menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 16.03.2022 в 11:08
Фанф прочитано: 372 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (5 Розділ)


16.03.2022, 11:08

5

Плейлист

Paint It, Black – Ciara

High – Anavae

Behind Blue Eyes - Janet Devlin

Ocean – Elsa & Emilie

Smells Like Teen Spirit – Malia J

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYCZ3KQKflW3weZqnvm-Rz-A&feature=share

 

Герміона ще раз поглянула на кімнату, в яку її помістили. Мало що у ній кидалось в очі під час першого огляду.

Гардероб був заповнений тими ж багряними сукнями й мантіями, що й зараз були на ній. Вони були різного крою, імовірно, для літньої та зимової погоди. В ящиках лежали ще капелюхи та шерстяні панчохи. Легкі червоні туфлі.

Герміона дістала пару з ящика та втупилась на них. Підошва була тонкою, й самі туфлі здавались дуже кволими. Якщо вона хоче втекти, їй доведеться вкрасти новий одяг та взуття.

На стіні висів портрет молодої відьми. Гарненької та світловолосої. Безсумнівно, однієї із предків Малфоя. У неї були такі ж різкі риси обличчя та зухвалий вираз. Відьма не могла бути старшою випускниці Хогвартсу в момент, коли її малювали. Вона байдуже дивилась на Герміону, недбало сидячи у кріслі з високою спинкою, поруч із нею лежала книга.

 https://www.instagram.com/p/COFe_mull0e/

Зрештою, Герміона відвернулась та оглянула решту кімнати. Там були ще одні двері. Вона підійшла та відчинила їх.

Ванна кімната: в основному, увесь простір займала велика ванна на ніжках. Ніякого душу. Нічого, окрім найнеобхідніших речей, не було: мило, рушник, зубна щітка, маленька чашка для води.

Герміона підійшла до раковини та вимила руки. Прибираючи їх від води, вона зробила вигляд, що випадково збила чашку. Та вдарилась об землю із голосним та різким звуком, але не зламалась та навіть не тріснула.

Вона була захищена закляттям.

Малфой виявився скрупульозним у своїх діях.

Вона підняла чашку та сполоснула, перш ніж поставити на місце. Повернувшись, Герміона помітила, що в ванній кімнаті також висить портрет. Та ж сама молода відьма стояла та вивчала її пронизливим поглядом.

Герміона зобразила невинність та повернулась у спальню.

Протягом години в її кімнаті не залишилось нічого, що можна було б оглянути. Не те щоб Герміона очікувала, що може знайти щось або насолоджуватись постійним спостеріганням за нею портрету на стіні. Очевидно, відьмі було наказано слідкувати за нею.

Дівчина підійшла до дверей у спальню та, трохи повагавшись, повернула ручку та вийшла у коридор.

Її серце миттєво заколотилось.

Відчуття жаху та свободи, яке вона відчула, просто ввійшовши до іншої кімнати одна, було приголомшливим. Зачинивши за собою двері, Герміона притулилась до них та спробувала зробити повільний вдих.

Її пальці стиснули ручку дверей, коли вона оглянулась та спробувала опанувати себе.

Довгий коридор, який зникав у темряві, здавався таким відкритим.

Вона нервово проковтнула. Герміона гадала, що деякі наслідки її довгого ув’язнення будуть продовжувати переслідувати її. Насправді переживання у коридорі були набагато сильнішими за звичайну тривогу. Це був всепоглинаючий жах.

Її намагання вдихнути та заспокоїтись були невдалими. Її груди тремтіли від крихітних та швидких вдихів.

Єдиний звук у холодному, темному крилі маєтку.

Герміона прикусила губу. Її розум – вона завжди могла довіряти своєму розуму. Навіть її замкнені спогади здавались його захисним механізмом. Вона помітила, що панікує та задихається, тому що вийшла в коридор із власної волі.

Це було його зрадою.

Вона зажмурилась та спробувала вирівняти дихання. Дівчина намагалась відпустити руку від ручки дверей, у яку відчайдушно вчепилась, ніби могла втопитись, якщо відпустить її.

