menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 20.03.2022 в 12:42
Фанф прочитано: 522 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (9 Розділ)


20.03.2022, 12:42

9

 Плейлист

The War – SYML

Einaudi: Experience – Ludovico Einaudi

Hear Me Now – Bad Wolves & DIAMANTE

Rosyln – St. Vincent

It`s Not Like You – The Paper Kites

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYDLgxlVL91YdQxxPd0VMIKJ&feature=share

 

Малфой більше не розмовляв із нею протягом години, що залишилась. Він дістав з-під мантії книгу та взявся за читання, очевидно, взагалі не відчуваючи холоду.

Герміона заплющила очі на декілька хвилин та спробувала змусити своє серце не битись так сильно, просто дивлячись у небо.

Вона збиралась здолати це.

Їй було байдуже, що для цього знадобиться.

Дні зливались в один.

Малфой з’являвся щоденно одразу ж після обіду та виводив її на веранду. Опинившись там, він зазвичай ігнорував її, читаючи «Пророк» або якусь книгу. Герміона металась верандою, намагаючись знайти у собі сили вийти на прогулянку. Вона змогла спуститись на декілька мармурових сходів, але завмирала, доходячи до гравію.

На відміну від коридору, тут дівчина не могла рухатись далі. Це була межа, яку вона не була у змозі перетнути. Раціональна частина її мозку просто відмовлялась працювати.

Тому вона сиділа на сходах, збирала гравій та кидала камені один за одним якомога далі. Або викладала їх у вигляді рун.

Інших занять у неї не було.

https://enselius.tumblr.com/post/651820875228807168/manacled-chapter-9-sort-of-by-senlinyu

Малфой ніколи не розмовляв із нею, і тому вона не могла заговорити із ним першою. Не те щоб їй цього хотілось, але той факт, що їй потрібен його дозвіл, був сам по собі принизливим.

Виходячи з того, що сімейство Малфоїв не потребувало слуг, очевидно, це передбачало, що від неї не очікували нічого, окрім як тягнути жалюгідне існування у стінах маєтку. Вони зовсім не давали їй можливості займати себе. Ні книг, ні паперу – нічого. Їй було майже так само нудно у маєтку, як і в своїй камері у Хогвартсі. За виключенням того, що її постійно переслідував засуджуючий портрет, і дівчина знала, що за межами спальні є цілий особняк, який чекав її дослідження. Якщо, звісно, вона зможе зібратись із духом, щоб пройти через це.

Герміона неодноразово обслідувала всі спальні у коридорі. Вона вивчала лабіринт живої огорожі через всі доступні вікна, поки не була майже впевнена, що зможе пройти через нього, не заблукавши.

Герміона намагалась знайти у собі мужність спуститися сходами та оглянути інші поверхи. Вона пройшла через перший поверх близько дев’яти разів із Малфоєм. І все ж вона ніяк не могла змусити себе зробити це самостійно.

Вісім днів потому Малфой не з’явився після обіду. Замість цього до кімнати Герміони ввійшла цілителька Страуд.

Дівчина мовчки спостерігала, як жінка начаклувала оглядовий стіл посеред кімнати.

Всі, кого Герміона ненавиділа, здавалось, змушували її проходити через процедуру зі столом. Волдеморт, Малфой, Страуд. Герміона зробила крок вперед, перш ніж її змусили це зробити, та сіла на край.

- Відкрий рот, - сказала Страуд.

Рот Герміони автоматично відкрився, і цілителька, взявши зілля, капнула одну каплю до рота дівчини. Коли флакон було знову закрито, Герміона поглянула на його вміст та напружилась. Сироватка правди.

Вона припустила, що це було одним зі способів зробити медичні призначення ефективними – передбачити брехню суб’єктів. Герміона ніяк не могла зрозуміти причину. Кайдани вже зробили її слухняною. Цілителька Страуд могла просто наказати їй говорити правду.

Жінка, здавалось, помітила вираз обличчя Герміони.

- Це все спрощує, - сказала Страуд, змахнувши паличкою. – Якби Верховний Правитель наказав тобі збрехати про щось, ти була б у розгубленості. Таким чином твоя чесність поза підозрою.

Герміона кивнула. Вона припустила, що у цьому був сенс.

- Гм. Поки не вагітна. Гадаю, що для результатів пройшло замало часу.

