menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 10.05.2022 в 10:30
Фанф прочитано: 205 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (57 Розділ)


10.05.2022, 10:30
57. Флешбек 32

Травень 2003.


Було близько кінця травня, коли Смертежери розпочали атаку на маґлівське містечко в Сурреї. Це була пастка. Вони навіть не потрудилися приховати той факт, що виманюють Спротив.
Не було потреби. Спротив все одно пішов би.
Герміона спостерігала, як Орден вирушає, щоб вступити в бій, і працювала із Падмою, щоб перенести лікарняну палату вниз у фойє та розширити стіни вітальні. Вони викликали кількох членів Спротиву, які працювали цілителями та медсестрами в сховищах хоспісу. 
Поппі Помфрі підхопила Грип Чорної кішки і перебувала на карантині. Хвороба, яка спричиняла хронічне невезіння була однією з останніх речей, з якими Орден зараз міг впоратися, допомагаючи Спротиву.
Годинник невпинно цокав, поки Герміона ходила й не могла знайти собі місця, обережно й прискіпливо впорядковуючи свій розум. Вона зібрала всі свої спогади про Драко, запхавши їх у найдальші закуточки своєї свідомості, де зберігала спогади про батьків.
Вона не могла думати про Драко. Вона не могла турбуватися про те, чи він на полі бою. Чи змушували його Кінгслі або Муді робити щось, що поставило б його в надзвичайну небезпеку, щоб дати Спротиву невелику перевагу.
Вона повинна була працювати. Хвилювання про це нічого не змінить.
Вона відкинула всі свої думки.
У дверях з’явився Симус із незнайомою жінкою та Майклом Корнером на руках.
- Вампір, - сказав він, киваючи на жінку. – Я не знаю щодо нього.
Він кинув їх та швидко роз’явився знову геть.
Фойє почало заповнюватися тілами. Маґли, бійці Спротиву; їх усіх привезли до Герміони й Падми.
Герміона влила в горло жінки зілля, що поповнює кров, і протиотруту від укусу, перш ніж спробувати швидко діагностувати, що трапилося із Майклом. Діагностичні чари показували, що його органи відключаються, але вона не могла зрозуміти чому. Вона почала використовувати аналітичну мережу на відбитку від прокляття, щоб спробувати ідентифікувати причину.
Почувся тріскіт.
З’явився Кінгслі з Тонкс. Тонкс верещала у всі свої легені; її очі закочувались аж в голову.
Герміона наклала закляття на Майкла в надії виграти час і побігла.
Рука Тонкс була проклята; шкіра сповзала зі всього її тіла. Герміона скасувала прокляття і наклала закляття, щоб заспокоїти біль, перш ніж притиснути до губ Тонкс флакон зілля для відновлення шкіри.
Кров і чорна їдка рідина бризнула на рукав Герміони. Вона різко глянула вгору.
- Вас прокляли, - сказала вона, спостерігаючи, як пляма поширюється на ліве плече Кінгслі через його мантію.
- Я повинен вивести Поттера, - сказав він, повертаючись, щоб піти.
Вона схопила його за руку.
- Прокляття близько до вашого серця. Дозвольте мені зцілити вас.
Він відірвав її руку.
- Немає часу. Готуйтеся, ми доставимо ще більше поранених.
Коли з’явилася Парваті, обтяжена чотирма тілами, пролунав тріск.
- Віднеси їх до Падми, - сказала Герміона, переслідуючи Кінгслі, коли той виходив із Площі Гриммо. – Дозвольте мені зцілити вас, Кінгслі.
Вона простягнула руку, щоб схопити його, перш ніж він досяг краю антиявляльного бар’єру. Коли її пальці обхопили тканину його мантії, він роз’явився. Вони обидва знову з’явилися на полі бою. Це була міська площа, туманна від пилу, крові та залишків магії.
Скрізь були тіла. Смертежери кидали прокляття на членів Спротиву, які намагалися забрати поранених. Дементори пливли над головою, цілуючи кожного, кого зустрічали.
Герміона із жахом озирнулася навколо.
- Повертайтесь на Площу Гриммо! Ваше завдання – залишатися у сховищі, Ґрейнджер, - Кінгслі гаркнув на неї; його вираз обличчя був розлючений, коли він зрозумів, що вона стоїть біля нього. Він кинув навколо них щит.
Почувся крик гніву, який Герміона впізнала. Він належав Рону.
- Повертайтесь до сховища, Ґрейнджер, - сказав Кінгслі через плече, рухаючись до звуку. 
Герміона підготувалася до являння, але перед тим, як вона зникла, її очі помітили хлопчика, який лежав на землі. Його живіт розірвався, ймовірно, від лісової відьми або перевертня. 
Вона стала на коліна й перевірила його пульс. Запізно; він уже був мертвий. У його руці була паличка. Боєць Спротиву. Можливо, йому було навіть менше чотирнадцяти.
