menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 02.05.2022 в 11:33
Фанф прочитано: 294 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (52 Розділ)


02.05.2022, 11:33
52. Флешбек 27

Березень 2003.

Це пастка. Це пастка. Це пастка.

Це було єдине, про що могла думати Герміона, коли Гаррі зник під своїм плащем-невидимкою, щоб вирушити полем до будинку.
Вони дивилися, як відкриваються двері, і тихо спалахують закляття, перш ніж з’явилася голова Гаррі, і він покликав їх вперед.
Вони рушили до будинку під потужними дезілюмінаційними чарами. 
Герміона спостерігала, як Фред та Чарлі безшумно рухаються сходами. Гаррі вказав на двері, що вели до підвалу.
Вона відчула позаду Тонкс, коли вони спускалися вузькими сходами, і почула приглушені звуки заклять і падіння тіл. Схоже Гаррі та Ремус оглушили кількох охоронців. Вони були в будинку менше хвилини.
Герміона почула, як відчинилися двері.
- Чисто, - тихо покликав голос Гаррі.
Вони знаходились у коридорі підвалу, відкриваючи по дорозі двері. Тиша була мертвенною… Її порушувало лише ледь чутне човгання ніг. Її серце билося у вухах голосніше, ніж звук від того, як Гаррі вривався до кімнати.
Вони здолали половину коридору, коли двері в дальньому кінці відчинилися. Вибухнули десятки заклять. Герміона присіла, щоб уникнути Круціатусу, запущеного у коридор. Кілька проклять відрикошетували від стін; повітря наповнилось магією. 
Усе було водночас повільним та занадто швидким. Герміона зосередилася на тому, щоб тримати свій щит і якомога швидше ухилятися. Коли вона відвернулася від Кислотного прокляття, яке повинно було влучити їй в обличчя, смертоносне сяйво Вбивчого прокляття помчало на неї.
Ти повинна рухатись інстинктивно.
Вона опустилася на землю, покотилася по ній та підскочила на ноги з іншого боку коридору, кидаючи Оглушливі прокляття вслід за собою.
Нічого смертельного. Якби Рон був там, вона могла б поцілити по ньому.
Нарешті закляття припинилися. Настала пауза. 
- Він тут! – закричав Гаррі.
Герміона швидко просунулася вперед у кімнату, прибираючи з обличчя вираз розчарування. Гаррі розірвав ланцюги, на яких Рон висів зі стелі кімнати. На землі валялось вісім непритомних Смертежерів. 
Рон був побитий. Його обличчя було настільки набрякле, що його було важко впізнати. Він явно кричав, але жодного звуку не пролунало. На його зап’ястях були глибокі порізи, де кайдани врізалися в шкіру, коли він висів. Гаррі прорвав кайдани, і Герміона з Тонкс спіймали Рона, перш ніж він упав.
- Фініте інкантатум, - Герміона махнула чарівною паличкою біля обличчя Рона, витягуючи свій набір для зцілення.
- Гаррі, ти йобаний ідіот! – Рон вибухнув, щойно були зняті чари тиші з його голосу. – Вшивайтесь звідси! Якого біса ти привів сюди Герміону?
Занадто легко. Це було занадто легко. Ці слова крутилися у неї в голові, коли вона почала зцілювати Рона. Вона працювала так швидко, як могла; вона лікувала не все, але цього мало бути достатньо, щоб дістати його з будинку та дати йому можливість битися, якщо буде потрібно.
- Переконайтеся, що це він, - сказав Ремус.
- Це він, - сказав Гаррі.
- Перевір його, - повторив Ремус.
- Як Квіррелл пройшов повз Пушка? 
- З бісовою арфою, - Рон спробував відштовхнути Герміону та встати. – Ми повинні тікати звідси.
- Проковтни це, - Герміона змусила його випити зілля для зцілення внутрішніх органів, а потім і Відновлювальне зі Зміцнювальним.
- Ми повинні йти, - сказав Рон, коли Герміона розмазувала по його обличчю мазь від синців, щоб зменшити набряк і дати йому змогу бачити.
- Дозволь мені вилікувати твою руку, - сказала вона, відкидаючи кайдани, які досі обвивали його зап’ястя, щоб капнути есенцію ясенця в глибоку рану, що сягала кістки. Вона якомога швидше усунула переломи.
Коли вона виконувала закляття, каблучка на її руці раптом стала гарячою. Вона задихалася, продовжуючи працювати. Відчуття печіння ледь припинилося, а потім загорілося із новою силою.
- Цього досить, - Рон скривився, відірвавши руку від Герміони. – Ми повинні вибратись звідси. Ти приніс мені паличку? 
Гаррі витягнув паличку, і Рон мляво схопив її й підвівся. Він почав підійматися, але на півдорозі знову опустився на землю.
Герміона перекинула його руку собі на плече.
- Ти підеш зі мною, - сказала вона. – Моя робота – витягнути тебе звідси.
- Ти клята дурепа, чому ти дозволила Гаррі втягнути себе у це? – Рон прихилився до неї, і вона допомогла йому пройти коридором.
- Ти підтримуєш у Гаррі жагу до життя, - тихо сказала Герміона, - і ти мій найкращий друг. Звісно ж, я прийшла.
Вона піднімала його сходами, коли її перстень знову запалав. А потім знову. І знову.
Фред і Чарлі чекали на них на вершині сходів.
- Дев’ять хвилин, нам слід йти, - голос Чарлі практично вібрував від напруги.
Чарлі, Гаррі та Фред вийшли першими, а за ними Герміона та Рон. Ремус із Тонкс залишились прикривати їх позаду. 