Її здатність мислити та говорити собі, що з нею все гаразд, виявилась недостатнім переконанням для її розуму та тіла.

Вона намагалась змусити себе відійти від дверей, але ноги відмовлялись слухатись.

Жах, який пробіг тілом, змусив її завмерти.

Це був коридор. Просто коридор, повторювала вона собі. Їй дозволили бути там. Її не тримали ніякі команди…

Нічиї команди її не стримували…

…лише її власні.

Постоявши декілька хвилин, безуспішно намагаючись змусити себе поворухнутись, вона раптом схлипнула та притислась до дверей.

Герміона не могла згадати, коли востаннє плакала. Давним-давно у своїй камері.

https://www.instagram.com/p/CNXz7ozn3ik/?igshid=1bh5b2xzwwa6g

Поки вона стояла, тремтячи та задихаючись, в коридорі пустого крила маєтку, вона плакала. Через всіх, хто тепер був мертвим. Через всіх, кого вбив Малфой. Через несправедливу участь всіх дівчат у Хогвартсі. Через лють від кайданів, зімкнутих навколо її зап’ясть, та кайданів, якими її оточив її власний розум.

Вона повернулась до кімнати, закрила двері, опустилась на підлогу та продовжила плакати.

Їй знадобився цілий день, щоб переконати себе знову вийти до коридору.

Вона була повно рішучості змусити себе подолати паніку. Наступного ранку Герміона широко відчинила двері, присіла навпочіпки на ліжку та змусила себе дивитись в коридор, поки серце не перестало болюче калатати у грудях від одного цього видовища.

Вона втратить всі шанси на спасіння, якщо навіть не зможе вийти зі своєї кімнати без нервового зриву.

Герміона сиділа у ліжку та їла сніданок, який з’явився, поки дівчина обдумувала проблему.

Паніка з’явилась, коли вона була одна. Герміона не була впевнена, сталось це тому, що примушування кайданів бути слухняною раніше відволікало її від цього, або це було підступною формою психічної травми. І, можливо, настільки довге перебування у в’язниці пошкодило її свідомість так сильно, що бути під контролем інших – єдиний спосіб захисту, який вона знала.

Герміона сподівалась, що виною всьому вплив наручників, але підозрювала, що причина полягала в останньому. Ув’язнення зруйнувало її настільки, що вона боялась повністю усвідомити це.

Герміона взяла себе в руки. Вона була повною рішучості подолати це. Чого б це не вартувало.

Коли ввечері з’явилась її вечеря, вона змусила себе з’їсти її, сидячи біля відкритих дверей. Її руки тремтіли настільки, що дівчина впустила половину їжі із виделки. До того часу, як закінчила їсти, тремтіння в руках послабшало настільки, що вона могла пити воду, не виливаючи її на себе.

Герміона подивилась в коридор. Вона вивчала поглядом всі ці меблі під простирадлами та безліч портретів блідих аристократів із холодними обличчями.

Вона спробувала пригадати, що їй відомо про Малфоя.

Як йому вдалось піднятись так високо в рядах Волдеморта у такому юному віці?

Він був причетний до смерті Дамблдора на початку шостого року. Обставини цього так і не прояснились до кінця. Вона пригадала, як її раптом розбудили крикливі охоронці замку під час бою. Мінерва Макгонагалл та решта професорів, бліді від шоку та жаху, відчайдушно намагались зрозуміти, що ж трапилось. Малфой зник у цьому хаосі.

Це була перша та остання важлива подія війни, яку Герміона пов’язувала саме з Малфоєм. Після цього він зник в рядах Волдеморта. Ще один безликий Смертожер.

Його мати померла через кілька років після початку війни. Герміона згадала, що чула про смерть Нарциси Малфой у маєтку Лестрейнджів. Це сталось під час рятувальної операції. Гаррі та Рон були спіймані викрадачами. Коли Орден відправився визволяти їх, Смертожер втратив контроль над Пекельним Вогнем та спалив маєток із Нарцисою та Беллатрисою всередині.

