menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 05.01.2022 в 21:15
Фанф прочитано: 431 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Я ніколи не забуду Вас


05.01.2022, 21:15

Переклад роботи «Я никогда не забуду Вас» (рос.) авторки Effie Young на "Книге фанфиков".

Оригінальний твір:

https://ficbook.net/readfic/3570882

Присвята:

Чудовому і неповторному фільму великого Джеймса Кемерона.

Примітка автора:

Так, іноді мені кортять нестандартні пейрінги)

Уявімо на мить, що зустріч Рози з Томасом відбувалася без присутності Джека Доусона…


Роза бігла ледве озираючись довкола. Краєць її довгої ніжно-бузкової сукні весь час збивався під ногами, набридливо плутаючись довкола них, і сковував рухи. Роза вже кілька раз падала ниць, ненароком ступивши на поділ, що ще так нещодавно сяяв білизною. «Негайно потрібно знайти Джека!» — вирувала єдина думка у голові. Її чарівне руде волосся заплуталося і зовсім відвологнуло. Не надто довгі локони неприємно плескали по щоках, бридко налипали та лізли в очі, затуляючи собою увесь зір. Роза кілька раз знервовано відкидала їх назад, стрімко біжучи довгими, звивистими коридорами тонучого лайнера.

Холодна океанська вода все повільно поглинала судно, нещадно тягнучи його за собою у темряву. Зрештою, подолавши чергові невеликі сходи, що вели у велетенську обідню залу першого класу, дівчина нетерпляче розчинила двері і відсахнулася, завмерши на мить. Вишукана зала зустріла її мертвою тишою: лише зрідка було чути стурбовані викрики людей за вітражними вікнами. Підлогу застеляла лінолеумна плитка, сплетена у золотисто-червоний візерунок, на якому зараз розкинулося поблискуюче столове приладдя і дорогий розбитий посуд. У повітрі досі можна відчути ледь помітний запах дивовижних страв, що тут зовсім нещодавно куштували розпещені всіма благами життя пасажири.

Багато оздоблену залу прикрашав темно-червоний килим з блакитними та золотими малюнками — на ньому самотньо розмістилися невеликі, із бархатним оббиттям, дивани, невеличкі столики і плетені крісла.

Роза, наче отямивши себе від короткого сну, знову хутко ринула вперед. Укотре перечепившись, дівчина мимоволі піддалася уперед, падаючи ниць, і боляче ударилася долонями. Насилу підіймаючись, панна Б'юкейтер знову рішуче схопилася на ноги і попрямувала до темно-коричневих дверей, що вели на верхню палубу, не відразу помітивши самотню фігуру неподалік. Різко зупинившись, Роза придивилася ближче, впізнаючи в обличчі незнайомця самого Томаса Ендрюса.

— Пане Ендрюсе? — здивовано вигукнула вона, неквапливо підходячи до чоловіка, що зачаровано дивився на невеликий, прямокутної форми годинник над дорогим каміном.

Чоловік легко здригнувся, наче йому щось почулося, і зрештою звернув увагу на дівчину.

— О, Розо, — трохи згодом, зовсім віддалено вимовив він, споглядаючи її невидючим, застеленим імлою поглядом.

— Врятувати себе Ви і не намагаєтесь? — підійшовши ще ближче, тихо спитала дівчина, дивлячись на нього здивованими, наляканими очима.

Ендрюс блимнув і, Роза помітила, що його погляд, нарешті, трохи прояснів.

— Пробачте… — насилу вимовив він бархатним, ледь захриплим голосом, — Що я не зміг збудувати більш надійне судно, юна Розо.

Раптом, коридорами пролунало жалібне скрипіння — знамення останніх хвилин Титаніка, що так стрімко прямував на дно. Роза з острахом озирнулася і на мить їй здалося, що це передсмертна пісня корабля, одним лиш ехом линуча по всіх спорожнілих каютах і палубах, по всіх відсіках, що вже поглинув своєю незміренною владою безмежний океан. Вже скоро це судно виголосить свій останній стогін і навіки зникне під товщею води, забравши із собою сотні життів.

Панна Б'юкейтер повільно відступала назад, не зводячи колючого, збентеженого погляду з чоловіка навпроти.

— Постривайте, — ледь перебираючи ногами, він зробив кілька кроків назустріч дівчині, схопивши із найближчого столика рятувальний жилет, що, вочевидь, колись назначався саме йому.

— Хай Вам щастить, Розо, — він простяг їй молочного кольору жилет, а на його тонких вустах виступила втомлена, ледь-ледь підбадьорлива усмішка.