Очі Герміони на мить зупинилися на краю антиявляльного бар’єру.
- Бар’єр закінчується за вісімдесят футів, нам просто потрібно дістатися до центру поля, - сказала вона Рону. Її голос тремтів, але вона намагалася звучати впевнено.
Вони були за двадцять футів від будинку, коли повітря затріщало. Поле біля антиявляльних чар раптово наповнилось Смертежерами.
Герміона завмерла. Ймовірно, там було близько сотні Смертежерів, і вони швидко рухалися, закриваючи хід до антиявляльного бар’єру. Від них покотилася стіна проклять.
Якби вона спробувала розвернутися і побігти разом з Роном, вони б просто впали. Найближчий край антиявляльного бар’єру був за Смертежерами.
Зміцнювальне зілля подіяло на Рона, і він більше не спирався на Герміону. Запасна паличка, яку вони принесли для нього, досі трохи обвисала в його руці. 
- Залишся тут, Герміоно, - сказав він, випроставшись і зайнявши своє місце біля Гаррі.
Орден міг сподіватися лише на своїх найкращих бійців. Швидкість і точність, з якою всі билися, були вражаючими. Враховуючи їхні шанси, було неймовірно, що вони не загинули всі одразу ж. Різниця у потужності проклять була величезною.
Тонкс і Фред були єдиними, хто використовував насправді небезпечні закляття під час бою.
Герміона швидко відкинула «стратегію» втечі. Вона втратила Рона з поля зору.
Нападники Смертежерів не здавалися особливо талановитими; в їхній атаці не вистачало точності та координації. Однак різниця в чисельності була вражаючою. На кожного з них було більше десяти Смертежерів.
Герміона сховалася за своїм щитом.
Вона кинула Ріжуче закляття на кілька глоток нападників. Це були маленькі порізи. Прості. Влучні.
Її прицільність точно покращилась. 
Три Смертежери повалились один за одним.
Вона спробувала усунути ще кількох, але іншим Смертежерам вистачило розуму тримати свої щити.
Дівчина кинула кілька заклять по їхніх ногах, що обрізали кінцівки. Досить багато щитів Смертежерів не повністю закривали їх.
Почулися крики, коли впало ще більше Смертежерів. Їхні сухожилля були їхньою Ахіллесовою п’ятою. Вони падали, кидаючи свої палички.
Слідом за Ріжучим закляття Герміона кинула більш небезпечні, щоб переконатися, що вивела противників зі строю остаточно.
Її щит почав стиратися від кількості заклять, які влучали у нього. Вона присіла й швидко розвернулася вбік, уникаючи Вбивчого прокляття. Вона відчула, як воно пролетіло біля її щоки, ледь не зачепивши її. Вона знову підняла свій щит, намагаючись просунутися до антиявляльного бар’єру.
Вона шукала Гаррі, Рона та інших, але скрізь були лише Смертежери.
Усі розгрупувались.
Герміона різко обернулася, щоб уникнути незнайомого їй прокляття. Щось врізалось в її ліве зап’ястя, поки вона оберталась. Біль був нестерпним.
Вона спіткнулася, поглянувши вниз, і виявила, що її вдарили по руці, яка знаходилась за межами щита. Величезні глибокі пустули почали з’являтися вздовж її руки. Кислотне прокляття. Коли вони лопались, із них плювалась кислота і розповсюджувалась по всьому тілу.
Це було настільки болісно, що вона не могла кинути зустрічне прокляття. Вона була змушена зупинитися і ухилитися або відбити закляття, щоб уникнути нових ушкоджень.
З третьої спроби їй вдалося накласти контрзакляття. Пустули більше не розбризкували кислоту, але біль досі був нестерпним.
Вона відійшла назад, переривчасто дихаючи, намагаючись знайти спокійніше місце.
Місце, де вона стояла, було занадто відкритим. Їй не було за чим сховатися, окрім тіл.
Вона не могла втриматися від того, щоб не проаналізувати свою травму. Не смертельна, але важка. У неї буде шрам, але ризик втратити руку був відсутній. Опіки, де кислота роз’їла кістки її зап’ястя, не відновляться поки вона не видалить їх та не виростить заново. Вона повинна бути обережною, щоб не впасти на зап’ястя; кістки мали дірки і тому були дуже крихкими.
Вона кинула могутнє закляття вибуху, щоб Смертежери не змогли наблизитися до неї. Де ж всі інші? 
Ремус із Тонкс билися спиною до спини. Тримаючись на відстані майже тридцяти футів від стіни будинку.
Гаррі був найближче до неї, люто борючись із десятками Смертежерів. Здавалося, його окуляри розбиті, і це виглядало так, ніби Ріжуче прокляття поцілило йому в голову. По половині його обличчя стікала кров.
Фред, Чарлі та Рон пробивалися до нього.
Герміона відірвала очі, коли помітила блиск леза ножа.
Вона інстинктивно ухилилася і схопила зап’ястя свого нападника, використовуючи інерцію його тіла, щоб обернути його й встромити ніж у живіт іншого Смертежера, що наближався.  
Володар ножа загарчав від люті й повернувся, щоб знову напасти на неї.
Рухи паличкою у безпосередній близькості від суперника були важкими. Вона намагалася зробити правильний замах, але у неї ледь вистачало місця, щоб поворухнути зап’ястям.
Просто.
Смертоносно.
Ледь помітним рухом вона підняла руку вверх. Крихітна червона ниточка розцвіла під щелепою Смертежера, перш ніж його голова впала. Кров збризнула по обличчі Герміони.
