menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 04.06.2022 в 21:44
Фанф прочитано: 480 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (66 Розділ)


04.06.2022, 21:44
Червень 2005

Драко стояв, відводячи руки і відходячи назад, поки не опинився майже за п’ять футів. Повністю поза досяжністю.
Він раптом здався невпевненим, ніби більше не знав, як із нею спілкуватися. Його руки стискалися й розтискалися, поки він вагався й відводив погляд від неї.
Горе і біль між ними випливли на поверхню, немов припливна хвиля. Було боляче дивитися на нього, хотіти його, жадати його, наче він був киснем, але вона не знала, чи вони зможуть коли-небудь здолати те, що сталося між ними. 
– Тобі треба поспати, – сказав він за мить, опустивши погляд і поправивши мантію. – Завтра я принесу тобі будь-які книги, що ти забажаєш.
Герміона спостерігала за ним, вагаючись і швидко вдихнувши.
– Ти не хочеш залишитися? – питання пролунало, перш ніж вона встигла його обдумати.
Драко дивився на неї з пустим виразом обличчя, і її серце болісно калатало у грудях.
Його очі розфокусувались, а потім прояснилися. 
– Ти не хочеш цього, – сказав він, дивлячись на неї ще секунду. Його рот скривився в куточку. – Не намагайся змусити себе до чогось, тому що ти відчуваєш себе зобов’язаною.
Він повернувся на п’ятках і попрямував до дверей.
– Ні, – сказала вона, встаючи, різким голосом. – Не йди. 
Він завмер.
Вона ковтнула, горло стиснулося.
– Я хочу, щоб ти залишився. Хочу. Просто… іноді… іноді… – вона затиналася, намагаючись пояснити. – Мої спогади хаотичні… я не завжди пам’ятаю… – вона ковтнула. – Залишайся. Я хочу, щоб ти залишився. Я не хочу бути одна.
Вона обережно підійшла до нього.
– Ти залишишся? 
Її пальці тремтіли, коли торкалися тильної сторони його долоні. Вона була майже готова, що він відсахнеться або штовхне її. Вона ковтнула і підійшла ближче, вивчаючи його обличчя. Його вираз був прихований за маскою.
Вона подивилася вниз і пальцями стиснула його долоню. Вона ледве дихала, і її рука почала помітно тремтіти.
Все буде добре. Просто дихай, і все буде добре. 
Слухняна.
Тиха.
Не чинитиме спротив.
Вона заплющила очі й швидко вдихнула. Звук наповнив її вуха.
– Герміоно, – голос Драко змусив її розплющити очі, коли вона підняла погляд на нього. Він дивився на неї із закритим виразом обличчя. – Не роби цього.
Він обережно схопив її зап’ястя й вирвав свою руку з її, пальці на мить стиснулися.
– Я прийду до тебе завтра.
– Ні, – вона знову схопила його руку. – Ні. Не йди. Я не хочу, щоб ти йшов. Я просто… я просто… – її підборіддя так тремтіло, що вона ледь говорила. – Я не… – вона ковтнула і подивилася на нього. – Я лише хочу тримати твою руку. Я не хочу… я не можу сказати ні, якщо ти… тому що…
Очі Драко зблиснули, а його рука в її відсмикнулася.
Вона дивилася вниз на їхні руки, її хватка сильніше стискалася.
– Просто залишайся, – сказала вона, різко вдихнувши. – Я хочу знати, що ти не… десь в іншому місці.
Серце Герміони забилося, аж кров зашуміла у вухах, але вона розправила плечі і змусила себе підійти до свого ліжка.
Їй спало на думку, що, можливо, їй слід було погодитися на іншу кімнату. Тоді це було б не те саме ліжко.
Вона випрямилася, відкинувши цю думку. Це все одно було б ліжко. Вона все ще лежатиме на ньому і буде вірити у те, що він не зашкодить їй.
Вона йому довіряла. Вона знала, що довіряє йому. Завжди.
Вона лягла на протилежний бік ліжка й згорнулася, дивлячись на нього. Він повільно сів з іншого боку, виглядаючи таким зніяковілим, що, здавалося, на межі від того, щоб роз’явитися з кімнати. Вона потягнулася до нього.
Він сіпнув пальцями, перш ніж простягнути руку й переплести їх з її.
Він сперся на узголів’я ліжка. Схоже, він не мав наміру спати. Вона розглядала його, бігаючи очима по його обличчю, намагаючись знову пригадати його.
Чим чіткіше вона могла його пригадати, тим ясніше вона бачила, як він змінився. Він виглядав виснаженим. У нього з’явилися настільки помітні зморшки, що вона бачила їх у рисах його обличчя.
Його пальці сіпалися в її руці.
Вони тремтіли не так, ніби це було чергове пошкодження внаслідок Круціатусу. Вони здригалися психосоматично; як наслідок довгострокового застосування Круціатусу. Тортури були настільки часто застосовувані до нього, що наслідки стали постійними.
Волдеморт неодноразово карав його за те, що він не впіймав останнього члена Ордену; особу, відповідальну за знищення медальйону, який носила Амбридж.