— І Вам… — наче клубок підступив до горла, і Роза відчула, як зрадницьки засіпало в куточках очей, із яких от-от був готовий хлинути новий потік сліз.

За весь недовгий час, проведений тут, він став для неї кимось більш особливим. Важливим. Зовсім не таким, як ті, байдужо-крижані інші… Пан Ендрюс був доволі цікавим співрозмовником, розумним, освіченим, трохи неквапливим і… неймовірно добрим. Він яскраво вирізнявся на тлі сірої маси пихатих і розпещених щасливим, безбідним життям багатіїв.

У голові мимоволі виринули спогади нещодавньої вечері.

Того дня, сидячи за великим розкішним столом, заставленим різноманіттям пишних страв, Роза з величезним невдоволенням слухала, як її мати відчайдушно намагалася принизити людину, яка так благородно врятувала життя її доньки. Неочікувано, кошик з яскравими соковитими фруктами привабив увагу Рози і, дівчина, не надто задумуючись, простягла долоню до неї, за мить зіштовхнувшись із чужою рукою. Дівчина здригнулася і перевела допитливий погляд на інженера поряд. На вустах пана Ендрюса заграла все та ж знайома, ледь помітна усмішка і Роза просто не змогла не усміхнутися у відповідь.

Виринаючи із приємних спогадів, Роза невпевнено взяла простягнуту річ і вже було збиралася іти, як, різко розвернувши, припала до його широких грудей. Чоловік дбайливо, але не менш впевнено оповив сильною рукою її стан, пригорнувши до себе ще ближче. У цю коротку мить час для них неначе зупинився.

У цих ніжних чоловічих обіймах дівчині було неймовірно тепло і затишно. Всі переймання та страх безслідно зникли, наче їх ніколи і не було. Несвідомо припавши носом до його шиї, вона на повні груди вдихнула його чарівний, ледве сповнений нотками строгості і вимогливості аромат.

— Розо, я зовсім не думав, що колись наважуся зробити це… — палко видихнув він їй у волосся, від чого у дівчини по тілу пробіглася хвиля мурах.

— Що зробити? — не розплющуючи очей, прошепотіла вона, насолоджуючись цією недозволеною, дурманною близькістю.

Ендрюс зволікав всього кілька секунд, що здалися дівчині довгими роками нестерпного очікування, та за коротку мить, вправні довгі пальці обхопили м'яко окреслене жіноче підборіддя і невпевнено, наче щось обмірковуючи, злегка підняли і голову. Не встигла вона нічого подумати, як раптом відчула тепло і м'якість чужих вуст на своїх. Дівчина вражено розплющила смарагдові очі. Чоловік цілував її ніжно, зовсім не наполегливо і навіть трохи боязко. Почуття заволоділи залишками розуму, вдаривши могутнім буревієм, і сама того не помітивши, вона відповіла йому взаємністю. Трохи згодом чоловік відвів обличчя від дівчини, винувато опустивши погляд у підлогу.

— Вам вже час. Ви маєте врятуватися, моя мила Розо.

Дівчина нічого не відповіла. Одурманений погляд нестямно блукав по його обличчю.

— Поспішайте ж… — прошепотів він і простягнув долоню, стираючи великим пальцем єдину прозору сльозу з її фарфорової щоки.

Дівчина відсторонилася і вже неохоче попрямувала до вихода із зали. Опісля, ледь занімілі від холоду пальці лягли на ручку і з притиском розчинили двері, вона рішуче обернулася.

— Я ніколи Вас не забуду...

Чоловік як завжди тепло усміхнувся, спостерігаючи, як у просякнутому морською вологою повітрі зметнулася копиця її шаленого полум'яного волосся, перш ніж дівчина назавжди зникла із його поля зору. В грудях щось зрадливо стиснулося, падаючи кудись глибоко донизу, і Томас знову повернувся до каміна, знесилено обпершись на нього руками.

— Дякую, Розо… Дякую...


Дякую за Вашу увагу!

Від перекладачки: Ваші відгуки миліші повітря — прошу коментувати; вітаю здорову критику!

Категорія: Номінанти та переможчі премії "Оскар" Романтика, Американські фільми/серіали, «Paramount Pictures Corporation», Номінанти та переможчі премії "Оскар", Драма, Історичні епохи | Додав: kvitka_astrovitz | Теги: трагерія, Історичні епохи, катастрофа, переклад, Пропущена сцена, драма, романтика, OOC, титанік, роза
Переглядів: 431 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Я ніколи не забуду Вас
Завантаження...