menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 17.03.2022 в 17:44
Фанф прочитано: 487 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (6 Розділ)


17.03.2022, 17:44

6

Розділ містить 18+

 

Плейлист

JungleEmma Louise

Heart Of The Darkness – Tommee Profit & Sam Tinnesz

Far From Home (The Raven) – Sam Tinnesz

Deep End – Ruelle

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYDo8qYg9d7tWIZA5X8ekaVd&feature=share

 

Герміона нічого не відповіла. Вона просто дивилась на нього.

І була рада, що не тремтить.

Герміона змусила себе зустрітись із ним поглядом, пригадавши, що їй просто треба трохи потерпіти – поки вона не зможе сформулювати план.

Вона могла це витерпіти.

Дівчина не знала, що їй робити. Невже він чекає, що вона ляже до його ліжка?

Він пройшов повз неї до шафи та, поклавши руку на двері, ривком відчинив їх.

Можливо, Малфой не зовсім був схожим на монаха. У шафі знаходилась майже ціла кімната. У дверях був великий бар, і Малфой схопив пляшку вогневіскі з полиці та зубами витягнув пробку. Сплюнувши її на підлогу, він підніс до губ та втупився у неї.

Герміона просто чекала.

Через хвилину він витягнув паличку та швидким рухом начаклував стіл посеред кімнати. Герміона втупилась у нього незрозуміло. Вона подивилась на Малфоя.

Він усміхнувся їй.

- Нахились, - сказав він низьким, глузливим голосом, вказуючи на стіл.

Герміона не думала, що може відчувати до нього ще більше огиди, але, мабуть, могла. Вона прикусила губу зсередини, поки не відчула, як шкіра розривається й кров заливає її язик, коли вона відчула, що її ноги почали автоматично коритись.

Герміона повільно підійшла та, повагавшись мить, перегнулась через стіл.

Дерево впивалось їй у стегна. Вона впиралась руками в краї та стискала їх до того часу, поки кісточки пальців не захрустіли від сили. Вона боролась, щоб стриматись від тремтіння. Все її тіло було на межі від інтенсивності її уразливості. Її вуха нашорошились, щоб вловити будь-який звук.

Настала пауза. Потім вона почула, як Малфой повільно наближається до неї.

Він зупинився прямо за її спино, і знову настала тиша. Вона відчувала на собі його погляд.

Повітря змінилось.

- Ти все ще цнотлива, Бруднокровко? Хоча б це ти можеш пригадати?

Вона здригнулась, коли зрозуміла, що не знає.

Він підійшов ближче.

- Я впевнений, що Візлі або Поттер пробрались туди в якийсь момент.

Вона почула глузування у його голосі.

Рука лягла на її поперек, коли він задер спідницю до талії. Вона відчувала шкірою холодне повітря його кімнати. Її трусило так сильно, що стіл вібрував.

- Ну, схоже, скоро ми це дізнаємось, - сказав він і скомандував: - розсунь ноги ширше.

Вона змусила себе здвинутись з місця.

Герміона відчула на собі його пальці й злегка відсторонилась.

Він щось пробурмотів під ніс, і вона відчула всередині себе щось тепле та рідке. Змазкове закляття. Герміона здригнулась так різко, що ніжки столу смикнулись зі скрипом по дерев’яній підлозі.

- Ми не можемо допустити, щоб будь-які пошкодження або інфекція зіпсували твою… корисність, - пояснив він глузливим тоном.

Вона почула, як клацнув його ремінь, а потім без попередження він пронизав її собою.

Герміона намагалась стримати ридання, яке вирвалось з її горла, але раптове вторгнення застало її зненацька. Почувши її крик, він завмер на мить, перш ніж знову почати рухатись. Окрім того місця, де вони були з’єднані, він не торкався до неї. Його права рука вчепилась у стіл поруч з тим місцем, куди було нахилене її обличчя. Вона бачила на його руці чорний перстень, слабко поблискуючий на світлі.