Вона потрапила їй в очі і до рота. Вона відчувала смак крові, коли почула, як ніж дзенькнувши впав на землю.
Герміона витерла кров з обличчя, плюючи, і помітила, як величезний Смертежер без маски схопив Рона і впився зубами у його плече.
Гаррі, Фред і Чарлі кидали в нього купу паралізаторів, але вони лише відскакували від Смертежера. Це був перевертень.
Рон кричав від болю, намагаючись вирватися. Перевертень підняв голову, розірвавши плече Рона.
До повного місяця залишалася доба. Сила закляття, необхідна, щоб знищити перевертня у цей час, повинна бути неймовірною. Щонайменше сім паралізуючих заклять підряд.
Занадто довго для Рона. 
Закляття, щоб збити перевертня; Герміона перебирала у голові всі їй відомі. 
Вона занурилася у свою магію і прошипіла: 
- Карбонесцере.
Щось у ній змінилося. 
Чорне прокляття вирвалося з її палички. Воно було схоже на хмару чорного диму, що прокотився полем і вибухнув навколо Смертежера. Перевертень на секунду завмер і впав пилом. Рон опустився на землю.
Коли Герміона дивилася на нього, все всередині неї стало холодним і темним.
Вона спіткнулася і схопилася за груди.
Коли світ повернувся в поле її зору, вона помітила, як щось рухається до неї. Вона обернулася і відскочила.
Було відчуття, немов її сильно вдарили в ребра.
Герміона ахнула, намагаючись вдихнути, і подивилася вниз. У правій частині її грудей був вбитий до руків’я ніж. Якби вона повернулася на долю секунди пізніше, він міг би влучити їй у серце, але… коли вона з подивом розглядала його… вона подумала, що, напевно, нападник не зміг прицілитись як слід.
Її розум цілительки ніяк не міг зупинитися.
Її паличка вислизнула з пальців і руки кинулися вниз, щоб стиснути руки нападника, що тримав її. Зупинивши його, перш ніж він встиг спробувати прокрутити ніж або знову вколоти її.
Вона відчула, як тріснули кістки у лівій руці, коли міцно схопила його руки своїми, і, не дозволяючи собі зупинятися, щоб подумати, наскільки боляче було б рухатися з лезом, що досі було всередині неї, жорстоко вмазала коліном між його ніг.
Він зім’явся на землі, його хватка на рукояті послабилася. Герміона, спіткнулась, задихаючись.
Куди впала її паличка? Її очі застилала кров. Вона похитала головою, намагаючись прояснити зір.
Вона знову подивилася на свої груди. У неї була проколота права легеня, і вона підозрювала, що її печінка була порізана. З того кута, з якого вона дивилася вниз, це було важко зрозуміти.
Вона побачила свою паличку. І спробувала дотягнутися до неї, не згинаючи тулуба. Коли її пальці зімкнулися навколо палички, вона відчула, як хтось схопив її за заплетене волосся і потягнув доверху, поки вона не зависла у повітрі. Пальці її ніг ледь торкалися землі.
- Я пам’ятаю тебе, Бруднокровко, - Рабастан Лестранж засміявся, знімаючи маску Смертежера. Його очі опустилися вниз, і він помітив ніж, що досі стирчав з її грудей. – Ви лише погляньте на це. Хтось уже розпочав тебе вбивати.
Вона намагалася його проклясти, але він відкинув її паличку. Вона почула, як та зі стуком впала на землю.
Її ніж. Їй потрібно було дістатися до нього.
- Як ти гадаєш, скільки разів я можу вдарити тебе ножем, перш ніж світло згасне у твоїх очах? – запитав він, перш ніж вирвати лезо з її грудей.
Герміона рвано ахнула, намагаючись зупинити його. Права сторона її тіла раптом стала слизькою, кров стікала по її тулубу. Рабастан провів лезом по грудях, поки воно не притиснулось до серця.
Герміона намагалася вирвати свою голову з його рук, щоб витягнути ніж, не привертаючи його уваги.
Він втиснув лезо, поки воно не зачепило кістку. Потому пересунув лезо, рухаючи його між її ребер. Очі Герміони розширилися, коли вона подивилася на нього.
- Тут? Або мені почати нижче? – його голос був глузливим. Його не хвилювала бійка навколо нього.
Герміона не знала, чи спробувати дотягнутися до ножа, чи не дати йому вдарити їй в серце.
Чи був взагалі сенс робити якийсь вибір? Вона відчувала, що стікає кров’ю.
Він почав повільно встромляти ніж. 
Коли кінчик ножа почав різати її шкіру, Рабастан затих. Його хватка на її волоссі розслабилася, і вираз його обличчя пом’якшився, коли він замертво впав біля її ніг. Герміона впала разом із ним, спираючись на одну руку.
Позаду Рабастана, відразу за антиявляльним бар’єром, у полі самотньо стояв Смертежер у масці.
Кілька Смертежерів неподалік завмерли і здивовано обернулися, коли Рабастан впав замертво.
Вони померли, не встигнувши підняти палички.
Герміона просто дивилася. Вона підозрювала, що її проколота легеня руйнується. Вона притиснула долоню до рани, щоб уберегти себе від кровотечі та не допустити проникнення повітря в її грудну порожнину.
Вона безпорадно спостерігала, як Смертежер, який щойно з’явився почав пробиратися через поле. 
Це був Драко.
Вона ніколи не бачила, щоб він бився по-справжньому. Але стиль був знайомий.
Він був таким смертоносним, як вона й уявляла.

