menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 30.04.2022 в 14:25
Фанф прочитано: 322 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (50 Розділ)


30.04.2022, 14:25
50. Флешбек 25

Лютий 2003.


На Площі Гриммо було тихо й похмуро.
Один із головних безпечних будинків був скомпрометований. У ньому перебувало кілька важливих членів Спротиву, АД та Ордену. Вони досі не були впевнені, що відбулось. Серед ночі на Площу Гриммо ввірвався патронус Алісії Спіннет. На той час, коли Орден був готовий відповісти, все майже скінчилось.
Це навіть не був напад Смертежерів. В основному лісові відьми й перевертні. Будинок був захоплений ними. За словами Джіні, тут буквально кишіло лісовими відьмами, їх було більше сотні. У багатьох, хто вижив, і кого доставили до лікарні, бракувало занадто багато внутрішніх органів, щоб їх можна було вилікувати.
Алісія Спіннет, Дедалус Діггл, Септіма Вектор та близько тридцяти інших людей загинули. 
Це раптово зламало піднесений настрій, який спостерігався останнім часом в Спротиву. У процесі спроби повернути тих, хто вижив, Кінгслі та кілька інших членів Ордену та Спротиву використали Темну магію, щоб силою проникнути в будинок. 
Пізніше це призвело до вибухової суперечки між Гаррі та Кінгслі. Увесь будинок гудів від цього. 
Наступного тижня, коли Герміона повернулася до хижі сама, вона ходила туди-сюди, не знаючи, що станеться далі. Кімната була порожня. Вона стояла, нервово чекаючи. 
За хвилину Драко роз’явився.
Кілька хвилин вони стояли, дивлячись один на одного. Він провів по ній очима, аналізуючи її зовнішність у звичній манері. 
Вона не знала, що сказати. Вона не знала, що станеться далі. 
- Сьогодні я приніс тренувальні ножі, - сказав Драко, наче минулі два тижні й не було.
- О…
Він витяг їх зі своєї мантії. Один із ножів був невеликим, такого ж розміру, як набір, який він подарував їй на Різдво. Другий був більшим. 
Він демонстративно втиснув лезо собі в руку.
- На їхні леза накладені чари, вони не можуть проколоти шкіру. Хоча залишити синці вони все ж здатні.
Він кинув їй менший ніж.
- Ножі стають все більш використовуваними. Лісові відьми регулярно носять їх із собою. Смертежери починають підхоплювати цю тенденцію. Вони є хорошою заміною, якщо ти втратиш свою паличку.
Герміона оглянула ніж, проводячи пальцем по краю, який здавався гострим як бритва, але більше нагадував ручку столового приладу. 
- У ножовому бою важко перемогти. Навіть якщо ти це переживеш.
- Я знаю, - твердо сказала Герміона. 
Протягом останнього року вона дедалі частіше лікувала ножові поранення. Що стосувалось немагічних ушкоджень, то найгіршими були ножові. Пошкоджені внутрішні органи, сильна крововтрата, пробиті легені, крововиливи. Схожі на наслідки від ріжучих проклять, але більш рвані. Їх завжди було важче зашити.
- Я припускав, що тобі це відомо.
Він не зустрічався із нею очима. Жодного разу. З моменту, коли він дав обітницю, його очі завжди ховались від неї.
- Ми почнемо з відбиття атак. Тоді я покажу тобі, як атакувати. Використовуй несмертельні закляття, щоб спробувати зупинити мене. Твоя мета – відкинути мене, перш ніж я атакую, або відбити мою атаку, якщо я наближусь достатньо близько.
Він підійшов до неї.
- Щоб уникнути атаки з ножем, ти повинна використовувати вагу та інерцію свого суперника проти нього. Якщо він робить випад, ухиляйся й намагайся роззброїти його.
Він продемонстрував кілька прийомів в повільному темпі; показуючи Герміоні, як схопити його зап’ястя, безпечно провести повз її тіло, а потім спробувати викрутити ніж.
- Де ти всього цього навчився? – запитала вона після того, як він продемонстрував десятий спосіб роззброєння противника, який передбачав перелом руки.
Його руки завмерли.
- Белатриса. Я тренувався у неї більше чотирьох років. Вона любила ножі.
- Вона знала про твою матір? 
Він зробив крок назад, і вираз його обличчя напружився.
- Знала. Вона завжди була вірна Темному Лорду. Але її піклування про власну сестру було вдосталь, аби я досяг успіху, а не провалився, як очікувалось.
- Т-твій батько також знав? – вона не могла втриматися від запитання.
Драко ковтнув.