Горло Герміони стинулося, і вона міцніше стиснула його руку.
– Ти… – її голос здригнувся. – Ти знищив горокракс, оскільки сподівався, що це змусить Волдеморта все-таки відкликати Северуса у лютому. Чи не так? 
Він витріщився на неї, а потім відвів погляд, трохи посунувши підборіддям на знак згоди.
Вона відчувала порожнечу у грудях, коли згадувала всі випадки, які помічала, як його катують. Усі ці рази вона говорила собі, що це не повинно її хвилювати, що він на це заслуговує.
Щодня, більше місяця. 
– Мені дуже шкода, Драко, – сказала вона.
Він глибоко вдихнув, наче ці слова вразили його, і ледь не прибрав руку від неї.
– Не вибачайся переді мною. Тобі нема за що вибачатися, – він вимовляв ці слова так, немов був на межі гарчання.
Герміона мовчки дивилася на нього, поки він не відвів від неї погляд.
– Ти сердишся на мене, чи не так? – нарешті запитала вона.
Драко дивився крізь кімнату, його вираз обличчя був нерозбірливим.
– Це не означає, що ти повинна вибачатися переді мною.
Герміона розглядала його.
– Чому ні? 
– Тому що… – він кліпнув, – спершу я сам повинен вибачитися, і я… – він подивився на балдахін над ліжком. – І я…
– Драко…
– Господи, Ґрейнджер, – його голос був рваним, і він провів рукою по волоссю. – Ти не уявляєш, як я сподівався, що ти ніколи нічого не згадаєш, коли приїдеш сюди. Я би зробив все, щоб повернутися назад і виправити все. Якби я не сказав тобі, що зірвав своє прикриття, якби я збрехав і не спробував попрощатися, з тобою б нічого із цього не сталося. 
У Герміони стиснуло горло.
– Мене вбило б, якби ти відправив мене геть, а пізніше я дізналася, що ти помер, тому що я попросила тебе врятувати Джіні. Я б ніколи цього не пережила. Ніколи. Я б зробила це все знову, – сказала вона. – Кожну секунду. Я б зробила це все знову, щоб врятувати тебе. 
Настала дзвінка тиша.
Драко дивився на неї, на його обличчі з’явилася суміш шоку та люті.
– Ти не врятувала мене, – сказав він, коли, нарешті, здалося, що зміг говорити. – Ти лише посадила нас у пекло на два роки.
Це було схоже на удар.
Вона відчула, що зблідла, коли кров хлинула з її голови. Усе її тіло наїжачилося.
Драко тримав її руку сильніше, його вираз миттєво змінився.
– Зачекай, я не…
Вона опустила голову і спробувала вдихнути:
– Я намагалася повернутися, – її голос здригнувся. – Я дійсно намагалася.
– Я знаю. Я не мав на увазі…
Вона відвела погляд.
– Тобі не слід було навіть допускати думку, що я готова втратити тебе. Ти думав, що я не відчуваю все так сильно, як ти? Що мене мало хвилюєш ти, адже у мене були інші зобов’язання? Ти не повинен був думати, що я менше хвилююся, я зробила все, що могла, щоб убезпечити тебе. Ти не знаєш всього, що я зробила, щоб захистити тебе.
– Я просто…
– Я обіцяла… щоразу, коли ти запитував, я обіцяла, що завжди буду твоєю. Немає жодних винятків чи термінів дії. Назавжди. 
***
Наступного ранку її розбудив сильний головний біль. Її пальці все ще були переплетені із пальцями Драко посередині ліжка. Він спав, але обличчя його було напруженим.
Виявити, що він лежить поруч із нею у ліжку, було знайомим. Не було жодних суперечливих спогадів у тому, щоб спостерігати за тим, як він спить.
Коли він був поруч, здавалося, що минуле повертається. Доторкнутися до нього, бути поруч із ним було так само природно й інстинктивно, як дихати. Вона відчувала, що не може бути достатньо близько до нього.
Здебільшого розділеними вони здавалися лише тоді, коли він нависав над нею і силою проникав у її розум; коли він з’являвся біля неї та хапав за руку, щоб роз’явитися; коли він казав щось таке жорстоке, що це майже засліплювало її.
Але коли він був поруч, він був Драко. Він був її.
З нею він був уразливим. Він кохав її, хоча ніколи не очікував на те, що в них буде якийсь шанс. Він все одно кохав її.
Їй було холодно, вона хотіла присунутися ближче, але боялася, що він може прокинутися, якщо вона поворухнеться. Вона залишилася на місці й подивилася на нього.
– Я подбаю про тебе, – беззвучно мовила вона. – Я знайду спосіб подбати про тебе.
Вона відчула це відразу ж, коли він прокинувся. Напруга пройшла по всьому його тілу, щойно він прийшов до тями. Його очі розплющилися, і він витріщився на неї.
Його очі відразу ж примружилися.
– З тобою все гаразд? 
Вона смикнула плечем.
– Моя голова. Після гарного дня завжди гірше.
Він відпустив її руку і торкнувся чола.
– У тебе знову гарячка.