Герміона ледь не впала від полегшення. Потім вона пригадала, що це означало: незабаром Малфой буде знову брати її за столом протягом п’яти днів, і полегшення різко зникло.

- Погляньте на мене, міс Грейнджер, - скомандувала цілителька, - хтось завдавав тобі біль відколи ти тут?

Герміона уважно дивилась на жінку, поки її рот відповідав за власною волею:

- Я була фізично зґвалтована п’ять разів та двічі психічно.

Цілителька Страуд виглядала незворушною, але трохи задумливою.

- Легілименція болюча?

- Так.

- Гм. Я зроблю помітку. Більше ніякої шкоди не було?

- Ні.

- Чудово. Велике полегшення. Були проблеми з деякими іншими.

Герміона відчула, як жах охоплює її.

- Із ними… із ними все гаразд? – прохрипіла вона.

- О так. Ми про все попіклувались. Деяким чоловікам просто необхідно нагадувати, що дари Темного Лорда можуть бути повернені, якщо за ними не доглядати як слід, - відповіла Страуд. На її обличчі не було жодного сліду співчуття чи провини, коли вона продовжувала махати паличкою над Герміоною.

Дівчині захотілось протягнути долоню та звернути цілительці шию. Її руки тремтіли, коли вона намагалась стримати їх.

Цілителька Страуд була байдужою до її погано прихованої люті. Вона наклала діагностичне закляття на нижню частину живота Герміони.

- Ніяких розривів. Чудово. Це стало б проблемою. Я повинна була прийти раніше, щоб перевірити, але була дуже зайнята. Спостереження за всіма рештою виявилось більш втомлюючим, ніж я собі уявляла.

Цілителька Страуд, здавалось, чекала від Герміони співчуття. Дівчина багатозначно поглянула на годинник та мовчала.

- Твій фізичний стан дещо погіршився. Ти виходиш на вулицю, щоб щоденно займатись спортом? – роздратовано запитала цілителька Страуд.

Герміона напружилась. Її груди стиснулись, коли вона спробувала вдихнути та байдуже відповісти на питання:

- Я… ні, але Верховний Правитель почав це забезпечувати.

- Ти ходиш пішки? Довгі прогулянки важливі для організму.

- Я не можу.

Цілителька Страуд здивовано втупилась у Герміону.

-  Не можеш?

Герміона прикусила губу, сумніваючись.

- У мене трапляються панічні атаки. Просто вийти з кімнати буває складно. Верховний Правитель щодня виводить мене на веранду на годину, але я… я не можу… не можу… Це занадто… це…

Герміона почала задихатись, намагаючись пояснити. Навіть після дози сироватки правди вона не могла передати цей страх словами. Не могла впоратись із гнівом та відчаєм від того, що не в змозі розібратись із цим самостійно.

Герміона стиснула губи, але вони продовжували тремтіти. Вона відчула зростаючу напругу в очах та щоках від того, що намагалась не розплакатись.

- Цікаво, - сказала цілителька Страуд, роблячи помітки. – Швидше за все це через твоє ув’язнення. Мені не приходило в голову, що вихід на вулицю може стати проблемою. Гмм… заспокійливого зілля буде недостатньо, і я не можу постійно тримати тебе на седативних засобах – вони будуть заважати завагітніти. Можливо, спробуємо щось тимчасове, щоб допомогти тобі пристосуватись. Я пошукаю варіанти.

Герміона нічого не відповіла.

- Зілля будуть доставлятись щоденно протягом твого циклу, - додала Страуд, продовжуючи записувати. Раптом вона ніби щось згадала та запитально поглянула на неї.

- Як ти справлялась із цим, поки ти була у в’язниці?

- У мене просто йшла кров, - відповіла Герміона. – Камера утримувалась у чистоті, але жодних засобів гігієни не надавалось.

Страуд несхвально похитала головою. Ніби своїм ставленням до Герміони вона ставила себе вище за Амбридж.

- Ще щось, що ти вважаєш, мені слід знати?

- Я вважаю, що ви зла та нелюдська.

Вона навіть не усвідомлювала, що говорила, сироватка правди буквально витягувала з неї зізнання.

На секунду щось промайнуло у виразі обличчя цілительки.

