menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 23.03.2022 в 09:40
Фанф прочитано: 224 рази
Час прочитання:
Категорія: Фентезі
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Випробування травами


23.03.2022, 09:40

Любисток запізнювався. Обіцяв сходити на хутір якнайшвидше, щоб добути провізії на триденну вимушену зупинку, та так і пропав. Сказати чесно, Ґеральту було непогано і на самоті, якщо не рахувати зламаних ключиці та щелепи, що боліла надто навіть для нього. Піти ж він все одно поки що не міг, тому намагався не надумувати зайвого, чого там міг наробити недбалий менестрель, і подрімати. Для загоєння корисно.

Проте, чим далі сонце пірнало за горизонт, плавлячи багрянцем важкі хмари – на близький дощ, зараза – тим менше відьмаку вдавалося терпіти гарячу пульсацію в голові. Він вовтузився, намагаючись знайти прийнятну для сну позу, але перед очима так і танцювали біси. Блакитноокі біси з вузькими п'ястками та язиками без кісток. Той язик Любистка справно доводив до мордобою. Зрозумівши, що без деяких крайніх заходів розслабитися не зможе, відьмак потягнувся до скриньки з еліксирами і почав задумливо порпатися в ній, гримаючи порожніми склянками.

Так ось, Любистк запізнювався.

Йому довелося облазити весь обдертий хутір, гидкий, як прищ на дупі, щоб знайти хоча б картоплі та зелені. Курочку господині відмовлялися забити, всі як одна повторювали, мовляв, ось прийде чоловік із поля, та знайде сокиру. Ой, як недобре то звучало.

Нарешті, у будиночку при виїзді знайшлася зговірлива дівка. З усього видно, старша дочка, що пересиділа в наречених. Її Любисток і впросив зробити юшки, пустивши в хід весь арсенал ніжних поглядів і хтивих посмішок. Нова подруга розщедрилася навіть на коржики з лободою. Але, коли запропонувала льодяникового зайця на паличці, бард збагнув – розплата натурою неминуча. Любисток у цих справах був досвідченим, тому схопив харчі і дременув до лісу раніше, ніж любка затягла його на піч.

В сутінках він ледве знайшов галявину – всі вірні прикмети, зроблені вдень, без світла геть не знаходилися. Добре, що Плітка, дурепа така, вряди-годи іржала від нудьги. Музичний слух Любистка розрізняв ще якусь вібрацію у дзвінкому від комарів повітрі, але з відстані не спромігся визначити її природу.

Тільки підкравшись ближче, він почув і закляк – відьмак співав.

Відьмак – співав, розумієш, га?

І гарно ж, зараза білокоса, виводив. Дарма що без слів. Грішною справою, менестрель подумав, що Ґеральт стогне в гарячці, але мелодія справно повторювалася гарним завитком від «до» до м'якого «фа» злегка тремтячи на високій ноті.
Відьмак лежав, спершись на сідло. Біля нього валялася стара трубка і розпатрана скринька зі зіллям.

– Ґеральте, все гаразд?

Відьмак розплющив очі, демонструючи сутінковому світові величезні, каламутно-оксамитові зіниці. Від райдужок зосталися лише обідки, що сяяли, наче золоті каблучки. Він усміхався. Не скалився, не реготав – ці два його стани Любисток добре вивчив. Посмішка Ґеральта була підозріло тихою і запопадливою.

– Ти що з собою зробив, собако?

– Добув їжі? – голос у відьмака був зацікавлено-хитрий.

– Угу, а то як же. То ти скажеш мені чи ні, що тут, на Бога, сталося?

– А, воно боліло та боліло без спину, а еліксиру немає. Накурений я. Випробува-а-ання травами. – Ґеральт завмер, даючи Любисткові можливість засміятися, але не витримав і сам пирснув у кулак, наче шкодливе хлопчисько. Любисток підкрався м'яко, як кіт, ще ближче, здивовано розглядаючи задоволене обличчя з майже непомітною уже шишкою ламаної кістки ліворуч від підборіддя. Так задивився, що пропустив блискавичний рух руки, що висмикнула з рота паличку: цукровий зайчик печально цокнув по зубах.

– Сам все скурив? Я й не сумнівався. Скотина ти, Ґеральте. – З образою зітхнув Любисток, але моментально заспокоївся, коли відьмак замість цукерки простяг йому трубку.

– А тепер закрий рота і нумо співати.

До-мінор. Фа-мінор.

Категорія: Фентезі Фентезі | Додав: Arma
Переглядів: 224 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Випробування травами
Завантаження...