Вона вирішила на витрачати сили на те, щоб кивнути.
– Ти можеш їсти? 
У Герміони скрутило живіт від цієї думки.
– Можливо пізніше.
Його брови насупилися, він виглядав явно стурбованим. 
– Сьогодні мене викликають у Бельгію. Я повернуся завтра. Залишайся у ліжку.
Він підвівся, досі розглядаючи її.
Герміона заворушилася й підняла голову.
– Ти сказав, що принесеш мені книги.
В його очах спалахнуло роздратування, губи стоншилися.
– Завтра.
– Ні. Ти сказав сьогодні. Я все ще можу читати, – вона спробувала сісти. – Інакше я просто лежатиму тут хвилюючись.
Він зітхнув крізь зуби.
– Добре. Не підіймайся. Я попрошу Топсі принести тобі книжки, перо та пергамент після того, як ти поїси.
Герміона знову лягла й міцніше притиснула руки до тіла, обіймаючи себе, намагаючись зігрітися.
Вона ковтнула.
– Мені просто потрібні книжки. Я не можу чіпати перо, тому пергамент не дуже треба.
М’язи на щелепі Драко затремтіли. 
– Так, – сказав він, обходячи ліжко. – Тоді лише книжки.
Він начаклував додаткову ковдру й накинув на неї. 
– Скажи Топсі, якщо ти чогось хочеш. Я повернусь завтра.
– Будь обережний, Драко. Не… не… – її голос зірвався, і вона замовкла. – Ти повинен повернутися, – нарешті сказала вона.
– Я повернуся. 
Після того, як він пішов, Герміона мляво впала на ліжко. Вона відчувала, ніби її череп ось-ось розламається.
Вона відчувала огидну нудоту, але Драко сказав, що Топсі не принесе їй книги, поки вона не поїсть. Вона не знала, чи згодиться, якщо вона вирве все назад.
Опівдні їй вдалося зберегти всередині зілля та невелику порцію бульйону. Топсі доставила стос книг і папку з рукописними сторінками, в яких Герміона впізнала почерк Драко; всі його нотатки про спроби видалити Темну Мітку.
Топсі підперла Герміону подушками, щоб вона могла лягти на бік й читати.
Герміона намагалася переглянути нотатки з клінічної точки зору і не думати про те, що Драко експериментував на неохочих суб’єктах, які всі померли в процесі.
Усі вони були Смертежерами, і деякі з них допомагали катувати Нарцису.
Драко був ретельним. Його дослідження та аналіз були всебічними. Його довелося вивчити багато магічної біології та теорій зцілення на додаток до своїх досліджень прокляття.
Він пробував дев’ять разів. Вдвічі більше після закінчення війни.
Зі свого дослідження Герміона знала, що Волдеморт був блискучим студентом Гоґвортсу. Щоразу, коли він створював Темну Мітку, він вкладав чимало часу та зусиль, щоб зробити її невід’ємним нашийником, який закує глотки своїх послідовників. Це не було особливо складним; це було просто, зрозуміло і смертельно.
На зворотному боці папки був набір нотаток з гострим неакуратним почерком. Вона зрозуміла, що Северус також аналізував Мітку.
Герміона двічі прочитала нотатки, а потім згорнулася в тугий клубок, схопивши свою пульсуючу голову і намагаючись думати, намагаючись аналізувати.
Вона скреготіла зубами, борючись із болем. Зрештою вона знепритомніла.
Коли вона знову прокинулася, Драко сидів на краю ліжка. Він розгорнув довідник щодо вагітності, його очі бігали по сторінках. Якусь мить вона спостерігала за ним.
– Ти повернувся, – сказала вона.
Він одразу згорнув книгу й подивився на неї.
Її головний біль знову перейшов у щось менш виснажливе. Вона обережно сіла й підняла фоліант. 
– Я читала твої нотатки, але до книг ще не дійшла. У мене є кілька назв книг, які, на мою думку, можуть бути корисними.
– Добре, – його рот скривився в куточку, коли він подивився на неї.
Вона поправила сторінки й розрівняла кут однієї, який був загнутий.
– Частина прокляття заважає згортанню крові. Це прокляття типу гемофілії, яке може бути довгостроковим побічним ефектом. Мені потрібно створити зілля; варіацію того, що використовується для протидії укусам вампірів. Воно вимагатиме повторного регулярного прийняття, але щойно Волдеморт помре, тобі, можливо, не доведеться продовжувати його приймати.
Вона прикусила губу.
– Це не вирішило б негайного питання закриття рани. Ти спробував всі звичайні методи, навіть старі маґлівські, як-от припікання та… дьоготь, але я тільки-но почала. Я щось знайду.
Драко знову кивнув і відвів погляд.
Розмова була болісною. Драко не хотів розповідати про свої спроби більш детально, окрім заміток, які він надав. Він відволікся і весь час дивився на годинник. Вираз його обличчя був відповідним, але очі були пласкими, коли вона згадувала теорії, які хотіла вивчити.