У відьми, яка була поруч із ним, по нозі повзло прокляття некрозу. Вона ніби знепритомніла від болю. Зверху на відьмі лежало тіло – молодий чоловік, який напав на неї. Герміона перевернула його, щоб побачити, чи він ще живий.
Він миттєво кинувся вперед. Герміона відчула, що ікла вп’ялися їй у плече, коли він потягнув її на землю. Герміона кинула темне прокляття, не роздумуючи. 
Вампір розсипався.
Герміона, хитаючись, піднялася на ноги, левітуючи поранену відьму на руки. Вона озирнулася, шукаючи ще когось у межах досяжності. 
На чоловіка за два фути від неї напав дементор. Герміона підійшла до нього, щоб перевірити, чи він був повністю поцілований. Його душа була ще ціла, але він був переоходжений і потребував шоколаду.
Її охопило крижане відчуття. Вона різко підняла очі й виявила, що наближаються кілька дементорів.
Герміона глибоко вдихнула і кинула патронус. З її палички вилетів спалах світла, але її патронус не зміг утілитися повністю.
Коли її патронус прогнав дементорів, вона перетягнула руку чаклуна на плече і приготувалася до являння. 
Вона прогнулася під вагою чоловіка й кинула швидке закляття невагомості на нього. Поруч із нею пролунали кілька сплесків являння. Герміона міцніше стиснула тіла поранених, піднявши очі.
Четверо Смертежерів у масках з’явилися менш ніж за десять футів від неї. Один із них стояв обличчям до неї. Він миттєво махнув паличкою вперед.
Очі Герміони розширилися, і вона подумала про Площу Гриммо. Пункт призначення. Рішучість. Обмірковування.
Вона відчула, як прокляття зіткнулося з її грудьми, коли вона зникла. 
Вона знову з’явилася на вулиці поблизу Площі Гриммо, кинувши відьму та чаклуна й упавши вперед із болісним задиханням. 
Вона смутно усвідомлювала, що лаялася, і хтось схопив її й потягнув угору сходами на Площу Гриммо. Її перевернули і перед нею з’явилися обличчя Падми та кількох охоронців Площі Гриммо, які відповідали за захист Площі Гриммо під час сутичок. Герміона здригнулася, намагаючись не ридати.
- Яке закляття? Яке закляття? – очі Падми були широко розплющені у паніці, коли вона схилилася над Герміоною. Її паличка тремтіла в руках.
Герміона безмовно показала на свої груди. Падма роздерла сорочку Герміони й ахнула.
Кислотне прокляття вразило Герміону прямо у груди. Воно залишило потужний відбиток. Нариви вже горіли глибоко в її кістках та через груди аж до ключиць. 
Падма швидко кинула контрпрокляття. Герміона лежала на підлозі й намагалася не ридати, коли Падма викликала зілля через всю кімнату.
Вона горіла. Агонія від прокляття на зап’ясті була нічим в порівнянні із цим. Це було всередині неї. Вона ледве усвідомлювала щось, окрім болю, що роз’їдав її всередині. Вона не могла розрізняти звуки. Вона не могла відчувати решту свого тіла. Усе, що вона відчувала, це те, що вона горить. Всередині грудей. В кістках. В шкірі. Наче в горлі була кислота.
Напевно, хтось повинен її оглушити. Вона була на межі благання.
Вона міцно заплющила очі й чекала, коли все припиниться.
- Герміоно.
- Герміоно, - голос Падми прорвався крізь туманність агонії.
Герміона змусила себе розплющити очі й поглянути на Падму.
- Я не можу зараз видалити твої кістки, - сказала Падма. Її голос тремтів, коли вона вилила Знеболювальне зілля на груди Герміони. – Забагато людей помирає, а ти мені потрібна. Тут забагато проклять, які я не знаю, як проаналізувати. Крім Знеболювального зілля та анальгетику, що я маю тобі дати? 
Герміона кілька секунд дивилася на Падму із порожнім жахом, намагаючись зрозуміти сенс слів.
Вона заплющила очі й спробувала повільно дихати, перш ніж змусила себе відповісти. Все горіло. Навіть за допомогою Знеболювального зілля печіння не припинялося. Якби вона не була впевнена, що від крику буде боляче, вона б кричала, доки її голос не зірвався б.
Вона кілька разів ковтала, перш ніж змусити себе заговорити. 
- Зміцнювальне зілля. Крапля Фелікса Феліциса. І настоянку умиротворення, - сказала вона так тихо, наскільки могла. Вона відчула вібрацію голосових зв’язок у всіх часточках палаючої плоті.
Падма обережно влила зілля в рот Герміони і злегка втерла Знеболювальне зілля у шкіру, перш ніж капнути невеликі краплі есенції ясенця на кожен фурункул. Герміона кілька хвилин лежала на підлозі, чекаючи моменту, коли зілля запрацює, в надії, що якось все стане дещо стерпним.
Вона відчувала пошкодження у своїх кістках. Воно тягнулося до її легень, коли вона намагалася дихати. Пробираючись через фойє, вона змусила себе встати й хитко махнула чарівною паличкою, щоб полагодити сорочку.