- Ні, - він відвів погляд. – Мій батько… він… він дуже захищав мою матір. Якби він знав…
Драко на мить замовк.
- Оклюменція – це не його талант. Не на тому рівні, який йому допоміг би. Він захотів би помститись, і це прокляло б нас усіх.
М’яз на його щелепі смикався.
- Моя мати наполягала, щоб ми приховали від нього її стан. Було зілля, призначене датським цілителем розуму; воно маскувало більшість її симптомів. Запобігало її паніці, коли від неї вимагали являтися. Вона приймала його, коли мій батько відвідував її. Темний Лорд здебільшого тримав мого батька у Франції та Бельгії після його звільнення з Азкабану. Він припустив, що вона холодна і відсторонена, тому що вона звинувачувала його в тому, що я отримав мітку. 
- А після маєтку Лестранж? 
- Ну, мабуть, тоді я міг би йому розповісти, - куточок його рота скривився. – Але я подумав, що міг би помститись йому гірше, якби мав більше часу. Я не знав, як він сприйме цю новину, - він гірко посміхнувся, дивлячись на свої руки. – Я впевнений, що Орден хотів би цього.
Герміона кліпнула, намагаючись уявити, в якому стані міг би опинитись Орден, коли Артур, Молі та Джордж досі воювали б; але без шпигування Драко, без порятунку, без розвідки… В яких битвах вони могли б перемогти, без попереджень перед ударом. Вона покрутила ніж у руках.
- Візлі – це моя сім’я, але б, мабуть, вже програли… якби ти не допомагав нам. Твоєї смерті та смерті твого батька було б недостатньо, щоб вплинути на результат війни. У такому випадку, мабуть, вони усі вже померли б.
Він ледь помітно пирхнув, продовжуючи уникати її очей.
- Драко… - необережно сказала вона, потягнувшись до нього. Він різко відсмикнувся від неї.
- Ми повинні продовжувати тренування, - сказав він холодним голосом. – З огляду на те, що ви тепер на власні очі побачили руйнування, спричинені лісовими відьмами.
Герміона ковтнула. 
- Ми досі не знаємо, як вони туди потрапили. Ми й гадки не маємо. Ти щось знаєш про це? 
- Я не займаюсь відьмами. Я почув пізніше, інакше я б спробував попередити, - він вагався. – Можливо, хтось із Сассексу працює над тим, щоб обійти чари Фіделіуса за допомогою магії темних істот. Якщо вони підозрювали, що там знаходиться ваше сховище, можливо, це був, на жаль, вдалий експеримент. У Сассексі є сотні програм; підрозділи не часто співпрацюють. Я не маю контакті у всіх із них. Ви повинні перемістити всі свої безпечні місця та перевезти необхідні речі.
- Ми вже.
- Добре, - сказав він, перевертаючи ніж у руці. – Продовжимо тренування.
Він змушував її практикувати прийоми знову й знову. 
- Гаразд, давай подивимось, як ти впораєшся зі справжньою атакою, - сказав він після години повільних тренувань. Він відійшов від неї.
Він крутив ніж у правій руці так само, як крутив свою паличку, коли перетнув кімнату й зайняв позицію. Його вираз обличчя був холодним і пильним, коли він дивився на неї. 
Потім, не попереджуючи, він кинувся на неї.
Герміона ухилилася і кинула у нього прості закляття, продовжуючи ухилятись від його атак. Він був швидким та невблаганним. Він обернувся навколо неї й підніс ніж до її горла, перш ніж вона встигла помітити, що їй потрібно припинити кидати у нього закляття і спробувати відвернутися. 
Вони обидва завмерли. Їхні погляди на мить зустрілися, і час ніби зупинився. Його обличчя було за кілька дюймів від її, і Герміона забула як дихати.
Вираз його обличчя став жорстким, і він різко відійшов від неї.
- Ще раз. Час – це все. Ти досі не хочеш рухатися, - його тон був майже злобним. Він пройшов через всю кімнату і знову напав на неї. 
Через годину він зупинився.
- Добре. На сьогодні досить, - сказав він, відходячи від неї. Він поліз до кишені мантії й дістав сувій.
Герміона прикусила губу, підійшла до сумки й витягла конверт. Вона нервово стиснула його в руках, повернувшись до нього обличчям.
- Муді просив передати тобі це, - сказала вона, глянувши на підлогу. Схоже її ретельно вичистили.
Вона вчасно підняла очі, щоб помітити вираз його обличчя.
- Звісно, мої замовлення на тиждень, - його рот на короткий час скривився, коли він взяв конверт з її пальців.