Дивлячись на нього, вона зрозуміла, що він просто потурає їй. Нотатки та книги мали її заспокоїти. Як й бібліотека. Він намагався чимось зайняти її, поки він продовжує втілювати свої плани.
Вона перестала говорити і просто дивилася собі на коліна. Настала довга пауза, і він підвівся.
– Я пришлю книги, про які ти згадала, сьогодні пізніше.
Йдучи, він раптом зупинився і повернувся назад.
Він стояв, дивлячись на неї, і його рот злегка поворухнувся кілька разів, перш ніж він заговорив.
– Ґрейнджер… ти не… – він зупинився, і вона побачила, як його рука стиснулася в кулак збоку, перш ніж зникнути за його спиною. Він стиснув губи у жорстку лінію і кліпнув, перш ніж витріщитися на неї.
– Я ніколи не думав, що ти вирішиш залишитися вагітною, – він був майже безвиразним, коли говорив, але його адамове яблуко ненадовго здригнулося. – Я можу надіслати тобі зілля, щоб ти вирішила це, коли виїдеш з Європи. Просто скажи мені… – він замовк й опустив очі, стиснувши щелепу. – Ні, не зважай, у цьому немає потреби. Я надішлю. Немає жодної причини говорити мені, що ти вибереш.
Він повернувся на п’ятках і пішов, перш ніж вона встигла заговорити.
Герміона лежала у ліжку, проводячи пальцями по низу живота. Якби вона шукала, то відчула б невеликий, але твердий набряк матки трохи вище тазу.
Їй не спало на думку зробити аборт, якщо вона втече, або що це буде пропозицією Драко.
Вона б вистрибнула з вікна або отруїлася б, щоб не допустити народження дитини в маєтку Мелфоїв і залишити на піклування Асторії, але їй не спало на думку зробити аборт, якщо вона втече.
Це була дитина. Для Герміони це була дитина з моменту, коли Страуд оголосила, що вона вагітна.
Не плід. Не спадкоємець. Це була дитина, і вона вже відчувала потребу захистити її. Коли вона побачила тріпотливе світло серцебиття, здавалося, що її серце вкрали.
Але Драко припускав, що вона не збереже дитину, коли матиме вибір у цьому питанні.
Він її ґвалтував. Вона була вагітна. Він очікував, що вона захоче зробити аборт, щойно буде вільна.
Він припускав, що залишиться, щоб померти, а вона піде і спробує забути все, що трапилося, стираючи це.
Увечері Топсі прийшла зі стопкою книг, кілька з яких були абсолютно новими.
– Драко тут? – запитала Герміона, перевертаючи одну із книг в руках.
– Він щойно повернувся.
– Ти можеш сказати йому, що я хочу його побачити? 
Топсі зробила реверанс і зникла.
Герміона підійшла до портрета на стіні.
Нарциса Мелфой витріщилася на Герміону.
Герміона бачила Нарцису лише один раз, на чемпіонаті світу з квідичу більше десяти років тому. Нарцисі на картині було шістнадцять, стільки ж, скільки й Драко, коли він прийняв Темну Мітку.
– Я хочу врятувати Вашого сина, – сказала Герміона. – Але я не знаю, як.
Нарциса нічого не сказала. Вона просто сиділа у кріслі, мовчки вивчаючи Герміону. Зрештою Герміона здалася і відвернулася.
Вона гортала книги, які принесла Топсі, коли двері відчинилися.
Драко стояв на порозі.
Герміона загорнула книгу. Її горло стиснулося. Він завжди стояв так далеко, і кожен дюйм простору відчувався фізично.
– Портрет твоєї матері не розмовляє зі мною, – сказала вона.
Драко оглянувся. Портрет стояв мить дивлячись на Драко, перш ніж обернутися й зникнути з рамки.
– Справа не в тобі. Вона ні з ким, крім мене, не розмовляє. Мій батько годинами благав її подивитися на нього. Картина була у вітальні Південного крила. Портрет бачив усе, що сталося з мамою. Згодом вона ненадовго перестала говорити. Коли мою маму відпустили, вона віднесла портрет до своєї кімнати, – його очі були пласкими й таємничими. – Вона годинами стояла перед ним, торкаючись рукою портрета на полотні, ніби вони намагалися дотягнутися одна до одної. 
Герміона дивилася на порожню рамку.
Вплив Волдеморта був як отрута в родині Мелфоїв. Наче він затаврував себе не лише на руках Драко та Люциуса, а й на тканині їхньої спадщини. Він знищив Нарцису і зіпсував їхній дім. Навіть портрет, тінь пам’яті Нарциси, був мовчазним і в шрамах.
Драко озирнувся на Герміону. 
– Вона попросила стежити за тобою. Вона хотіла бути впевненою, що з тобою все добре, поки ти тут.
Герміона вимушено усміхнулася, перш ніж опустити погляд, вагаючись кілька секунд.
Її руки торкнулися живота, коли вона підняла очі.
– Я хотіла поговорити про те, що ти сказав раніше, перед тим, як пішов.
Вираз Драко миттєво змінився, а погляд загострився, як лезо.
У Герміони стиснуло груди. Драко раптом навис над нею з тим самим холодним виразом на обличчі.
