menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 29.11.2021 в 00:03
Фанф прочитано: 246 раз
Час прочитання:
Категорія: Фентезі
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Подорож світами ФУМ. Р.3.


29.11.2021, 00:03

Гомін в приміщенні все наростав і наростав. За показною веселістю маги приховували тривогу. І справа не лише в тому, що повернення команди Нацу обговорювали всі навколо, не знаючи, до яких наслідків готуватися. Усі відчували, що майстер збирає їх не просто так. Тож, коли пролунало його впевнене «Я вирішив відійти від справ», байдужим до цих слів не лишився ніхто, а коли Четвертий оголосив ім’я наступного майстра, та замість Гілбертса побачив конверт – від напруги в перші секунди після такої підстави повітря, здавалося, можна було різати ножем. Веселий характер більшості магів гільдії «Хвоста феї», звісно, посприяв тому, що перше враження згладилось вибухом щирого сміху під гнівні вигуки нового-старого майстра, але коли Макаров швидко взяв себе в руки і прискіпливим поглядом обвів всю компанію, навіть Ельза стрепенулася, одразу зрозумівши, що у відставку Четвертий поспішав не просто так: у нього були свої плани, і зараз, підтримуючи рішення Гілбертса і сміючись над призначенням Шостого майстра, вона ризикує потрапити в немилість останнього. Проте, під впливом хвилі таких щирих веселощів, усмішку стримувати не вдавалося.
 