- Що ж, гадаю, я сама надала тобі можливість для такої відповіді. Щось стосовно твого здоров’я, що мені потрібно знати?

Герміона на мить замислилась.

- Ні.

- Тоді гаразд, - Страуд продивилась свої записи востаннє. – Ох, і ледь не забула. Зніми свої панчохи.

Герміона слухняно стягнула панчохи. Цілителька оглянула її ноги та змахнула паличкою. По них пройшлась хвиля печіння, яка тривала кілька секунд.

Герміона ледь чутно зашипіла від болю, злякавшись. Коли печіння припинилось, вона подивилась донизу та побачила, що шкіра на ногах почервоніла та виглядала подразненою.

- Закляття миттєвого видалення волосся. Деякі чоловіки жалілись. Один із них намагався використовувати таке ж зілля у ванній, але злісна маленька відьма нирнула під воду та вилізла абсолютно лисою.

Цілителька Страуд всучила Герміоні невелику посудину з екстрактом горегубки.

- Подразнення має пройти протягом кількох днів. Я поговорю з Верховним Правителем щодо твого стану.

Страуд почала складати свої записи до сумки. Герміона злізла зі столу та незручно завмерла, тримаючи в одній руці панчохи, а в іншій колбу з екстрактом. Змахнувши паличкою – стіл зник – цілителька вийшла за двері, не сказавши більше ні слова.

Малфой прийшов півгодини потому ще більш злий, ніж зазвичай.

Герміона накинула мантію та покрокувала за ним. Коли вони дістались веранди, він поглянув на неї з сердитою гримасою.

- Від тебе вимагається пройти не менше як півмилі.

Герміона кліпнула, глядячи на нього.

- Я б відправив тебе з домовим ельфом, але Страуд боїться, що твоя власноруч створена черепно-мозкова травма може викликати приступ, якщо ти перевтомишся. – Він виглядав достатньо розлюченим, щоб щось зламати. – І тому я змушений супроводжувати тебе.

Він кинув оком на маєток та додав:

- Ти гірше собаки.

Малфой покрокував вниз сходами, а потім повернувся та зупинився на гравійній доріжці.

- Ходімо, - сказав він холодним голосом. Його очі палали, а губи були стиснуті в жорстку лінію, коли він дивився на неї.

Герміона недовірливо втупилась у нього. Швидше пекло замерзне, ніж присутність Драко Малфоя втримає її від нападу паніки.

Примус потягнув її вперед.

Герміона глибоко зітхнула, обережно спустилась сходами та після хвилинного коливання стала на гравій. Вона зробила чотири кроки по ньому, не вірячи.

Судячи зі всього, у пеклі сьогодні було прохолодно.

Малфой повернувся та швидко попрямував донизу доріжкою, а вона пішла за ним.

«Напевно, так діяли наручники», - припустила дівчина. Він наказав їй йти, і вона пішла. Наручники змушували її бути слухняною під час зґвалтування. Як би не діяв примус, він, схоже, був здатний придушувати її панічні атаки так само, як вони придушували бажання боротись із Малфоєм, а потім вбити його довгим та болісним способом.

Він йшов вздовж зовнішньої сторони лабіринту живої огорожі, поки вони не проминули його повністю, а потім повів її доріжками серед зимуючих клумб троянд.

https://www.instagram.com/avendellart/

Герміона задавалась питанням, чи було щось у маєтку Малфоїв, що не здавалось би холодним, мертвим та пустим. На посипаних гравієм доріжках не лежало жодного недоречного каменю. Рожеві кущі були ретельно підстрижені на зиму. Живі огорожі врізались у небо точними рівними стінами.

Герміона ніколи особливо не цікавилась зовнішнім виглядом англійських маєтків, але будинок Малфоїв все одно був одним з найжахливіших місць для життя, що вона бачила. Лабіринт живої огорожі, білий гравій, голі дерева та кущі.

Можливо, навесні або влітку їх володіння виглядають не так жахливо, але в його нинішньому вигляді навіть автостоянки їй здавались естетично привабливішими.

Малфой, схоже, також не було схильний насолоджуватись краєвидами.

Промчавши доріжками близько години, він повів їх назад до маєтку. Коли вони підійшли ближче, вона помітила, як смикнулась фіранка у вікні.