Коли Малфой наближався до завершення, його рухи стали нерівними та грубими, а потім він раптово завмер, кінчивши з тихим шипінням.

Він затримався в ній всього на секунду, перш ніж відсахнутися від неї та попрямувати назад до бару.

- Забирайся.

Його тон був різким.

Герміона здригнулась.

- Я не можу, - вона старалась не схлипувати, але її голос тремтів. – Мені не дозволено рухатись протягом десяти хвилин після цього.

Він заричав від люті. Раптом стіл під нею зник, і вона впала на підлогу, різко вдарившись лобом об підлогу.

- ЗАБИРАЙСЯ ЗВІДСИ!

Кімната здригнулась.

Відштовхнувшись, вона кинулась бігти. Ошелешено рухаючись коридором. Намагаючись пригадати дорогу назад.

Її груди заїкались, коли Герміона намагалась не задихатись. Вона не могла ясно бачити. Дівчина підняла руку та помітила, що її лоб був розбитий у тому місці, де вона вдарилась. Кров стікала на її очі.

Вона стояла на верхній сходинці. Намагаючись згадати дорогу назад. Кров заливала їй очі. Вона відчувала, як рідина сочиться у неї між ніг та стікає стегнами. Її трусило. Вона все ще намагалась згадати, де знаходиться її кімната.

Якщо Герміона залишиться там, Асторія знайде її та виколе їй очі, або відрубає пальці, або вирве зуби.

Вона спіткнулась та ледь не впала зі сходів.

Дівчина робила короткі швидкі вдихи у спробі втриматись від ридань вголос.

Герміона не могла зрозуміти: вона пережила війну. Вона бачила, як її друзі помирали у неї на очах. Вона залишалась при здоровому глузді одна в темниці більше року. Але бути вимушеною співучасницею власного зґвалтування – вона не могла цього витримати. Не усвідомлюючи при цьому, що наступного дня вона повинна буде зробити це знову. І наступного. І наступного.

Герміона ошелешено втупилась на фойє.

Якби вона просто кинулась з балкону, Малфой не зміг би її зупинити.

З нею буде покінчено.

Вона нахилилась та подивилась на стіл у фойє. Посунутись трохи далі…

Схожа на лещата хватка зімкнулась навколо її руки та смикнула назад.

Вона повернулась та побачила, що Малфой дивиться на неї з люттю.

- Ти… не… посмієш, - він проричав ці слова. Його обличчя зблідло від люті.

- Благаю, Малфай… - вона схлипувала. – Будь ласка…

Він відтягнув її вниз сходами й через увесь будинок, поки Герміона плакала. Він практично вибив двері її кімнати, коли затягнув її всередину та штовхнув на ліжко.

- Еванеско! – рявкнув він, спрямувавши паличку їй в обличчя, і раптом кров зникла з її очей. Він зцілив їй лоб та просто стояв, дивлячись на неї з неприхованою люттю.

- Невже ти думаєш, що я не дізнаюсь, коли ти спробуєш покінчити із собою, Бруднокровко? – нарешті запитав він, коли вона припинила схлипувати.

- Просто дозволь мені, - сказала вона. Її голос був дерев’яним, її груди продовжували заїкатись, - я впевнена, що вони дадуть тобі нову Бруднокровку для продовження потомства. Ти теж мене ненавидиш, Малфой. Ти дійсно хочеш, щоб я стала матір’ю твоїх дітей? Щоб бачити у них моє обличчя? Я впевнена, що ти зможеш придумати переконливу причину для мого вбивства.

Малфой видав нервовий смішок.

- Якби все було так просто, я вбив би тебе прямо зараз. Вперше в житті ти, здається, недооцінила свою значимість. Темному Лорду не терпиться побачити, яке потомство ми приведемо на світ. Щойно ти народиш мені декілька спадкоємців, він відправить тебе далі й буде дивитись, як ти робиш це для інших древніх чаклунських сімей. Ви, маленькі племінні кобилки, станете справжнім товаром. У Темного Лорда запланована ціла програма, яка охоплює вже декілька століть.