  • Останнє доручення, кажете?! І ви, дорогі мої, всі підтримуєте цього… - раптом Макаров озирнувся через плече і різко змінив формулювання свого питання, через що в глибині душі Ельзи сколихнулись недобрі передчуття, - Гілбертса. Я маю на увазі нашого П’ятого майстра, - швидко взяв емоції під контроль маг і обвів уважним поглядом натовп. Однак, серйозний вираз обличчя старого-нового майстра тільки продовжував веселити чарівників і тому, коли Шостий замість очікуваного всіма висновку, що нікому більше не поступиться місцем глави гільдії, хитро жмурячись, спитав, чи будуть вони підтримувати всі його починання і нестандартні рішення, з різних сторін донеслося щире:
  • Звісно, будемо! Хвала нашому новому майстру!
  • Чого не зробиш заради гільдії!
  • Тільки Макаров зможе знову зробити нас першими в Фіорі!
  • Я – за! «Хвіст феї» заслуговує на ковток чистого повітря!
  • Нам потрібні зміни!
  • Добре, що ви такі одностайні, - переможним поглядом знову обвів присутніх майстер. – Що ж, буду щирим до кінця: у відставці я планував зайнятися родинними справами. Тож, раз пост глави гільдії лишається знову за мною, дещо із запланованого доведеться перекласти на вас. Ви ж виручите свого майстра?
  • Так!
  • Звісно! – лунало весело з натовпу.
  • Вони явно не підозрюють, яку підставу ти їм готуєш, - тихенько зауважила Перша, з’являючись біля Шостого з такою ж хитрою усмішкою на обличчі. Колега мовчки кивнув і, ще раз обвівши поглядом присутніх, переконався, що в його серйозність зараз не вірять навіть ті, від кого він такого не чекав.
  • Ельзо, і тобі смішно? – помітив він її жалюгідні спроби стримати сміх, проти якого виступало нехороше передчуття чарівниці.
  • Авжеж, ми всі хочемо кращого майбутнього для «Хвоста феї», і всі віримо, що саме Шостому майстру судилося повернути нам колишню славу! – весело відповіла вона, чудово розуміючи, що зараз саме потрапила під гарячу руку майстру, щирі сподівання якого так підступно обдурили.
  • Що ж, я радий. В такому разі призначаю тебе головною, - Макаров скористався паузою для підкреслення драматичності моменту і за мить, пересилюючи своїм командним голосом шепіт у натовпі, де саме ділилися здогадами про нову роль Ельзи, переможно  видав головне, - нянькою!
  • Нянькою? – розгублено перепитала чарівниця.
  • Нянькою, мамцею, наставницею, - називай, як хочеш, суті це не змінює, - пояснив маг. – Саме ти візьмешся за справу, якій я планував присвятити найближчі дні. Знайомтеся - Пенфесілея-Анастейс Галівел! – представив він гостю, котру в цей момент вивела в зал Перша. Якусь мить Шостий насолоджувався виразом облич колег (хоч якась компенсація за зіпсовані плани!), а потім додав. – Втім, ми не на офіційному прийомі. Перед вами – Лея, моя далека родичка, яка опинилася в складній життєвій ситуації. Якийсь час вона буде гостею нашої гільдії. Ваше завдання – допомогти їй адаптуватися до нових реалій, оберігати і захищати. Сама вона з певних причин поки що постояти за себе не зможе. Її магічний дар до кінця не розкритий, навички виживання в польових умовах абсолютно відсутні. Саме тому, Ельзо, віднині ти відповідаєш за неї, а ви всі старанно допомагаєте.
  • Ви впевнені, що це – ваша родичка? – озвався хтось із молодих магів.
  • Вона, певно здалеку, дивно якось одягнена, - в той же час шепталися в натовпі.
Проте, вільнодумство тривало недовго: порухом руки Макаров швидко припинив потік порожніх балачок.
  • Так, вона здалеку. І, більше того, - щоб ви не гаяли часу, роблячи ставки, - скажу, як є: вона увесь цей час жила в іншому світі. Чому так сталося – це наша родинна таємниця. Вам буде достатньо знати, що про наш світ вона не знає майже нічого, але я сподіваюся, що повернення до витоків родинної магії допоможе їй розкрити свій дар сповна. Не без вашої, звісно, допомоги.
  • Якщо я правильно розумію, магія Леї має зовсім іншу природу, - задумано мовив, потираючи підборіддя, Другий, чим привернув до себе загальну увагу. – Як же ти планував самостійно розв’язати таку складну задачу?
  • Тепер це головний біль Ельзи, - відмахнувся Шостий, задоволено посміхаючись: під час його промови глибоко задумана чарівниця обійняла одною рукою гостю, тим самим притримуючи її біля себе і ніби відрізавши від інших. І хоч сама вона ніколи не ділилася наболілим – Макаров добре усвідомлював, про що думає зараз Ельза, котру саму в ранньому дитинстві відірвали від дому, тим самим змусивши виборювати місце під сонцем там, де, здавалося, нема жодної надії на свободу. І майстер не помилявся: обіймаючи юну відьму, Ельза справді думала, що, раз родичі Шостого колись були змушені шукати захистку в іншому світі, - ситуація була непроста, і що нема нічого дивного в тому, що магія не розкрилась в чужорідному середовищі, а отже вона, одна з кращих чарівниць Фіора, просто не може лишитись осторонь.
  • Не хвилюйся, - шепнула вона підопічній. – Може, мені і бракує досвіду наставника – та я не з тих, хто так просто здається. Вір мені – і настане час, коли ти всіх здивуєш.
Теперішній і колишній глави гільдії тим часом зайняли окремий куточок за столом, продовжуючи розпочату Другим дискусію, а приголомшені останніми новинами чарівники, не наважуючись підійти до Ельзи, поступово перейшли на обговорення не менш цікавої події – майбутніх великих Магічних Ігор. Поступово навколо здійнявся звичний гомін, і гостя, не без підтримки своєї наставниці та Міраджанни, котра першою поспішила до них, аби пригостити своїм фірмовим напоєм в знак святкування нового повороту в історії гільдії, не зчулася, як сама стала частиною дружного колективу. Тож, коли хтось спитав, що вона думає про Магічні Ігри, юна відьма, не приховуючи свого захвату, зізналася:
  • Я ніколи не бачила нічого подібного, але, судячи з того, що чула про цю подію, - видовище має стати незабутнім! А «Хвіст феї» - легендою серед переможців! – Сказавши останнє, правда, дівчина зіщулилась під пильним поглядом Макарова, котрий, ще під час бесіди в кабінеті суворо попередив, що все, що їй відомо про майбутнє Фіора, має лишатись таємницею. Тоді вона пообіцяла тримати язик за зубами, а зараз, при першій же нагоді, не стрималась. На щастя, заминки ніхто не помітив, тож Лея мовчки кивнула на знак того, що пам’ятає домовленість, і знову з головою поринула у вир дискусії.
  • Не хочу тебе розчаровувати, госте з іншого світу, - та останні роки ми плетемося в рядах останніх серед останніх!
  • Так, за останні сім років ми стали посміховиськом, а не легендою…
  • Невже всі суперники такі сильні? – здивувалась Ельза.
  • Непереможні, - почулось чергове зітхання з натовпу, після чого дискусія загострилась. Лея тільки й встигала мовчки переводити погляд з одного оратора на іншого, і саме тоді, коли суперечка дійшла до високої точки кипіння, - двері різко прочинились, і на порозі завмерли здивовані колеги.
  • То що: вдалося здобути силоньки богатирської? – відразу пролунало питання, яке цікавило чарівників не менше, ніж участь в майбутніх іграх.
  • Тільки для Венді, - зізналася Люсі, а Нацу, котрий, обвівши зал пильним поглядом, відразу зрозумів, що вони щойно обірвали особливо гарячий момент в дискусії, поспішив весело спитати:
  • А ви тут як без нас? Що новенького?
Напевно, в цей момент градус напруги відчутно спав, інші маги ще обдумували сказане, тому замість новини про Магічні ігри, серйозним, майже офіційним тоном, про останні зміни повідомив Лекс:
  • Та нічого особливого: я – знову член гільдії, Макаров призначив Гілбертса новим главою, але в результаті останнього розпорядження П’ятого насправді сам уже став Шостим майстром.
  • А Ельза – мамцею, - перервало раптом доповідь жартівливе, навпіл зі стримуваним сміхом, доповнення десь із самої гущі натовпу. Команда Нацу з виразом облич, які складно піддаються опису, перезирнулися і одночасно відшукала чарівницю поглядами.
  • Тобто? – розгублено перепитала Люсі, звертаючись до подруги.
  • Знайомтесь, - відрапортувала Ельза у відповідь, витягуючи за руку з натовпу свою підопічну і, ступивши разом з нею крок-другий вперед, продовжила. – Лея. Велінням Шостого майстра «Хвоста феї» - моя підопічна.
  • Вау! – відразу порушила урочистість моменту гостя, спритно хапаючи в руки блакитного котика, котрий під час цієї розмови підлетів ближче, аби роздивитись, кого нав’язали в учениці їхній войовничій Ельзі. Тепер же розплачувався за свою допитливість, від несподіванки на якусь мить онімівши. В абсолютній тиші всі так же мовчки, щоправда, посміюючись, спостерігали за тим, як юна відьма з захватом щось бурмоче, притискаючи до себе, ніби м’яку іграшку, перебираючи пальцями шерсть і крильця котика, котрий тільки й міг, що безсило повиснути у неї на руках і приречено спостерігати за діями цієї агресорки своїми круглими, як блюдця, очима. – Хеппі, який же ти лапчик! – невдовзі мовила вона, і на цій ноті котик нарешті отямився і закричав на повну силу свого котячого голосу:
  • Нацу, рят-у-у-уй!!!
Зал вибухнув гучним сміхом, і тільки Нацу, навіть не посміхнувшись, мовчки підійшов до гості, забрав свого вірного друга з рук чужинки, котра явно не розуміла такої реакції тваринки, і, щоб не нервувати зайвий раз котика, відійшов до самих дверей. Уже там, підпираючи стіну, доки Хеппі квапливо кутався в його шарф, а кішечка Венді тим часом так само нервово ховалася за спиною своєї подруги, навіть не намагаючись визирнути зі свого імпровізованого укриття, спитав:
  • Коли ми підходили до дверей – тут аж стіни трусилися від градусу дискусії. Я так розумію, дикий норов підопічної Ельзи обговорювали?
  • Та ні, - озвався Шостий. – Чарівники нашої гільдії спочатку навперебій описували нашій гості головну подію року – Магічні ігри, а потім червоніли, розповідаючи, як з року в рік стають посміховиськом для всього Фіора.
  • Серйозно? – не повірив Драгніл. – Ми що справді стали найгіршою гільдією Фіора? Треба негайно все виправити!
  • Це нереально, нам не виграти - зітхнув, ховаючи хитру посмішку, Макаров, чудово розуміючи, що саме так спровокує новий виток дискусії, а там, гляди, - і настрій чарівників покращиться, з’явиться жага перемоги…

