькому голосі відьми звучав дивно.

- Просто прочитай це, Асторіє, - сказав Малфой, кинувши короткий погляд на відьму з усмішкою.

Асторія. Так ось як звати дружину Малфоя.

- Погляньмо. Жодних проклять, катувань або фізичного насилля. Її потрібно постійно годувати. Ми можемо змусити її працювати, але не більше шести годин на день. І вона повинна проводити на вулиці не менше години щодня.

Асторія злегка засміялась з нотками істерії:

- Це як би ми розводили квіти, чи не так? Хто б міг подумати! Ах так. Яка краса. Ми будемо отримувати сову кожного місяця у ті п’ять днів, коли ти повинен… вступати з нею в контакт, Драко. Цілителька Страуд включила сюди невелику особисту примітку, зазначивши, що через особистий інтерес Темного Лорда до сім’ї Малфоїв та Бруднокровки вона буде приходити особисто кожен місяць, щоб побачити, наскільки ви були успішні.

Асторія, здавалось, була не межі зриву. Герміона здивувалась, як вона не почала кричати та кидатись стільцями.

- Послухай-но ось це. Мені дозволено дивитись! Щоб переконатись, що між тобою та Бруднокровкою суто медичний процес.

Асторія зблідла. Блакитні очі відьми виглядали майже божевільними. Її руки тремтіли, коли вона зіжмакала папір та кинула стос на чайний столик.

- Я не стану, - промовила вона, її голос був різким та вібруючим. – Якщо заперечуєш, то можеш притягнути мене до самого Темного Лорда, перш ніж кинути в мене Аваду. Я не стану на це дивитись!

Вона дійсно кричала, промовляючи останню фразу.

- Роби, що завгодно, тільки замовкни! – відповів Малфой злісним тоном, встаючи та виходячи із кімнати.

Герміона завмерла біля стіни.

Асторія декілька хвилин сиділа, тремтячи у своєму кріслі, перш ніж заговорити із нею.

- Моя мати розводила рослини. Миле заняття, - сказала Асторія. – Смішно спостерігати, як подібне відбувається із чаклунами.

Герміона промовчала. Вона просто стояла біля стіни, намагаючись не рухатись. Бажаючи, щоб її пальці припинили судомно стискатись. «Я вдаю, що я дерево», - слабко подумала вона.

Зрештою Асторія встала.

- Я покажу тобі твою кімнату. Ти можеш робити все, що забажаєш, але я не хочу тебе бачити. Я знаю, що ці браслети втримають тебе від будь-яких неприємностей.

Вони пройшли довгим коридором, а потім через вузькі, частково приховані двері, які вели до гвинтових сходів для слуг. Піднявшись на три поверхи, вони знову ввійшли до великої головної вітальні будинку. Вони були в іншому крилі. Всі вікна були щільно зачинені. Там було холодно та душно, а меблі всі були застелені білими простирадлами у пилі.

- Це крило пустує, - сказала Асторія, ніби це не було чимось очевидним. – У нас більше слуг, ніж потрібно. Залишайся тут і не висовуйся, поки тебе не покличуть. Портрети будуть слідкувати за тобою.

Асторія штовхнула двері. Герміона ввійшла. Це була велика спальня. У центрі стояло ліжко з балдахіном, а біля вікна – єдиний стілець із високою спинкою. Біля однієї стіни стояла велика шафа. Килима не було. На стіні висів портрет. Жодних книг.

Все було холодним та пустим.

- Якщо тобі щось знадобиться, поклич домового ельфа, - сказала Асторія, перш ніж зачинити двері. Герміона прислухалась до її кроків, які поступово віддалялись.

Раптом залишившись без нагляду та не знаходячись у камері, вона відчула дезорієнтацію. Неочікувана зміна одночасно схвилювала та налякала, ніби дівчина раптово зіскочила з урвища.

Вона кинула капелюх на підлогу поруч із дверима та підійшла до вікна. Холодна зимова місцевість розтягувалась далеко за горизонтом. Взявши це до уваги, Герміона обдумала ситуацію.

Малфой та Асторія явно недолюблювали один одного.

У цьому не було нічого дивовижного. Ніби чистокровні шлюби за домовленістю самі по собі не були вже достатньо дисфункційними, так ще й план Волдеморта із єдиною метою збільшення потомства був здатний придушити будь-яку потенційну іскру. Особливо після того, як потомство отримати не вдалось.

Асторія, здавалось, не занадто боялась Малфоя, схоже, він не був настільки запальним, щоб бути жорстоким із нею. Його дружина виглядала здебільшого ображеною та байдужою до нього.

Він ж зовсім не виглядав як уважний чоловік. Його повага до Асторії, здавалось, була рівносильна тому, щоб вважати її комахою, яку він змушений був терпіти.

Що б Асторія не думала про свого чоловіка або шлюб, присутність Герміони в якості сурогатної матері явно ранила її. Здавалось, вона вирішила ігнорувати існування Герміони, наскільки це було можливим.

Дівчина не заперечувала. Чим менше людей буде відволікати її, тим краще. Якщо б їй довелось хвилюватись про те, як відігнати або заспокоїти Асторію, це стало б додатковою проблемою. Якби Асторія була уважна до свого чоловіка, це зробило б втечу або пошук способу маніпулювати Малфоєм набагато складнішими. Якщо Асторія хоче робити вигляд, щоб Герміони не існує, то це буде найбільш вдалим розвитком подій. Вона сама буде намагатись триматись в тіні, наскільки це вийде. Поки не з’явиться можливість діяти.

