menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 05.04.2022 в 13:58
Фанф прочитано: 313 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Лист, з якого все почалось


05.04.2022, 13:58
Дорога Анно,
Ти так солодко спала, тому я не наважився будити тебе. Ми з Андрієм поїхали у справах, та повернемось до того як сонце сховається за обрієм Львову. Твій брат просив передати, що дуже скучив і завітає до нас на вечерю, тим паче, він давно не бачив Емілію з Яніною, які будуть раді побачити свого дядька.
Я також за тобою сумую. Навіть тоді, коли ти перед моїми очима, коли я можу підійти та насолодитися найжаданішим поцілунком у всьому світі, твоїм поцілунком.
Зараз діти ще сплять, але я впевнений, що вони прокинуться до того моменту як я повернусь, тож передавай їм привіт від татка та скажи, що вони зовсім скоро мене побачать.
Твій коханий"

- Ох, Адаме, - дівчина шарілася і раз за разом перечитувала листа, який зовсім нещодавно, судячи по погано застигшим чорнилам, був написаний її чоловіком. -Я ніколи  не звикну до того, що ти так відверто говориш про свої почуття.
Дівчина ,одягнена у біле плаття, озирнулася та почала хихикати, як мале дитя. О, господи, це ж просто лист, просто клаптик паперу, а вона світиться від нього, як зірка на нічному небі.
-Цей чоловік зводить тебе з глузду навіть за допомогою листів?, -  раптом почувся насмішливий голос Терези. - Скільки шляхетських дочок мріяли отримати листа, який зараз знаходиться у твоїх руках, Анно.Мій брат безжально відмовляв кожній, а зараз весь свій статок готовий продати лише за твою посмішку, - жінка з материнською любов'ю дивилася на зашарілу дівчину. - Якщо ти так соромишся слів на папері, то що ти робиш за дверима спальні? Ховаєшся у шафу, як тільки Адам зайде до кімнати? - це була просто здогадка але судячи з реакції на ці слова, Тереза сказала те, що було недалеко від правди. -  Анно, у вас двоє дітей і ти все ще соромишся свого чоловіка? -з деяким здивуванням спитала жінка і вирішила розповісти цей цікавий факт брату, після його повернення.
*Вечір цього ж дня*

-Моя мила, прокидайся, - чоловік ніжно повів долонею по щоці, дістався шиї і, безпересно, елегантних ключиць своєї жінки та промовив ще раз:
-Зіронько, вставай, - Адам почав розшнуровувати корсет дівчини, адже його не покидала надія, що він проведе цю ніч у палких обіймах своєї дружини, а не простої ковдри.
-Сьогодні ти не прийшов до заходу сонця, а я, також сьогодні, не прийду до твоєї спальні, - сонно відповідала жінка, завуальовано кажучи: "Вибач, але сьогодні не твій день"
-Анно, ти граєш не про правилах, - чоловік вже позбавився верхньої частини плаття і плавно стягував його далі, до ніг дружини. Паралельно з цим, він не забував приділяти увагу таким ніжним та тендітним грудям, які були, як вважав чоловік, витвором мистецтва і ніхто,крім нього, не мав права на це мистецтво дивитись. - Їй обіцяють найпотужнішу насолоду світу від накращого коханця Львову, а вона носом крутить. Я цим ображений, - жартома сказав Адам, продовжуючи позбавляти тіло своєї жінки всякого, як він говорив, непотрібного шмаття. 
- Невелика біда, найкращий коханець. Я також була ображена, коли не дочекалась тебе на вечерю, - продовжувала гнути свою лінію Анна. 
- Якщо ми почали говорити про образи, то вчора ти безсовістно втекла від мене вранці і я не міг знайти тебе ще декілька годин. Як ти можеш це пояснити? - ох, це було відверте глузування, адже Адам вже знайшов причину і вона дуже його веселила. - Моя жінка боїться залишатись в одному ліжку з своїм чоловіком, потрібно це виправити, - так, Анна звісно передбачала, що ранішня розмова з Терезою дійде до шляхтича, але не настільки ж швидко!
- Ні,ні,ні, Адаме, що ти робиш! - вигукнула дівчина після того, як чоловік підхопив її на руки та поніс до дзеркала.
- Будемо позбуватися твого головного страху - нашого сексу, - тут чоловік був трохи не правий, Анна ніколи не жалілася на сам секс, просто трохи шарілася моменту, який наступав після нього.
-Знімай все, що на тобі залишилось, серденько, - з хижою посмішкою промовив чоловік. 
Категорія: Українське кіно Українське кіно, Романтика | Додав: Dioleyn
Переглядів: 313 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Лист, з якого все почалось
Завантаження...