menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 18.05.2022 в 10:45
Фанф прочитано: 468 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (61 Розділ)


18.05.2022, 10:45
61. Флешбек 36

Липень 2003.


Настало перше липня. Герміона та інші цілителі стояли у фойє й дивилися на годинник. Очікували. Вони перекидалися кількома словами між собою.
Герміона стояла біля вікна, малюючи руни на склі, старанно проганяючи з голови кожну думку про Драко. Жах пронизував її, наче колюча лоза. Її очі не переставали поглядати на годинник. Був майже полудень. Її руки почали ледь помітно тремтіти. Вона схопилася за віконну раму, дивлячись на годинник.
Шеймус пообіцяв надіслати патронуса.
Коли годинник пробив полудень, Герміона стояла, надто боячись навіть дихати, спостерігаючи, як хвилини продовжують спливати.
Нічого не відбувалося.
Ти зробила щось не так. Ти помилилася. Ти прорахувалася. Тобі всі довірилися, а ти у чомусь прорахувалася. 
Вона дивилася на руки, поки кімната не почала розмиватися. Її кінчики пальців і руки почало колоти, поки вона мовчки дивилася на годинник. Її серце калаталося так сильно, що в грудях відчулася вібрація.
У фойє раптом увірвалася сяюча біла лисиця.
- Це спрацювало! Рівно опівдні! Ця клята штука розірвала верхню частину Астрономічної вежі й знищила охоронні чари.
Герміона стояла, мов вкопана, доки лисиця не зникла, потім вона рвано ахнула, і її коліна підігнулися. Вона сиділа посеред підлоги і ридала. Здавалося, що її грудна клітина ось-ось зламається. Вона притиснулася руками до грудей і спробувала дихати, її легені болісно смикалися.
Це спрацювало. Вона нахилила голову і притиснулася підборіддям до плеча, намагаючись змусити себе дихати. Її горло й легені горіли. Бомба спрацювала. Вона здригнулася від полегшення. Навколо було багато голосів, але вона не могла їх розібрати.
Вона затиснула руками рот і намагалася перестати плакати. Заспокойся. Заспокойся. Ти на роботі. Вона ткнулася обличчям у вигин руки й ридала від полегшення, поки її голова не почала пульсувати.
Тепла рука обвила її лікоть і допомогла їй піднятися з підлоги.
- Давай, люба, - сказала Поппі, обхопивши Герміону за плечі, поки вона продовжувала ридати в тильну сторону долоні. – Давай принесемо тобі чашку чаю. Падма покличе, якщо когось приведуть.
Поппі провела Герміону коридором на кухню й посадила за стіл. Герміона змахнула сльози з обличчя й заплющила очі, змушуючи себе вдихнути на рахунок чотири, а потім на шість, поки її груди не перестали стискатися. Її грудна клітка боліла. Вона притиснула руку до середини грудей, поки не відчула, що її серцебиття сповільнюється.
На кухні панувала дивна тиша. Вона розплющила очі й виявила, що її оточують десятки діагностичних проекцій. Поппі стояла поруч із нею з напруженим виразом обличчя, поки розглядала й маніпулювала всіма різними закляттями, які наклала на Герміону. 
Живіт Герміони скрутило так різко, що її руки стиснулися, напруга пронизала її хребет, наче її вдарило струмом. Вона витягнула власну паличку, різким ріжучим рухом відганяючи всі чари, накладені Поппі.
- Я думала, ти сказала чай, Поппі. Чи це тепер означає щось інше? – її горло стикалося, і зі слів капала кислота.
Поппі подивилася на Герміону, її вираз обличчя не виражав вибачення.
- Можливо, ти й вундеркінд, але я була цілителькою на десятиліття довше за тебе. Ти… маєш пити Заспокійливі зілля. 
Герміона випнула підборіддя, потім ковтнула й опустила очі.
- Я не можу. Вони заважають моїй оклюменції.
Поппі пирхнула: 
- Оклюменція – це як пов’язка для прокляття Бомбарди. Ти нічого не виправиш нею, відволікаючись, ти лише ховаєшся. І, - її тон став різким, - твій моральний стан погіршує ще й використання тобою темних мистецтв.
Герміона напружилася і швидко підняла очі.
Поппі стійко витримала її погляд.
- Я не дурепа. Я давно підозрювала, які види заклять ти використовуєш, щоб так швидко вивести з ладу та зупинити деякі з тих проклять із Сассексу. Ти… ти…
Голос Поппі обірвався, і вона стиснула губи на кілька секунд, її рот тремтів. Вона глибоко вдихнула.