Вона взяла сувій у руку, а потім стояла, вагаючись.
- Драко…
- Біжи додому, Ґрейнджер. У мене є робота, - його тон був холодним.
Він відвернувся від неї й розірвав конверт.
Герміона ще хвилину стояла, вивчаючи його спину. Він не озирнувся на неї. Він зник без звуку. 
Наступного тижня він досі уникав її погляду. Він навчав її рівно дві години на тиждень, передавав свої розвідувальні звіти, отримував накази від Муді і йшов.
Принаймні він був живий; вона бачила його і знала, що він був живий.
Однак, здавалося, його не турбувало те, що він живий. Він виглядав просто втомленим, придушуючи гнів навколо себе. Здавалося, він існував просто тому, що так потрібно було.
Через три тижні вона схопила його за зап’ястя, коли він брав конверт із її руки.
- Драко, будь ласка, подивись на мене, - сказала вона благаючим голосом.
Він відсмикнув свою руку й подивився на неї. Його обличчя й очі були холодні.
- Тобі цього замало, Ґрейнджер? Чого ще ти хочеш? 
- Нічого. Я просто… вибач.
Він усміхнувся.
- Можливо, колись у мене буде час, щоб скласти для тебе список усіх речей, яких не виправиш простими вибаченнями.
Герміона опустила руку.
- Драко, я…
Він пішов.
Вона повернулася на Площу Гриммо. У її грудях було пусто.
Усе відчувалось пустим.
Вона хотіла позбутися своїх книг, своїх щоденників, усього, що було пов’язане із Драко. Було занадто жорстоко мати блокнот із акуратними пунктами: 
~ Чутливі руки – лікування Круціатусу корисне для фізичного контакту;
~ Плечі та шия;
~ Шрами – дуже чутливі;
~ Нижня щелепа біля вух;
~ Вилиці;
А також примітки для себе:
~ Певний інтерес до волосся;
~ Розпустити волосся після збору їжі, витягнути кілька пасм;
~ Легко встановити контакт через зап’ястя – знайти контекст для підтягування рукавів;
~ Любить шию/горло. Власницька риса? 
~ Носити сорочки з частково розстебнутими комірами або з V-подібним вирізом. Позичити у Джіні блакитну сорочку з відкритим горлом.
Всі книги з психології. Книги про порушення та емоційні травми. Про порушення прив’язаності. Про мову тіла та мимовільні фізичні сигнали. Вона хотіла це все спалити.
Вона піднялася до своєї спільної кімнати із Джіні. Зараз Гаррі перебував на місії у Шотландії. Орден намагався знайти спосіб проникнути у Гоґвортс. Це було єдине місце, вони були майже впевнені у цьому, де можна було знайти горокракс. Але в замок неможливо було потрапити. Під час створення в’язниці у ньому Смертежери були дуже ретельними. 
Гоґсмід було майже зруйновано ще у перші роки війни. Такі потаємні ходи, як у статуї Одноокої горбатої відьми або через Верескливу халупу, були знищені. Орден безуспішно намагався віднайти шляхи до Гоґвортсу, щоб обійти обереги. Це була третя місія Гаррі там. Були відправлені Гаррі, Рон, Террі Бут і Захарія Сміт.
Гаррі не розмовляв із Герміоною з Різдва.
Вона наклала обереги на двері спальні й відчинила їх. Увійшовши, вони почула швидке схлипування.
Вона сиділа, згорбившись на підлозі біля ліжка, і тихо схлипувала. Дівчина різко повернулась, коли Герміона ввійшла в кімнату. При вигляді подруги обличчя Джіні спотворила гримаса страждання. Груди дівчини здригались від ридань, з привідкритого роту виривалось рване дихання. Навіть її руде волосся було мокрим від сліз.
Герміона підійшла ближче. Волосся Джіні розсипалось на плечах, відкриваючи погляду шрам, що розсікав одну сторону обличчя дівчини від лоба до підборіддя.
- Джіні, - покликала Герміона, - Джіні, що з тобою? Що трапилось? 
- Я… я не знаю… - Джіні заплакала ще сильніше.
Герміона опустилась на коліна поруч з подругою та обійняла її.
- Боже, Герміоно, - плакала Джіні. – Я не знаю, як…
Джіні замовкла, намагаючись віддихатись. Здавлені переривчасті звуки виривались з її горла, поки вона боролась зі спазмами в легенях.