Вона помирала.
Було відчуття, що вона помирає.
Вона змусила себе подумки відмежуватися від болю і взялася за роботу, відразу ж перейшовши до найважчих травм, а Падма та інші цілителі доглядали за всіма іншими.
Кожен рух був болючим. Дихати було болісно. Герміона не могла навіть смикнути рукою, не відчуваючи болю у грудях. Вона прикусила губу й змусила себе не плакати; якщо її груди здіймуться від плачу, вона боялася, що знепритомніє.
Її легені постійно трусилися від бажання кашляти. Її стравохід скорочувався, а груди злегка смикалися, коли вона боролася із ним. Якби вона закашляла, то, ймовірно, зламала б грудину.
Вона ледь не поставила діагностику, але подумала, що зможе впоратися, знаючи, скільки пошкоджень кісток вона ігнорувала. 
Вона вилила зілля від кашлю й змусила себе дихати поверхнево.
Відновлення буде повільним. Просте зцілення, ймовірно, займе години.
Вона повільно повернулася, взявши, здавалося б, нескінченну кількість лікарняних ніш, якими була оточена. 
Було так багато травм. Випотрошення лісовими відьмами та укуси вампірів. Перевертнів. Десятки проклять, яких Герміона ніколи раніше не бачила. Сассекс був камерою смерті, яка повільно знищувала Спротив. Деякі з них вона впізнала як прокляття, про які попереджав її Северус та Драко, і надавали їй контрпрокляття. Глибокі надрізи, які не закривалися; фурункули несерйозного вигляду, які раптово набухали та лопалися, викликаючи крововилив всередину. Вона витягала із шлунків та грудей заклятих скорпіонів, гадюк та навіть омара. 
Повітря смерділо внутрішніми органами, кров’ю та темною магією.
Вона зцілювала та зцілювала, і тіла, принесені їй, здавалося, ніколи не закінчувалися. Їй здалося, що вона бачила прибуття Гаррі та Рона, але вони знову зникли, перш ніж вона встигла відвести погляд від пораненого хлопчика-маґла, якого лікувала.
Виконавши складне закляття, щоб відновити подрібнену товсту кишку, вона раптом помітила, що поруч із нею хтось стоїть.
Вона глянула й побачила, що Крічер дивиться на неї.
- Із Бруднокровкою Поттера все гаразд? 
Вона тупо дивилася на нього, але не відповіла, коли скривилася й перейшла до наступної травми, випиваючи ще одне зілля для придушення кашлю.
- Бруднокровка Поттера поранена, - сказав Крічер настільки ж переконливим, як і глузливим тоном.
- Крічере, геть звідси, - сказала Падма з примруженими очима. – Мені потрібен хтось із базовим знанням зцілення.
- Наскільки сильно поранена Бруднокровка Поттера? 
- Як щодо того, щоб я також прокляла тебе Кислотним прокляттям у груди, щоб ти побачив? – кинула Падма, відсунувши його з дороги, коли пробігла повз.
Крічер відскочив назад і ще хвилину дивився на Герміону, коли вона деконструювала незнайомий відбиток прокляття на відьмі, чиї кістки повільно розчинялися всередині неї.
Коли Герміона знову підняла очі, Крічер зник.
Закінчивши лікувати відьму, Герміона зупинилася і прийняла ще одну дозу Знеболювального, Зміцнювального зілля та настоянку умиротворення, намагаючись змусити руки перестати тремтіти.
Її легені почали тріпотіти. Вона випила ще один засіб від кашлю і намагалася не думати про це. Падма не вказала, що ця травма небезпечна для життя.
Вона обернулася, намагаючись побачити, куди їй слід йти далі. Більшість найскладніших травм було заліковано. Вона пішла приєднатися до Падми в лікуванні проклять середнього рівня.
- Хочеш я спробую вилікувати тебе зараз? – запитала Падма, нерішуче торкаючись зап’ястя Герміони.
Герміона на мить завмерла, обмірковуючи, а потім похитала головою: 
- Ти знаєш, чому тут немає нашої резервної цілительки? Ми викликали її дві години тому.
Обличчя Падми стало напруженим.
- Не знаю. Я надіслала ще п’ятьох патронусів. Але нічого не отримала у відповідь.
Герміона махнула чарівною паличкою і вилікувала прокляття, що знищувало нутрощі. Вона відчула, що майже заціпеніла, відчувався лише пекучий біль у грудях.
- Тоді, - сказала вона повільно, - нам слід ще трохи почекати. Поки ми не дізнаємося, що більше нікого не приведуть. Кінгслі… Кінгслі так і не повернувся. Мені слід почекати… на його повернення. Його прокляли.
- Ви повинна припинити рухатися, - сказала Падма. – Тут достатньо польових цілителів; ми можемо впоратися з усім лікуванням, що залишилося. Іді відпочинь, поки чекаєш Кінгслі. Я можу оглушити тебе, якщо хочеш.
- Мені легше триматися, якщо є на чому зосередитися. Просто… дай мені щось, що не вимагає від мене рухів руками.