- Темна магія накопичується. Вражаючи розум чи тіло, вона вимагає своєї ціни. Я нічого не сказала досі, тому що знаю, що ти розумієш це краще за мене, - вона обережно поклала руку на плече Герміони. – Ти повинна знати, що незабаром досягнеш точки, коли шкода стане незворотною.
Рот Герміони сіпнувся, і вона відвела погляд, помітивши закляття приватності, накладені на кімнату.
- Я знаю.
Вона дивилася вниз на свої руки.
- Я… це не було… це не було… - вона замовкла, і її рука підсвідомо піднялася до горла, покручуючи порожній ланцюжок. Вона похитала головою. – Не зважай. Це не має значення.
Вона подивилася на Поппі з тьмяною усмішкою. 
- Я зупинюся, коли закінчиться війна. Зупинюся. Обіцяю. І я пораджуся із цілителем розуму.
Поппі сумно зітхнула і кивнула, малюючи маленькі кола на спині Герміони.
- Всі ви, діти, повинні проконсультуватися із цілителями розуму. Особливо ти і Гаррі. Я повинна була сильніше наполягати Албусу, що Гаррі слід відвезти до Святого Мунго. 
Герміона кліпнула і зморщила брови.
- Що ти маєш на увазі? 
- О, - Поппі знову зітхнула, і на її обличчя з’явилася втома. – Протягом першого курсу Гаррі, після тієї нещасливої ситуації з професором Квіреллом, коли я вперше оглядала Гаррі, я занепокоїлася його магічним слідом. Він був нечітким, здавалося, ніби в нього їх було два.
- Два? – повторила Герміона, кров застигла в її жилах.
- Так. Я ніколи раніше не бачила нічого подібного. Я пішла до Албуса. Він сказав, що це, мабуть, було від Вбивчого прокляття, накладеного багато років тому, бо воно, мабуть, відкололо невеликий шматочок відбитку Гаррі. Шкода, що ніхто не подумав, щоб його оглянули в дитинстві, перш ніж він залишився із родичами. Албус сам подивився на діагностику і сказав, що немає про що хвилюватися. Коли я наполягала, він сказав, що Гаррі, ймовірно, відправлять на широке обстеження у Святому Мунго, яке може навіть травмувати його через дослідників, які захочуть використати його для вивчення Вбивчого прокляття. Албус сказав, що, на його думку, проблема згодом вирішиться сама собою. Здавалося, що так, з роками відбитки відновилися.
Поппі задумливо схилила голову набік.
- Але… з усіма головними болями, від яких він страждає… Я задумуюся, можливо, цього не відбулося належним чином.
Герміона відчувала, немов її вдарили.
- Було два магічних відбитки? Не залишковий відбиток прокляття та магічний відбиток? – різко сказала Герміона.
- Обидва магічні, - сказала Поппі, кивнувши й поставивши собі стілець біля Герміони. Вона зітхнула, сівши. – Я намагалася знайти записи про подібний феномен в історії зцілення, але нічого подібного мені не вдалося відшукати. Знову ж таки, Гаррі – єдина людина, яка пережила Вбивче прокляття.
Руки Герміони почали тремтіти.
- Ти сказала… я запитувала тебе про його магічний відбиток багато років тому. Ти сказала, що все гаразд. Що це нормально для Гаррі.
Поппі знову ніжно поклала руку на плече Герміони.
- Я не хотіла, щоб ти хвилювалася. На той час, коли ти запитала, вони майже повністю злилися в один.
У Герміони сіпався рот, і вона намагалася знайти слова, щоб поставити наступне запитання. 
- То відбитки були однаковими? Менший був ідентичний? 
- Не зовсім. Через прокляття, Албус сказав, що менший відбиток розвивався окремо…
Герміона так різко встала, що її стілець впав назад, грюкнувши об кам’яну підлогу.
- Це неправда. Магічні відбитки засновані на душі, вони не розвиваються по-іншому, чи окремо. Я мушу йти.
Вона втекла з кухні й помчала нагору, щоб схопити свою мантію та сумку, а потім вибігла за двері Площі Гриммо, перш ніж хтось зміг її зупинити.
Вона з різким тріском роз’явилася у призначеному місці в Забороненому лісі, яке Орден вибрав для атаки на Гоґвортс.
Вдалині стояв замок. Навіть з того місця, де вона стояла, відчувався запах темної магії в повітрі, змішаний з металевим відтінком вибуху. Вона якомога швидше попрямувала до замку.
- Ґрейнджер? – з-за дерев з’явився широкоплечий боєць Спротиву, дезілюмінаційні чари зникли.
Вона різко поглянула на нього. Вона ледве впізнавала його, але цього було недостатньо, щоб пригадати його ім’я.
- Що ти тут робиш, Ґрейнджер?