Смерть Нарциси звела Люциуса Малфоя з розуму. Він легко став заміною божевільної Беллатриси. Він звинувачував у смерті Нарциси Рона та Гаррі та цілком присвятив себе помсті, відстежуючи Візлі. Пошкодження мозку Артура Візлі та смерть Джорджа під час війни – за все це ніс відповідальність Люциус. Він став найбільш нестабільним Смертожером в рядах Волдеморта. Люциус був занадто корисним та смертельно небезпечним, щоб його непокора призвела до смерті від руки Темного Лорда, але він постійно був на межі.

Герміоні приходило в голову, що Люциус міг бути Верховним Правителем, враховуючи, наскільки він злісний, повний ненависті та швидкий на вбивство. Оскільки це був не він, Герміона задумалась, чи він ще живий. Можливо, після війни він нарешті переступив межу та загинув. Вона сподівалась на це. Те, як Люциус сміявся, коли Рон помирав та кричав в агонії – Герміона ніколи не буде здатною прогнати цей спогад.

Але молодший Малфой…

Вона не думала, що його вважали важливим або значимим Смертожером під час зібрань Ордену, які вона намагалась згадати. Що б він не зробив, щоб дістатись до самого верху, це сталось ближче до кінця війни. Можливо, він був причетний до того, що плани Ордену під час останньої битви не були здійснені.

Через те, що вона була цілителькою, Герміона не була присутньою на всій битві. Щось в стратегії Ордену пішло не так. Було набагато більше Смертожерів, ніж вони очікували. Волдеморт наклав смертельне прокляття, й Гаррі впав. Потому наказав Люциусу підтвердити, що Гаррі помер.

Гаррі не був мертвий.

Тому Волдеморт наклав ще одне смертельне прокляття, потім ще, і ще, і ще. Після півдюжини смертельних проклять він особисто оглянув тіло та переконався, що Гаррі помер. Для перестрахування Волдеморт підняв тіло Гаррі у повітря та підвісив на Астрономічній вежі. Всі бачили, як він прокляв тіло швидкодіючим прокляттям некрозу, й воно згнило на очах у всіх.

Пусті зелені очі Гаррі – Герміона бачила їх кожного разу, коли закривала свої. Вираз його обличчя, усвідомлення того, що він зазнав поразки, було написано на ньому перед смертю.

Герміону трусило, коли вона думала про це.

Її найкращі друзі померли у неї на очах. За якимось особливо жорстоким сценарієм долі їй не дозволили піти за ними.

Вони залишили її позаду.

Вона розправила плечі та змусила себе вийти до коридору. Герміона зіткнулась зі всіма видами жаху. Вона не збиралась терпіти поразку через власну зламану психіку та коридор.

Один крок.

Два.

Три.

Чотири.

Її дихання стало слабшим, й вона стиснула руки в кулаки, доки не відчула, як нігті впиваються у шкіру.

П’ять.

Шість.

Сім.

Кап. Кап. Кап.

Вона завмерла та подивилась вниз. З однієї її руки крапала кров, залишаючи слід на підлозі.

Вона була того ж відтінку, що й її сукня.

Вона дивилась на неї, поки біля її ніг не зібралась калюжа розміром з кнат.

Потому Герміона продовжила свій шлях коридором. Вона рахувала звуки крапель замість своїх кроків, поки не дійшла кінця.

У неї не було жодної цілі у голові, тому дівчина розвернулась та пішла назад, торкаючись ручок дверей дорогою. Деякі були замкнені. Герміона заглянула в інші пусті спальні, заповнені накритими меблями. Пізніше вона повернеться та ретельно їх вивчить. Можливо, там знайдеться щось корисне.

Її трусило, коли вона повернулась до своєї кімнати. Відчуваючи себе спустошеною, Герміона одразу ж забралась у ліжко.

Коли вона засинала, їй снилась Джинні.