- Чому б тобі не закрити розрізи? З усіх вже знято прокляття. Це вимагатиме лише простого руху зап’ястям, - обличчя Падми було сірим від хвилювання й провини, коли вона дивилася на Герміону.
Герміона кивнула і повернулася, щоб піти.
Вона почала підозрювати, що її травма не під силу Падми. Пошкодження легень і стравоходу, які вона могла відчути, вимагатимуть розширеної магії зцілення та, можливо, двох цілителів, щоб координувати дію заклять.
Оскільки Помфрі була хвора, а їх цілитель зі Святого Мунго не з’являвся, Герміона була єдиною людиною, яка знала все це.
Герміоні доведеться залишатися при тямі, поки Падма видаляє її грудину та ребра й відновлює легені та горло, щоб проінструктувати її, як це зробити. Одна лише думка призвела до того, що Герміона була на межі зламатися.
Ймовірно, вона знепритомніла б від болю, і тоді її доведеться приводити її до тями…
Неодноразово.
Її руки почали сильно тремтіти. Вона заплющила очі й спробувала дихати. Її груди стиснулися, і вона тихо зітхнула від болю.
Їй потрібно було переконатися, що всі інші із серйозними травмами вилікувалися, щоб Падма могла безперервно лікувати її. Було б гірше, якби Падмі довелося робити перерви. Можливо, якби Кінгслі повернувся, він зміг би знайти цілителя.
Герміона розплющила очі й ошелешено кліпнула. Крічер знову з’явився і стояв перед нею.
- Бруднокровка Поттера досі працює, - сказав він, дивлячись на неї з ніг до голови.
Герміона почала рухатися навколо нього. Проходячи повз нього, вона відчула, як його кістлява рука піднялася й схопила її за зап’ястя. Вона здивовано глянула вниз, відчуваючи, що зникає.
Стискання являння на її пошкоджених кістках було болючим. Вона відчула, як вони ламаються, коли роз’явилася. Вона болісно закричала, і кістки розкришилися. Крик змусив її груди різко розширитися і стиснутися, що призвело до гострого пекучого болю, коли щось клацнуло в її грудях. Вона закричала.
Вона впала вперед і відчула, що її схопили за плечі.
Все боліло, боліло й боліло. Сліпучий, сліпучий біль. Вона майже нічого іншого не усвідомлювала. Кожного разу, коли вона ридала, вона відчувала, як кістки знову й знову ламаються в її грудях. Вона намагалася припинити плакати, але не могла.
- Ступефай.
***
Коли вона прокинулася, то не змогла поворухнутися. Налякано озирнувшись навколо, вона побачила, що Драко дивиться на неї зверху вниз, блідий із широко розплющеними очима.
Вона витріщилася на нього.
- Ти… - вона відчула, що її щелепа стиснулася від гніву, і їй довелося виштовхувати слова. – Що ти зробив? 
- Ти була поранена. Як ти гадаєш, що я зробив? – його голос сочився люттю. 
Герміона спробувала поглянути вниз і виявила, що не може поворухнути шиєю. Вона опустила свої очі на груди. Вона була обмотана бинтами та гіпсом екзоскелета, який підтримував її легені, поки її грудна клітка та ребра відростали. Вона відчувала різке, схоже на голку коління Костеросту. Минули години відтоді, як вона була оглушена, зважаючи на відростання, яке вона відчувала.
- Я збиралася лікуватися, - відчуття відсутності верхніх ребер, грудини чи ключиць було жахливим. Вона не могла рухати руками, тулубом чи шиєю. Її пальці ледве могли поворухнутися. – Я чекала Кінгслі.
- Ти ледь не померла, - голос Драко тремтів. – Ти помирала.
- Можливо, він повернувся. Він, можливо, зараз там… - вона ахнула і спробувала повернути голову. – Він був проклятий. Я маю повернутися.
- Шеклболт мертвий.
Її очі піднялися вгору, і вона з жахом подивилася на нього.
- Звідки ти знаєш? Що тобі відомо? – сказала вона голосом, який тремтів від обурення.
- Я вбив його, - ні на його обличчі, ні в очах не було ані сліду жалю.
Герміона втупилася в нього.
- Ти… ти що? 
Відчуття ошелешення всередині змусило її відчути, ніби в її шлунку відкрилася бездонна яма, що всмоктувала її. Затягувала всередину.
Чомусь вона забула, що він убив Дамблдора; що він був Смертежером; що вона бачила, як він вбивав десятки людей одночасно, не виявляючи ні натяку на докори сумління; що через його вміння вбивати він був для них цінним шпигуном; що він приносив їм цінну, життєво важливу інформацію, тому що продовжував успішно здійснювати рейди та напади для Волдеморта.
Вона все це знала. Але вона також про це забула.
Він убив Кінгслі. Напевно, йому було приємно це зробити. Вона знала, як сильно він ненавидить Муді та Кінгслі.
- Тобі не слід було мене сюди приводити, - нарешті сказала вона.