Малфой підійшов до кімнати Герміони, але замість того, щоб зникнути, зайшов всередину, дивлячись на неї.

https://nikitajobson.tumblr.com/post/181754569256/i-want-you-all-to-myself-oh-but-you-know-me

Вона завмерла та взялась смикати застібку мантії. Можливо, якщо Герміона проігнорує його, він піде.

- Лягай, - скомандував він за мить.

Вона здивована подивилась на нього, і Малфой злісно посміхнувся, зробивши крок до неї.

- Якщо тільки ти хотіла б зробити це на підлозі, - сказав він.

Герміона не ворухнулась. Вона просто дивилась на нього, заціпенівши від жаху. Він витягнув паличку, і після різкого невербального клацання Герміона відчула, як його магія схопила її та потягнула назад, поки вона не зіткнулась зі своїм ліжком та не впала на нього.

Малфой підійшов до неї з нудьгуючим виглядом. У його очах з’явився слабкий блиск.

Він поглянув на неї зверху вниз, а потім, затиснувши її ноги своїми, схилився над нею.

Герміоні хотілось втекти з ліжка. Хотілось закричати. Шкода, що у неї було ні краплі магії, щоб боротись з ним.

Слухняна. Тиха. Не чинитиме спротиву.

Вона вткнулась підборіддям у плече та спробувала відсунутись від нього якомога далі.

Його права рука вперлася у матрац поруч з її головою, і тоді вона відчула кінчик палички під своїм підборіддям.

- Дивись на мене, Бруднокровко, - наказав він.

Її підборіддя смикнулось, коли вона повернулась, щоб подивитись йому в очі. Вони були всього в декількох дюймах від неї. Його зіниці були звужені, а сіра райдужка нагадувала шторм.

Він увійшов до її свідомості.

Вона задихнулась від шоку.

Навіть його легілименція була холодною. Наче тебе кинули у крижане озеро. Це завдавало гострого, різкого болю.

На відміну від попередніх випадків її розум не був затуманений травмою або шоком. Досвід був набагато яскравішим через це. Малфой пронісся її свідомістю, звертаючи увагу на всі згруповані спогади. Він намагався пробитись в одне з них, поки з її губ не зірвався крик.

Малфой рухався швидко. Ніби просто перевіряючи, що жодне з них ще не було доступне. Оглянувши їх, він перемістився у теперішнє.

 Здавалось, його веселила її зростаюча ненависть. Її відчайдушне бажання вбити його. Він дивився, як Герміона досліджує інші кімнати, блукає маєтком та нудьгуючи сидить на сходах веранди. Як вона читає «Щоденний пророк». Її панічну атаку.

Він вивчав її неодноразові спроби пригадати деталі смерті Дамблдора та як вона не могла пригадати деталь, пов’язану із рукою чаклуна. Це деталь викликала у нього інтерес. Малфой спробував відшукати більше інформації, але де б Герміона не ховала її у своїй свідомості, він не міг нічого знайти.

Вона відчувала його роздратування, коли він перейшов до її зустрічі зі Страуд, їх прогулянки по маєтку та тому, як сильно їй не подобались сади. Коли Малфой досягнув її жаху у той момент, як наказав їй лягти на ліжко, він нарешті вийшов з її думок.

Малфой посміхнувся, дивлячись на неї зверху вниз.

- Будь певна, Бруднокровко, у мене немає особливого бажання торкатись тебе. Я вважаю саме твоє існування у моєму маєтку образливим.

- Це почуття однозначно взаємне, - сухо сказала Герміона. Це була не найбільш вдала відповідь, але думки у голові не могли ніяк зібратись воєдино.

Малфой випрямився та подивився на неї зверху вниз, ніби очікуючи, що вона скаже щось ще. Дівчина уважно подивилась на нього.

- Ти дійсно вбив Дамблдора?

Він посміхнувся та притиснувся до стовпа ліжка, схрестивши руки на грудях та схилив голову набік.

- Ти й це вмудрилась забути? Є хоч щось корисне, що ти пам’ятаєш? Чи ти за звичкою забуваєш усе, що не визубрила з підручника? – Він на мить опустив погляд на свої нігті, а потому з нудьгуючим виглядом провів ними своєю мантією. – Гадаю, це все, на що ти здатна. Ти ж навіть не брала участі у боях, чи не так? На полі битви тебе я точно не зустрічав. Тебе ніколи не було там з Поттером та Візлі. Ти просто ховалась. Проводила увесь свій час у лікарняних палатах. Даремно розмахуючи паличкою, рятуючи людей, яким зрештою краще було померти.