- Мені треба побачити Гаррі, - вона дивилася на нього, стискаючи свою паличку так міцно, що відчула, як дерево впивається в кістки її руки. Усе її тіло відчувало холод. – Я прийшла, тому що мені потрібно побачити Гаррі.
Чоловік виглядав розгубленим. 
- Він у замку. Всі там. Тут немає нікого, крім розвідників, які на сторожі.
Герміона важко ковтнула і кивнула.
- Тоді я піду до замку.
Вони пробралися до краю Забороненого лісу. Вона могла бачити Астрономічну вежу, що була пошкоджена вибухом. Дим підіймався угору від неї. Вони зупинилися біля кількох наметів, захищених дезілюмінаційними чарами.
- Герміоно, що ти тут робиш? – Анджеліна вийшла з намету.
- Мені треба побачити Гаррі. 
- Зараз? Хіба це не може зачекати до сьогоднішнього вечора? 
Герміона хмикнула.
- Якби це могло зачекати, я б просто так не являлася на п’ятсот миль. 
- Добре. Гаразд. Я надішлю повідомлення. Залишайся тут, у таборі. Ми надішлемо кількох людей, щоб вони передали повідомлення Гаррі.
Герміона ковтнула і змирилася з очікуванням. Вона відчувала печіння у животі.
Здавалося, що минули години. Герміона приєдналася до польових цілителів у наметі, лікуючи поранених бійців і визначаючи, кого потрібно відправити на Площу Гриммо.
Вона чула уривки звітів про те, як вони наближалися до замку. Після вибуху охоронні чари повністю зруйнувалися. Спротив швидко ввійшов. Атака була спрямована на в’язниці. За охоронними чарами охорона була на диво слабкою. Охоронці швидко відступили.
Наразі Спротив утримував вхідний зал та Велику залу. Вони намагалися зміцнити позиції перед неминучим контрударом.
Те, наскільки добре пройшла атака, змушувало нервувати. Гаррі та команда, яка проникла у Гоґвортс під час початкової атаки, так і не повернулася.
Повітря у наметі було задушливе, наповнене запахом крові, залишків темної магії та зілля. Солоний, мідний присмак крові, змішаний із залишками магії, горів у її носі.
Герміона працювала мовчки, часто поглядаючи, як відкривається намет, очікуючи побачити там Гаррі.
Нарешті намет відкрився, і Гаррі увійшов всередину, а за ним Рон і Фред. Її серце стрибнуло до горла, коли вона побачила бліде обличчя Гаррі.
Ти повинна була знати. Він твій найкращий друг, ти повинна була це зрозуміти.
- Герміоно, що відбувається? 
Герміона швидко перетнула намет, рухаючись до Гаррі. Щойно він опинився в межах її досяжності, її пальці схопили тканину його сорочки.
- Нам повідомили, що ти тут, коли ми приєдналися до основних сил у замку, - Гаррі був увесь у пилюці та бруді. Він потер своє обличчя і залишив на лобі смугу кіптяви. – Що ти тут робиш? Щось трапилося із Джіні? 
- Ні, - Герміона різко похитала головою. – Ні. З Джіні все гаразд. Вона повернулася на Площу Гриммо. Ходімо зі мною, тут є менший намет.
Гаррі помітно зітхнув із полегшенням і пішов за нею. Його задумливий настрій зник. Його очі були ясні. У ньому відчувалася інтенсивна зосередженість, яка була йому притаманна під час гри у квідич.
- Ми знайшли його. Той, що був у Гоґвортсі. Він був у кімнаті на вимогу. Це була діадема Рейвенкло. Рон розрізав її навпіл мечем Ґрифіндора. Отже, зараз у нас залишається лише змія. Невілл і…
Герміона затягнула його в невеликий намет і завадила Рону та Фреду слідувати за ними.
- Мені потрібно щось перевірити особисто, - сказала вона. – Це займе лише кілька хвилин. 
Рон подивився на неї, зморщивши брови.
- Герміоно, це насправді не… Гаррі має бути…
Її живіт болісно скрутило, коли вона подивилася у стривожене обличчя Рона.
- Мені потрібно лише кілька хвилин. Це важливо, - сказала вона.
Рон розглядав її й повільно кивнув: 
- Гаразд. Тоді ми будемо надворі.
Її горло стискалося, коли вона кивнула у відповідь: 
- Дякую.
Вона наклала захисні чари на вхід, обернулася й помітила нерозуміння на обличчі Гаррі.
Вона уривчасто вдихнула.
- Гаррі, мені потрібно, щоб ти сів і дозволив мені дещо перевірити. Я знаю, що зараз не той час, але мені потрібно, що ти мені довірився.
Вона штовхнула його на стілець і обережно вперлася пальцями в його скроню, намагаючись відтерти бруд, розмазаний по його обличчю. Коли вона розглядала його обличчя, в її вилицях з’явилося відчуття болю, а пальці злегка тремтіли.