- Ти була б вже мертва, аби не я. Тебе вкусив вампір і ти прийняла зілля для придушення кашлю. Чи ти хоча б знала, що тонеш у крові? У тебе залишалися хвилин, коли тебе доставили. Двох цілителів ледве вистачило, щоб врятувати тебе.
Герміона кліпнула очима. Вона забула про укус вампіра… це сталося так швидко. Як Падма не помітила цього? Хіба вона навіть не наклала діагностичні чари, які були достатньо розвиненими, щоб його виявити? 
Вона відкинула ці питання.
- Я не знала. Там була ціла кімната, повна людей, що помирали. Я була у черзі, як і всі інші. Помфрі була хвора. Наш резервний цілитель не прийшов. Вони потребували мене. Щойно хтось почав би мене лікувати, я б вже не могла рухатися, незалежно від того, які серйозні травми мала б. Це зайняло години, чи не так? Моє лікування? Не було нікого, хто міг би це зробити. Ти уявляєш, скільки людей загинуло сьогодні? Скільки прокляті і ніколи не одужають? Те, що тобі плювати на них, не означає, що вони не мають значення.
- Ти моя! – Драко оголив зуби від люті. – Я обернувся і побачив, що тебе прокляли, коли ти зникла, і навіть не знав, чи ти ще жива. Ти сказала, що не покидатимеш сховищ. Ти сказала мені, що будеш у безпеці. Ти була у центрі різанини. Аж раптом… я дізнаюся, що ти жива, але не лікуєшся.
Він був такий злий, що, здавалося, готовий вибухнути. Вона відчувала, як від нього відходить лють.
- Я навіть думав, що переборщив, викравши тебе зі сховища. Я повинен був знати… я мав би, бляха, знати, що ти срана Ґрифіндорка. Ти б просто дозволила собі померти.
- Це війна, Драко. Люди вмирають, - сказала Герміона рівним голосом. – Враховуючи всіх людей, котрих ти вбив, ти повинен знати про це краще, ніж будь-хто інший. Якби ти знав щось про мене, ти б здогадався, що я не ставлю пріоритет свого виживання над усіма іншими.
Драко дивився на неї кілька секунд. Він дихав крізь зуби, стиснувши кулаки.
- Що ж, ти мусиш, - він раптом став крижаним. – Я тебе попередив. Якщо з тобою щось станеться, я особисто зруйную ввесь Орден. Це не погроза. Це обіцянка. Вважай своє виживання так само необхідним для Спротиву, як і Поттера. Якщо ти помреш, я вб’ю всіх до останнього. Враховуючи, що ризик їхньої смерті, мабуть, єдиний спосіб змусити тебе цінувати власне життя.

Автор _knar.m_ «Я вб’ю всіх до останнього»: 
https://www.instagram.com/p/CMu0_ugBYp_/?igshid=1494ayfbmmt3r

Автор enselius «Я особисто зруйную ввесь Орден»:
https://enselius.tumblr.com/post/651641651753779200/just-a-friendly-reminder-not-to-date-a-death

Герміона витріщилася на нього із шоком, який повільно перейшов у гнів.
- Як ти смієш? Як ти смієш? 
Якби вона могла поворухнутися, то прокляла б його, заколола б, спробувала би побити голими руками.
Їй хотілося плакати, коли її осяяло повне усвідомлення того, що означає його погроза.
Він був занадто небезпечним.
Занадто великий ризик для Ордену.
Коли вона повідомить Муді, він, ймовірно, вирішить, що у них немає іншого вибору, крім як вбити Драко.
Незалежно від того, використає Муді свої спогади чи її, результат буде однаковий.
Сльози накотилися й потекли з куточків її очей. Вона заплющила їх, щоб не дивитися на Драко.
Тиша повисла між ними на хвилину, перш ніж вона почула, як він важко зітхнув. Вона відчула, як ліжко прогнулось, і його пальці погладили її по обличчю, відкидаючи пасмо волосся, а потім лягаючи на її щоку. 
- Ти думаєш, що тобі доведеться мене вбити, чи не так? – запитав він. – Про те, що я зараз занадто велика загроза. Якщо ти підеш до Муді, він звелить тобі це зробити.
Його рука опустилася вниз і легенько вперлася в її груди, які зросталися. Його тепло поступово просочувалося через гіпс до її шкіри. Від цього у неї перехопило подих.
- І ти це зробиш. Чи не так? 
Герміона розплющила очі й подивилася на нього. Він сидів на краю ліжка й дивився на неї. Гнів зник з його очей. 
- Ти не залишаєш мені вибору, - сказала вона тремтячим голосом. – Ти ж знаєш… знаєш, що я не можу вибрати тебе, замість всіх інших.
Він розглядав її.
- Ти ніколи не пробачиш цього собі.
Її щелепа тремтіла.
- Ні. Ніколи, - її голос урвався. – Але… це було б не перше, що я не можу собі пробачити. Я вже шльондра, - його рука, що спиралася на неї, здригнулася. – Стати вбивцем буде просто зайвим рядком у підручниках історії.
