menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 05.01.2022 в 11:53
Фанф прочитано: 679 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Вода та олія (Аркейн. Ліга легенд. Вай/Кейтлін) - частина 4 (розділи 16,17,18, 19)


05.01.2022, 11:53
16
– Ого, а ти, я бачу, добряче постарався, – присвиснула Вай, поглядаючи на новеньку гекстекову рушницю, яку Кейтлін тримала в руках, зацікавлено оглядаючи кожну її деталь.
– Саме так, – кивнув Джейс. – Я справді не хотів починати створювати зброю на основі технології «гекстек». Прагнув покращувати нею життя людей, а не забирати їх. Але наразі…
– Наразі моя сестра, заволодівши твоїми записами, почала робити це замість тебе зі свого боку, – пирхнула енфорсерка.
– І коли вже ми опинилися в цій ситуації… то стає очевидно: в нас немає вибору, окрім як вживати заходів задля власної оборони. Бо інакше ми не зможемо захистити людей, які на нас покладаються, – тяжко зітхнув винахідник. – Тому… я досі не планую створювати таку зброю масово. Лише для тих, кому справді довіряю, і в кому я впевнений. Кому можу довірити таку силу. Тому, Кейт, розробив цю рушницю саме для тебе. Бо не сумніваюсь в тобі та твоїх принципах.
– Дякую за довіру, Джейсе, – сказала шерифка Пілтовера.
– З цією рушницею ти зможеш стріляти так далеко, як не зміг би ніхто, – продовжував чоловік. – Коли тобі треба буде зробити такий постріл, натисни на ось цю маленьку кнопку ліворуч, і тоді наступна куля буде підсилена гекстек-кристалом, та летітиме на величезну відстань. Завдяки спеціально розробленим мною лінзам для прицілу ти матимеш змогу побачити свою ціль навіть на такій відстані, аби здійснити такий влучний постріл, на який здатна лише ти. Крім того, я обладнав твою рушницю ще деякими… додатковими функціями, – усміхнувся він. – Ця невеличка спускова кнопка праворуч: якщо її натиснути, з ось цього відсіку вилетить сітка, що блискавично долетить до твоєї цілі, яку тобі потрібно зупинити, взявши живою.
– Опаньки, дуже корисна штука, – присвиснула Вай.
– Також я додав ще одну, поряд з нею, – продовжував винахідник. – Якщо натиснути її, спід дула вилетить та розгорнеться спеціальний снаряд з гострими лезами, які розкриються та виконуватимуть функції крил. Він летітиме на великі відстані з величезною швидкістю, завдаючи пошкодження всьому, що стане на його шляху, і не зупинятиметься, навіть пройшовши крізь декілька цілей. Назвав цю функцію «Пілтоверський миротворець».
– Бачу, що-що, а в самоіронію ти можеш, – реготнула енфорсерка, в той час як Кейтлін продовжувала оглядати кожен сантиметр своєї нової зброї.
– Є таке, – зітхнув Джейс. – Тож Кейт, сподіваюсь, ця рушниця допоможе тобі захистити громадян Пілтовера від загрози, з якою ми тепер зіткнулися.
– Робитиму заради цього все, що в моїх силах, – кивнула шерифка. – І обіцяю не зрадити твоєї довіри.

17
Покинувши Джейсову майстерню, напарниці рушили охайними вулицями в напрямку невеличкого будинку в швацькому кварталі, де знаходилась їхня квартира. І по суті подарунок Джейса був єдиною хорошою новиною за сьогодні, бо з розслідуванням поки все йшло кепсько. Слід, за яким вони йшли останні кілька днів, сподіваючись знайти нову базу Джінкс та Гангпланка, обірвався. Тепер треба було починати все мало не з нуля, хоча здавалось, відповіді вже поряд, і вони от-от вхоплять їх голими руками.