- Заспокойся. Дихай. Тобі треба дихати. Скажи мені, що трапилось, і я допоможу тобі, - пообіцяла Герміона, заспокоюючи погладжуючи плече подруги. – Просто дихай. Я буду рахувати. Вдихни на рахунок «чотири». Затримай дихання. Видихай через ніс на рахунок «шість». Спробуємо разом. Я буду дихати одночасно з тобою, добре? Ну ж бо, дихай разом зі мною. Я поруч.
Джіні лише сильніше заплакала.
- Все гаразд, - продовжила стверджувати Герміона, роблячи глибокі демонстративні вдихи, щоб Джіні пробувала повторювати за нею. Вона міцно обійняла Джіні, щоб та відчувала, як розмірено розширюється та звужується її грудна клітка. Вона сподівалась, що Джіні почне несвідомо підлаштовувати своє дихання під цей ритм.
Дівчина продовжила плакати ще декілька хвилин, перш ніж її дихання нарешті почало відновлюватись.
- Ти розповіси мені, що трапилось, чи мені краще сходити за кимось іншим?- запитала Герміона, коли впевнилась, що Джіні перестала задихатись від сліз.
- Ні! – різко відповіла дівчина. – О Боже! Я не…
Джіні знову заридала, вткнувшись у плече Герміони.
- Я не хотіла… - схлипнула Джіні. – Я не хотіла. Я не знаю, що тепер робити.
- Джіні, що трапилось? – Герміона похолола від жаху. Що могло змусити Джіні так сильно плакати? 
Кілька секунд Джіні мовчала. Потім вона глибоко вдихнула й затримала подих на мить.
- Я вагітна.
Джіні знову розплакалася.
Герміона відсахнулась і з жахом витріщилась на Джіні. Вона відчувала, ніби її сильно вдарили кулаком в груди.
- Як? Х-хіба Протизаплідне зілля не подіяло? – Герміона відчула, що на межі панічної атаки. О боже.
Якщо Протизаплідне зілля було неефективним…
Якщо Герміона завагітніла, їй довелося б зробити аборт. Вона не могла бути вагітною під час війни. Не варто було так ризикувати. Вагітність призвела б до дестабілізації магії. Дівчина регулярно використовувала певні види заклять для руйнування проклять, котрі відносились швидше за сірої магії, ніж до світлої. Ця магія була накопичувальною, і її вплив міг призвести до аномалій плоду. Можливо, це вже трапилось… якщо вона вже була вагітна. Тепер, коли Падма в основному її замінила, пошук контрзаклять був однією з найважливіших речей, які Герміона робила в лікарняному крилі.
Якби Драко дізнався, що вона спокусила його у період фертильності, він би, напевно, подумав, що вона зробила це навмисне. Він… він би…
Він би ненавидів її до кінця життя. 
Навіть більше, ніж зараз. 
Кінчики пальців Герміони почало поколювати, наче їх кололи голками.
Обличчя Джіні зморщилось. Вона дивилася на завмерлу Герміону, коли витирала сльози тильною стороною долоні. 
- Ні. Я не… я приймала їх лише, коли Гаррі був тут. Через смак, розумієш. Але минулого місяця, коли я була в Ірландії і вони з Роном з’явилися у сховищі, у мене не було зілля із собою. Я подумала, що це було лише раз, чарів має вистачити.
Джіні сопнула й затулила обличчя руками.
Герміона ледь не впала від полегшення. З її Протизаплідними зіллями все було гаразд.
Герміона відкинула свої думки й використала стіни оклюменції, змусивши себе зосередитися на Джіні. Вона заспокійливо обійняла Джіні й поцілувала її волосся.
- Все гаразд. Мені знадобиться лише кілька днів, щоб отримати інгредієнти для виготовлення зілля для аборту. 
- Я не можу, - промовила Джіні й знову заплакала.
Руки Герміони міцніше стиснули плечі Джіні, коли вона поглянула на неї. Вона швидко вдихнула.
- Ти хочеш залишити дитину.
Джіні кивнула, схлипнувши.
- Я повинна. Гаррі… все, про що він говорить – це про створення сім’ї. Як після війни ми заведемо дітей. Хлопчиків назвемо Джеймс, Сиріус та Колін, а дівчаток Лілі та Луна. Це… це… все про що він мріє. Якби я зробила аборт, це б розбило йому серце. Він сказав би, що все гаразд, але він був би спустошений. Для нього це означало б, що я не вірю у його перемогу. І я не зможу тримати щось подібне у таємниці протягом всього життя. Знаючи, що розбила б йому серце, якби він дізнався. Я не зможу просто прикидатися. 
Герміона повільно кивнула й відвела погляд.