Вона силою поставила стінки оклюменції на місце і прибрала руку. Її пальці були стійкими, а увага була хірургічно точною, коли вона накладала на нього складну діагностичну проекцію. Потім вона почала бурмотіти під ніс закляття, сплітаючи навколо нього аналітичну павутину магії.
Вона відступила й уважно вивчила його магічний відбиток. Якщо в минулому було два окремих відбитки, то зараз це було не так. Вони були пов’язані майже повністю. Вона обережно намагалася розібрати їх, намагаючись розібрати, які частини до яких належать, але вони були з’єднані і перепліталися.
Гаррі спостерігав за нею.
- Герміоно, що ти робиш? 
Герміона проігнорувала його, уважно спостерігаючи за відхиленнями в проекціях, коли наклала на нього закляття. Це не мало ефекту. Вона спробувала ще кілька.
Вона вивчала магію, яку сплела навколо нього. У грудях було болісне, тяжке відчуття. Вона кліпнула й зустрілася очима із Гаррі, простягнувши руку й поклавши її йому на плече.
- Гаррі, мені потрібно доторкнутися до твого шраму.
- Ні, ти цього не зробиш, - Гаррі відсахнувся.
Герміона тримала його за плече сильніше, поки не відчула його кістки крізь піджак. Він завжди був таким худим.
- Гаррі, я повинна це зробити. Вибач, я знаю, що це боляче. Ти знаєш, що мене б тут не було, якби це не було терміново.
Гаррі похитнувся й ковтнув, коли подивився на неї.
- Гаразд. Ти можеш це зробити. Але скажи мені, чому.
Герміона вагалася, її губи сіпалися.
- Дозволь мені спочатку перевірити це, а потім я скажу тобі, що роблю.
Його очі на мить оглянули її обличчя, перш ніж коротко кивнути.
Герміона пробурмотіла закляття і притиснула кінчик чарівної палички до шраму від блискавки, що розрізав його лоб. Щойно її паличка торкнулася шкіри, Гаррі закричав крізь зуби, його голова різко відкинулася назад, і він ледь не впав. Чарівний відбиток, який проектувався перед ним, раптом затремтів, і його частини повільно набули криваво-червоного кольору, даючи зрозуміти, які частини відбитку були сторонніми. Червоні вусики скручувалися й затягувалися там, де вони перепліталися й з’єднувалися з великим магічним відбитком. 
Зовсім як у магічному відбитку на Чаші Гафлпафу. 
Герміона тихо відкинула паличку назад.
- О, боже…
- Що це? Герміоно! Що це? – Гаррі дивився на проекцію перед собою, його обличчя було смертельно блідим.
Герміона відчувала, що всередині все перетворилося на порох. Вона розкрила губи, але з її горла не вирвалося жодного звуку.
Вона змусила себе ковтнути і спробувала ще раз: 
- Це… це осколок душі, Гаррі. У тебе є частинка душі Тома.
Щелепа Гаррі обвисла, і він посірів, продовжуючи дивитися на проекцію перед собою. 
Герміона ковтнула, і її щелепа тремтіла. Вона крутила паличку в руках тремтячими пальцями.
- …Душа розколюється, коли використовується вбивче прокляття. Через те, як прокляття спрацювало, коли ти був дитиною, шматочок душі, напевно, відірвався. Зазвичай його поміщали усередину об’єкта, але його просто залишили там. Тож він, напевно, зачепився за єдину живу істоту й спробував злитися із тобою.
У грудях було так тісно, що вона ледве дихала.
- Мені дуже шкода. Я повинна була усвідомити це раніше. Я мала б… якби я знала… мені так шкода, Гаррі. 
Гаррі сидів, завмерши, дивлячись на свій магічний відбиток і паразитичний фрагмент душі, що звивався навколо та крізь нього. Язик Герміони згорнувся в роті, наче її от-от знудить. 
Вона намагалася думати про щось, про що завгодно. Треба був якийсь спосіб витягнути його, видалити, не вбивши Гаррі. 
У Драко може бути книга у бібліотеці, якою вона могла б скористатися. Спротив відступить і залишить Гоґвортс. Їй слід було забрати Гаррі й виграти собі час на дослідження; можливо, вона щось може зробити. Їй просто потрібно було забрати Гаррі звідти. Тоді  вона могла б піти до Драко.