- Якби ти зробила це, що було б далі? 
- Я впевнена, що ти можеш собі уявити, - вона хотіла відвернути голову, але без кісток її м’язи не могли функціонувати.
Він прибрав руку. Його раптова відсутність змусила щось обірватися всередині неї. Вона намагалася не ридати.
Вона ненавиділа цю війну.
Вона думала, що може все. Вона думала, що не буде обмежень тому, що вона готова зробити, щоб врятувати Гаррі… щоб врятувати всіх. Що вона може терпіти наслідки досить довго, щоб дійти до кінця.
Вочевидь, Драко став її межею.
Вона вже не знала, як самостійно виносити війну. Думка про те, як світло згасає в його очах…
Рваний плач вирвався з її горла.
Раптом Драко опинився над нею, тримаючи її в обіймах настільки міцно, наскільки міг, не поранивши її. Його обличчя від неї відділяв лише подих.
- Просто живи, Герміоно, - його голос тремтів. – Це все, що я прошу тебе зробити для мене.
Герміона тихо схлипнула. 
- Я не можу цього пообіцяти. Ти ж знаєш, я не можу. І я не можу ризикувати тим, що ти можеш зробити, якщо я помру.
Він поцілував її. Його руки пестили її обличчя, а пальці заплуталися в її волоссі. Вона ридала біля його губ.
- Мені шкода… - вона повторювала знову і знову, цілуючи його. – Мені шкода, що я зробила це з тобою. 
Його губи притискались до неї, коли він раптом відхилився і зашипів.
Він відірвався, схопивши ліве передпліччя, аж пальці правої руки побіліли.
- Дідько.
Він підвівся і витріщився на неї.
- Мене викликають.
У його очах вона бачила, як крутять коліщатка, коли він міркує. Його щелепа стиснулася, і він, здавалося, захитався. В його очах промайнув вираз відчайдушної покірності.
- Я не можу зволікати. Я мушу йти. Топсі!
До кімнати заскочив домашній ельф. Герміона злегка здригнулася і озирнулася, зрозумівши, що вона не в готельному номері.
- Я… в маєтку Мелфоїв? – її голос тремтів від недовіри.
Драко коротко кивнув, його вираз обличчя був зосередженим.
- Я повинен був привести тебе сюди. Я не можу викликати цілителів у маґлівський Лондон, - Драко схопив купу мантій. Герміона впізнала в них його уніформу Смертежера. Він швидко натягнув їх. – Я не збирався залишати тебе тут саму.
Він нахилився до неї, і його пальці пройшли вздовж її зап’ястя.
- Клянуся, захисні чари нікого не пускатимусь до маєтку. Я повернусь.
Його зіниці були розширені, коли він подивився на неї зверху вниз. Вона впізнала жах у його очах.
- Я повернусь. Ніхто не може ввійти сюди. Ти будеш у безпеці, поки я не повернуся, - знову сказав він. – Топсі, подбай про Ґрейнджер.
Драко натягнув маску і ще долю секунди дивився на неї, перш ніж зник із кімнати.
Герміона дивилася на те місце, звідки він зник, намагаючись осягнути той факт, що вона лежала паралізована одна у маєтку Мелфоїв.
Герміона підняла очі на стелю й почула, як домашній ельф Топсі топчеться біля неї. Герміона стиснула губи на кілька секунд, намагаючись вирішити, з чого почати.
- Крічер часто буває тут? – нарешті спитала Герміона, повернувши очі, щоб подивитися на Топсі.
Топсі подивилася на Герміону своїми величезними очима й кивнула.
- Крічер приїжджає майже щомісяця, щоб побачити володаря. Крічер обслуговує благородний будинок Блеків. Володар останній із роду Блеків.
- Розумію, - Герміона кипіла всередині. – Що робить Крічер, коли приходить до Драко.
- Він розповідає володарю про Ґрейнджер та Орден Фенікса. І Крічер доглядає за могилами пані Мелфой та пані Лестранж. Ось як володар виявив, що Крічер досі служить будинку Блеків.
Герміона озирнулася на стелю й облизала губи. 
- Як давно Драко знає про це? 
- Топсі не знає. Топсі думає, що це триває, можливо, протягом року.
Герміона стиснула губи, перебираючи хронологію своєї взаємодії з Драко.
- Що Крічер розповідає Драко про мене та Орден Фенікса? 
Топсі ворухнулася, і її очі впали на підлогу.
- Топсі не знає. Володар здебільшого розмовляє з Крічером наодинці.
Герміона стиснула щелепу. 
- Як часто сюди приходить Драко? 
- Він не так часто тут буває. Топсі та ельфи роблять все можливе, але йому не подобається тут перебувати. Він приходить лише для того, щоб зустрітися зі Смертежерами та відвідати могилу пані Мелфой.
Настала тиша, коли Герміона намагалася вирішити, що запитати далі.
- Ти знаєш, що трапилося із цілителями, яких Драко привів сюди, щоб зцілити мене? 
