menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 29.11.2021 в 00:03
Фанф прочитано: 226 раз
Час прочитання:
Категорія: Фентезі
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Подорож світами ФУМ. Р.1.


29.11.2021, 00:03

Лея, старша донька Фібі, котра з таким азартом поспішила вляпатись у непродуману чародійську авантюру, прийшла до тями ривком, з відчуттям того, що після перебування в вихрі від магічного ритуалу абсолютно нічого не змінилося.  У момент прозріння вона була абсолютно впевнена: перед нею все той же підвал родинного гнізда Галівел. Хіба що освітлення раптом стало аж надто тьмяним (певно, погасли налаштовані Вайєтом і Крісом світлоносні вогники), та й предмети усі кудись поділися… І люди…

Донька середньої чародійки стрепенулася, уважним поглядом обвела стіни, але не помітила нічого. Нічого! Приміщення просто виблискувало чистотою (що й не дивно, зважаючи на нещодавнє інтенсивне прибирання) – а отже, вона таки вдома! В усякому разі, підвал здавався добре знайомим, а у повітрі все ще пахло травами і прянощами, які використовувались під час ритуалу. Помилки бути не могло. Точніше, помилилася їхня недосвідчена компанія таки знатно, забравши із собою абсолютно все, що було поряд. Крім неї,  відьми, якій з дитинства не щастило в магічних забавах. Ось і зараз диво явно промайнуло повз неї… «І що ж це таке? – розчаровано подумала юна чарівниця. – Ритуал усіх переніс кудись! Навіть предмети! А я лишилась?! Чому?!». Прислухалась до звуків, на щось напевно все ще надіючись, але тиша навколо промовисто підтвердила, що обділена везінням школярка лишилася тут одна.

Що ж, раз одній мені так не пощастило – слід негайно прослизнути на горище, доки родичі не застали мене на «місці злочину», - вирішила Лея і понуро побрела до виходу, адже не збиралася ні видавати своїх спільників, ні зізнаватися у їхньому зникненні. Попри те, що ритуал спрацював зовсім не так, як вони сподівалися, дівчина щиро вірила, що її брати і сестри зараз з головою поринули у пригоди, а тому зовсім би не хотіли, аби хтось зіпсував їм такі веселощі. І вона такого не повинна допустити, а тому рішуче, але досить обережно, щоб не скрипнули і не видали її присутність, прочинила двері і … завмерла на мить від несподіванки. Дивуватися було чому: замість звичного кухонного інтер’єру, котрий мав впадати в вічі після виходу із підвалу родинного маєтку Галівел, дівчина побачила зліва круті сходи, що вели іще нижче, вглиб, а справа – такий же підйом вгору. Галерея, в якій вона зараз знаходилась, була зовсім невелика, але достатньо простора, аби тут вільно могло розминутися кілька людей. І це відкриття вселяло надію.


Донька середньої чародійки знову уважним поглядом обвела приміщення і … швидко заплющила очі. Потім різко розплющила, але знову собі не повірила. Цього разу її здивувала не відсутність декорацій, а те єдине оздоблення, що прикрашало стіну напроти, на яке вона зараз схвильовано дивилася розширеними від недовір’я зіницями і розуміла: перед нею – не що інше, як емблема «Хвоста феї»! Сумнівів бути не могло: що-що, а її палка прихильниця аніме і манги ні з чим більше сплутати не могла.

І все ж, довго милуватися інтер’єром непроханій гості не судилося: за мить почулися неквапливі кроки, а тому довелось швидко брати себе в руки і, причаївшись за нещодавно прочиненими дверима, тихенько спостерігати за тим, що відбуватиметься далі. Ні, Лея не була ні бувалим мандрівником, ні досвідченою відьмою, проте, будучи старшою донькою чародійки зі знаменитої трійці, котрій свого часу вдалося зупинити велике зло, добре пам’ятала і сімейні історії, і повчання родичів, а тому не поспішала видавати свою присутність. Прислухаючись до звуків, вона сподівалася, що люди, котрі спускаються зараз сюди, не прямують у її пусту кімнатку, а спустяться далі, сходами вниз. І не помилилася...

Їх було двоє. І Лея обох відразу упізнала: дві протилежності – високий, витривалий у своїй молодості, і зовсім низенький, сильний у своїй мудрості, - чарівники, котрим судилось очолювати стільки років підряд незмінно передову гільдію Фіора. І хай серце юної мандрівниці і затріпотіло в передчутті небувалих пригод – родинні історії заклали в її голову достатньо розсудливості, аби і зараз, відчувши себе в безпеці, не кинутися з радісними вітаннями до своїх кумирів. Отож, швидко вгамувавши цей порив, Лея дочекалася, доки чарівники спустяться нижче, і тихенько прокралася слідом.