– Не переймайся, пундику, я певна, ти швидко даси цьому раду, – усміхнулась Вай, коли вони присіли перепочити в парку, спорожнілому через пізню годину, але від того тільки красивішому.
– А ти сама… як? Тобто, маю на увазі, коли врахувати ті теорії Фортуни щодо планів Гангпланка на Джінкс?
– Важко сказати, – прошепотіла енфорсерка, стиснувши кулаки. – Я… не хочу, щоб він нашкодив їй. Не тому, що досі сподіваюсь, ніби Павдер може стати колишньою – я прекрасно розумію, що вона вже минула точку неповернення. І накоїла таке, що не можна пробачати, відпустивши гріхи. Але… вона досі моя сестра. Я просто не хочу, щоб з нею сталося ЦЕ. ОСЬ ТАК.
– Знаєш, ти маєш рацію. Джінкс повинна відповісти перед законом за все, що наробила, отримавши вирок суду за кожен свій злочин, а не загинути під час кримінальних розборок, – повільно проказала Кейтлін. – Тому обіцяю тобі, що ми зробимо все, аби воно було саме так.
Повисла коротка пауза. Яка обірвалась так само несподівано:
– Слухай, Кейт, останнім часом ти мене тривожиш, – зітхнула Вай, глянувши на неї.
– Тобто?
– Я ж бачу, що після тієї останньої розмови з твоєю матір’ю ти сама не своя, – похитала головою енфорсерка. – Чого вона там тобі такого наговорила, що ти досі не оклигала?
– Насправді багато чого, що може сказати людина, яка достатньо добре знає тебе і твої страхи, – проговорила шерифка. А потім, опустивши погляд на свої руки, що лежали на колінах, забурмотіла: – Вай, знаєш, я… маю дещо в тебе запитати.
– Що ж, пундику?
– Знаю, це прозвучить дивно, бо ми ж з тобою разом не так давно, аби починати глобальні серйозні розмови. Тобто, я не хочу, аби ти думала, ніби я на тебе тисну, і все таке. Просто мені потрібно знати… Як би це сказати… Вай, ти дуже важлива для мене, – видихнула Кейтлін, стиснувши кулаки. – Можливо навіть занадто важлива. Настільки, що я, здається, вже просто не зможу без тебе, якщо раптом колись втрачу. І чим далі, тим це сильніше, хоча здавалося б, куди вже дужче… – нервово засміялась вона, заламуючи пальці. – Тому мені, просто… страшно. Що одного дня ти скажеш щось на кшталт: «З тобою було весело, але це тривало достатньо, час рухатися далі. Вибач, якщо тобі здавалось, що це назавжди, чи навіть серйозно, та ти сама все собі придумала, а я нічого такого не обіцяла, тож бувай». Бо після цього я, боюся, вже просто не зможу дихати. Тож… я не тисну на тебе, не подумай, просто… просто хочу знати, що означаю для тебе, аби коли раптом що – не загинути від власних ілюзій, втратити які буде так боляче, що я цього на той час вже просто не витримаю… Дідько, яку ж я дурню несу! Вибач, я розумію, після таких промовок тобі тільки більше захочеться триматися подалі від такої ненормальної…
– Кейт, – гукнула енфорсерка, зловивши долонею її щоку. Здригнувшись, дівчина завмерла та заціпеніла, коли та подивилась їй в очі. – Ти для мене все, – видихнула Вай, і подавшись вперед, захопила її губи стрімким, гарячим, відчайдушним поцілунком! Сильні руки міцно пригорнули стрункий стан, щосили притискаючи до себе. Ковзнувши по спині вгору, загрубілі пальці легко пірнули в темне волосся. І здається, цієї миті Кейтлін чітко чула, як серце Вай голосно калатає з кожним рухом сухих губ, на яких хотілося танути цілу вічність.

18
- Слухай, розслабся, тобі не завадить, - усміхнулась Кейтлін, змащуючи руки масажною олією, та не відводячи погляду від енфорсерки, яка щойно вийшла з душу. – Врешті, сьогодні в нас вихідний, ти заслуговуєш на відпочинок. Просто один спокійний день.
- Ой не певна, пундику, - тяжко зітхнула Вай, відкинувши рушника на крісло, та лягла животом на ліжко. – Не хочу завтра вийти на роботу після вихідного та дізнатись, що в морзі лежить тіло Павдер, яку Гангпланк вбив, бо вона закінчила йому його зброю, тож він просто позбувся її, забравши в неї її гекстек-кристал.
- Не переймайся, я ж тобі вже казала: як раптом щось станеться, сюди одразу надішлють пневмолиста і ми побіжімо з усім розбиратися. А поки листа немає, видихни і не думай про погане, - шепнула Кейт їй на вухо, і сівши поряд, почала спритно масажувати міцну татуйовану спину. І майже відразу відзначила, як кожен м’яз Вай розслабився.
- Знаєш, ти щойно своїми руками знецінила все, чим Джейс займається в своїй лабораторії. Бо ОСЬ ЦЕ – справжня магія, - замуркотіла вона, задоволено потягнувшись.
- Я ж казала, - тихенько засміялась дівчина, схилившись над самим її вухом. І не втримавшись, подула на нього, трохи прикусивши хрящик з пірсингом.
- А оце вже ти нариваєшся, - гмикнула Вай. І блискавично перевернувшись, за єдину секунду повалила Кейтлін на спину, притиснувши до ліжка своїм тілом!
- Навіть не буду заперечувати, - посміхнулась вона, торкаючись долонею загрубілої щоки. Та тихо застогнала, коли Вай, нахилившись, накрила її губи гарячим поцілунком.
Відчуваючи, як голова йде обертом, Кейт обвила її руками, ковзнувши долонями по спині, змащеній масажною олією.
- І що мені з тобою робити, мій маленький солоденький пундичок? – захихотіла енфорсерка, торкаючись губами ніжної шиї, яку за мить легенько прикусила.
- