menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 12.05.2022 в 10:40
Фанф прочитано: 234 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (58 Розділ)


12.05.2022, 10:40
58. Флешбек 33

Травень 2003.


Коли Герміона прокинулася, Драко досі був біля неї. У нього була велика стопка книг, які він проглядав. Герміона кліпнула і примружила очі, щоб прочитати заголовки, і виявила, що він досліджує правила Ґрінґотсу та спадкове право.
- Що ти робиш? – запитала вона за хвилину.
Його очі відірвалися від сторінки, на якій він був.
- Рудольфа Лестранжа знайшли декоративно розкиданим по частинах під час подорожі Болгарією.
Герміона ковтнула. Габріель. На нього були її відбитки пальців. За останні місяці методи Габріель ставали все більш безжальними та екстремальними.
- Це була причина мого виклику, - сказав Драко, закриваючи книгу. – Темний Лорд розгніваний зухвалістю вбивства і, як не дивно, дуже стурбований тим, хто отримає доступ до сховища Лестранжів. 
Герміона завмерла, і її очі розширилися.
- Ти думаєш…
Він коротко кивнув. 
- Лестранжі були б очевидним вибором, щоб доручити горокракс. Якщо він обрав мого батька для цього, то Белатриса та її чоловік також могли бути у цьому списку. Старі родини з реліквіями та відмінною охороною. Белатриса передала свою спадщину як Блек у сховище Лестранжів. Окрім Андромеди, яка зараз перебуває в розшуку, я останній з роду Блеків. Немає більше Лестранжів, якщо лише раптом не об’явиться якийсь бастард. Я вірю, що через кров і технічні характеристики я можу отримати доступ до сховища.
Думки в голові Герміони забігали. 
- Підкупи ґоблінів. Вони одержимі всім, що створено ґоблінами. Якщо ти погодишся передати їм деякі реліквії Блеків або Лестранжів, створених ґоблінами, вони приховають, що ти коли-небудь був там. Так ми отримали доступ до деяких сховищ.
Очі Драко блищали.
- Розумно.
Він махнув чарівною паличкою і викликав кілька флаконів з усієї кімнати. 
- Ти можеш рухатися? 
Герміона підняла руку й нахилила підборіддя вниз, щоб подивитися на свої груди. У якийсь момент, поки вона спала, Драко прибрав екзоскелет. Простирадла були обережно натягнуті до її відрослих ключиць. Її пальці вхопилися за тканину, але вона завагалася й підняла на нього погляд. 
- Наскільки все погано? 
Він знизав плечима, але його очі були прикуті до її обличчя.
- Нічого значного.
Герміона злегка напружила щелепу, відтягнувши простирадло і втупившись у свої груди.
Здавалося, що з її грудини вибухнула крихітна бомба. Шрами були зосереджені в центрі її грудей, а потім розсипалися дрібними шрамами до плечей і вниз по верхній частині грудей. 
Вона відчувала на собі очі Драко, хоча він не рухався. Вона важко кліпала, розглядаючи себе.
Дівчина повільно кивнула.
Шрам був досить незначним, враховуючи травму. Він майже не спотворював її шкіру. Жодних наслідків на все життя. З часом він зникне. Вона знала, що зможе залікувати його так, щоб він зник.
Їй дуже пощастило. Кілька шрамів були ніщо в порівнянні з пораненнями, які інші люди Спротиву несли все життя.
Вона могла з цим змиритися. Вона просто носила б сорочки з високим вирізом. 
Вона знову ковтнула й подивилася на Драко, який досі уважно спостерігав за нею. Вона змусила себе посміхнутися.
- Як… скільки флаконів ясенця ти використав для мене, щоб впоратися із цим? – вона скинула простирадло й притиснула руки до грудей.
Драко закотив очі.
- Все ще не так багато, як ти використала на мені.
Вона криво посміхнулася.
- Твої шрами красивіші за мої.
Він гучно пирхнув.
- У мене був кращий цілитель.
Герміона тихо засміялася, але це змусило її легені здригнутися. Вона намагалася дихати, але замість цього сильно кашляла, поки не виплюнула кілька згустків крові собі в руку.
Драко одразу опинився біля неї. Він засунув руку їй за голову, і притулив їй флакон до губ.
- Це для того, щоб очистити твої легені.
Інстинктивною реакцією Герміони було відхилитися й оглянути зілля, щоб перевірити його, але вона вірила, що Драко був достатнім параноїком за них обох. Вона розкрила губи й проковтнула зілля. Задушливе відчуття в її легенях зникло.
Драко пробурмотів закляття, і вона відчула, як кров на її руці зникла.
Він викликав кілька інших зіллів. Герміона подивилася на них і подумки пригадала кожне. Знеболювальне. Зміцнювальне. Зілля для легеневої тканини. Зілля, щоб допомогти сухожиллям і зв’язкам з’єднатися з новими кістками. Деякі були дещо зайвими. Драко був одержимо ретельним.
Вона мовчки ковтала кожне зілля без заперечень. 
Він поцілував її в маківку.
- Ти голодна? 
Вона пирхнула.
- Не після восьми порцій зілля. Хоча вода не завадила б. У тебе моя паличка? Я думаю… я тримала її, коли роз’явилася, чи не так? Я не можу… сповна пригадати.
Драко витяг її паличку зі своєї мантії і сунув їй у руку. Вона відчувала вагання у його пальцях.
- Мені шкода. Я не усвідомлював, що через являння твої кістки розламаються.
Герміона здригнулася при спогаді. Вона подивилася вниз і змусила себе знизати плечима. 
- Тиск. Ось чому я сказала тобі, що ти не можеш використовувати переміщення із травмами мозку або очей. Подібне може бути і з пошкодженими кістками.
- Вибач.
Герміона підвела погляд і легенько посміхнулася. 
- Це не твоя помилка. Просто не пощастило.
Він напружився, і вираз його обличчя завмер, перш ніж він усміхнувся собі під ніс.
- Це був не просто нещасний випадок. Чи усвідомлює Орден, наскільки передбачуваним він став? Втрати вчора були майже повністю односторонні. Це був приголомшливий успіх. Це повториться. 
У його голосі була гірка лють.
Герміона замовкла, а потім стиснула губи, на мить завагавшись.
- Це було твоє завдання, чи не так? Напад. Ти спланував його.
Драко напружився, і настала пауза. Він відвів від неї погляд, і вона побачила, що його щелепа тремтіла.
- Я повинен зберігати свою позицію, щоб зробити все необхідне. Темний Лорд знає, що в армії завівся шпигун. Він добре знає, що Орден якимось чином дізнається його плани. Шеклболт загрався. Сассекс та різні види армії стають більш ізольованими. Існують десятки заходів проти шпигунів; зберігати звання – це єдиний спосіб залишатися в курсі них.
Вона притиснула руку до його ноги.
- Я не звинувачую тебе. Я просто цього не усвідомлювала.
Настала довга тиша.
- У мене не було іншого вибору, окрім як вбити Шеклболта, - нарешті сказав Драко. – Він був проклятий, як тобі відомо. Візлі розлютився, бо якась дівчина загинула. Шеклболт витягнув звідти Поттера і Візлі, але йому був кінець. Якби його схопили й допитували, йому було б значно гірше. 
Герміона повільно кивнула, не дивлячись на нього.
Смертежери знали цінність Кінгслі Шеклболта. Вони зробили б усе, що в їхніх силах, щоб вирвати кожну частинну інформації, якою він володів. 
Це була б повільна і жахлива смерть.
Це поставило б Орден під загрозу. Це поставило б під загрозу увесь Спротив.
Це поставило б під загрозу й Драко.
- Його смерть була швидкою? 
- Вона була швидкою. 
Більше не було що сказати.
Вона проігнорувала важкість у грудях і махнула чарівною паличкою, поставивши на себе діагностику.
Кістки добре відросли, але легенева тканина, сухожилля та зв’язки досі були тонкими та на стадії відновлення. Являння було не доцільним ще кілька годин.
Вона подивилася на Драко.
- Тобі треба працювати? Я можу допомогти тобі дослідити спадкове право.
- Я знайшов те, що мені потрібно.
Герміона оглянула кімнату. Вона була стерильною. Майже порожньою. Ліжко, висока шафа, письмовий стіл та стілець.
- Це кімната для гостей? 
Рот Драко скривився в гримасі. 
- Ні. Вона моя. Я сюди не часто приходжу. 
Герміона уважніше озирнулася.
Кімната була такою ж знеособленою, як і його готельні номери; вона не думала, що коли-небудь бачила його з чимось, що вона могла б класифікувати як його особисте. 
- Я гадала, що твоя спальня буде зелено-сріблястою. 
Драко тихо засміявся.
Вона схопила його руку, переплітаючи їхні пальці.
- Мені шкода, Драко, що тобі довелося повернутися сюди через мене.
Його пальці стиснулися, огортаючи її долоню. 
- Я б прийшов за книгами. 
Герміона схопилася, і її очі розширилися, коли вона подивилася на нього.
- Можна мені… можна мені побачити твою бібліотеку? 
Очі Драко блищали, коли він засміявся.
- Мені було цікаво, скільки часу тобі знадобиться, щоб попросити.
Щоки Герміони запалилися, і вона опустила очі.
- Просто… я не мала доступу до багатьох магічних текстів після повернення з навчання за кордоном. Ми привезли трохи з Гоґвортсу, і бібліотека Блеків також непогана. Зараз я прочитала більшість із цих книг… більше не залишилося місця, де я могла б легко дістати нові. 
- Я покажу тобі бібліотеку, Ґрейнджер.
Вона одяглася, і Драко взяв її за руку. Вони ненадовго зупинилися біля дверей. Драко різко вдихнув, ніби стримуючись, перш ніж відчинити двері.
Вони вийшли в довгий темний коридор. Коли вони йшли ним, кілька портретів щось пробурмотіли. Драко завмер, а потім обернувся і витріщився на блідого предка з гострими рисами обличчя, який пильно дивився на них.
- Слово проти неї, і я спалю тебе дотла. Передай попередження всім, - голос Драко був смертельно спокійним.
Предок позеленів і кивнув, перш ніж вискочити з портрета.
Бібліотека була величезна. Проходи та полиці з книгами, гвинтові сходи, що вели на другий поверх, та доріжки, що йшли вздовж інших полиць. 
- Драко… - Герміона відчувала, ніби в її очах були зірки, коли вона дивилася на це. – Це…
Вона вагалася. Він ненавидів будинок. Перебувати з нею там було наче жахіття. 
- Це гарна бібліотека, - нарешті сказала вона.
Драко тихо засміявся. 
- Тобі дозволено любити бібліотеку, Герміоно. Ти не повинна не любити маєток лише тому, що я його не люблю.
Вона підійшла ближче до полиці й провела очима по всіх обкладинках. Її пальці на мить зупинилися біля фоліантів у шкіряній палітурці, перш ніж вона промовила:
- Можна доторкнутися до них? 
- Звісно. Я б не показував тобі книги, до яких ти не можеш доторкнутися.
Вона знизала плечима. 
- Деякі бібліотеки прокляті проти маґлонароджених. 
Драко сперся на полицю.
- Я не думаю, що Мелфої коли-небудь уявляли, що маґлонародженого запросять у маєток, - він криво посміхнувся їй. – Що ти хочеш побачити? 
Герміона з тугою озирнулася навколо, перш ніж заговорити.
- Теорія душі, якщо вона тут є. Зазвичай вони є підрозділом магічної теорії. Я не маю багато часу. 
Вираз Драко блимнув, коли він повернувся і повів її сходами.
Вона втратила відчуття часу, розглядаючи книги. Там було так багато книжок, які вона ніколи не бачила, про які ніколи не чула. Вона бігала очима від однієї книги до іншої, поки вони не почали горіти, і їй довелося відкинути голову назад, щоб в очах перестало рябити. Піднявши очі, вона побачила, що Драко спостерігає за нею. 
Його очі були темні, коли він дивився на неї. Її шкіру защіпало, а по спині пробігли мурашки, коли вона відклала книжку й зустрілася з ним очима.
Він рухався, як заворожений, коли наближався до неї. Він поцілував її, і вона впилася в його вуста. Він обвів руками її за талію, і вона відхилилася, щоб заговорити.
- Ми повинні бути обережними. Кістки досі трохи крихкі.
Він кивнув і знову поцілував її.
Він був обережний. Повільний та ніжний. Він торкнувся її, наче вона була скляною в його руках. 
Коли він стягнув з неї сорочку і подивився на неї, вона здригнулася, і її руки кинулися вгору, щоб прикрити груди.
- Вони потьмяніють, - швидко сказала вона. 
Раптом вона повністю зрозуміла сльози Джіні над її шрамом. Травма на її грудях здавалася набагато непомітнішою, ніж шрами на зап’ясті. Вона не могла її приховати; не могла сховати під простирадлами, за спиною або збоку, щоб шрами не були постійно помітні.
Вона не думала, що це вплине на те, як Драко ставиться до неї, але, можливо, це могло трапитися. Шрам був таким помітним. Вирізаний прямо посеред її тіла. Можливо, через деякий час все зміниться; врешті-решт він захоче чогось, у що так відверто не впивалася війна. Коли-небудь, якщо це закінчиться, він може захотіти чогось, що не було б постійним нагадуванням минулого.
Ця думка різала її, немов лезо. Вона прикусила губу і міцніше притиснула руки до грудей.
- Я вилікую їх, і з часом вони потьмяніють, - вона ковтнула, і її пальці трохи трусилися, коли вона намагалася приховати всі шрами та зробити їх меншими.
Драко на мить зупинився, а потім схопив її руки й прибрав їх. Він дивився вниз, його сріблясті очі пильно вивчали її, поки вона не відчула, як жар піднімається в її щоках і вухах і повільно тече кров’ю по шиї.
- Ти бачиш мої шрами таким чином? Коли ти дивишся на мене, мої шрами – це все, що ти бачиш? – запитав він.
Герміона здригнулася.
- Ні.
- Я теж не бачу тебе такою. Ти моя, - він відпустив її руку, і його ліва рука легенько провела уздовж її горла й ключиць, а потім вниз по грудях до місця, де шрами були найбільшими. – Моя. Не має значення, що з тобою станеться. Ти все одно будеш моєю, - його голова повільно опустилася до неї, і він схопив її губи своїми, коли сказав останнє слово.
Вона звільнила другу руку й заплутала пальці в його мантії, притягуючи ближче. Вона поцілувала його й схопилася за нього так міцно, що її руки затремтіли.
Коли вона провела пальцями вздовж його тіла й відчула шрами вздовж його тулуба та на плечах, її серце заболіло, і вона поцілувала їх. Вона хотіла б, щоб вони всі зникли заради нього, але їй ніколи не спадало на думку не любити їх заради себе. 
Він був її. Вона кохала його не тому, що хотіла змінити його на щось легше. Він був її. 
Він ввійшов у неї, і вона схопила його обличчя своїми руками і майже промовила.
Я кохаю тебе. 
Слова застигли у неї на язиці, але вона завагалася і проковтнула їх.
Частина її відчувала, що це прирече їх на смерть, якщо вона промовить їх. Якби важливі речі залишалися невимовленими, то, можливо, для цього настало б завтра. 
Натомість вона поцілувала його.
Я кохаю тебе. Вона розповідала про це йому в тому, як притулялася до його губ; у тому, як її язик ковзав до точки пульсу під його щелепою; у тій відчайдушності, з якою вона заплутувала пальці в його волоссі, та у тих візерунках, які вона малювала на його плечах.
Я кохаю тебе. 
Я кохаю тебе.
Я кохаю тебе.
Герміона повторювала це подумки, коли відчула оргазм і замість зізнання притиснулася до нього. Я кохаю тебе. Я завжди буду кохати тебе.
Зрештою настав час йти. Не було причин залишатися довше. Ордену було завдано сильного удару, і Герміоні слід було зустрітися із ними.
Вона ще раз глянула на бібліотеку, перш ніж обернутися до виходу.
- Я привезу тебе сюди знову. У будь-який час, коли ти захочеш, - сказав Драко, коли вони ступили через двері.
Вона зупинилася і легко посміхнулася.
- Ні, не потрібно.
Вони повернулися до фойє, через яке пройшли, прямуючи до бібліотеки. Це була бездоганна, порожня кімната, але темна й холодна як для літньої пори. Герміона озирнулася.
- Тут завжди так холодно? 
Драко підвів очі.
- Мені здається, раніше було тепліше. Пам’ятаю, що тут було тепліше. Лей-лінії зараз пошкоджені. Це впливає на будинок. Є захисні чари, які я міг би використати, щоб виправити це, - він знизав плечима, - але тут завжди буде, що виправляти.
Він схопив її за талію й роз’явився до Уайткрофту.
Герміона відступила й сильніше стиснула паличку. Перш ніж вона встигла роз’явитися, рука Драко протягнулася до неї, і він схопив її за зап’ястя.
Він притягнув її назад.
- Герміоно, будь ласка… - його голос обірвався, коли він схопив її сильніше й завагався. Вона подивилася йому в очі.
Вона знала, про що він хотів її попросити.
Він ковтнув.
- Не постраждай знову… Не… 
Вона піднялася на пальчики й поцілувала його в губи. Він тримав її за плечі, і вона відчувала його спокусу роз’явитися; щоб забрати її та благати залишитися там.
Вона схопила його обличчя своїми руками і повільно поцілувала, перш ніж притиснутися до його обличчя, дотикаючись щокою до його щоки.
- Будь обережний, Драко, - прошепотіла вона біля кутика його рота. – Будь обережний. Не помирай. 
Його пальці на її зап’ясті стиснулися і майже затрусилися. Потім він тихо зітхнув і відпустив ї.
Вона знову поцілувала його і змусила себе відійти. Їхні очі були прикуті один до одного, коли вона зникла. 
Атмосфера на Площі Гриммо була напруженою, коли Герміона увійшла. У будинку було відчутний відчай. Вона постояла у фойє кілька секунд, поглинаючи цей відчай. Тепер, коли вона більше не заспокоювала вбивчу лють Драко, у неї був простір для усвідомлення власної люті.
Вона попрямувала до лікарняної палати, її щелепи напружилися, коли вона оглянулася у пошуках Падми.
Падма заплакала, щойно побачила її.
- Ти жива. Я обернулася, а ти зникла.
Падма підійшла і почала діагностувати Герміону.
Герміона відштовхнула паличку Падми.
- Зі мною все гаразд. Я видужала. Якби мені досі загрожувала небезпека, я б не стояла тут. Не те, щоб ти знала, оскільки ти, мабуть, забула використати розширене закляття вчора. Ти справді поставила діагноз на око? 
Падма завмерла й зблідла.
- Я не..? Ні. Стривай… спочатку я використала… - її голос обірвався, коли очі розширилися від жаху. – Ти маєш рацію. Вибач. Я так звикла, що ти накладаєш розширені чари, коли я з тобою. Я наклала основне закляття… тоді… тоді я гадаю, що, мабуть, запанікувала.
Герміона втупилася в неї, а потім недовірливо похитала головою. 
- У моїй кровоносній системі була вампірська отрута, Падмо, і, на жаль, я не була здатна пригадати це. Це так легко виправити, аби ти просто використала кращу діагностику. Якби мене не відвезли на лікування, я б, напевно, померла посеред фойє.
Обличчя Падми потьмяніло. 
- Я не маю жодного виправдання. Вибач.
- Вибачення не повертають із мертвих, - сказала Герміона, її голос тремтів, коли вона намагалася приборкати свою отруйну лють. Її шия та щелепа були напружені, коли вона намагалася зберегти нейтральну позу. – Є речі, які слід запам’ятати. Хтось поранений – ти проводиш розширену діагностику, щоб переконатися, що знаєш точний ступінь травми. Ти не просиш розповісти тобі, що сталося. Ти роками була польовою цілителькою; я навіть не можу повірити, що я мушу розповідати тобі про це.
- Я знаю. Я знаю. Мені дуже шкода, - Падма почала плакати ще сильніше.
Язик Герміони скривився від усього розчарування, яке вона хотіла висловити Падмі. Вона була настільки розлючена, що відчула, як її магія потріскує в кінчиках пальців.
Вона засунула руки за спину і повільно стиснула їх у міцні кулаки, змушуючи себе проковтнути свою лють.
Герміона різко вдихнула і відвела погляд від Падми.
- Де Аластор? 
Падма шмигнула носом і витерла очі.
- Кімната для зібрань. Він майже не залишав кімнату, відколи закінчилося зібрання Ордену. Ми втратили Шеклболта вчора. Гаррі каже, що Драко Мелфой вбив його.
Герміона завмерла.
- Гаррі бачив, як помер Кінгслі? 
Падма кивнула, на її обличчі було помітно виснаження.
- Багато… багато людей померло вчора. У мене є записи, здебільшого підготовлені для тебе. Рон розбитий. Лаванду також вбили. Знаєш, вони були близькими. З тих пір, як його поранили, їхні стосунки стали серйознішими. Коли він побачив, як вона помирає, то втратив контроль. Гаррі намагався забрати його, але… Рон був… очевидно, він убив Смертежера, котрий убив Лаванду, і зламав руку Гаррі, якою він тримав паличку, коли Гаррі намагався його зупинити. Кінгслі витяг їх обох, але коли Гаррі тягнув Рона повз антиявляльні бар’єри, він озирнувся. Він сказав, що бачив Мелфоя перед Кінгслі, і він знав, що це був Мелфой, тому що Мелфой зняв маску і посміхнувся, перш ніж використати Вбивче прокляття.
Герміона ковтнула і відчула, що її ноги підкошуються. Лікарняна палата навколо неї трохи похитнулася.
Падма торкнулася її руки.
- Вибач, я повинна була сказати про це м’якше. Я знаю, що ви були близькі. 
Герміона кліпнула очима й відчула себе враженою. 
- Що? 
- Шеклболт. Ви були друзями, чи не так? Здавалося, ти часто бачилася з ним.
- О… ми… ми… - вона ковтнула. – Здебільшого це була логістика лікарняного відділення.
Що вона могла сказати про свої стосунки з Кінгслі? 
У її грудях була порожнеча, де повинні були бути її емоції з приводу його смерті. Це був удар, жахливий удар для Ордену – втратити його; вона щиро захоплювалася його навичками як стратега, його здатністю робити неможливий вибір. І все ж те, що він зробив… у чому зробив її співучасницею.. його мовчазне допущення катувань, його нехтування її порадами, як цілительки, його експлуатація Драко. Він був ляльковим майстром, який знайшов ниточки, за які міг тягнути, змушуючи Орден танцювати. Він зберіг їх живими завдяки своєму бездоганному розуму, але Герміона чомусь виявила, що задихалася від полегшення, звільнившись від нього.
Вона не знала, що відчувати після його смерті.
- Я не думаю, що Кінгслі вважав когось своїм другом, - нарешті сказала вона, відводячи погляд від Падми.
- Ну, Рон дуже засмутився через все це. Спочатку Лаванда, а потім це на додачу. 
Герміона розгублено кивнула. Вона не знала, що стосунки Рона й Лаванди стали серйозними. Вона була така зайнята дослідженнями та експериментальними зіллями, турботою про Драко, турботою про Джіні; вона майже не звертала уваги на стосунки на Площі Гриммо. Це не здавалося важливим. У неї не було ні часу, ні сил, щоб стосунки всіх були для неї важливі.
Кінгслі був мертвий. Загинув у битві, в яку Орден не повинен був дозволити себе заманити.
Війна завершувалася, і за шість років Ордену не було чим похвалитися. Все, що вони робили останній рік, - це виживали. Без спритних маніпуляцій Кінгслі, які стримували Гаррі та Спротив, вона не знала, як вони будуть триматися далі.
Наступним стане Драко.
Вона відчувала, як це трапиться незабаром.
Це було в його очах, коли він дивився, як вона роз’являється геть. 
Падма декламувала список загиблих, поранених… Герміона лише наполовину слухала її звіт.
- Мені потрібно поговорити з Муді. Переконайся, що все записано, Падмо; я перевірю звіти пізніше.
Муді сидів за купою паперів. Його вираз обличчя затвердів, коли він побачив Герміону. Перед тим, як заговорити, він кинув дюжину заклять конфіденційності. 
- Ти жива. Я був похований у звітах, Патіл сказала, що вас поранили, а потім ви пропали безвісти, і той клятий ельф прийшов, посланий «повідомити мене», що вас вилучили для вашого захисту. Як давно Мелфой використовує його? 
Герміона ковтнула і глибоко вдихнула.
- З минулого квітня. Це те, що він мені сказав.
Муді скривився. Він був найбільш параноїдальним чоловіком, якого вона коли-небудь знала. Дізнатися про те, що на Площі Гриммо був прихований шпигун відразу ж після втрати Кінгслі, мало бути шоком.
- Я думав, що він зв’язаний з Поттером.
Герміона подивилася на підлогу.
- Магія домашніх ельфів складна. Я не досліджувала її широко… більшість книг вивчають її лише для того, щоб використовувати ельфів. Домові ельфи черпають магію із природного накопичення магії. Коли у старих сімей є маєток, який входить у лей-лінії та використовує кровні чари, це зв’язує їхню магію. Вони дуже залежать від цього зв’язку.
Її горло стиснулося, коли вона подумала про ельфів, які залишилися в Гоґвортсі. Макґонеґел запропонувала розірвати ритуальний зв’язок, який у них був із замком; Герміона благала їх усіх піти, коли школу евакуювали. Деякі погодилися, але інші відмовилися. Гоґвортс і магія там були їхнім домом.
Вона не знала, чи вони ще живі у в’язниці Гоґвортсу, чи Смертежери вбили їх усіх, коли школу очистили від «магії, яка не піддавалася». 
Вона придушила цю думку. 
- Моя теорія полягає у тому, що все, що зробив Сіріус, щоб змусити передати Площу Гриммо у спадок Гаррі, розірвало зв’язки Крічера. Крічер прив’язаний до Площі Гриммо як до сімейного місця, але він також пов’язаний із магічним слідом сім’ї Блеків. Після смерті Нарциси Люциус передав титул і маєток Драко. Якщо Драко залучив маєток до себе за допомогою кровних чар, то Крічер належить до маєтку Мелфоїв так само, як належить і до Площі Гриммо; можливо, більше, оскільки Гаррі ніколи не використовував кровну магію на Площі Гриммо для зміцнення зв’язків. Було неминучим, що, коли відбиток Блеків на Площі Гриммо згасне, Крічер потягнеться кудись, щоб знайти когось нового. Інструкції, які дав йому Драко, мали б більше впливу, ніж накази Гаррі.
- Я хочу, щоб цей зв’язок зник.
- Я збиралася це запропонувати. Його зв’язок із Гаррі настільки слабкий, що я думаю, що зможу розірвати його сама. Він втратить його і разом із ним й зв’язок із Площею Гриммо.
- Що з ним буде тоді? – око Муді підозріло крутилося.
- Всі його зв’язки будуть пов’язані виключно із маєтком Мелфоїв.
Муді, здавалося, замислився. Нарешті він прокашлявся.
- Добре. Зробіть це сьогодні ввечері, інакше я займусь цим сам.
Плечі Герміони напружилися, коли вона різко кивнула.
- Я маю ще дечого повідомити. У Болгарії було вбито Рудольфа Лестранжа. Драко викликали через це. Через реакцію Тома на цю новину Драко підозрює, що в сховищі Лестранжів може бути горокракс.
Муді витріщився, дивлячись на неї.
- Ви сказали Мелфою про горокракси? – його голос був схожим на гарчання.
Герміона спокійно зустріла його очі.
- Так, сказала.
- Вам не було дозволено.
Вона підняла підборіддя.
- Він дав обітницю, Муді. Він не збирається зраджувати Орден. Ми знали про горокракси вже п’ять років, і нам не вдалося знайти жодного. Драко ефективніший за будь-кого, - її голос був різким, - і ви це знаєте, тому що ваш список вимог до нього з кожним тижнем стає довшим.