Від цих слів Герміона відчула, як кров відринула від її голови так різко, що кімната попливла перед очима. Вона ахнула, ніби її вдарили бладжером.

 Увесь час вона зцілювала Рона, Білла, Чарлі, Джорджа та Фреда, Тонкс, Ремуса, Джинні, Ханну, Анджеліну, Кеті…

Зберігала їхні життя до кінця війни. Рятувала, щоб потім вони були замучені до смерті. Зцілювала їх, щоб в кінцевому результаті вони були поневолені та зґвалтовані.

Вона затиснула рот руками та міцно прижала пальці до губ, поки не відчула контури зубів. Все її тіло трусилось від тремтіння на ліжку, і Герміона старалась не ридати. Приглушене схлипування вирвалось з її горла. Очі защипало за мить до того, як обличчя Малфоя розпливлось від сліз. Вона перекотилась на бік та звернулась калачиком.

- Якщо тобі вже так цікаво, Темний Лорд особисто вимагав, щоб я вбив Альбуса Дамблдора у певний момент протягом шостого року. І ось одного разу в п’ятницю зранку, коли незграбний ідіот проходив повз мене коридором, я прокляв його прямо в спину вбивчим прокляттям. Він зупинився поговорити з декількома першокурсниками про лимонний щербет або якусь іншу дурницю. Доволі-таки необережно з його сторони. Ох вже це грифіндорський дух. Ви ніколи не будете очікувати, що хтось може вбити вас серед білого дня. Я майже впевнений, що він здогадувався про мої плани, але все одно повернувся до мене спиною. Можливо, вирішив, що мені не вистачить сміливості, - Малфой зневажливо фиркнув, перш ніж зітхнути: - Це єдиний недолік використання смертельного прокляття в чиюсь спину. Жертва впускає ту долю секунди усвідомлення своєї ситуації, перш ніж померти.

Герміона стиснула губи, слухаючи, як Малфой розтягував слова, описуючи вбивство. Вона, звісно, очікувала, що якщо коли-небудь запитає його, то відповідь буде жахливою та марнославною. Але чомусь все одно була вражена, почувши це.

- Гадаю, твій Пан був дуже задоволений тобою, - сказала Герміона, не дивлячись на нього.

- Так воно й було, особливо після того, як я подарував йому паличку старого дурня. Того вечора він вечеряв зі мною та моєю матір’ю тут, у цьому самому маєтку. Мене об’явили протеже.

Його тон був непевно порожнім. Герміона оглянулась на нього через плече. Він майже не дивився на неї. Його очі були прикуті до вікна, і Малфой виглядав майже задумливим. Ніби його тут не було.

Він різко стрепенувся та тонко посміхнувся їй зверху вниз.

- Мені слід надати більш детальну інформацію? – він вигнув брову, задаючи питання. Вираз його обличчя був порожнім.

- Ні, - сказала вона, відводячи очі від його обличчя. – Це все, що я хотіла б знати.

- Ну, - він поправив мантію та повернувся, щоб вже йти, - зовнішній світ кличе та манить мене. Постарайся не довести себе до приступу в мою відсутність, Бруднокровко.

 

Примітки до розділу:

 

Арти:

 

 Автор enselius «Герміона на сходах»:

https://enselius.tumblr.com/post/651820875228807168/manacled-chapter-9-sort-of-by-senlinyu

Автор Avendell «Прогулянка»:

https://www.instagram.com/avendellart/

Автор Nikita Jobson «Герміона та Верховний Правитель»:

https://nikitajobson.tumblr.com/post/181754569256/i-want-you-all-to-myself-oh-but-you-know-me

 

Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: Відхилення від канону, насилля, вагітність, жертви обставин, сіра мораль, спогади, втрата пам'яті, психологічні травми, антиутопія, жорстокість, складні стосунки, Дарк, Розвиток відносин, #Таємниці/Секрети, перемога Волдеморта, Слоуберн, au, смерть другорядних персонажів, Ангст, війна, драма
Переглядів: 522 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (9 Розділ)
Завантаження...