Топсі мовчала.
- Він їх убив? – голос Герміони різко підвищився.
- Топсі це не відомо.
Герміона швидко ахнула і замовкла на кілька хвилин.
- Міс Ґрейнджер чогось бажає? – Топсі підійшла ближче й витріщилася на Герміону. – Топсі може принести їжу, або чай, або бульйони, або все, що потрібно міс.
- Ні. Мені нічого не потрібно, крім того, щоб мої кістки закінчили рости, щоб я могла рухатися, - Герміона хотіла вибухнути від люті. Вона збиралася вбити Крічера.
Як Орден не помітив таку жахливу вразливість? Якщо Крічер був готовий викрасти її з Площі Гриммо на прохання Драко, для чого ще Драко міг його використати? 
Вона лежала, поки її розум перебирав думки. Їй вдалося злегка смикнути пальцями і спробувати, наскільки вона могла рухатися.
Драко повернувся через годину. Його являння було тихим, але Герміона одразу ж побачила його.
Вона могла трохи повернути голову. Вона розглядала його, шукаючи будь-яких ознак того, що він може бути поранений. Вираз його обличчя був напружений, але нічого не вказувало на те, що він був поранений або вражений Круціатусом.
Вони мовчки дивилися один на одного.
- Що сталося з цілителями, яких ти сюди викликав? – нарешті запитала Герміона. Її голос був крижаним.
Очі Драко ненадовго блиснули.
- Забуттятус.
- Справді? 
- Двоє померлих цілителів можуть викликати запитання, - знизав плечима Драко.
- Отже, ти б їх убив, але не зробив цього, тому що вирішив, що це не варте незручностей? 
Очі Драко спалахнули. 
- Так, Ґрейнджер, я не зробив цього для зручності, якої, як ти знаєш, у мене так багато у житті з двома моїми взаємовиключними господарями.
Герміона відчула, як почуття провини перехопило її в горлі.
- Я просто… я не хочу, щоб ти вбивав людей через мене.
Драко із хрипом засміявся і здивовано поглянув на неї.
- Що саме, на твою думку, я роблю весь свій час? Я вбиваю людей. Я наказую іншим людям вбивати людей. Я навчаю людей вбивати людей. Я саботую і провокую людей, щоб їх вбивали, і все це я роблю через тебе. Кожне слово. Кожне закляття. Через тебе.  
Герміона здригнулася і тихо ахнула, наче її вдарили.
Жорстокий вираз обличчя Драко одразу ж зник.
- Ґрейнджер, я не…
Герміона злегка кивнула головою й напружила щелепу.
- Ні. Не намагайся забрати свої слова. Це правда. Те, що ти сказав, цілковита правда. Все, що ти робиш, теж на моїх руках. Кожне закляття, - її голос дрижав, а потім затих.
- Не звинувачуй себе, - він сів на край ліжка й підняв її руку. – Не бери на себе цю ношу. Вона не твоя. Припини нести цю кляту війну на своїх плечах.
- Але це так. Я зробила це з тобою, - вона стиснула його руку в своїй. – Хтось має відплатити за це. У тебе немає часу чи місця, щоб вагатися. Мені доцільніше хвилюватися через це. Можливо, якщо я це зроблю, ти колись зупинишся.
Драко замовк, і його рот сіпнувся. Замість того, щоб відповісти, він вихопив свою паличку і застосував діагностичне закляття, якому вона його навчила. Вони обоє вивчали його. Залишилося ще щонайменше дві години відростання.
Герміона підняла очі від його палички і поглянула на нього.
- Я позбудуся Крічера, коли повернуся. Якщо припустити, що Муді його ще не вбив. Ти можеш забрати його, але він більше ніколи не зробить й кроку на Площу Гриммо.
Щелепа Драко стиснулася, і він, не сказавши жодного слова, відвів від неї погляд.
- Як довго ти використовуєш його, щоб шпигувати за Орденом? 
- Я знайшов його, коли він наглядав за могилою моєї матері в квітні минулого року.
- Квітень, - повторила Герміона. Тоді її очі розширилися. – Тому ти мене прокляв тоді? Тому що ти читав мої нотатки? 
Драко нічого не сказав у відповідь.
- Я думала, що ти зробив це, тому що я зцілила тебе, - сказала вона за хвилину.
- Я знаю.
Її горло стиснулося.
- Кожного разу, коли я зцілювала тебе після цього, я думала… я думала, що ти можеш знову зашкодити мені.
- Я знаю, - його голос був глухим.
Настала довга тиша. Герміона стиснула губи і повільно вдихнула, відчуваючи, ніби може захлинутися своїм горем.
- Я не знаю, що робити. Я не можу ігнорувати загрозу Ордену.
Драко зітхнув і подивився вниз.
- Я просто був злий.
Герміона посміхнулася і підняла підборіддя.
- Ти завжди злий. Не можна так погрожувати. Особливо не тобі. Це був нещасний випадок. Я намагалася вилікувати Кінгслі, а він роз’явився. Я думала, що заберу частину поранених із собою. У мене були зайняті руки, коли мене прокляли.