Джинні з часу закінчення війни, з волоссям, постриженим вище плечей, і довгим шрамом на одній стороні обличчя. Вона сиділа поруч на ліжку та різко поглянула на Герміону, ніби налякавшись.

Вираз обличчя Джинні був спотворений болем, вона була вся в сльозах. Дівчина нестримно ридала.

- Джинні, - почула Герміона свій голос, - Джинні, що трапилось? Що з тобою?

Коли та відкривала рот, щоб відповісти, сон обривався.

Прокинувшись наступного ранку, Герміона зрозуміла, що їй все це наснилось.

Це був спогад? Вона не могла пригадати. Дівчина притиснула долоні до очей та спробувала зосередитись.

Того ня Герміона не могла змусити себе підійти до дверей. Вона притиснулась до вікна та стала дивитись на туманні сади, які розкинулись за склом. З одного боку був лабіринт живої огорожі. Вона прослідкувала за ним поглядом.

Герміона вивчила всю територію маєтку, яку могла побачити. Намагаючись зауважити все, що могло бути корисним. Куди б вона відправилась, якби хотіла сховатись? Якби вона намагалась втекти?

День тягнувся повільно.

Відчуття часу знову стало смутно тривожним. Рівне тікання годинника постійно привертало її увагу. Безперервний звук скреготання. Якщо вона дозволяла собі слухати його довго, то пальці починало зводити судомою під час кожного клацання шестерень.

Герміона виявила, що її розум має тенденцію блукати та втрачати відчуття реальності. Вона переривала себе від якоїсь дивної думки та розуміла, що пройшли години.

Коли день дійшов кінця, вона втупилась у двері.

Вона повинна змусити себе знову вийти. Герміона навіть не бачила Малфоя з того часу, як приїхала. Вона мала намір спробувати поспостерігати за ним. Вивчати його. Отримати хоча б якесь розуміння його вчинків.

Всі ці плани зникли за останні два дні.

Вона встала та повільно попрямувала до дверей. Коли дівчина вже взялась за ручку дверей, позаду пролунав раптовий хлопок. Здригнувшись, вона різко повернулась та побачила домового ельфа, який стояв позаду.

- Ти повинна підготуватись до сьогоднішнього вечора, наказ пані, - сказав ельф, відводячи очі, а потім зник.

Вона відчула, як жах почав наповнювати її нутрощі. У неї затремтіли руки.

Герміона на мить задумалась.

Безсумнівно, якщо вона це проігнорує, Малфой з’явиться та змусить її. Хто знає, що ще він може з нею зробити, якщо вона його спровокує. Нав’язливі думки в її голові зарухались…

Слухняна.

Не буде чинити опору.

Її мозок автоматично почав складати каталог того, що їй було наказано зробити.

Вона не була впевнена, чи змушував її примус вважати розумним підкорення чи підкорення й справді було розумним вибором.

Герміона пішла у ванну та відкрила кран. Обпалююча вода полилась, і вона дивилась, як ванна повільно наповнюється.

Герміона замислилась, чи вона якимось чином втопитись, перш ніж Малфой добереться до неї. Як власник маєтку, він, вірогідно, міг апарувати куди завгодно. Вона здригнулась від думки, що він дістане її, оголену, з води за волосся.

Дівчина стягнула із себе одяг та занурилась у воду, шкіра шипіла, але вона насолоджувалась болем. Останнім часом вона практично нічого не відчувала. Очевидно, кайдани не захищали її від жару.

Це була корисна інформація, яку потрібно було обдумати.

Вийшовши із ванної, дівчина витерлась невеликим рушником. Потому вона надягнула свіжий комплект одягу. Довгу багряну сукню на ґудзиках, а поверх розкриту багряну мантію. Потім натягнула панчохи. Вона так їх ненавиділа. Якщо б у маєтку не було холодно, Герміона ніколи б їх не одягнула. Не беручи до уваги жахливий червоний колір, вона могла майже вдати, що одяг був просто одягом, але бридке відчуття оголеної промежини нагадував про істинний стан речей.