Головна ціль – вивчити Малфоя. Дізнатись, що ним рухає. Які у нього слабкі місця. Що вона могла використати у ньому.

Здавалось, його нічого не цікавило у Герміоні, не враховуючи її втрачених спогадів. Якщо так, це все полегшить. Можливо, він також залишить її в спокої. Герміона була впевнена, що якби він захотів, то міг би придумати будь-яку кількість способів замучити її, не ризикуючи її можливістю зачати дитину.

Драко Малфой був Верховним Правителем.

Це досі шокувало.

Що сталось із ним під час війни, що зробило його таким безжалісним?

Ненависть, необхідна для успішного застосування вбивчого прокляття, була величезною. Саме використання цього закляття миттєвої смерті розривало тебе на частини. Більшості темних магів та відьм це вдавалось зрідка. Це було однією із причин, чому чарівники використовували багато інших проклять, щоб убити ворога. Звісно, деяких приваблював садизм та жорстокість, але правда полягала у тому, що жодне інше закляття не було таким незворотнім та нездоланним, як Вбивче. Сила, необхідна для використання чогось настільки могутнього, була… ну, загалом, ні з чим незрівнянна.

Можливість Волдеморта кидати його неодноразово та незмінно сильно була частиною причини, за якою він вселяв такий жах.

Репутація Верховного Правителя за використання прокляття вже стала настільки ж легендарною. Це підняло його у вищий ранг Смертожерів.

Це й був Малфой.

Їй доведеться рухатись обережно. Необережність, з якою Малфої поставились до її приїзду, свідчила про їх надлишкову самовпевненість. Залишивши її у холі. Проводячи по будинку. Розмістивши у незайнятому крилі. Герміона була впевнена, що легких шляхів до втечі не існує. Поки вона не позбудеться наручників, Малфой завжди зможе знайти її, й вона не захиститься ні від нього, ні від кого іншого.

Герміона зітхнула, і її дихання створило невелике коло конденсату на холодному склі вікна.

Підносячи кінчик пальця до скла, вона намалювала руну турісаз для захисту, самоаналізу та фокусування. Поруч із нею Герміона намалювала її зворотну сторону меркстав – небезпеку, ворожість, беззахисність, ненависть та злість.

Те, що їй було потрібне. Те, що у неї було.

Вона повинна була змінити свою долю.

Вона дивилась, як руни зникають зі скла.

https://www.instagram.com/p/CNVQPmRpEN6/?igshid=1jpvyrqzhyi3r

Ніхто з дівчат не чув жодної чутки про те, що спротив все ще існує. Окрім Герміони, всі члени Ордену, які пережили останню битву, були мертвими. Їх смерть була публічною. Їхні трупи висіли в науку іншим, щоб ні в кого не залишалось місця таємним надіям. Спротив зруйнувався після смерті Гаррі.

Волдеморт, здавалось, був занадто обережним, щоб гарантувати, що в Ордена Фенікса не було іскри, щоб воскреснути. Оскільки війна тягнулась роками, він став більш підозрілим та менш впевненим у своїй непохибності, ніж під час навчання Герміони в Хогвартсі.

Волдеморт був послідовним.

Цей факт особливо тривожив дівчину. Якщо він підвищив Малфоя до Верховного Правителя, це, вірогідно, означало, що Малфой також був обережним та підозрілим. Не тим, хто схильний припускати помилки або мислити нелогічно.

Можливо, десь ще існував спротив. Жінки в Хогвартсі знали лише те, що їм говорили охоронці. Десь ще можуть ховатись ряди, що не підтримували владу Волдеморта. Якщо Герміона втече, можливо, вона зможе знайти їх і, зрештою, повідати їм свій секрет.

Оскільки вона була в будинку Верховного Правителя, можливо, змогла б зібрати корисну інформацію.

 

Автор Flyora «Чекати вона вміла дуже добре»:

https://www.instagram.com/p/CAnSsmDATl4/?utm_source=ig_web_copy_link

 

Якщо буде здаватись більш згідливою та поступливою.

Робити вигляд, що її зламали.

Якщо всі думали, що вона дійсно здалась, вони могли б зрештою стати недбалими з нею.

Герміона буде чекати цього моменту.

Адже чекати вона вміла дуже добре.

 

Примітки до розділу:

Арти:   

 

Автор nicoagain «Герміона»:

https://www.instagram.com/p/CKFKlFrnPtM/?utm_source=ig_web_copy_link

Автор _knar.m_ «Привіт, Бруднокровко»:

https://www.instagram.com/p/CKHxhUShE08/?utm_source=ig_web_copy_link

Автор driareel «Він був Верховним Правителем»:

https://www.instagram.com/p/CUhNrR9Kifh/

Автор Keerthi_draws «Малюючи руни»:

https://www.instagram.com/p/CNVQPmRpEN6/?igshid=1jpvyrqzhyi3r

 
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: насилля, втрата пам'яті, перемога Волдеморта, вагітність, жертви обставин, війна, сіра мораль, драма, жорстокість, антиутопія, смерть другорядних персонажів, au, психологічні травми, Дарк, Розвиток відносин, складні стосунки, Ангст, спогади, Слоуберн, Відхилення від канону, #Таємниці/Секрети
Переглядів: 468 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (4 Розділ)
Завантаження...