menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 29.11.2021 в 00:03
Фанф прочитано: 283 рази
Час прочитання:
Категорія: Фентезі
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Подорож світами ФУМ. Р.5.


29.11.2021, 00:03

Морське узбережжя зустріло чарівників «Хвоста феї» чудовою погодою. Тож настрій в усіх був бойовим, а зважаючи на те, що з тренуваннями поєднувався відпочинок, за справу цю взялися з подвійним завзяттям: хтось на пляжі зосереджено займався медитацією, хтось виконував звичні силові вправи на березі, а хто й пірнав глибоко під воду, аби робити те ж саме, але з більшим навантаженням, в іншому середовищі. Усе це супроводжувалося бешкетливими забавами, підбадьорливими вигуками одне одному, жартами і примовками, - словом, маги веселилися від душі.

Лея ж брела босоніж вздовж берега в глибокій задумі і зовсім не веселковому настрої: те, що здавалося їй ще вчора таким вдалим поворотом подій, сьогодні приголомшило усвідомленням того, що із задуму Шостого нічого не вийде. І справа зовсім не в тому, що перші тренування з Ельзою виявилися такими невдалими. Ефект виливання холодної води на голову спричинило саме уважне спостерігання за магами: те, що витворяли зараз в неповну силу вони, було надто далеким від магії чародійок. І тепер юна відьма усвідомлювала, що, як би її наставниця не намагалася досягти поставленого перед нею завдання, - це неможливо, бо надто вже різна природа їхніх магічних сил. А ще терзали душу знання про майбутнє своїх нових друзів. О, як хотілося Леї, спираючись на свої знання про те, що спіткає команду на магічних іграх, підійти до кожного і шепнути, на що слід звернути більше уваги, до чого готуватись, у чому справжні сили і слабкості їхніх супротивників! Але суворий погляд глави гільдії переслідував усюди, та й сама вона добре розуміла уже, що не має права ламати ланцюжок подій, адже достатньо в ньому одної тріщинки, спричиненої її обмовкою – і, цілком можливо, майбутнє спіткають страшніші зміни, ніж ті, що уже прописані долею.

Так, роздумуючи над хитросплетінням майбутніх подій і тих наслідків, які неминуче тепер спіткають і її саму, донька середньої чародійки дійшла до умовного сховку Венді, котра, навмисне обравши місце віддалене від решти компанії, старанно вчила заклинання Грандіни.

Лея уже хотіла звернути з дороги, аби не заважати, проте чарівниця помітила її, на диво весело привіталася, і навіть жестом запросила підійти:

  • А ти чому така кисла? – відразу ж спитала вона гостю гільдії. – Не подобається це місце?
  • Та ні, все чудово, - запевнила юна відьма. – Просто…
  • Труднощі у навчанні? – здогадалась Венді.
  • Як мінімум, - зізналась Лея.
  • А Ельза де?
  • Все там же, на скелястому виступі над морем.
  • А, це той, котрий їй відразу впав у вічі, і котрий вона оголосила своєю територією, попередивши, щоб ніхто не смів наближатись? – зрозуміла Венді. – А ти чому не там?
  • У Ельзи терпіння лопнуло, - чесно зізналася Лея. – Сказала, щоб я просто погуляла і налаштувалася на серйозну роботу з повною віддачею, доки вона випустить пар.
  • Добряче ж ти її розізлила, - прокоментувала чарівниця, прослідкувавши поглядом за порухом руки співрозмовниці, де справді від вправ на мечах із паралельною швидкісною зміною обладунків у виконанні знаменитої воїтельки здіймалися хмарки попелу і сизого диму. – Але не хвилюйся. Вона – доволі строгий вчитель, зате їй під силу будь що, тож, повір, у тебе нема жодного шансу нічого не навчитися.
  • Може й так, - не стала сперечатися Лея, - але правда в тому, що в мені – зовсім інша магія, чужа вашому світові.
  • Закляття Грандіни теж суттєво відрізняються від того, що зазвичай роблять маги, але мені вже вдалося багато чого зрозуміти і, як тільки розшифрую ці записи до кінця, - я впевнена, що опаную і цей складний ступінь. І, зверни увагу, - не тому, що я намагаюсь повторити дії когось із соратників, а тому, що я покладаюсь на свою внутрішню силу, - не погодилась Венді. – Гадаю, тобі теж просто треба знайти в собі ключик до магії твого роду. Навіть якщо її природа інша – є щось і спільне, інакше ти б точно не потрапила сюди, як би сильно Шостий не намагався тебе привести.
  • Я постараюсь. Дякую, Венді, - усміхнулася Лея. – Не буду заважати тобі. Піду шукати натхнення…
         ***
Черпати натхнення юна відьма вирішила, виправляючи допущені помилки, а тому, ще трішки поблукавши пляжем, рішуче попрямувала туди, де, вдосталь наплававшись, на весь зріст розтягнувся на гарячому пісочку задоволений Хеппі. Десь там, за кільканадцять метрів від берега, під водою все ще тренувався Нацу, а от котику здалося, що безпечніше буде спостерігати за цим захопливим дійством на відстані, а тому, повернувшись зі своїм надувним матрацом на берег, він неквапливо облаштував собі місце відпочинку і тепер охоче підставляв спинку гарячому сонячному промінню.
  • Привіт, можна я теж тут посиджу трішки? – пролунав, розвіваючи дрімоту відпочивальника, підозріло знайомий голос. Котик стрепенувся, злегка повернув голову і, переконавшись, що йому не здалося, ліниво озвався:
  • Тільки якщо відьма з іншого світу прийшла погрітися на сонечку, а не терзати бідолашних котиків!
 Насправді Хеппі не хотів розмовляти з гостею і досі щиро сподівався, що йому вдасться оминати її десятою дорогою, отож, якби не той факт, що в цю мить він уже встиг розімліти під сонцем і задрімати під заспокійливий шепіт хвиль – то полетів би звідси зі швидкістю ракети, не мовивши ні слова. Однак, благодатна лінь уже скувала тіло котика, тому він і обмежився лише цією фразою, плекаючи в душі надію, що чужинці вистачить здорового глузду не ображати друга учасника майбутніх Магічних Ігор.
  • Вибач, що накинулась так на тебе при нашому знайомстві, - знову здивувала своєю поведінкою Лея, зручно вмощуючись поряд.
  • Що ж з убогих розумом візьмеш, - театрально зітхнув маленький співрозмовник.
  • Що? – не зрозуміла відьма.
  • Нацу все пояснив мені, - охоче поділився своїми знаннями Хеппі. – Макаров забрав тебе до нас із далекого і дуже дикого світу, ховав у підвалах Старої Резиденції, і тільки тепер…
  • Яких іще підвалах? – все ще не могла усвідомити суть сказаного Лея.
  • Секретних, у Старій Резиденції, - терпляче повторив котик. – Нацу сам бачив, як Гілбертс і Макаров ішли туди разом, але Гілбертс повернувся сам, страшенно похмурий і знервований. І ніхто не знає, коли і з ким повернувся майстер. Та й сам факт того, що П’ятий так швидко подав у відставку, свідчить про те, що він не захотів бути співучасником.
  • Співучасником чого?
  • Чи то твого викрадення, чи то звільнення з темниці – відповів котик і просто таки добив Лею своєю логікою на завершення. – А те, що ти з дикого світу – це точно, інакше Шостий не призначив би взагалі опікуна, а факт того, що тебе довірили саме Ельзі – ще раз підкреслює правильність висновків Нацу. Ти із дикого світу, тому – так і бути – прощаю твоє зухвальство.