Автор klawdee890 «Прихід Смертежера»: 
https://klawdee890.tumblr.com/post/187686690048

Автор bookloverdream «Прихід Смертежера»:
https://www.instagram.com/p/CLL7dqKABU0/?igshid=1qts6pto4ad85

Автор keerthi_draws «Верховний Правитель»: 
https://www.instagram.com/p/CJztNomhaNk/?utm_source=ig_web_copy_link

Вплив навчання Белатриси Лестранж був очевидним. Плавність рухів. Він залишав за собою гори тіл, крокуючи полем. Непередбачуваний стиль Белатриси був зумовлений її садизмом та божевіллям.
Стиль Драко був зумовлений жорстокою ефективністю.
Його не цікавили каліцтва чи заподіяння болю. Йому не потрібні були полонені. Він убивав всіх. 
Він не вагався, коли косив шокованих Смертежерів навколо себе. Способи швидкого вбивства людей, які він використовував, були жахаючими. Це була суто гра чисел. Мінімум зусиль, максимум віддачі.
Було неможливо уявити, що він бився на повну силу коли-небудь раніше. Якби якийсь Смертежер колись воював таким чином, усі б про це знали.
Він наклав на землю закляття, яке перетворило радіус навколо нього в рідину. П’ятнадцять Смертежерів одразу зникли під землею. З криком. Він скасував дію закляття і залишив їх, щоб вони задушились землею навколо них.
Він кидав прокляття за прокляттям, більшість невербально. Кількість Смертежерів невпинно знижувалась.
Він викликав зграю з десятків сріблястих колібрі. Кілька Смертежерів вагалися, будучи помітно розгубленими. Драко висунув свою паличку вперед, і крихітні пташки пролетіли в повітрі, як град куль, впиваючись у горло й груди будь-кому, хто був поруч, без потужного щита. Він покликав птахів назад, з яких стікала кров, і знову вистрелив ними.