- Гаразд, - вона ковтнула. – Ти, мабуть, можеш залишитися тут, поки Гаррі не повернеться зі своєї поточної місії. І тоді ми можемо перемістити тебе до одного з безпечних будинків шпиталю. Ти хотіла б бути поруч зі своєю мамою, чи не так? 
Джіні різко похитала головою, витираючи сльози з обличчя.
- Ні. Мені тримати це в таємниці. Ніхто не повинен дізнатись. Ні мама, ні Гаррі, ні будь-хто інший.
Герміона розгублено подивилась на Джіні.
Джіні подивилася вниз, і її груди здригнулися.
- Гаррі… Зараз у Гаррі не все так добре. Усі були настільки схвильовані, що ми наближаємося до кінця, що ми за крок від перемоги. І він щасливий… він думає, що це по-справжньому, але… це також його й ламає. Все залежить від нього, але він не знає, як перемогти. Як це має спрацювати. Він боїться, якщо хтось це усвідомить, то увесь Спротив повалиться. Йому знову почали снитися жахіття. Навіть, коли він спить біля мене. Я не думаю, що він хоча б знає, як боротись без Рона. Ми – все, що тримає його. Якщо він дізнається, що я вагітна, я боюся, що стрес повністю зламає його. Йому не потрібно більше мотивації, щоб бажати перемоги. Думка про те, що у нього є дитина, життя якої також залежить від нього… це, мабуть, лише погіршить ситуацію.
Герміона важко ковтнула, намагаючись зважити, чи буде якась користь у спробах переконати Джіні. Вона розглядала обличчя Джіні. Уперта пряма лінія її рота та рішучий вогонь в очах. 
Герміона тихо, втомлено зітхнула.
- Що ти хочеш зробити? 
- Не знаю. Можливо, я могла б прикинутися, що захворіла чимось і сховатися в одному з лікарняних будинків.
Герміона сумнівно підняла брови, але за мить задумливо схилила голову набік.
- Я думаю, що я могла би допомогти у цьому. Але… Джіні, тобі доведеться бути ізольованою. Це можуть бути місяці. Що ти будеш робити, якщо дитина народиться, а війна ще буде тривати? Тоді ти будеш приховувати також її від Гаррі?
 Джіні похитала головою. 
- Ні. Якщо війна триватиме так довго, я зізнаюсь. Але якщо Гаррі дізнається, що я вагітна, то буде хвилюватись. Вагітність – це не те саме, що мати справжню дитину. Якщо ти змусиш мене здаватися хворою чимось заразним, але виліковним, він буде засмучений, але з ним все буде добре. Він довіряє тобі. Якщо ти скажеш йому, що я одужаю за кілька місяців, він тобі повірить. Він знає, що ти не брешеш йому, навіть коли він цього хоче.
Очі Герміони опустилися, і вона покрутила пальцями край сорочки. Джіні схопила її за руку.
- Ти допоможеш, Герміоно. Ти допоможеш мені захистити Гаррі, чи не так? 
Герміона повільно кивнула. Усе її тіло здавалось свинцевим.
- Я допоможу тобі. Мені знадобиться кілька днів, щоб придумати, як це зробити.
- Дякую, Герміоно, - Джіні знову заплакала. – Боже, я була такою обережною. Цього не повинно було трапитись.
Герміона міцно обійняла її і дозволила Джіні поплакати на своєму плечі ще кілька хвилин. Вона малювала пальцем кола на спині Джіні, подумки складаючи список.
- Ми щось придумаємо. Я знаю, що ти не планувала завагітніти.
Джіні кивнула Герміоні в шию.
- Дякую. Я дійсно дуже вдячна тобі, Герміоно. Ти єдина людина, якій я можу це довірити, - вона відхилилася й потерла обличчя. – Боже, ці гормони і все так пахне. Я навіть не знаю, коли востаннє так сильно плакала. Я думаю, що мені доведеться просто сховатися тут. Я пройшла повз кухню нещодавно і ледь не виблювала у коридорі.
Герміона кивнула, подумки описуючи тривалі хвороби.
- Нічого страшного. Мені треба час на дослідження, - вона встала. – Просто залишайся тут. Дай мені знати, якщо тобі щось знадобиться.
Герміона вийшла з кімнати й пішла коридором до ванної кімнати. Вона обережно зачинила за собою двері й, дивлячись на живіт, кинула закляття виявлення вагітності. Її руки ледь помітно тремтіли.
Негативний.
Вона розплющила очі й від полегшення похилилась на двері.
Вона постояла так ще хвилину, поки її руки не перестали тремтіти, а потім поспіхом вийшла з ванної до бібліотеки.