Герміона з жахом втупилась у нього.

Він присунувся ближче з погрожуючим виразом обличчя.

- І давай не будемо забувати про твої спогади. Той факт, що було щось, що ти завважила вартим приховувати навіть після війни, викликає стурбованість. Поки я не дізнаюсь, що це, ти не помреш. Однак твої маленькі роздуми про те, наскільки ти вільна у цьому будинку, й твої маленькі плани про самогубство приносять мені не менше задоволення.

Герміона застигла на місці. Чомусь вона гадала, що Малфой стане для неї кінцем. Що він відбере у неї дитину, а потім позбудеться її. Їй і в голову не приходило, що її збирались переміщувати з однієї чаклунської родини до іншої, поки її тіло не видихнеться.

Малфой оглянув кімнату, а потім знову поглянув на неї. Його обличчя було напруженим, а очі – сталевими.

- Ну, - сказав він, зітхнувши, - я не збирався робити це одразу після того як трахну тебе вперше, але якщо я вже тут й не планую нічого на вечір… Насправді, немає часу краще за тепер. Давай подивимось, що відбувається у твоєму маленькому брудному мозку. Скільки ще у тебе планів на мене?

Перш ніж вона встигла відсмикнутись, він кінчиком палички змусив її підняти підборіддя, і його холодні сірі очі занурились у її свідомість.

Малфой не турбувався про її замкнуті спогади. Він відправився одразу у післявоєнний час, до її ув’язнення, і звідти рухався вперед.

Герміона не пручалась. Якщо вона спробує виштовхнути його, буде тільки гірше, і він все одно прорветься. Вона впала на ліжко під важкістю його думок.

Її пальці мимоволі сіпались, але у решті дівчина була нерухомою.

Він швидко прослизнув через всі довгі, мовчазні, ізольовані місяці, а потому сповільнився на моменті, як тільки її дістали із камери, катували, оглушували, а потім знову катували, вже без оглушення, й знову приводили у форму. Він взяв до уваги її розмову із Ханною та опис стану Герміони цілителем розуму. Він спостерігав за методами, які використовували Волдеморт та Снейп, щоб спробувати зламати її заблоковані спогади. Особливо його цікавили її плани покінчити із собою або втекти. Вона відчувала його поблажливе здивування тому, ким, на її думку, міг бути Верховний Правитель. Її роздуми, чи зможе вона використати його та вбити.

Герміона не могла знайти спосіб відігнати від нього ці думки та приховати їх. Кожного разу, коли їй вдавалось зібрати більше, ніж крихітну частину магії, вона відчувала, як мідь кайданів активізується та забирає її.

Він уважно оглянув спогади про наручники. Нав’язливі думки, які були вкладені. Дівчина, що кричала, пручалась та ледь не забила когось на смерть. Приїзд Герміони до маєтку та її реакція на нього. Її теорії відносно сімейного життя з Асторією. Потому ретельний огляд своєї кімнати та паніку у коридорі.

Це зайняло кілька годин.

Він уважно вивчав кожну деталь. Всі її думки, сумніви, запитання та теорії в її голові. Нарешті, коли він дістався до її спогадів про Асторію, яка ввірвалась до спальні, Малфой полишив її. Він явно не був зацікавлений у тому, щоб стати свідком зґвалтування вже з її перспективи подій.

Герміона відчувала себе так, ніби їй проламали череп. Вона навіть не здригнулась, коли він стояв й дивився на неї зверху донизу.

- Так багато планів, - сказав він, випрямляючись та відкидаючи голову назад, оцінюючи її холодним, глузливим поглядом. – З іншого боку, я був би розчарований, якби ти не брала участі хоча б у одній змові з ціллю вбити мене та втекти. Не можу дочекатись, щоб побачити, що ти придумаєш далі.

Він схилився над ліжком так, щоб його жорстоке обличчя опинилось всього за кілька сантиметрів від її обличчя.

- Ти дійсно думаєш, що зможеш обманом змусити мене вбити тебе?