Автор Avandell «Сріблясті колібрі»: 
https://www.instagram.com/p/CAUBUIUH5ne/

Автор byhoneyn «Сріблясті колібрі»:
https://www.instagram.com/p/COtApfWBZg4/

Автор artbydivanka «Сріблясті колібрі»:
https://www.instagram.com/p/COtEZ9atVQv/

Він був за кілька футів від Герміони.
Простягнувши руку, він схопив її за ліве зап’ястя. Вона тихо закричала, відчувши, що її пошкоджені кістки ламаються в його долоні. Він витяг щось із мантії. Піднявши його високо над головою, він активував це.
Це було так, немов все повітря і звук навколо них зникли. Смертельна тиша. Усі довкола впали на землю, задихаючись і впиваючись кігтями в горло.
Герміона кричала від болю й паніки. Вона відчула, що її зап’ястя зламалося, коли вона намагалася звільнитися. З хрипом Смертежери мовчки задихалися.
- Гаррі! Гаррі. Рон! Зупинись. Зупинись! Ти не можеш вбити їх всіх! Зупинись, Драко! – закричала вона. Їхні обличчя вже почали синіти.
Боротьба підходила до кінця. Тіла завмерли. 
- Драко, зупинись! – вона відновила свої зусилля, щоб вирватися з його хватки, і відчула, як кістки її руки ламаються. – Зупинись! 
- Ти дурепа, - гаркнув він крізь маску, відпускаючи її зап’ястя. – Чекай тут.
Він кинув темний артефакт на землю. Той шипів і згортався в купу металобрухту. Він підійшов до Гаррі, Рона, Фреда, Чарлі, Ремуса і Тонкс. Він застосував Оживаюче закляття до кожного з них, а потім пробурмотів «Забуттятус», перш ніж левітувати непритомні тіла позаду себе. Він підняв її паличку із землі та потягнув за руку.
Було важко дихати.
Рухатися було болісно. Її ліве зап’ястя боліло так, немов до нього застосовували Круціатус. По її боці стікала кров. 
Дихати ставало дедалі важче, поки Драко тягнув її через поле.
Їй потрібно було заклеїти прокол. Поки вона не знайшла б когось… когось, хто міг би застосувати закляття, щоб зупинити її кровотечу. Хто міг би видалити повітря з її грудної порожнини.
Якби вона могла являтися. Якби вона могла являтися на Площу Гриммо.
Якби ж вона могла.
Вона спіткнулася. Її голова була занадто легкою, і їй було важко думати тверезо. Вона намагалася дихати, але відчувала, що не може.
Драко залишив всіх за межами антиявляльного бар’єру. Вона почала рухатися до їхніх тіл. Вона не знала, яке реанімаційне закляття використав Драко. Перш ніж вона встигла зробити крок, Драко схопив її міцніше, а потім роз’явився разом із нею.
Вони опинилися у хижі. 
Він вмить відпустив її та зірвав із себе маску та рукавички. Вона притулилася до дверей.
- Ти… ти не можеш просто залишити їх там, - прохрипіла вона.
- Вони прокинуться менше ніж за хвилину, - сказав він, його обличчя спотворилось від люті.
Ставши на коліна, він кінчиком своєї палички намалював серію рун на підлозі. На мить руни засвітилися, і з’явився люк. Розсунувши його, він потягнувся вниз і витяг, здавалося, стільки ліків, що його вистачило б на лікарню.
Драко обернувся, щоб поглянути на неї. Його обличчя було біле від люті.
- Ти зможеш протриматися достатньо довго, щоб я знайшов для тебе цілителя? – запитав він. Його голос тремтів.
Вона похитала головою.
- Ти повинна сказати мені, як тобі допомогти. Я ніколи не використовував складні Зцілювальні чари, - сказав він, дістаючи зілля.
Вона відійшла від стіни й зробила невеликий жест у сторону свого правого боку зламаним зап’ястям.
- Моя печінка. Це… звідти йде кров. Я так думаю. У моїй грудній клітці повітря. Це руйнує мої легені.
Він начаклував носилки і допоміг їй опуститися на них.
Вона проковтнула Зілля для відновлення крові, перш ніж змусити його застосувати діагностичні чари, щоб підтвердити, що травми були такими, як вона думала.
У нього були всі необхідні зілля, щоб стабілізувати її та не допустити стану шоку.
Він тримався впевнено. Зрізавши з неї одяг, він промовив закляття, щоб зупинити кровотечу та відновити  кровоносні судини та жовчні протоки в її печінці. Він ретельно дотримувався її вказівок. Незабаром рана почала загоюватися. Потім він передав їй ще один флакон Зілля для відновлення крові.
Закляття, що витягувало повітря з легені, було складним. Їй було важко показати йому рух палички. Її руки досі тремтіли, незважаючи на Знеболювальне зілля, яке вона прийняла.
- Це закляття складніше, ніж попереднє, - намагалася пояснити вона. – Потрібно лише легенько нахилити вбік кінчик палички, інакше закляття буде занадто сильним і пошкодить тканину. 
Зморщившись, вона обхопила його обома руками й повільно рухала його лівою рукою, утворюючи необхідний рух та промовляючи закляття в такт кожному руху. 
Йому це вдалося з третьої спроби.
- Далі, після відновлення легеневої тканини, застосуй звичайне Зцілювальне закляття, щоб зафіксувати діафрагмальний м’яз і закрити розріз, - сказала вона, коли нарешті змогла знову дихати.
Вона лягла, щоб оговтатися, поки він очищав її від крові. Вона скоринками покривала її обличчя, навіть вії.
- Що ти там робила? – спитав він низьким, тремтячим голосом, коли вона обернулася, перетворила шматок одягу в сорочку і почала намагатися натягнути її на голову.
- Гаррі попросив мене піти, - сказала вона, знизуючи плечима. – Я ж казала, нам потрібен Рон.