- Звісно, - Гаррі легенько засміявся, що пробудило Герміону від її думок. – Звісно ж це так. «Жоден не зможе жити, допоки живий інший», - він видав якийсь звук, і Герміона не була впевнена, що це був нервовий сміх чи ридання. Він підвівся, розганяючи проекції навколо себе помахом власної палички. Потім підняв руку й притиснув долоню до шраму. – Увесь цей час я думав, що я Обраний, тому що ми з Томом були схожі. Напівкровки, сироти, із паличками-близнюками, парселомовці… - його голос затих, і він тихо засміявся. – Увесь цей час… я думав, що переможу його, відкинувши темну магію й завжди роблячи вибір на користь світла… навіть коли я відчував, що це зводить мене з розуму. Я думав, що у цьому вся справа. Що це було щось подібне до цього, - Гаррі видав задушливий звук. – Звісно, це було не так. 
Настала тиша, наче зупиняючи їхні серця.
Потім здалеку пролунав страшний крик, який розрізав повітря.
- Гаррі! Нам треба йти, - вигукнув Рон крізь захисні чари намету.
Гаррі різко підвів очі, але вони були далекими, наче він був уві сні. Він подивився на Герміону і, здавалося, сприймав її лише наполовину.
- Ти подбаєш про Джіні, адже так? І скажи Рону, що він був найкращим партнером, якого я лише міг уявити.
Він рушив до дверей, і Герміона з жахом усвідомила, що Гаррі збирається зробити. Вона кинулася перед ним, схопила його за руки й змусила зупинитися.
- Ні, Гаррі. Ні. Я можу це виправити. Ми знайшли горокракс у Гоґвортсі. Ми відступимо. Дай мені час, і я знайду спосіб його видалити. Я впевнена, що спосіб існує. Я щось придумаю. Гаррі… Гаррі, - вона намагалася змусити його подивитися їй в очі. – Ти не помреш сьогодні.
Гаррі піднявся і торкнувся її обличчя кінчиками пальців. Він розглядав її, ніби запам’ятовуючи. Ніби він не бачив її багато років і ніколи не сподівався побачити знову.
- Ти хороший друг, Герміоно. Ти завжди вірила у мене. Навіть більше за мене іноді.
Вона здригнулася від його дотику. 
- Ми повідомимо Муді і попросимо всіх вийти, перш ніж прийдуть інші Смертежери. Гаррі, ти повинен дозволити мені спробувати знайти спосіб видалити його.
Гаррі похитав головою і сумно посміхнуся.
- Він у моїй голові, Герміоно. Зв’язок, який у нас є, у мене в голові. Немає безпечного способу скасувати дію темної магії на мозок. Це те, що ти сказала після того, як спробувала вилікувати Артура. 
Пальці Герміони сіпалися.
- Я знайду спосіб. Я придумаю його, якщо доведеться, - голос Герміони затремтів від напруженості. – Ти повинен дозволити мені спробувати.
 Гаррі схопив її зап’ястя і прибрав її руки від себе. 
- Герміоно, я сказав тобі сьогодні вранці – сьогодні саме той день. Ось як це повинно відбутися. Жоден не зможе жити, допоки живе інший. Так мало бути завжди.
- Ні, це не так. Ми можемо продовжувати боротися. У нас вийде…
Він дивився на неї із серйозним обличчям.
- Сьогодні померли люди, Герміоно. Вони вмирали роками, воювали за мене, захищали мене, приходили сюди, щоб я міг потрапити до Гоґвортсу. Усе моє життя… люди гинули, намагаючись захистити мене. Я не можу дозволити нікому померти за мене… не тоді, коли я знаю, що маю силу зупинити все це. Ця війна не може тривати довше. Це має закінчитися. Це – те, що я повинен зробити.
Він подивився на землю і рішучість у виразі його обличчя, дещо похитнулася. 
- Ти подбаєш про Джіні, правда? І скажи їй… скажи їй, що вона буде тією про кого я думатиму… до самого кінця.
Він почав обминати її, але Герміона знову схопила його. Її горло стиснулося, ніби відчай душив її.
- Гаррі… Гаррі… Джіні вагітна.
Гаррі завмер, наче вона наклала на нього Петрифікус. Потім він обернувся і витріщився на неї із незрозумілим виразом обличчя.
Герміона ледь помітно схлипнула. Її серце билося так сильно, що здавалося, ніби його розбили у її грудях.
- Вона зрозуміла, що вагітна у лютому, і попросила мене приховати це, тому що боялася, що це буде занадто для тебе. Що ти будеш занадто хвилюватися. Але вона вагітна. Це хлопчик. Він повинен народитися у жовтні. Тож ти… ти не можеш померти… тому що ти повинен зустрітися зі своїм сином. Будь ласка, благаю, ходімо зі мною… - її голос зірвався.
Гаррі повільно похитав головою: 
- Не… не роби цього зі мною, Герміоно. Не кажи щось подібне, щоб зупинити мене.
З куточків її очей потекли холодні сльози, а голос тремтів від напруженості.