«Ти хочеш, щоб я поглянув на тебе, Ґрейнджер? Добре. Я дивлюсь. Мушу визнати, що це приємно. Бачити всю провину в твоїх очах. Знаєш, я вважав, що моє служіння Темному Лорду було таким жорстоким поневоленням, яке важко уявити. Але я визнаю, що порівнюючи із тим, що зробила ти, воно здається нічим».
Її серце зупинилося, і вона кілька разів кліпнула, намагаючись знову зосередитися на сьогоденні.
 – Можеш підійти ближче? – у роті пересохло. – Мені буде легше з тобою розмовляти, коли ти не так далеко.
Він підійшов, і її серцебиття частішало з кожним кроком.
Вираз його обличчя був настороженим. 
Вона закусила нижню губу. Вона підняла очі, коли він опинився лише за фут від неї.
Якби вона доторкнулася до нього, він не здавався б таким холодним.
Він не виглядав так, ніби хотів, щоб вона торкалася його.
Вона змусила себе не зациклюватися на цьому, піднявши підборіддя і зустрівшись із ним поглядом. 
– Я не усвідомлювала, що ти будеш думати, що я перерву вагітність, щойно втечу. Я розумію, чому ти думав, що я могла б… раніше, але я б не стала. Я б не хотіла.
Його вираз обличчя не змінився. Його очі не мигнули навіть легкою реакцією.
– Ти можеш змінити свою думку, коли станеш вільною.
Герміона похитала головою.
– Не зміню.
Його очі залишалися плоскими, але вона бачила напругу в їх куточках. Він випростався так, що навис над нею, і вона відчула, ніби її душать.
Його губа скривилася так, що блиснули зуби.
– Немає жодних підстав брати переді мною зобов’язання щодо того, що ти робитимеш, коли звільнишся. Роби що хочеш.
Герміона стиснула щелепу. 
– Я й буду. І тому я не буду користуватися тим зіллям. Я хочу, щоб ти знав, що я не буду. Я постійно шкодувала б про це. Я б… я б уявляла, чи були б неї твої очі. Щозими я б думала про те, скільки їй було б років, і думала, що б вона робила. Я б спробувала здогадатися, яку паличку вона б отримала, які предмети їй сподобалися б і чи була б вона оклюментом, як ми із тобою, – вона говорила швидко, бо горло стискалося, а вилиці почали боліти. – Мені було б цікаво, чи хоче вона читати. Чи було б у неї таке ж волосся, як у мене. Якщо ти… якщо ти помреш… я хотіла б розповісти їй про тебе. Усе. Я… я ніколи нікому не розповідала про тебе, – її груди стиснулися. – Люди повинні знати, який ти.
Драко посміхнувся й подивився на стелю.
– Який я? Як ти думаєш, який я? – він коротко засміявся. – У тебе є шанс на нове життя. Не тягни пам’ять про мене за собою.
Герміона похитала головою.
Він дивився на неї зверху вниз, його погляд був суворим.
– Ти хочеш йти по життю разом із виродком Смертежером, прикутим до тебе? Весь світ знає, що ти тут і що я зробив з тобою в цьому будинку. Як ти пам’ятаєш, це було досить детально описано й розголошено. Незалежно від того, якого кольору у неї будуть очі і скільки їй буде років, вона буде дитиною вбивці, зачатою тому, що я… зґвалтував тебе, коли ти була моєю полонянкою, і всі це знатимуть. Усі.
Його груди здригалися, коли він говорив, і він відвів погляд від неї.
– Залиш все позаду, Ґрейнджер, – він вдихнув. – Колись ти матимеш дітей від когось іншого.
Герміона витріщилася на нього.
– Так ось, що ти думаєш, я зроблю? Втечу, сховаюся і буду прикидатися, що ти монстр, від якого мені пощастило втекти? 
Він витріщився на неї з нерозбірливим виразом обличчя.
– Це не було б брехнею.
Герміона зустрілася з його сріблястими очима й побачила в них порожнечу зі смиренням. 
«Я ненавиджу тебе. Я покладаю на тебе частину відповідальності за кожну людину, що загинула на цій війні, і за кожного, хто ще помре у ній. Тобі не потрібно переконувати мене у тому, що ти чудовисько, я і так це знаю».
Її горло стиснулося настільки, що було важко ковтати, коли вона потягнулася до нього.
– Драко, ти не чудовисько. У тебе не було вибору. Ти думав, що я досі буду ненавидіти тебе, коли згадаю? – вона підійшла ближче й схопила його обличчя руками. – Ще до того, як я згадала, ти був єдиним, із ким я почувала себе у безпеці.
Вона дивилася йому в очі.
– Я залишила записку. Ти отримав мою записку? Я кохаю тебе.
Він здригнувся, наче вражений, і вона відчула, що його підборіддя тремтить під її пальцями. Він почав хитати головою, і вона заспокоїла його, притягуючи ближче.
– Я кохаю тебе, – сказала вона рішуче, її голос тремтів від інтенсивності. – Я тебе кохаю. Я завжди буду кохати тебе. Завжди. Поки від мене нічого не залишиться.
Вона піднялася на пальчики, нахилила підборіддя вперед і поцілувала його.