Герміона майже два дні поспіль варила експериментальні зілля, практикувала чари маскування та намагалася переконатися, що кожна деталь буде ідеальною. Вона набрала повний флакон зілля й пішла до ванної кімнати. Випивши маленький флакон, вона подивилася на дію зілля. 
Це зайняло кілька хвилин. Потім з’явилось відчуття поколювання, схоже на дію Оборотного зілля. На її шкірі по всьому тілу утворилися щільні скупчення хворобливих фіолетових пустул. Вона скривилась і оглянула себе з усіх боків. Це було жахаюче переконливе перевтілення. Вона стиснула й розчавила кілька пустул і нічого не відчула. Маскування було безболісним.
Вона проковтнула протиотруту й знову відчула, як її шкіру поколює, спостерігаючи зникнення пустул.
Вона зібрала зілля й пішла до своєї кімнати.
Джіні сиділа у своєму ліжку й гортала журнал. Герміона сіла і Джіні підняла очі, широко розкривши їх у зацікавленні.
Герміона покрутила сумку у руках. 
- Я розробила зілля, яке імітує симптоми хвороби висипу Спаттергуа.
Обличчя Джіні зморщилося.
- Справді? Це дійсно так необхідно? 
Герміона закотила очі.
- Це найкращий варіант, який я змогла придумати, щоб задовольнити всі вимоги. Це заразно; відомо, що для відновлення потрібно до року, тому ти можеш залишатись ізольованою скільки завгодно. Це виглядає переконливо; якщо ти не виглядаєш жахливо хворою, люди можуть бути налаштовані скептично. Тим більше, що твої брати винайшли Льодяники для лихоманки. Ніхто не подумає, що ти прикидаєшся. І, можливо, найголовніше, це не смертельно. Гаррі не доведеться хвилюватися, що ти можеш померти від цього. Оскільки це не повна фізична трансформація, а лише зовнішні ознаки, я змогла модифікувати дію зілля за допомогою крові дракона. Однієї дози вистачить на тижні. Тобі не доведеться постійно пити його, щоб підтримувати маскування.
Джіні кивнула.
Герміона крутила в руках шнурок сумки. 
- Спаттергуа дуже заразна. Якщо хтось зі Спротиву заразився б цим, його негайно помістили б на карантин, щоб запобігти ризику зараження всього Спротиву. Хоча це не смертельно. Я… мені доведеться повідомити Кінгслі про реальну ситуацію, щоб помістити тебе на карантин.
Джіні відразу ж відкрила рот, щоб заперечити, але Герміона підняла руку, щоб вона нічого не казала.
- Якщо я не скажу йому, він не схвалить, щоб я стала твоєю доглядачкою. Обіцяю, якщо я це поясню, він не буде вважати себе зобов’язаним розповісти Гаррі. Але він повинен знати, щоб підтримувати цю легенду. І… таким чином, якщо хтось із твоєї родини або Гаррі спробує вимагати побачити тебе… він має більше права заборонити, ніж я. Муді також його послухається. Нам потрібен Кінгслі. 
Джіні неохоче кивнула.
Герміона витягнула книгу з позначеним розділом, яку простягнула Джіні.
- Ранніми симптомами Спаттергуа є свербіж та біль у горлі. Усіх, з ким ти спілкувалася, помістять на карантин на кілька днів. Тож уникай Поппі й Падми, - Герміона ледь помітно сіпнулась, - якщо у тебе є хтось, кому, на твою думку, потрібні кілька вихідних, відвідай їх.
Куточок рота Джіні трохи піднявся. Її очі затуманилися.
Герміона встала.
- Мені потрібно поговорити з Кінгслі. Я збираюся дати тобі дозу зілля перед сном. Тож, ти прокинешся вже із «хворобою».
«Хвороба» Джіні змусила увесь будинок на Площі Гриммо запанікувати. Кімната Герміони та Джіні була поміщена у карантин та захищена купою чар. Лише Герміона могла увійти до кімнати, не  ввімкнувши крикливих сирен.
Кінгслі та Герміона максимально узгодили деталі. Після того, як діагноз був поставлений, Герміону та кількох інших мешканців Площі Гриммо також помістили на триденний запобіжний карантин в іншій кімнаті.
Падму відправили шукати інгредієнти, вона взяла із собою Парваті. Дівчата потрапили у пастку гарпій. Вони намагалися вийти, але Парваті зрештою отримала рвані рани на спині, а праву ногу Падми майже повністю відгризли. Герміона консультувалася з Поппі через карантинні обмеження, але нічого не могла зробити, щоб відновити ногу Падми.