  • І на цьому спасибі, - пробурмотіла Лея. Якийсь час сиділи мовчки, але, обдумавши почуте, відьма все ж вирішила розставити крапки над «і». – Хеппі, я не з дикого світу. І ніхто в підвалі мене не тримав.
  • Хм, - демонстративно почухав лапкою підборіддя котик, задумавшись на мить, а потім різко повернувся, зручно вмощуючись напроти гості і з промовистим жестом, ніби хоче вивести співрозмовницю на чисту воду, додав. – Але магією ти не володієш, хоч і маг.
  • Не правда! – щиро обурилась дівчина, але швидко взяла себе в руки і пояснила. – Хеппі, я не з дикого світу. Просто з іншого. Він відрізняється від вашого, але так само сповнений магії. Просто у нас вона спрацьовує якось інакше. Не так видовищно, не так відчутно, не так видимо… Але вона є. І я також володію даром: бачу видіння про минуле й майбутнє. Правда, не в такій же мірі, як мама… - Помітивши зацікавлення на обличчі котика, вона впевнено додала. – Шостий вважає, що разом з вами я зможу розкрити іншу частину своєї родинної магії. У мене вдома досі всі просто чекали, що вона проявиться, але досі ніхто не знає, що саме це буде.
  • Хочеш сказати, що Нацу помилився? – підозріливо примружився Хеппі.
  • – –Не до кінця провів розслідування, - на диво швидко знайшла компроміс відьма. – А тому не встиг зробити висновки. Тільки припущення.
  • Є щось в твоїх словах таке, що змушує тобі вірити, - великодушно вирішив Хеппі. – Якщо будеш поводитись пристойно – можливо, ми й подружимось.
  • Я постараюсь, - усміхаючись, відповіла донька чародійки і протягнула долоню співрозмовнику зі словами. – Мир?
  • Мир, - погодився блакитний котик. Якусь мить вони обоє мовчали, просто спостерігаючи за грою хвиль, а потім Хеппі не втримався від уточнення. – Якщо ти не з дикого світу – чому тоді схопила мене і поводилась так, наче в руки потрапила м’яка іграшка?
  • –  Ще раз вибач. Емоції, - зітхнула Лея. – І ти правий: таких, як ти, я ніколи в житті не бачила. У нас не буває блакитних котиків. Більше того, вони не літають. І не розмовляють.
  • Як так? – вражено вигукнув співрозмовник. – Їх ніхто не навчив?
  • Це неможливо, - пояснила відьма. – Така їхня природа. Можна, звісно, накласти якесь закляття, але ефект буде тимчасовим. Ніхто так не робить. Та й більшість наших котиків недолюблюють і польоти, і воду.
  • Бідолашні! – щиро поспівчував своїм далеким родичам із іншого світу Хеппі. – Це ж треба – все життя мовчки!..
Так, поступово, слово за словом, вчорашні непримиренні вороги розговорилися. Лея розповідала котику про свій світ, Хеппі з мудрим виразом обличчя вставляв свої коментарі і засипав гостю питаннями, і вже скоро сталося те маленьке диво, яке остаточно розтопило серце ображеного котика. А почалося все з простенького питання юної відьми:
  • Хеппі, а ти тут так уважно за тренуванням Нацу спостерігаєш? У вас якась своя особлива специфіка оцінки успішності?
  • Де там, - зізнався співрозмовник. – Нацу сам собі дасть раду. А я вирішив відпочити, спостерігаючи за тим, що відбувається у воді. Але ж ці галасливі, неспокійні маги всю рибку сполохали! В радіусі кількох кілометрів, напевно, нема уже жодної!
  • А ти хотів порибалити? – уточнила Лея.
  • Не те, щоб порибалити, - став обережно підбирати слова котик, але, так і не сформулювавши доречну відповідь, випалив те, що думав насправді. – Це ж просто гріх який – бути на морі, і не скуштувати жодної рибинки! Жодної!
  • А знаєш, Хеппі, - розсміялася несподівано гостя з іншого світу, - гадаю, зараз саме час провести експеримент.
  • Який? – насторожився котик.
  • Побачимо, настільки чисто моя дика магія спрацює у вашому магічному середовищі, - загадково посміхаючись, пояснила донька чародійки і, зануривши на мить пальці в воду, заплющила очі, зосереджуючись на бажанні, і … потерла мокрими пальцями свою сережку. На очах у здивованого співрозмовника перлина засяяла зсередини м’яким, з блакитним відтінком, світлом, а потім котик видав незрозумілий звук, від якого Лея стрепенулася, але, оцінивши картину, зайшлася радісним сміхом.
Вираз обличчя котика справді був вартий того, аби ризикнути: зараз він сидів у центрі віночка зі свіжої, все ще живої риби, заплетеної водоростями так, щоб композиція не розпалася.
  • Вища магія далекого світу! – вражено шептав він. – Та це вище за будь-яку відому мені магію Фіора! Леє, ти просто зобов’язана виграти Магічні ігри і стати Сьомим главою нашої гільдії!