Герміона відвела погляд від його обличчя та втупилась на балдахін.

- Не соромся ризикнути, - сказав він із насмішкою, - щойно зможеш змусити себе вийти із цієї кімнати самостійно.

Потім Малфой знову випрямився, і вся веселість зникла з його обличчя.

- Тримайся подалі від моєї кімнати. Я не хочу знову бачити тебе там. Я прийду й зроблю це тут.

Він усміхнувся їй.

- Я відправлю тобі столик, щоб ти знала, коли мене чекати.

Він розвернувся й вийшов, не сказавши більше жодного слова.

Герміона не ворухнулась.

Ні тоді, коли двері захлопнулись.

Ні тоді, коли стрілки годинника невпинно цокали, показуючи, що вже третя ночі.

Ні тоді, коли вона відчула кірку на стегнах, слабкий біль між ніг та незнайомий біль у нижній частині живота.

Вона просто лежала там.

https://www.instagram.com/p/CLj53gcBUKF/?igshid=xvh8cask8njk

Давним-давно… жила собі дівчина, яка боролась. Та, що вірила, що книги, розум, дружба та хоробрість можуть подолати все.

Але зараз…

…та дівчина зникла.

https://www.instagram.com/p/CKRNIg7hsI0/?utm_source=ig_web_copy_link

Вона трималась тоді, коли всі гинули під час війни.

А зараз… Драко Малфой за один вечір розтоптав цю дівчину в порошок.

Він фізично та морально зґвалтував кожну частинку цієї дівчини до смерті.

Герміона лежала та дивилась на балдахін ліжка.

Вона не надавала особливого значення своїм планам. Дівчина знала, що її шанси були неймовірно крихітними. Тепер насмішка Малфоя добила передчуття поразки, яке вона відчувала.

Герміона не рухалась.

Коли настав ранок, вона не встала. Було вже далеко по обіді, коли вона нарешті вибралась із ліжка та залізла до ванної.

Малфой ледь торкався до неї, але дівчина терла кожен дюйм свого тіла, намагаючись прибрати будь-які сліди його присутності.

В процесі вона виявила тонкий рельєфний шрам на грудній клітці, який не могла пригадати, а також слабкі скупчення шрамів, які розрізали її ліве зап’ястя та верхню частину грудей.

Вона уважно оглянула їх всі, але не зрозуміла, як і коли вони були отримані. Герміона не думала, що сильно постраждала під час фінальної битви. За останні кілька років війни вона не брала участі у жодних набігах та сутичках.

Коли дівчина знову оглянула своє зап’ястя, то подумки перебрала всі відомі їй прокляття, які могли викликати такі шрами. Це був дуже довгий список. Волдеморт створив у своєї армії підрозділ, спеціально призначений для розробки нових проклять. Герміона не могла пригадати жодної битви, у якій не було б численних жертв просто тому, що вона не могла розпізнати всі нові прокляття достатньо швидко, щоб протистояти їм.

Вода навколо неї ставала холодною, але Герміона не підіймалась із ванної, поки не почала тремтіти. Повернувшись до спальні, вона виявила, що їй залишили обід. Вона в’яло копирсалась у ньому.

Дівчина підійшла до дверей та, тремтячи, постояла перед нею кілька хвилин, перш ніж відвернутись.

Вона дивилась на холодний туманний пейзаж за вікном. Притиснувшись лобом до скла, насолоджувалась гострим крижаним болем, який пронизав її шкіру.

Більше не було що робити. Жодних книг для читання. Нічого, що б займало її думки, окрім всіх цих заклять, задач арифмантики та рецептів зілля, які вона вже тисячі разів повторювала подумки.

Герміона не усвідомлювала радості втішного забуття, у якому раніше існувала. Знову опинившись у реальному світі, вона відчула ще більш гострий відчай, ніж навіть знаходячись у своїй камері, у темряві та пустці. У полоні роздумів, наскільки вона опустилась. Якою безсилою вона була, щоб боротись зі своїми обставинами. Зрозумівши, що жодна книга, яку Герміона прочитала, жодне закляття, яке вона вивчила, не пропонували ніяких рішень для її обставин…

Вона не знала, як боротись із цим.