- Я не брешу тобі, Гаррі. Я клянуся своєю магією. Вона майже на шостому місяці вагітності. З тих пір, як вона дізналася стать, вона завжди називала його Джеймсом. 
Гаррі зблід і видав болючий звук із глибини горла.
Обличчя Герміони скривилося, коли вона намагалася не плакати. Вона міцніше схопила його. 
- Будь ласка, Гаррі. Давай знайдемо Аластора і попросимо всіх відступити.
Гаррі почав тремтіти. Вона бачила, як він вагається.
- Благаю, Гаррі.
Шум та крики надворі ставали дедалі голоснішими. Вона знову почула, як Рон закричав. Гаррі сіпнувся і подивився на вихід з намету.
Він опустив голову на мить і різко вдихнув.
- Пообіцяй мені, що ти подбаєш про них замість мене.
Герміона відчула, що всередині неї щось зів’яло та померло. Її руки опустилися, падаючи вниз. Пальці Гаррі піднялися; він схопив її праву руку й стиснув.
Його очі були відчайдушними.
- Пообіцяй мені, Герміоно. Пообіцяй мені.
- Я обіцяю, - здавалося, що слова вирвали з її серця і тягнули крізь горло. Вони, як кров, капали з її губ. – Я завжди буду піклуватися про них, доки буду жива.
Його стискання стало сильнішим, а тіло полегшено розслабилося. Потім він відпустив її і відступив.
- Дякую. Дякую тобі за все, що ти зробила для мене.
Він поліз у кишеню, витягаючи плащ-невидимку, й зник.
Герміона стояла, ошелешено, дивлячись на те місце, звідки він зник. Вона майже не відчувала, що може думати. Ніби все її життя втікало з-під ніг.
Вона змусила себе поворухнутися і спіткнулася біля входу в намет.
- Герміоно, де Гаррі? – Рон дивився повз неї в порожній намет.
- Зник… - її голос був убитим, хрипким. Вона стиснула полотно намету, аж пальці на руках побіліли. – Мені шкода. Я намагалася зупинити його. Він одягнув плащ та зник.
- Що ти..? До біса. Не зважай. Геть звідси, там більше Смертежерів, ніж ми думали, - Рон дико роздивлявся битву, яка наближалася до них. – Я знайду Гаррі. Тобі слід йти звідси.
Перш ніж Герміона встигла щось сказати, Рон і Фред побігли до замку.
Герміона стояла у вході до намету, дивлячись, ніби опинилася у пастці кошмару на краю поля битви.
У всіх напрямках літали чари. Повітря було густе від запаху диму, промовлених заклять, крові та палаючої люті. Какофонія криків та вигукуваних заклять. Підкріплення Смертежерів прибуло з Хогсміду, величезна підмога, що наближалася й обгороджувала Спротив біля стін Гоґвортсу.
Відьма за тридцять футів від Герміони була вражена фіолетовим прокляттям і впала. Коли вона вдарилася об землю, її голова повернулася до Герміони. Обличчя було млявим, а очі - пустими. Рука Герміони сіпалася. Вона впізнала жінку. Вона вилікувала її, врятувала їй життя трохи більше місяця тому, після битви у Сурреї.
Смертежер, який убив відьму, повернувся, щоб рухатися далі, його обличчя було без маски. Коли Герміона помітила його риси, кров у її жилах застигла.
Вона впізнала його.
Вона бачила його раніше. Він був схоплений кілька місяців тому під час одного з порятунку з в’язниці Орденом. Він був одним із незліченних Смертежерів, яких вона готувала до стазису і поїла Напоєм Живої Смерті. Його передали Біллу і Флер, щоб помістити у в’язницю Ордену.
Її очі знову прокотилися по полю бою: ув’язнені, що знаходилися близько п’яти років у стазисі, боролися проти них. Ось чому Смертежерів було більше, ніж очікував Орден.
Як вони знайшли в’язницю? Вони ніколи не повинні були знайти її. Орден спеціально створив її з метою гарантувати, що навіть якщо війна буде програна, в’язницю все одно залишиться таємницею.
Пролунав такий сильний вибух, що земля затряслася. Десятки бійців Спротиву були відкинуті назад від зростаючого полум’я пекла. Повітря ставало густим, гнилим і сірчаним, коли величезна палаюча змія ковзнула полем, змушуючи Спротив відступити.
Волдеморт стояв біля неї, оточений групою Смертежерів у масках і без, його змія Наджіні звивалася на його плечі.
- Гаррі Поттер, підійди та зустрінься зі мною обличчям до обличчя.
Голос Волдеморта був високим і холодним, наче лезо, яке тягнулося по хребті. Він був підсиленим, тож Герміона могла почути шипляче закінчення слів у його промові, наче він був біля її плеча і говорив їй прямо на вухо.