Їй дозволено було одягнути трусики тільки під час кровотечі або вагітності. В іншому випадку вона повинна була завжди залишатись доступною.

Одягнувшись, Герміона невпевнено зупинилась посеред кімнати. Вона не знала, куди їй варто йти. І що вона повинна була зробити.

Двері різко розчинились, і з’явилась Асторія, бліда, як полотно.

- Добре, що ти зібралась. Я боялась, що мені доведеться відправляти Драко, щоб він змусив тебе, - сказала Асторія, оглядаючи Герміону з критичним виразом обличчя. – Я покажу тобі, куди йти сьогодні ввечері. Після цього я буду в іншому місці. І очікую, що ти будеш готуватись та ходити туди кожну назначену ніч без проблем. Я розумію… що для зачаття не потрібні всі частини тіла, які у тебе є. Тому, якщо ти думаєш створити всім проблеми, ще раз подумай про це.

Спиною Герміони пробіг морозець, і вона кивнула.

Асторія вийшла з кімнати, ведучи Герміону через увесь будинок у фойє, а потім вверх по великих сходах та вниз коридором другого поверху. Портрети бурмотіли, коли вони проходили повз. «Повія».

Герміона чула це бурмотіння не раз.

Асторія зупинилась біля сьомих дверей.

- Заходь та чекай. Драко прийде, коли забажає, але ти повинна бути там рівно о восьмій.

Не залишаючись надовго, Асторія продовжила свій шлях коридором та зникла у темряві.

Руки Герміони тремтіли, коли вона взялась за ручку дверей та спробувала відкрити їх. Спочатку та не поверталась, і їй довелось зробити кілька глибоких вдихів, щоб заспокоїтись та змусити свої руки перестати тремтіти достатньо, щоб схопити та повернути її.

Ввійшовши до кімнати, Герміона оглянула все, що могла.

Обстановка здавалась їй стерильно чистою.

Вона подумала, що її кімната була пустою та холодною через байдужість, але, можливо, це просто був стиль Малфоя. Там стояло велике ліжко, висока шафа, письмовий стіл та стілець.

Герміона могла б уявити, що у Малфая була більш розкішна кімната. Все зелене та срібне із дорогими простирадлами та подушками, покритими занадто великою кількістю щіточок.

Кімната перед нею могла належати монаху.

Вона була функціональною. Ось і все, що можна було сказати з цього приводу. Не дивно, що Малфой такий відчужений.

Герміона відсунулась від ліжка та підійшла до столу. Сівши, вона оглянула його вміст. Чистий пергамент та пера. Вона нерішуче протягнула руку до вістря пера, гадаючи, чи зможе доторкнутись до нього.

Коли її пальці наблизились, дівчина відчула слабке печіння та відсмикнула руку.

Її шлунок скрутило від страху, і вона спробувала відволіктись, перебираючи формули нумерології, поки сиділа там.

Раптом двері клацнули. Вона встала та різко повернулась якраз вчасно, щоб побачити Малфоя, який входив до кімнати. Він схопився рукою за горло, розщібаючи комір. Він явно не очікував зустріти її там. Він різко зупинився та втупився у неї, злегка збліднувши, а потім стиснув його у жорстку лінію.

- Бруднокровка, - сказав він за мить. – Сьогодні той самий день, наскільки я розумію.

 

Примітки до розділу

Арти:

 

Автор meriyart «Портрет молодої відьми»:

https://www.instagram.com/p/COFe_mull0e/

Автор thegirlthatreadsfantasybooks «Агорафобія Герміони»: 

https://www.instagram.com/p/CNXz7ozn3ik/?igshid=1bh5b2xzwwa6g

Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: спогади, au, Дарк, антиутопія, перемога Волдеморта, #Таємниці/Секрети, Ангст, Слоуберн, жорстокість, смерть другорядних персонажів, сіра мораль, Відхилення від канону, втрата пам'яті, війна, вагітність, жертви обставин, складні стосунки, психологічні травми, Розвиток відносин, насилля, драма
Переглядів: 372 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (5 Розділ)
Завантаження...