Сходи, то в вузьких, то в доволі просторих коридорах, плутали своїми несподіваними поворотами, піднімались вгору, раптово стрімко спускалися вниз, - а непрохана гостя вперто йшла за Гілбертсом і Макаровим, хоча мета цього походу, судячи з неквапливої розмови і розміреної ходи магів, була неблизько.  І все ж, у мить, коли Леї здалося, що її присутність ось-ось видасть неспокійне від тривалої ходи дихання, об’єкти її переслідування зупинилися, а дівчина причаїлася неподалік. І не пожалкувала, що подолала такий довгий шлях: диво, несподіваним свідком якого вона стала, було того варте! Істинна сутність «Хвоста феї», яка сколихнула стільки почуттів навіть у такого досвідченого мага як Гілбертс, для дівчинки з далекого магічного світу, в якому справжні чудеса лишились хіба що на сторінках Книги Темряви, була чимось більшим, аніж усвідомлення древності і могутності тієї сили, що схована під основною резиденцією гільдії. Це світло притягувало, кликало ближче, обіцяло напоїти чистою магією, яка розбудить приспані сили, заманювало блаженством повернення до витоків свого родинного дару, прорікало становлення себе справжньої, вільної від заборон і обмежень, віщувало повноцінність буття і благодать пізнання своєї істинної сутності.

І юна відьма з нерозвиненим, до кінця не розкритим даром, не мала жодного шансу встояти. Це Гілберт і Макаров, бувалі маги і просто навантажені життєвим досвідом люди, хоч і дивилися зачаровано на сліпуче сяйво, що виривалося із-за прочинених дверей, та були достатньо сильними, аби лишатися на місці, стояти близько до джерела цієї невичерпної енергії, та не пити з нього, дозволяти магії огортати себе своєю дикою міццю, та не підкорятися їй, останнє слово лишаючи за собою. А от донька чародійки, не зводячи погляду із цієї чарівничої картини, уже не чула ні голосу розуму, ні інстинкту самозбереження. Вона, вихована на родинних історіях про бойові будні легендарних чародійок, все одно надто мало знала про Нексус під фундаментом родинного маєтку Галівел, аби провести паралелі, а тому  просто йшла туди, до світла, забувши про все на світі, прагнучи тільки одного – скоріше кинутися в цей сліпучий потік чистої магії. І мабуть, так би й сталося, аби в останню мить перед стрибком у невідомість її не встигли зупинити руки чарівника.

– Хто ти? – здивовано спитав Гілбертс, доки його супутник майстерно швидко закривав двері.

– Ти не з нашої гільдії! – підозріливо мружачись, додав Макаров, глянувши на незнайомку, тільки-но замкнув двері, за якими ховався неоціненний скарб.

– Не з вашої, - миттєво опам’яталась і зітхнула, погоджуючись із висновком, непрохана гостя. – я…

– Ну? – нетерпляче одночасно мовили маги. А Лея, дивлячись на них, раптом зрозуміла, що через її втручання так і не пролунали слова, заради яких наставник привів свого учня сюди. І хоч вона добре знала, що майстру так і судилося лишатись майстром, не втрималась, і, замість того, щоб виправдатись, сказала, звертаючись до старшого:

– Вибачте, я не хотіла заважати Вам призначати П’ятого главу гільдії. Але ж цей маленький інцидент ні на що не вплине, правда? Він пізнав істинну сутність «Хвоста феї» і нема більше нічого, що б завадило Четвертому майстру оголосити своє рішення.

– Що? – ошелешено перепитав Гілбертс. – Ви справді вирішили знайти наступного главу гільдії?

– Уже знайшов, - хитро усміхнувся Макаров і, раз уже правду зачепили, поспішив озвучити все до кінця. – П’ятим майстром станеш ти, Гілбертсе. Саме для цього я тебе і познайомив із силою, котра схована під нашою резиденцією. Готуйся переймати справи. А юній відьмі доведеться пройти зі мною.