  • Не думаю, що на магічних іграх перше місце присвоюють за риболовлю, та й зробила це диво не я, а русалки, – спостерігаючи таку реакцію, спробувала привести котика до тями відьма.
  • Русалки? – перепитав Хеппі.
  • Так, і це дуже дивно, зважаючи на те, що ми не в мене вдома. Певно, ця сила сягає інших світів, а я не вірила, - і сама, хоч і з меншим азартом, намагалася осягнути суть події Лея.
  • А русалки в твоєму світі…
  • Магічні істоти зі своєю специфічною магією, які майже ніколи не взаємодіють з людьми, - пояснювала, копаючись у власних спогадах, відьма.
  • Твій дар – керувати ними? – захоплено вигукнув котик.
  • Ні, - усміхнулась його співрозмовниця. – Моя магія тут ні до чого. Є одна сімейна історія, яку, якщо чесно, я вважала вигадкою. Мама розповідала, що колись вона сама перетворилася на русалку. Після тієї пригоди у неї лишилася діадема з русалчиних перлин, з котрої вона зняла декілька, щоб подарувати донькам і племінницям. Вони – дуже цінні і, за легендою, якщо змочити пальці в солоній воді і потерти таку перлину, прохаючи океан подарувати тобі щось, - негайно отримаєш те, про що просиш. Але це має бути щось конкретне, що вийшло з самого океану або належало русалці, перлину котрої носиш.
  • Як, наприклад, ця рибка?
  • Так. І, якщо чесно, Хеппі, я такого ефекту не очікувала. Думала, може хтось із морських глибин відгукнеться… Хтось, у кого схожа магія… А все так… як треба. Я справді не думала, що це можливо… Справа в тому, що одного різдвяного вечора, коли ми всі отримали по перлині, відразу ж спробували попросити золоту монетку, проте нічого не вийшло. Після того ніхто з нас ніколи не пробував робити щось подібне. Ми завжди думали, що мама просто вигадала цю історію. А зараз я, здається розумію, що насправді треба просити!
  • Так, Леє, прислухайся до бажань мудрих котиків – і магія повернеться до тебе обличчям! – озвався Хеппі і, виринаючи зі спогадів після цієї фрази, дівчина помітила, що любитель рибки уже закінчує останні приготування, аби посмажити дарунок моря на вогнищі.
  • Ти ще й куховарити вмієш? – здивувалася відьма.
  • Ні, - все ще пораючись біля імпровізованої кухні, озвався щасливий блакитний котик. – Просто я один стільки за раз не з’їм, Нацу сирої рибки не любить, та й інші, певно, відмовляться... Залишається один вихід – спекти, щоб і добро не пропало, і друзі були нагодовані!
 ***
Того вечора, не помічаючи, як пильно спостерігає за ними Перша, велика дружна команда, зібравшись навколо багаття і ласуючи дарами моря, остаточно прийняла чужинку в свої лави, пообіцявши, що кожен докладе зусиль, аби допомогти їй освоїти власну магію. Щоправда, дещо ускладнила завдання Ельза, заявивши, що на Магічних Іграх ні в кого не буде часу підробляти нянькою, а тому, доки майже три місяці попереду, вона зробить все від себе залежне, аби навчити Лею володіти хоч якоюсь зброєю: мовляв, це не допоможе вистояти проти мага, зате виробить необхідні для захисту рефлекси, загострить уміння концентруватись і правильно розподіляти силу, що не буде зайвим ні для розкриття магічних талантів, ні для самозахисту.
  • У тебе на неї явно свої плани, - зауважив Шостий, підходячи ближче до засновниці гільдії, безпомилково відгадавши, за ким конкретно так пильно спостерігає та.
  • Ми не можемо поки що повернути її додому, але й дозволити їй зруйнувати майбутнє Фіора я також не можу, - відповіла фея.
  • А я гадаю, що тримається дівчинка добре. Уміє тримати язик за зубами. Старанно намагається вчитися. Їй варто дати шанс.
  • І, тим не менше, саме ти зараз активно вивчаєш архіви, аби знайти спосіб відправити її назад…
  • Шукаю, - підтвердив Макаров. – Але до того хочу вивчити чужосвітну магію. Тобі ж це також цікаво?
  • Цікаво, - погодилась Перша. – Але… Не буду кривити душею: на Магічних Іграх станеться щось страшне. Я відчуваю це, але не можу до кінця збагнути. Тому точно можу пообіцяти одне: якщо ця чужинка виявиться причетною – їй не допоможе ні власна магія, ні твоє заступництво.
  • Згоден. Але якщо ні – ми обоє зробимо все від нас залежне, щоб до повернення у власний світ вона знайшла своє місце в Фіорі.

 

Категорія: Фентезі Фентезі | Додав: SnigovaKoroleva | Теги: гра Подорож світами ФУМ
Переглядів: 283 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Подорож світами ФУМ. Р.5.
Завантаження...