Він тверезо оцінював шанси останніх років, але тепер, коли команда кращих професіоналів його гільдії знову разом, хотів вірити, що спільними зусиллями вдасться повернути колишню славу. Отож, майстерно граючи свою роль, Шостий таки досягнув мети: після виступу Нацу, тривалої суперечки на тему «за» і «проти» маги одноголосно вирішили, що візьмуть участь в цьогорічних магічних іграх. А гостя з іншого світу, котра так несподівано швидко і органічно вписалася в їхнє середовище, не дасть розслабитись, підкидаючи сюрпризи, і точно допоможе його бувалим магам пригадати витоки власної сили.

Приблизно про те ж саме думала невдовзі і Перша, вдивляючись в картину зоряного неба над головою, стоячи на даху теперішньої резиденції гільдії. Їй було відкрито трохи більше, ніж іншим, але зараз, коли в Фіорі з’явилася юна відьма з іншого світу, фея й сама губилася у прогнозах. Знала ж бо, що майбутнє – надто ненадійна субстанція: навіть одна дрібниця, підкинута звідти в теперішнє, здатна змінити все, а що ж сказати про ту, хто прийшов сюди з іншого світу? Це явно потягне за собою наслідки, і засновниця «Хвоста феї» ставила перед собою надзвичайно складне завдання: доки всі будуть зайняті іграми, знайти спосіб відправити Лею подалі. Навіть знаючи, що не додому. Може, це й негуманно – зате чесно: юна відьма сама порушила кордони світів, і за це точно не повинен розплачуватись Фіор.

Категорія: Фентезі Фентезі | Додав: SnigovaKoroleva | Теги: гра Подорож світами ФУМ
Переглядів: 246 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Подорож світами ФУМ. Р.3.
Завантаження...