- Здавайтеся, або я покараю кожного чоловіка, жінку та дитину, які будуть достатньо дурними, щоб слідувати за вами і захищати вас. 
Гаррі не з’являвся, роблячи крок вперед.
Герміона ніколи раніше не бачила Волдеморта особисто. Вона чула незліченну кількість описів, але це було вперше, коли вона бачила його. 
Він був худим і жахливо блідим; очі його були червоними, як кров, і майже світилися.
Десятки бійців раптово кинулися в атаку. Волдеморт махнув паличкою, і їх сильно відкинуло назад. Група Смертежерів за ним рушила вперед, але Волдеморт зупинив їх жестом.
- Ваш улюблений Обранець привів вас сюди і покинув, - сказав Волдеморт.
Спротив продовжував наступати і був відкинутий назад. Серед них був і Аластор. Він жорстоко бився в оточенні Ремуса та Тонкс. Поряд із ними дуелювала Мінерва; вона залишила своїх сиріт, щоб допомогти Гаррі проникнути у Гоґвортс і знайти горокракс. Багато членів АД були тут. Парваті. Шеймус. Анджеліна продовжувала боротися, незважаючи на кульгання. Невілл також. Він ухилився від кількох заклять, поки не зумів помітно наблизитися до Волдеморта.
Після кількох атак Спротиву, схоже, Волдеморту стало нудно чекати Гаррі. Більшу частину Спротиву він відкинув назад, але схопив Невілла за шкірку та підійшов ближче, вивчаючи його обличчя. 
- Рухатися вперед без палички в руці. Спротив – це хвороба в магічному світі. Наджіні, насолодись ним. 
Він простягнув руку, і Наджіні використала її, щоб сповзти з його плечей і впасти на землю. Волдеморт повернувся і скерував свого вогняного змія у наступ до Спротиву. 
Наджіні піднялася, щоб завдати удару, але коли вона це зробила, Невілл раптом вирвався з-під магії, яка стримувала його. Його рука здійнялася. Як сказав Волдеморт, він не тримав паличку. Серце Герміони зупинилося, коли меч Ґрифіндора промайнув у повітрі й відрубав голову Наджіні.
Змія впала, і хвиля темної магії забриніла у повітрі та розчинилася.
Волдеморт видав лютий крик, який пронизав повітря з такою жорстокістю, що Герміона відчула тиск на барабанні перетинки. Він підняв свою паличку, щоб проклясти Невілла, але, перш ніж закляття зірвалося з його губ, з’явився Гаррі, захисно стоячи перед Невіллом. 
- Ось я, Томе, - сказав Гаррі. Його голос був майже надто тихим, щоб почути його в порівнянні з підсиленим голосом Волдеморта.
Усе поле затихло.
Гаррі і Волдеморт стояли один навпроти одного біля основи Астрономічної вежі.
Волдеморт, здавалося, здивувався, раптом виявивши Гаррі перед собою. Кілька секунд він мовчки дивився на нього, не рухаючись. 
- Гаррі Поттер, - нарешті прошепотів він. – Хлопчик, який вижив.
Ніхто зі Спротиву не рухався. Смертежери не рухалися. Вони всі заклякли. Вся війна зосередилася в єдиному моменті.
Паличка Гаррі звисала з його пальців. Не піднята. Не готова до дуелі. Він просто стояв і чекав. Зіткнення зі смертю з виразом горя та приреченості.
Волдеморт здавався збентеженим. Він нахилив голову набік і кілька секунд дивився на Гаррі, перш ніж простягнути свою паличку.
Герміона бачила, як зворушився його рот. 
Спалах зеленого світла.
Прокляття влучило в Гаррі, і зворотна реакція сили рикошетом вразила Волдеморта, скинувши його з ніг.
Гаррі впав на землю. 
Герміона відчувала, ніби її серце перестало битися. Вона не кричала, але відчувала задушене ридання в грудях і горлі, немов істота в передсмертній агонії, яка намагалася вирватися.
Було відчуття, що вона теж помирає.
Гаррі. Будь ласка. Ти ж хлопчик, який вижив. 
Вся армія була надто шокована, щоб видати бодай звук.
Волдеморт підвівся, майже похитнувшись, але Гаррі досі лежав там, де впав.
- Мій Лорде, - навколо Волдеморта зібралися Люциус Мелфой та кілька інших Смертежерів без масок.
- Мені не потрібен асиссссстент, - Волдеморт рвучко відірвався від простягнутих до нього рук. – Хлопчик мертвий?
Рон, Фред і ще кілька людей рухалися до Гаррі, але не встигли до нього дістатися, коли Волдеморт наклав закляття, і тіло Гаррі різко кинуло по траві до нього.