***
У кабінеті Четвертого майстра було спокійно і затишно. Сюди якимось дивовижним чином не долітали звуки галасу, який після семирічної відсутності команди Нацу, тепер не вщухав, здавалося, ні на хвилину, а грізне попередження на дверях, яке лишив Макаров, повернувшись зі старої резиденції, забезпечувало відсутність непроханих гостей під час бесіди. Однак, Лея почувалася не так бадьоро, як на початку цієї пригоди. Зараз, мирно розмовляючи зі старим магом, вона, як ніколи, відчувала себе не в своїй тарілці. Не приховувала нічого, чесно розповівши, як тут опинилася, вибачилась за втручання, але тепер, коли глава гільдії міряв кроками кімнату, глибоко задумавшись над її словами, донька чародійки сиділа, як на голках, добре усвідомлюючи, що, якщо цей маг, котрого підлеглі так часто жартома кличуть просто «дідусем» скаже зараз, що поверне її додому – заперечувати не стане, змириться із цим рішенням і, якщо чесно, зітхне з полегшенням, адже віє від цього чарівника такою магічною силою і досвідом, що точно не юній відьмі з ним сперечатися. І все ж, вердикт її приголомшив:

– Що ж, Леє, не буду кривити душею: тут, у гільдії «Хвіст феї» чимало найкращих чарівників Фіора. У декого з них – не менш достойні товариші з інших гільдій, та й ми, майстри, не ликом шиті. І разом, і поодинці, ми багато чого можемо, дівчинко, але, боюсь, нікому з нас не стане снаги повернути тебе додому.

– Що? – стрепенулась юна відьма, старанно ховаючи в цьому недовірливому питанні надію на те, що їй дозволять лишитися. Уся суть щойно сказаного все ще не долітала до її свідомості, і новина, яку майстер намагався делікатно донести, ще не набула для гості з іншого світу того трагізму, яким була сповнена насправді.

– При всьому моєму бажанні, - тим часом продовжував глава гільдії, - зараз це неможливо. І те, що ти бачила у підземеллі, не повинно вводити тебе в оману, адже то, безперечно, - велика сила, але ніщо на світі, Леє, не залежить тільки від сили. Для того, щоб відіслати тебе туди, звідки ти до нас потрапила, потрібно буде не тільки розірвати просторово-часові зв’язки, а й прошити кілька (якщо не кільканадцять!) площин буття. Подорож у часі – справа непроста і дуже небезпечна, а подорож в інший світ – тим паче. Тут потрібно багато чого прорахувати, зважити і перевірити на практиці. Сила у нас є, але спрямувати її буде непросто.

–  І … що це означає для мене? – тремтячим голосом уточнила дівчина.

– Ти лишаєшся з нами, - запевнив Макаров. – Я не можу прийняти тебе в гільдію: за час нашого знайомства встиг уже переконатися, що твоя магія має абсолютно іншу, не властиву нашому світу природу. А це означає, що навіть проти найслабшого жителя Фіора, без магічного дару, зате з артефактами, ти не вистоїш.

– І все одно Ви готові мене прийняти?

–  Наче у мене є вибір, - зітхнув глава гільдії. – Не можу ж я тебе, жительку абсолютно іншого світу, яка нічого не знає про наш, виставити за ворота! Ти просто не виживеш. Та й не відомо, як твоя магія проявиться, та й взагалі - чи приживеться в нетипових для себе умовах? Словом, офіційно будеш нашою гостею. А ми з Першою тим часом спостерігатимемо за твоїми успіхами і міркуватимемо, як тобі допомогти повернутись.

–  Дякую! – не стрималась від радісного вигуку Лея. – Я зроблю все від мене залежне, щоб не розчарувати Вас!
Похвально, - задумано мовив Четвертий і, прямо з повітря, як здалося гості, діставши аркуш і перо, попрямував до письмового столу. – Раз ми домовились, я особисто внесу анкетні дані у базу гільдії, а паралельно проговоримо ті деталі, які і визначать твої особливості проживання тут.

Донька чародійки полегшено зітхнула, але вже на першому питанні зрозуміла, що зраділа зарано.

– Повне ім’я, - терпляче повторив Макаров, і гостя, перемагаючи своє упереджене ставлення до власного імені, все ж таки відповіла:

–  Пенфесілея-Анастейс Галівел. Але краще Лея. Запишіть там, будь ласка, що я – Лея.

–  У Фіорі теж надають перевагу коротким іменам, тому Лея прекрасно впишеться у наш побут. Але, даруй таку цікавість: чим тобі так повна версія не подобається? Раз ти з досить відомого у своєму світі чаклунського роду – ім’я тобі точно підбирали усвідомлено.

– Еге ж, - насупилась юна відьма. – Мало того, що назвали на честь древньої воїтельки, що загинула у бою, простромлена списом разом із власним конем, - так ще й звучання таке далеке від сучасного. Та з мене все життя сміються!