Вона навіть не знала, як пройти через це.

Вона просто хотіла померти.

Навіть це здавалось абсолютно недосяжним.

Стіл з’явився в її кімнаті рівно о сьомій тридцять вечора.

Герміона купалась всього кілька годин тому, і просто дивилась на стіл. Вона збиралась із духом. Беручи знову всі деталі до уваги.

Процес як мінімум був знеособлений.

Як би принизливо та жахливо це не звучало. Принаймні, їй не потрібно було дивитись на Малфоя, коли він це робив. Не потрібно було його торкатись.

Вона не хотіла його бачити.

За хвилину до восьмої Герміона підійшла до столу та сперлася на нього. Вона широко розставила ноги та повернула обличчя, щоб дивитись на годинник.

Коли двері клацнули, дівчина не зрушила з місця.

Малфой не сказав жодного слова. Він підійшов та зупинився позаду неї.

Руки Герміони затремтіли, але вона не дозволяла собі рухатись. Вона навіть не поглянула на нього.

Герміона міцно зажмурилась та почала читати закляття зцілення, найдовші та найскладніші із всіх, які були їй відомі. Вона подумки повторювала рухи палички.

Її спідниця була задерта, і вона відчула, як тремтіння у руках розповсюдилось всім тілом.

Дівчина почула бурмотіння заклять. Тепло та рідину.

Вона стиснула зуби, коли відчула поштовх між ніг.

Коли він ввійшов у неї, вона затремтіла, але не плакала.

Коли він почав рухатись, Герміона спробувала знайти у думках щось нове. Щось, про що вона ще не думала.

Рядки вірша повільно доходили до неї.

Я відчувала, що мозок мій

Місцем похорону став

Постійне відчуття руху всередині неї повернуло її увагу до реальності. Вона стиснула зуби та почала боротьбу за наступні рядки. Вона почала з початку.

Я відчувала, що мозок мій

Місцем похорону став.

Все йшли та йшли скорботні,

Й розум рвався геть. 

Темп рухів змінився, і вона відчайдушно намагалась пригадати, які слова звучали далі.

Й розум рвався геть…

Потому сіли, й глухий

Молитви барабан

Все бив та бив, і ціпенів

У мозку густий туман.

Малфой різко кінчив, коли вона намагалась пригадати наступний рядок. Він швидко відсторонився.

Герміона не ворухнулась.

Мить по тому вона почула, як двері знову клацнули.

Герміона намагалась пригадати третю строфу вірша, але та відпливла за межі її пам’яті.

Вона згадала крісло та книгу віршів. Заспокійливі руки обіймали дівчинку Герміону, а жіночі руки перевертали сторінку. Голос, який вона більше не могла пригадати…

Її мати…

Вона подумала, що вірша її навчила мати.

Герміона розплющила очі та подивилась на годинник.

 

Примітки до розділу:

 

Вірш, який пригадує Герміона: «I felt a Funeral, in my Brain» Емілі Дікінсон

 

Арти:

 

Автор keerthi_draws «Давним-давно… жила собі дівчина, яка боролась»:

https://www.instagram.com/p/CLj53gcBUKF/?igshid=xvh8cask8njk

Автор _knar.m_ «Та дівчина зникла»:

https://www.instagram.com/p/CKRNIg7hsI0/?utm_source=ig_web_copy_link

Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: au, #Таємниці/Секрети, жорстокість, Відхилення від канону, драма, спогади, антиутопія, насилля, війна, Слоуберн, жертви обставин, складні стосунки, втрата пам'яті, вагітність, Дарк, Ангст, перемога Волдеморта, сіра мораль, смерть другорядних персонажів, психологічні травми, Розвиток відносин
Переглядів: 487 | Завантажень: 0 | Оцінка: 4.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (6 Розділ)
Завантаження...