Муді застиг.
- Слідкуйте за тоном, Ґрейнджер.
Герміона не стежила за своїм тоном. Її голос став нижчим, і завібрував інтенсивністю, коли вона зустрілася з його очима.
- Ви надмірно використовуєте його. Якби я була цілителькою нижчого рівня, він би десять разів помер за останні два місяці; я казала вам про це, я казала про Кінгслі, і ви обоє проігнорували це. Той факт, що він намагатиметься зробити все, що ви попросите, не означає, що ви можете продовжувати вимагати цього, поки від нього не залишиться нічого, що ви могли б використати. Том знає, що в його армії є шпигуни. Було б дивно, аби він цього не помітив. Він перевіряє лояльність Смертежерів. Кінгслі зайшов занадто далеко, і вчорашній день був наслідком цього.
Вона нахилилася через стіл до Муді.
- Ми втратили Кінгслі, тому що він дозволив Ордену потрапити у пастку заради солідарності. Я казала, що Спротив не повинен йти, - вона відчувала таку злість, що її груди боліли, немов знову ламаючись. – Я казала, що ми не повинні йти, і мені сказали, що поставити на Спротив на перше місце – це те саме, що сказати «чаклуни насамперед», а це всього за крок до «Чистокровні насамперед», а потім мені нагадали, що кожне людське життя має однакову ціну і варте порятунку; ніби я не та, хто намагається їх врятувати, - вона з силою вдихнула повітря крізь свою кипучу лють і гірко ковтнула. – Ну, тепер вони знають, що ми готові потрапити у смертельні пастки, тож, на вашу думку, скільки гідних життів коштуватиме нам вчорашній героїзм у довгостроковій перспективі? 
Вона міцніше стиснула стінки оклюменції і вдихнула.
Герміона схопилася за край столу, і її рот сіпнувся, коли вона зустрілася з поглядом Муді.
- Мені набридло стежити за своїм тоном.
Вона випросталася й оглянула кімнату. 
- Я єдина людина, яка в тебе залишилася на Площі Гриммо. Я була слухняним пішаком. Я вчинила чимало жахливих речей для Ордену, і я не знаю, скільки із них були того варті, - її рот скривився, а в грудях стиснуло. – Ми не ближче до перемоги, ніж були рік тому. Я виконувала накази без жодної скарги. Я б виконала й цей, якби це стосувалося лише мене… тому що зараз, який сенс зупинятися після всього, що я зробила? Або якби я вірила, що через це ми зрештою виграємо війну. Але я в це не вірю. Я навіть не думаю, що ви у це вірите.
Вона зустріла погляд Муді й тоненько посміхнулася.
- Якщо у вас залишився кращий союзник в Ордені, то покажіть мені його.
Муді нічого не сказав.
Вона різко видихнула.
- Ми з Драко спробуємо знайти горокракс. Мені потрібен доступ до меча Ґрифіндора. Я можу… - її горло стиснулося, і вона опустила очі на стіл, -… допомогти координувати та керувати розвідувальною групою, оскільки всі вони зі мною знайомі, і я можу подбати про розподіл їжі до сховищ; це можна робити разом із розподілом зіллів, за який я вже відповідаю, - вона поглянула на файли, що лежали на столі між ними. – Дайте мені знати, що вам ще потрібно.

Примітки до розділу: 

«Я казала, що ми не повинні йти, і мені сказали, що поставити на Спротив на перше місце – це те саме, що сказати «чаклуни насамперед», а це всього за крок до «Чистокровні насамперед», а потім мені нагадали, що кожне людське життя має однакову ціну і варте порятунку» - цей уривок взятий із 22 розділу «Гаррі Поттера та Смертельних реліквій»
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: насилля, Ангст, смерть другорядних персонажів, сіра мораль, психологічні травми, драма, війна, складні стосунки, Відхилення від канону, втрата пам'яті, Розвиток відносин, жертви обставин, Дарк, вагітність, #Таємниці/Секрети, жорстокість, au, Слоуберн, антиутопія, перемога Волдеморта, спогади
Переглядів: 234 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (58 Розділ)
Завантаження...