– А воїтелька, певно, багато ворогів перемогла до того, як загинула? – хитро усміхнувся маг.

– Відтіснила ворожу армію аж до моря. Ще трішки – і противнику довелось би повертатися на свої кораблі ні з чим, - зізналася Лея.

– Та й друга частина іменної конструкції, певно, для рівноваги, - все ще усміхаючись власним висновкам і лишаючи додаткові примітки на аркуші, зауважив співрозмовник.

– В дослівному перекладі – «воскресаюча». А ще тато запевняє, що смертні просто не до кінця знають історію Пенфесілеї, і друга частина її імені з’явилась через те, що спокути провини життям від неї не чекали, та й вбивство, через яке вона вирушила до Трої, було збігом обставин, а тому богиня подарувала їй нове переродження у світі, який став їй нагородою за пережите раніше, - розкрила всі карти гостя.

– От бачиш: магічний баланс витримано. Той, хто дав тобі саме таке ім’я, подбав, щоб по життю ти перемагала навіть там, де це здається неможливим, і навіть поразка оберталась для тебе дивом повернення до життя, даром починати спочатку. Повір моєму досвіду, дівчинко: для нас, магів, навіть така на перший погляд дрібниця, як значення повного імені, відіграє часом дуже важливу роль. Щиро бажаю тобі, щоб ніколи не довелось використати цей секретний ресурс, але все одно пам’ятай, що він у тебе є, - підбадьорливо моргнув глава гільдії і поспішив повернутися до суті справи. – Магічний дар?

– Видіння, - знову невесело зітхнула Лея. – Я бачу майбутнє і минуле. Іноді.

– Що означає «іноді?» - насторожився «дідусь».

– Я це не контролюю, - зізналась відьма. – У  нашому роду сили чародійок прив’язані до емоцій. Саме вони і зумовлюють зазвичай появу коротких
​​​​​​​фрагментів перед внутрішнім зором. От і виходить, що видіння самі нас знаходять, коли це потрібно. Правда, мамі вдалось розвинути свій дар настільки, що, торкаючись певного предмета чи заходячи в кімнату, де вирували нещодавно сильні емоції, вона сама може викликати видіння з минулого чи майбутнього з ефектом повної присутності на місці подій. Однак, вона витратила на це роки. Мені до цього ще далеко, та й навряд чи вийде досягти такого рівня…

–  Терпіння і наполеглива праця…

– Не в цьому випадку, - не дозволила закінчити думку співрозмовнику дівчина. – Я тільки наполовину відьма, а тому дар успадкувала тільки частково.

– Це не робить тебе автоматично неповноцінним магом, - зауважив Четвертий.

– Так, мені пощастило більше, ніж близнючкам, - погодилась Лея. – Але те, що я успадкувала від батька, повірте, не допоможе ні дар передбачення зміцнити, ні проти слабенького мага в бою вистояти…

– І хто ж твій батько? – поцікавився глава гільдії.

– Купідон, - зізналася відьма. – У нашому світі це магічна істота, яка поєднує серця, розкриває справжні почуття смертних і допомагає їм знаходити свої пари. І насправді я гадки не маю, який магічний сюрприз отримала через такі родинні зв’язки. Іноді мені здається, що нічого, хоча старійшини запевняють, що у кожної з нас, його доньок, є успадкована частка купідонської сили.

– А оце вже цікаво, - несподівано весело, потираючи руки в передчутті цікавого заняття, озвався співрозмовник. – Відьма з нерозкритим даром із іншого світу – це таке поле для діяльності! Першій вдалося досягти розквіту цієї гільдії, а нам, її правонаступникам, - довгі роки підтримувати статус першості у Фіорі! Гадаю, тобі буде чому повчитися поряд з моїми найкращими магами, а там, гляди, - і до розкриття твоїх прихованих талантів доберемось!..

Так, за зачиненими дверима кабінету глави гільдії, продовжилась розмова Четвертого із гостею з іншого світу. Для Леї вона виявилася ще тим випробуванням, змусила відкрити ледь не всі грані душі, але виходила вона звідти у не менш піднесеному настрої, ніж Макаров: її пригоди тільки починаються, і за мить у «Хвості феї» вона уже буде не чужа!

Категорія: Фентезі Фентезі | Додав: SnigovaKoroleva | Теги: гра Подорож світами ФУМ
Переглядів: 226 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Подорож світами ФУМ. Р.1.
Завантаження...