Автор enselius «Поцілунок»:
https://enselius.tumblr.com/post/652413794014920704/for-manacled-chapter-66-by-senlinyu-i-did-this

Автор ceresartsy «Я кохаю тебе»:
https://ceresartsy.tumblr.com/post/625436019519553536/i-love-you

Він застиг, коли її губи торкнулися його.
– Я тебе кохаю. Я тебе кохаю. Я тебе кохаю, – вона сказала ці слова йому в рот. Її пальці ковзали по вигину його підборіддя, а її губи продовжували рухатися до нього.
Він досі не рухався. Вона притиснулася до нього ближче.
Тоді він здригнувся. Його рука піднялася, щоб обхопити її обличчя, і він притягнув її до себе. Його пальці заплуталися в її волоссі, а долоні притискали її щоки. Його рот горів. Він цілував й цілував її.

Автор minxchester «Ти отримав мою записку?»:
https://minxchester.tumblr.com/post/663717914551140352/senlinyu-she-stared-up-into-his-eyes-i-left-a 

Він цілував її так, наче вмирає від голоду, наче тоне. Його язик, його зуби й губи притиснулися до її. Її рот торкнувся його, і вона вкусила його. Його язик торкнувся її нижньої губи й ковзнув по ній. Він ніби намагався влитися в неї чи з’їсти її.
Його руки ковзали вздовж раковин її вух, а великі пальці пестили дуги її вилиць. Вона обвила руками його шию, зустрічаючи кожен рух його губ. Він різко охнув біля її рота, і вона відчула, як він здригнувся. Він цілував її, поки вона не відчула розпач в його крові.
Потім відсахнувся, притулившись чолом до її. Його руки тремтіли, коли він торкався її. 
– Мені шкода… вибач… мені так шкода. Вибач мене за все, що я зробив із тобою, – сказав він хрипким і зламаним голосом. – Я тебе кохаю. Ти пішла, а я так тобі цього й не сказав. 

Автор senshiantares «Вибач»:
https://www.instagram.com/p/CAx_jEilOwW/?utm_source=ig_web_copy_link

Автор dralamy «Я кохаю тебе»:
https://www.instagram.com/p/CAliXHYhGc5/?utm_source=ig_web_copy_link