- Дозвольте мені, мій Лорде, - сказав Люциус, низько вклонившись Волдеморту, перш ніж підійти до тіла Гаррі.
Люциус був виснаженим, що було помітно навіть здалеку. Наче його шкіра туго натягувалася на кістки. Його світле волосся було довшим, ніж тоді, коли Герміона боролася з ним у Міністерстві багато років тому. Він усе ще рухався з легкою витонченістю, що майже нагадувала Драко, але в те, як він рухався, було вплетено часточку жадібної непередбачуваності. Аристократичну жагу крові.
Він опустився на коліна поруч із Гаррі й повільно протягнув руку до його горла.
Рука Люциуса сіпнулася назад, і він стояв, немов обпечений.
- Він живий.
Коли ці слова були вимовлені, Гаррі раптом ворухнувся, його паличка піднялася.
Волдеморт був швидшим і вже готовий був нанести удар.
- Авада Кедавра.
Прокляття вдарило Гаррі в груди, і його зелені очі згасли. 
Волдеморт не закінчив. Його обличчя скривилося від люті.
- Авада Кедавра, - прокляття знову вдарило по тілу Гаррі.
Почувся крик. Спротив знову й знову викрикував ім’я Гаррі. З глибини грудей Герміони вирвався схлип. Вона міцно стискала тканину намету, щоб не впасти від розпачу на землю.
- Гаррі! – Рон кинувся до Гаррі.
Червоне прокляття вирвалося з-поміж Смертежерів і вразило Рона. Він пролетів у повітрі й врізався в Астрономічну вежу з нудотним хрустом, який Герміона почула через поле. 
Інші бійці Спротиву теж рухалися до Гаррі, ніби не знали, що робити, крім як намагатися дістатися до його тіла.
Бігти. Герміоні хотілося кричати, благати, молити. Залишити мертвих позаду. 
Бігти.
- Авада Кедавра! – Волдеморт наклав на Гаррі ще одне Вбивче прокляття.
Герміона почала тікати, але здригнулася, почувши ще одне «Авада Кедавра!».
Вона востаннє озирнулася і побачила, як Волдеморт підійшов, кинувши на Гаррі Вбивче прокляття вшосте. Права рука Волдеморта була витягнута, паличка звисала з кінчиків пальців, але ліва рука була злегка притиснута до центру грудей.
Жест був на диво людський. Наче він був поранений, але намагався це приховати.
Залишався ще один горокракс. План Гаррі мав би спрацювати, він повинен був спрацювати, але залишався ще один горокракс.
Очі Герміони прокотилися по полю битви. Бої відновилися, але Спротив програвав. Вони були надто шоковані й у розпачі, коли намагалися захиститися.
Рука Герміони сіпнулася вперед. Потім вона стиснула щелепу й повернула стінки оклюменції на місце.
Ти не можеш врятувати їх. Хтось має знайти останній горокракс. Вона розвернулася і кинулася до точки являння.
Щойно вона відійшла від дізілюмінованих наметів, її помітили. Кілька заклять пролетіли повз неї, коли вона йшла до дерев. 
Прокляття влучило їй в плече, але плащ відбив його. Вона кинулася в ліс. Коли вона досягла антиявляльних бар’єрів, раптом з’явився Смертежер, який перегородив їй шлях і схопив її за руку.
Герміона вивернулася й вирвалася, вп’явшись ліктем у його діафрагму й кинувшись до точки являння. 
Вона зникала, відчуваючи, що розчавлена під чужим тілом.
Вона знову роз’явилася і захлинулася, коли її легені наповнилися водою. Вона була обличчям донизу у воді. Її легені горіли, коли вона намагалася вирватися на волю. У неї врізалося каміння, коли вага Смертежера притискала її під водою. Вона підняла голову, задихаючись. Вода і кров шуміли у вухах. Якась рука схопила її волосся й відкинула голову ще далі. Її руки шкрябали по воді, вона схопила камінь і скрутилася, щоб вдарити ним по голові Смертежера, перш ніж він втопить її.
Їй вдалося вдарити його один раз, перш ніж камінь був вибитий з її рук.
За мить все почорніло.

Примітки до розділу: 

Цей розділ містить кілька фраз та уривків, взятих з «Гаррі Поттера та Смертельних реліквій» розділів 33, 34 та 36.
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: Дарк, au, насилля, Розвиток відносин, смерть другорядних персонажів, війна, перемога Волдеморта, Відхилення від канону, втрата пам'яті, Ангст, драма, жорстокість, складні стосунки, антиутопія, жертви обставин, психологічні травми, спогади, #Таємниці/Секрети, Слоуберн, вагітність, сіра мораль
Переглядів: 468 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (61 Розділ)
Завантаження...