- Ти ж не береш участь у боях, - сказав він. Він був блідий, і його руки слабко тремтіли, коли він допомагав їй натягнути сорочку через голову. – Чому вони знову вивели тебе на поле бою, навіть не давши партнера? 
Герміона не дивилася на нього. Вона ковтнула й спустила рукав на праву руку.
- Їм потрібен був цілитель. Наша інша цілителька втратила свою ногу в пошуках інгредієнтів. Мене вибрали, бо я могла ходити швидше.
Він різко вдихнув.
- Ти ж знала, що це пастка, - сказав він. – Ти знала це. Але ти все одно пішла. В’язнична засідка Рабастана. Ніхто насправді не думав, що Орден буде настільки тупим, щоб потрапити у неї. Це був тренувальний симулятор для новачків.
- Гаррі вирішив йти.
- І що? 
- У Гаррі суть цієї війни. Якщо він помре, все закінчиться. Я завжди буду йти за ним. Стратегічно я жертва, яку ми можемо собі дозволити. Гаррі – ні. Якщо я хоча б трохи покращу його шанси, воно того варте, - відповіла вона рівним голосом, обережно повернувшись і піднявши зламане зап’ястя, щоб спустити рукав. 
- Ви не рятували Поттера. Ви рятували Візлі.
Герміона смикнула рукав нижче.
- Рон важливий. Гаррі… потребує Рона. Якщо з Роном щось трапиться, це зламає його. Йому потрібен Рон, щоб він прагнув перемоги.
- А як же ти? Ти не потрібна Поттеру? – сказав Драко. Його очі блищали від люті.
Герміона відвела погляд. 
- Не так, як йому потрібен Рон. Я… не така важлива для нього.
Вона проковтнула клубок у горлі.
- Візлі… - почала вона, а потім коротко зітхнула. – Вони його родина. Вони все, чого він колись бажав. Щоб перемогти, він повинен мати можливість побачити себе з ними у майбутньому. Саме це його мотивує. Якщо він втратить їх… перестане вірити, що вони будуть з ним у майбутньому… він припинить боротися. Він просто не зможе.
- Я думав, що ти частина вашого Тріо. Чи Поттер не впаде у відчай, якщо втратить тебе? 
- Ні, - сказала вона, відводячи погляд. – Він буде сумувати, він буде сердитися. Але я… я не емоційно важлива для нього. Я ніколи не була дуже вправною у… - її губи сіпнулися. – Рон емоційно пов’язаний із Гаррі. Гаррі керується своїми емоціями.
- То що? Поттер втягує тебе у сутичку, в якій ти не маєш досвіду і намагаєшся просто вижити, тому що ти просто витратний матеріал? 
- Рон на першому місці. Гаррі завжди подбає про нього першим. Він не може мислити тверезо, коли люди, яких він вважає сім’єю, знаходяться у небезпеці. Він не усвідомлює, що ризикує іншими, - сказала вона, піднявши підборіддя. – Він завжди був таким.
Драко витріщився на неї.
- Тож піклується про тебе, якщо цього не робить Поттер? 
Вона кліпнула.
- Мені не потрібно, щоб хтось піклувався про мене, - твердо відповіла вона, але її голос тремтів. – Це не був нещасний випадок, Драко. Я вирішила врівноважити наші шанси на перемогу.
Вираз його обличчя застиг.
- Ти дозволила собі стати витратним матеріалом для Поттера.
- Чим більше слабкостей у Гаррі, тим уразливіший увесь Спротив.
Вона не думала, що Драко може виглядати ще більш злим, ніж він уже був, але раптом він почав виглядати так немов от-от вибухне.
- Коли я думаю, що не можу сильніше ненавидіти Поттера, він знаходить новий спосіб довести, що це не так, - сказав він, дістаючи ще кілька флаконів зілля і простягаючи їх їй.
Вона спробувала витягти пробки однією рукою, але не змогла. Вона була впевнена, що, якщо їй доведеться знову поворухнути лівим зап’ястям, вона знепритомніє.
- Що сталося з твоєю лівою рукою? – раптово запитав він, вихоплюючи флакон і відкриваючи його для неї.
- Ти… зламав її.
Здавалося, він став ще білішим.
- Вона вже була поранена, - сказала вона для уточнення, - мене вразило Кислотне прокляття. На той час, коли мені вдалося застосувати контрзакляття, кістки були занадто розбиті. Ти просто випадково схопив його.
- Ти повинна була мені сказати.
Він поліз до мантії і витягнув набір, який вона подарувала йому на Різдво. Він схопив Болезаспокійливе зілля, облив тканину і обгорнув її зап’ястя та руку.
Герміона ледь не ахнула від полегшення, коли печіння вщухло.
- Тобі потрібно, щоб я видалив кістки? – запитав він за мить, спостерігаючи, як вона притискає зап’ястя до грудей.
Вона подивилася на нього.
- А ти можеш? Я… я збиралася це зробити сама, коли випаде нагода.
Точне видалення кісток, особливо осколків, було болісним процесом. Якщо тільки вона не захоче відростити всю свою руку, це буде повільний процес, під час якого важко залишатися зосередженою та стійкою. Вона планувала розібратися з цим після того, як повернеться та перевірить Рона.
- Я знаю закляття. Хочеш, щоб я тебе оглушив? – запитав він.
- Н-ні. Я не можу спати, якщо тільки тобі не відомі всі назви кісток на руці та зап’ясті.
- Ні, - сказав він, відводячи погляд, його рот стиснувся у жорстку лінію.
Знову розгорнувши руку, вона наклала на неї діагностичне закляття й оглянула пошкодження. Крім глибоких дір, які кислота пробила у м’ясі, було чотири розчавлені кістки і ще шість з різним рівнем корозії, включаючи її ліктьову кістку. Їй довелося б замінити половину свого передпліччя.
Вона дивилася на нього кілька хвилин, перш ніж різко вдихнути і відвести погляд.
- Спочатку трубчаста п’ясна кістка. Квінке Метакарпус. 
- Квінке Метакарпус Оссіос Дисперсимус.