 
***
Вона просила його залишатися щовечора.
Між ними не було нічого більшого за поцілунки. Руки Драко рідко рухалися нижче її плечей, коли він цілував її.
Вона згорнулася в його обіймах і заснула, слухаючи його дихання.
Протягом дня він йшов «на роботу», а вона досліджувала, даючи Топсі все довші списки книг, які вона хотіла. Для знешкодження проклять. Про Темні Мистецтва. Про Смертельні прокляття. Енциклопедії зіллів та покажчики інгредієнтів. Аналітику проклять. Маґлівські медичні підручники.
Вона сподівалася, що, якщо прокляття буде знято, їй вдасться знищити й Мітку. Але провівши ментальну симуляцію чотирма різними способами, вона прийшла до висновку, що це неможливо. Прокляття в Мітці не було шкірним, воно було схоже на його руни, навіть якщо вона виріже всю м’язову тканину його передпліччя, видалить й відростить його кістки, припускаючи, що зможе тримати його руку в стазисі достатньо, щоб зберегти тканину та нерви протягом двадцяти чотирьох годин, Темна Мітка просто відросте разом із кістками, м’язами та шкірою. 
Драко підрахував, що у них буде щонайбільше кілька годин, коли з неї знімлять наручники. Цілком можливо, що Волдеморт одразу дізнається; він сильно цікавиться Герміоною.
Якби Герміона намагалася змусити Драко втекти із нею, не було б часу для складної процедури зцілення. Видалення повинно бути швидким.
Його доведеться відрізати ліву руку, трохи нижче ліктя.
Ця думка залишила болючий вузол у її животі, коли вона попросила більше ресурсів щодо техніки ампутації. Вона не була впевнена, що навіть ампутація буде успішною. Рана була проклята, щоб могти загоїтися; у поєднанні з магічно прискореним крововиливом результат буде швидко летальним.
Це не було схоже на поступове Смертельне прокляття, яке Дамблдор мав на своїй руці. Пошкодження не можна було стримувати чи сповільнювати, магічним чи іншим чином. Джгути. Есенція ясенця. Припікання. Лікувальні закляття. Северус та Драко безуспішно намагалися зупинити кровотечу. Здавалося, що прокляття має намір вигнати всю кров із тіла.
Вона все звужувала й звужувала варіанти. З кожним днем відчувалося, що ґвинт закручується все тугіше.
Її головні болі перестали бути виснажливими, але їх неухильно змінила тривога. Дата на стіні була схожа на щоденний передсмертний дзвінок. Вона досліджувала, поки втрачала здатність читати. Це був єдиний спосіб, який вона знала, щоб змусити себе відчути корисною.
Усе, чим вона займалася, було для того, щоб відчути себе корисною. Вона знала, що Драко дає їй відчути, що вона робить свій внесок. Він дозволяв їй спробувати, щоб вона відчувала, ніби щось зробила. Це був просто трюк, наче віджимання у клітці або пошук будь-якої зброї для втечі з маєтку. Просто, щоб їй було чим зайнятися. Чимось відволікти її.
Коли Драко був із нею, він ставився до неї так, ніби прощався. Він дивився на неї так, ніби прощався. Він торкався її так, ніби прощався. Він обхоплював її за плечі і клав голову на неї, і вона це відчувала.

Автор bookloverdream «Ніби прощався»:
https://bookloverdream-blessedindeed.tumblr.com/post/185260206329/i-think-ive-fixed-his-shadows-he-looks