Після того, як усіх, хто перебував на тимчасовому карантині, було відпущено, Кінгслі признав Герміону відповідальною за стан Джіні. Вона відвідувала Джіні кожні чотири дні. Решту часу Джіні довелося тримати в повній ізоляції. Ніхто не заходив до її кімнати. На Доббі поклали відповідальність за щоденний догляд за Джіні та надання їй їжі.
Коли Молі Візлі оговталася від свого обурення на Кінгслі за те, що їй не дозволили бачитися із донькою, вона була щиро вдячна Герміоні за те, наскільки ретельно Герміона розпланувала лікування Джіні.
Дослідження акушерства потихеньку було включено у нескінченний список речей, які Герміона таємно робила, коли не була в лікарняній палаті, підміняючи Падму.
Спротив був занадто зайнятий, щоб звістка про хворобу Джіні, надовго хвилювала всіх. Після того, як початкова паніка від того, що хвороба могла поширитися, вщухла, усе повернулося до слабкого відчуття нормальності. Герміоні довелося лише зі страхом чекати реакції Рона та Гаррі, коли вони повернуться із Шотландії.
Усе її життя було напруженим без жодного відчуття полегшення. Вона відчувала себе виснаженою; натягнутою, немов струна, настільки, що майже здавалась прозорою.
Вона щодня хвилювалася за Драко, але бачити його було зовсім іншим видом болю. Він був виснаженим та войовничим. Він ледве дивився на неї; ледве з нею розмовляв. Проте навчав її, передавав їй інформацію, приймав накази від Муді. А після цього йшов.
Коли вона спробувала заговорити з ним, він просто ставав холодним.
Ще через кілька тижнів він зупинився й поглянувши на неї, просто пішов. 
- Скажи Муді, щоб він тебе нагодував. Ти схожа на скелет.
Він зник, перш ніж Герміона встигла щось сказати.
Коли вона повернулася на Площу Гриммо, Анджеліна підняла очі від Чаклунських Шахів, які грала з Кеті. Вираз її обличчя був твердим.
- Гаррі, Рон і Террі повернулися. Зараз вони на зібранні Ордену. Про Джіні їм ще ніхто не сказав.
Герміона кивнула й пішла далі до їдальні.
- У замку так багато охоронних чарів, що деякі важко навіть знайти, - сказав Гаррі тихим неохочим голосом, коли Герміона відчинила двері. Він низько опустився на крісло. Під його очима були такі темні тіні, що вони виглядали суцільними синцями. – Ми пройшли через руїни Гоґсміду, намагаючись знайти будь-який зі старих тунелів. Ми намагалися викопати хід через Солодке Королівство, але він завалився. Тож у нас виникла ідея спробувати підійти через Чорне озеро. Але коли ми увійшли, почали з’являтися інфері і… ось… тоді Захарія…
- Це не була провина Гаррі. Озеро було моєю ідеєю, - втрутився Рон, щойно голос Гаррі затих. – Коли він спробував піти за Захарією, я зупинив його.
Вираз обличчя Рона був злегка пригніченим, ніби він був у шоці. Гаррі не дивився на Рон.
- Це було правильне рішення, Роне. З інфері у воді майже неможливо боротися, оскільки їх неможливо підпалити під водою, - сказав Ремус, поклавши руку Рону на плече.
- Це недостатня причина, щоб дозволити Захарії потонути, - сказав Гаррі гірким голосом, його обличчя скривилось від розчарування. Він тримав побите перо й безперервно зривав пір’їни з кожного боку, крутячи ним у своїх пальцях. – Ми могли б щось зробити, якби Рон не втратив час, стримуючи мене, і не залишив Террі піти одного.
- Зберегти тобі життя – це робота Рона, Гаррі, - сказав Кінгслі. – Він дотримувався наказів; якщо ти проти цього, я звільню його від цього й особисто візьму на себе твій захист. Ти заперечуєш проти свого партнера, Гаррі? 
Гаррі зиркнув на Кінгслі, розчавивши перо у руці.
- Ні.
- Добре. Маєте ще якісь відомості? 
Гаррі мовчав.
- Ми вийшли після того, як втратили Захарію, - сказав Рон сухим тоном, усе його тіло здавалося млявим. – Більшість часу місії було витрачено на виявлення, а потім на проходження тунелів. 
Кінгслі повільно кивнув.
- Потрапити до Гоґвортсу є життєво важливим для того, щоб покласти край цій війні. У вас буде кілька днів на відновлення, а потім ми надішлемо більшу команду.
- Я хотів би стати добровольцем для наступної місії, - сказав Ремус, нахилившись вперед. – Я вільний до наступного повного місяця. Я знайомий із Забороненим лісом; у мене є кілька ідей, які, можливо, варто дослідити.