Різкий колючий біль пронизав її, коли кістка в руці Герміони раптово зникла. Вона не ледь не закричала. Опустивши голову на плече Драко, вона здригнулася.
З болем без приливу адреналіну, як під час бою, було важче впоратися.
- Тоді гачкоподібна. Ос Хаматум. 
Вона плакала в його мантію, поки він видаляв усі осколки кісток. Половина її передпліччя і більша частина її долоні були майже без кісток і розпливлись по її колінах.
Драко витяг пляшку Костеросту. Вона піднесла її до рота, а потім скривилася, коли колюче відчуття відростання кістки охопило її руку.
Він вилив есенцію ясенця на всю її руку, щоб прибрати дірки, які виникли внаслідок корозії. Вона зважилася закричати на нього.
- Не треба! – вона намагалася вихопити у нього флакон. – Це марна трата. Я можу вилікувати їх за допомогою заклять після того, як кістки відростуть.
Він люто глянув не неї.
- Просто замовкни.
Вона замовкла, поки він вдруге облив їй руку, а потім перерив ще раз свої запаси і з дивовижною вправністю зібрав чарівний гіпс. 
- Навіщо тобі все це? – спитала вона, оглядаючи всі припаси, коли він обмотував рамку навколо її руки й доверху навколо ліктя, щоб кістки могли вирости рівно.
- Я тримав це для тебе, - сказав він. Вона здивовано витріщилася на нього. – Після Гемпширу я хвилювався, що ти знову з’явишся поранена. Я подумав, що якби мав під рукою все, що тобі може знадобитися, я б менше хвилювався. 
Серце Герміони заболіло у неї в грудях, коли він допоміг їй натягнути пов’язку на голову.
- Але… це забагато. Це практично весь інвентарний список палати постраждалих.
Він підняв брову. 
- Я тоді не знав, які речі вирішальні для зцілення постраждалих. Я досліджував це. Потім минулого року я довгу лекцію про лікування звичайних бойових поранень у якості різдвяного подарунку. Це допомогло мені дізнатися все, що я впустив під час свого дослідження.
Герміона почервоніла.
- Ти міг би стати цілителем, - сказала вона йому. – У тебе природній талант до цього.
Кутик його рота ледь помітно сіпнувся.
- Це одна з найіронічніших речей, які мені коли-небудь говорили, - сказав він.
Розмова застигла. 
- Я повинна повернутися. Рон поранений. І Гаррі теж, - сказала вона тихим голосом, підводячись.
Драко підвівся, очі його похолодніли.
- Більше ніколи не відправляйся на місії.
- Це не тобі вирішувати, - сказала вона, зустрівшись з ним очима.
Він зблід, а щелепа напружилася.
- Нагадай Муді, що якщо Орден хоче моєї постійної допомоги, вони повинні зберегти тебе серед живих.
Герміона замовкла, і її рот скривився, коли вона відвела погляд від нього.
- Ти тут заради помсти за свою мати, Драко.
Він рішуче повернув її за плечі і втупився в неї.
- Вона мертва, - сказав він. – Ти – ні. Моя вірність була пов’язана із тими, хто був найменш винним у її стражданнях. Однак, якщо Орден вирішить, що ти допустима жертва, і відправить тебе на поле, як бойовий корм, я не буду таким благородним. Я можу мстити двом сторонам одночасно. Я змушу Поттера заплатити, якщо він тебе вб’є.
Герміона завмерла.
Це було небезпечно.
Вона не врахувала цей ризик. Вона знала, що лояльність Драко не була заснована на якійсь ідеології; це було просто почуття особистої лояльності. Він ненавидів Гаррі. Просто більше він ненавидів Волдеморта. Необережне, емоційне зізнання Герміони щойно дало йому підстави похитнутися у своїй лояльності. Він був власницьким. Вона належала йому. Гаррі поставив її під загрозу. 
Вона мала б відчути паніку. Вона мала б похолоти. Вона мала нагадати йому про його обітницю. Нагадати йому, що вона завжди буде обирати Орден, поки вони не переможуть. Якщо він хотів її, йому довелося б почекати.
Це те, що вона повинна була зробити.
Вона подивилася на нього, і її плечі затремтіли. Вона була така втомлена. Так довго її життя було холодним.
Її пальці сіпалися. Вона майже потягнулася до нього.
Потім вона повільно стиснула руку в кулак і засунула його за спину. 
- Не… не роби цього, Драко, - її голос зірвався.
- Ти не витратний матеріал, - сказав він тихим, розпачливим голосом. – Ти не можеш відштовхнути всіх, щоб їм було комфортно використовувати тебе і дозволити тобі померти.
Рука Герміони тремтіла, а в горлі було відчуття, ніби в ньому застряг камінь. Вона опустила голову і глибоко вдихнула.
Рон поранений. І Гаррі.
Вона підсилила свої спроби викрутитися. 
- Це війна. Це не якась трагічна самопожертва бути витратним матеріалом. Це стратегічний обов’язок. Я думала, ти це розумієш. Цілитель не виграє війну; тому мене й можна було «продати». Я навіть маю тепер заміну в лікарняній палаті. Через тебе. Мені довелося навчити її, - вона гірко розсміялася. – Ти зробив це зі мною. Ти зробив мене таким витратним матеріалом, яким я є, - вона придушила ридання. – І ти навіть мене не хотів.
Він здригнувся, і його хват послабився.
- Мені треба йти, - її голос затремтів, коли вона відійшла.
Драко схопив її за праву руку і відтягнув назад.
- Ти незамінна, - сказав він. Його руки тремтіли, коли він стискав її. – Твоя смерть не повинна бути зручною. Тобі дозволено бути важливою для людей. Причина, чому я прийняв цю йобану обітницю, полягала в тому, щоб зберегти тобі життя. Щоб ти була в безпеці.