Одного ранку вона повернулася з душу й виявила, що всі її книги зникли. Топсі стояла біля ліжка.
– Цілителька прийде сьогодні. Майстер каже, що всі книги потрібно прибрати.
Герміона помірковано кивнула, пішла й подивилася у вікно. Було літо, пишне й гарне. Вона не була на вулиці більше місяця. 
Це було схоже на таке випробування; вийти на вулицю, намагатися зберігати спокій під відкритим небом. Це витратило б час й енергію, яку вона могла потратити, намагаючись знайти спосіб видалити Мітку Драко.
Почувся тихий тріск, і вона поглянула через плече й виявила, що з’явився Драко.
– Страуд скоро прибуде.
Герміона кивнула.
– Топсі казала про це.
Він підійшов ближче й зупинився, дивлячись у вікно поруч із нею.
– Коли ти востаннє виходила на вулицю? 
Герміона продовжувала дивитися вниз на лабіринт. Вона простягнула руку й поклала палець на решітку вікна.
– Я не пам’ятаю. На початку травня.
– Тобі слід вийти.
Її пальці вислизнули від скла й опустилися вниз. 
– Там занадто відкрито. Я не хочу.
Драко мовчав.
– Свіже повітря буде корисним для тебе. Це може допомогти тобі їсти більше.
Герміона подивилася вниз.
– У мене немає часу.
– Читай внизу, сядь біля відкритого вікна. Ти завжди виходила на вулицю.
Її щелепа от-от могла почати тремтіти. Вона напружилася і знизала плечима.
– Ну, – її голос був обережним, – я тоді була іншою.
– Я не говорю про роки тому. Ти ходила на вулицю в маєтку. Ти виходила з цієї кімнати. Зараз ти навряд чи це робиш.
Вона знизала плечима і продовжувала дивитися у вікно.
– Мені більше не було чим зайнятися.
Він різко зітхнув.
– Ґрейнджер, чому ти не виходиш?
Герміона на мить замовкла. Вона притулилася кінчиком пальця до скла й намалювала Кеназ для знань, творчості та натхнення. Вона ніколи не уявляла, як сильно вона може сумувати за письмом, яке вона сприймала як належне. Просте вміння викладати свої думки на папір, щоб упорядкувати і повернутися до читання. Вона сумувала за письмом майже так само, як і за читанням. Вона виявила, що часто малює на вікнах, щоб спробувати обробити все, що крутилося в її голові.
Поруч з Кеназ вона намалювала Совіло – для успіху і цілісності, і Дагаз – для прориву, сили змін та надії.
Потім вона зітхнула, намалювала Ізу над усіма і постукала по ній, перш ніж поглянути вниз.
– У цій кімнаті я почуваюся найбезпечніше… найспокійніше. Я ще багато чого намагаюся зрозуміти, і це більше впливає на мене, коли я перебуваю в інших частинах будинку, – вона ковтнула, і її плече сіпнулося. – Я можу впасти у паніку, і тоді ти більше не дозволиш мені досліджувати.
Драко мовчав.
– Ґрейнджер… – його голос ненадовго затих. – Не… не тримай себе в клітці через мене.
Герміона швидко подивилася на нього.
– Я не… Я просто… я не хочу ризикувати. Є важливіші речі, ніж вийти на вулицю.
Драко почав відповідати, але зупинився, його вираз став холодним.
– Страуд тут.
Герміона відчула, як її шлунок зробив кульбіт. 
– Добре.
Він пішов, щоб привести Страуд, а Герміона сіла на край ліжка, бажаючи сповільнити серцебиття.
Двері відчинилися, і цілителька увійшла, Драко за кілька кроків позаду неї, його маска байдужості була на місці. 
– Цього разу ти при свідомості, – сказала Страуд, глянувши на Герміону, коли начаклувала стіл посеред кімнати.
Герміона піднялася, щоб встати, і повільно підійшла, сівши на край, перш ніж їй наказали.
Вони із Драко обговорювали можливість прибуття Страуд, але від того, що вона була готова до цього, її серце в грудях не билося менш болісно.
Страуд махнула чарівною паличкою і поставила кілька діагностичних заклять.
– Ну, ти вже не в комі і не на межі голодної смерті. Я б прийшла швидше на цей огляд, але Верховний Правитель боявся, що ти занадто делікатна. Цього тижня ти вступиш у другий триместр.
Страуд критично поглянула на Герміону.
– Ти досить похмуро виглядаєш. Ти досі повинна перебувати на вулиці принаймні годину. Ти не хочеш завдати шкоди дитині, нехтуючи своїм здоров’ям.
У Герміони стиснуло груди, а пальці захищаючись торкнулися до живота.
Страуд махнула чарівною паличкою, і з’явилася куля, що світилася. Більша, розміром приблизно з кулак Герміони.
Швидше, мерехтливе світло наповнило кімнату, як зірка. Герміона дивилася на нього і забула, як дихати.
Страуд оглянула кулю і наклала на неї кілька заклять, перш ніж записати у файлі.
– Все ще здорова. Не здається, що кома чи судоми спричинили будь-яку шкоду у розвитку дитини.
Страуд наклала ще одне діагностичне закляття, і, щойно воно проявилося, її обличчя витягнулося.
– Дівчинка. Яка прикрість.

Примітки до розділу: 

Арти: 


Автор enselius «Поцілунок»:
https://enselius.tumblr.com/post/652413794014920704/for-manacled-chapter-66-by-senlinyu-i-did-this
Автор ceresartsy «Я кохаю тебе»:
https://ceresartsy.tumblr.com/post/625436019519553536/i-love-you
Автор minxchester «Ти отримав мою записку?»:
https://minxchester.tumblr.com/post/663717914551140352/senlinyu-she-stared-up-into-his-eyes-i-left-a
Автор senshiantares «Вибач»:
https://www.instagram.com/p/CAx_jEilOwW/?utm_source=ig_web_copy_link
Автор dralamy «Я кохаю тебе»:
https://www.instagram.com/p/CAliXHYhGc5/?utm_source=ig_web_copy_link
Автор bookloverdream «Ніби прощався»:
https://bookloverdream-blessedindeed.tumblr.com/post/185260206329/i-think-ive-fixed-his-shadows-he-looks
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: війна, Розвиток відносин, Дарк, #Таємниці/Секрети, вагітність, драма, складні стосунки, перемога Волдеморта, втрата пам'яті, Відхилення від канону, Ангст, au, антиутопія, насилля, психологічні травми, жертви обставин, сіра мораль, смерть другорядних персонажів, жорстокість, Слоуберн, спогади
Переглядів: 480 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (66 Розділ)
Завантаження...