- У мене теж, - кивнула Тонкс.
- Добре. Гаррі, Рон, Ремус і Тонкс з Ордену. Ми з Муді переглянемо списки та виберемо ще дві команди.
Гаррі кивнув та розгублено подивився на двері. 
- Добре. Ще щось? 
- Так… - повільно сказав Кінгслі.
Герміона внутрішньо здригнулася. Гаррі різко поглянув на Кінгслі.
- Що ще? 
- Поки вас не було, Джіні Візлі захворіла на хворобу Спаттергуа…
- З нею все гаразд? Мені потрібно її побачити, - Гаррі підскочив на ноги з широко розплющеним очима в паніці.
- Її помістили на карантин, - сказав Кінгслі, перш ніж Гаррі встиг кинутися до лікарняної палати. – Спаттергуа не смертельний, але дуже заразний; спалах може мати руйнівний вплив на Орден. Її заборонено відвідувати, поки вона не одужає. 
Гаррі ковтнув і схопився за спинку стільця.
- Добре. Скільки часу це займе? Пару тижнів? 
Всі у кімнаті обернулися, щоб подивитися на Герміону біля дверей. Вираз обличчя Гаррі насторожився, коли він зустрівся із нею поглядом.
- Спаттергуа може бути довготривалою хворобою. Зазвичай одужання триває місяці, але може затягнутись навіть до року, перш ніж заразні елементи остаточно зникнуть. Неможливо сказати, скільки вона буде на карантині, - тихо сказала Герміона.
- Місяці? Рік? – Гаррі був готовий впасти. – Ти… ти не можеш ізолювати її так надовго. Це катування. У мене повинен бути спосіб відвідати її. Якісь зілля. Або закляття.
- Ґрейнджер, як наша найбільш кваліфікована цілителька, єдина має дозвіл відвідувати її, щоб контролювати її стан. Доббі доставляє їй їжу, оскільки домашні ельфи мають імунітет до хвороб і, як відомо, не можуть заразитись. З ними ти можеш передати повідомлення або лист. Вони єдині, кому дозволено знаходитись із нею в одній кімнаті. Якщо ти спробуєш вступити у контакт з Джіні, то потенційно поставиш під загрозу всі військові зусилля. Гаррі, я скажу тобі це лише раз. Якщо ти спробуєш порушити карантин, її перемістять у невідоме місце, доки вона не одужає. Якщо у тебе виникнуть питання, звертайся до Ґрейнджер. Зібрання завершено.
Всі покинули їдальню. Через кілька хвилин наодинці з Гаррі.
- З нею… з нею все буде добре, правда? – сказав Гаррі, коли кімната спорожніла. – Їй боляче? 
- Згодом вона одужає, - сказала Герміона, нервово стискаючи руки за спиною. – У неї нічого не болить. Вона приймає відновлювальні зілля і багато часу спить. Лікування Спаттергуа дуже залежить від міцного здоров’я. Я роблю все можливе, щоб їй вона була задоволена та в комфорті.
- Гаразд, - Гаррі кілька разів кивнув. – Це… це добре. Ти знаєш, як вона заразилась? 
Герміона похитала головою.
- Це грибкова хвороба. Більше ніхто не заразився. Можливо, їй просто не пощастило.
Гаррі кивнув та підійшов ближче, вираз його обличчя став серйозним.
- Я можу її побачити? Лише один раз? Лише на хвилинку. Я просто хочу переконатися, що вона знає, що я її кохаю. 
Куточок вуст Герміони сіпнувся, коли вона похитала головою.
- Вибач, Гаррі, вона на карантині. Немає «лише на хвилинку». Ніхто не може її відвідувати.
Очі Гаррі стали більшими. 
- Я буду обережним. Я зроблю все, що необхідно. Виконуватиму всі твої інструкції. Лише один раз, - його голос був водночас благальним та змовницьким.
Вона так добре знала цей голос.
Герміона сумно посміхнулася йому, стискаючи руки в кулаки за спиною.
- Мені шкода, Гаррі. Я не можу порушувати правила. Навіть заради тебе.
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: складні стосунки, втрата пам'яті, перемога Волдеморта, Ангст, смерть другорядних персонажів, Відхилення від канону, Дарк, спогади, Розвиток відносин, #Таємниці/Секрети, вагітність, жорстокість, сіра мораль, антиутопія, війна, Слоуберн, насилля, психологічні травми, жертви обставин, драма, au
Переглядів: 322 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (50 Розділ)
Завантаження...