Автор Avandell «Ти незамінна»: 
https://www.instagram.com/p/COas_l9gzFQ/

Автор ronnie_draws «Ти незамінна»: 
https://www.instagram.com/p/CUOFxzSKUO0/

Вона намагалася відірватися від нього, але він не відпускав. Вона вивернулася, намагаючись утекти. Вона мусила піти, тому що він дивився на неї з розпачом, написаним на його обличчі, і це розбивало її всередині.
Вона схлипнула і, не встигла навіть подумати, як схопила пальцями правої руки в його мантію, притягнула його ближче і поцілувала. 

Примітки до розділу: 

Арти:


Автор klawdee890 «Прихід Смертежера»: 
https://klawdee890.tumblr.com/post/187686690048
Автор bookloverdream «Прихід Смертежера»:
https://www.instagram.com/p/CLL7dqKABU0/?igshid=1qts6pto4ad85
Автор keerthi_draws «Верховний Правитель»: 
https://www.instagram.com/p/CJztNomhaNk/?utm_source=ig_web_copy_link
Автор Avandell «Сріблясті колібрі»: 
https://www.instagram.com/p/CAUBUIUH5ne/
Автор byhoneyn «Сріблясті колібрі»:
https://www.instagram.com/p/COtApfWBZg4/
Автор artbydivanka «Сріблясті колібрі»:
https://www.instagram.com/p/COtEZ9atVQv/
Автор Avandell «Ти незамінна»: 
https://www.instagram.com/p/COas_l9gzFQ/
Автор ronnie_draws «Ти незамінна»: 
https://www.instagram.com/p/CUOFxzSKUO0/
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: насилля, втрата пам'яті, антиутопія, Відхилення від канону, складні стосунки, психологічні травми, війна, жорстокість, Слоуберн, смерть другорядних персонажів, вагітність, перемога Волдеморта, Ангст, жертви обставин, #Таємниці/Секрети, Дарк, au, сіра мораль, драма, Розвиток відносин, спогади
Переглядів: 294 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (52 Розділ)
Завантаження...