- Ти продовжувала працювати, - його голос був ретельно контрольованим. Він стримувався. Вона чула, як у ньому досі криється холодна лють.
- Я збиралася зцілитися, - твердо сказала вона. – Падма не знала закляття, щоб зцілити мене. Помфрі й вона могли зробити це разом, але Помфрі захворіла цього тижня. Наш інший цілитель не прийшов. Думаю, Падма запанікувала; я не думаю, що вона використала розширену діагностику, щоб перевірити травму. Я могла б попросити її оглушити мене, але я хотіла продовжувати працювати, а якби вона це зробила, то я й справді могла б померти. Хоча, сподіваюся, вона поставила б на мене чари відстеження. Коли я повернуся, мені слід чимало розповісти про практику зцілення. Ти не можеш звести складні ситуації до погроз. Ти не можеш тримати Спротив у заручниках, щоб контролювати мене.
Драко довго зітхав і хвилину дивився вглиб кімнати, перш ніж заговорити.
- Якщо ти помреш, Ґрейнджер, на цьому буде все. Я не буду продовжувати боротися. Я стомився.
Герміона скрутила зап’ястя настільки, щоб зловити його руку.
- Драко, не треба…
Він подивився на неї вниз. Вираз його обличчя був закритим, але в його очах вона бачила боротьбу. 
- Я мав це на увазі. Я не буду їх убивати, але на цьому буде все. Ти - мої умови співпраці. Договір буде недійсним, якщо ти помреш.
Вона похитала головою: 
- Для тебе є життя по той бік війни; не зводь увесь свій світ до мене.
Він звів брову, і його верхня губа вигнулася.
- Твій навряд чи здається більшим. Чи ти маєш післявоєнні плани, про які забула згадати? 
Герміона ковтнула і відвела погляд.
- Роби, як я кажу, а не так, як я роблю.
Драко тихо засміявся, і вони занурилися в порожню, як майбутнє, тишу.
- Ти… ти міг би стати цілителем, - сказала вона за хвилину.
У куточку його рота з’явилася усмішка.
- Я не думав про це.
Герміона ледь помітно посміхнулася.
- Тобі слід про це подумати. Якби ти пішов кудись ще, ти міг би бути дуже хорошим цілителем, хоча твоє поводження біля ліжка могло б бути й кращим.
- Це могло б збалансувати кількість загиблих від моєї руки, - сказав він, не дивлячись на неї.
Її стискання на його руці поміцнішало.
- Мені шкода. Я не повинна була цього казати. Це не твоя провина.
Його очі зблиснули.
- Можливо, колись не було. А зараз я впевнений, що вона цілком моя.
Герміона відчула, як її живіт скрутився. 
- Ти - набагато більше, ніж те, на що перетворила тебе війна, - її голос злегка тремтів.
Він досі не дивився на неї.
- Ти, - сказала вона, уважно вивчаючи його обличчя. – Так само, як і я. Для нас обох є більше… просто… просто слід зачекати, щоб розібратися із цим, - Герміона провела своїми пальцями по його. – Колись… колись.. ми залишимо все це позаду. Ми вдвох… я думаю, що у нас вийшло б.
Його пальці, переплетені з її, трохи стиснулися.
Вона не знала, що ще сказати. Вона відчула, що її очі стиснулися.
Драко торкнувся її щоки рукою.
- Спи. У тебе ще є кілька годин, перш ніж ти зможеш рухатися. Після того, як кістки відростуть, я повинен дати тобі відновлювальні засоби. Ти нікуди не підеш принаймні більше дванадцяти годин. Я отримав точні вказівки, щоб переконатися, що ти не зможеш піти передчасно. 
Герміона закотила очі.
- Дванадцять годин – це зайве.
- Це мінімальний мінімум, як ти добре знаєш.
Рот Герміони сіпнувся, а Драко пирхнув.
- Ти маніпулятивна маленька брехуха. Не чекай, що я довірятиму тобі.
Очі Герміони заплющилися, і вона раптом міцніше стиснула його руку.
- Не залишай мене одну в цьому будинку.
- Не залишу. 

Примітки до розділу: 

Арти: 


Автор _knar.m_ «Я вб’ю всіх до останнього»: 
https://www.instagram.com/p/CMu0_ugBYp_/?igshid=1494ayfbmmt3r
Автор enselius «Я особисто зруйную ввесь Орден»:
https://enselius.tumblr.com/post/651641651753779200/just-a-friendly-reminder-not-to-date-a-death
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: антиутопія, au, Дарк, Ангст, драма, Слоуберн, війна, Розвиток відносин, Відхилення від канону, жертви обставин, психологічні травми, #Таємниці/Секрети, складні стосунки, втрата пам'яті, сіра мораль, перемога Волдеморта, жорстокість, вагітність, спогади, насилля, смерть другорядних персонажів
Переглядів: 205 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (57 Розділ)
Завантаження...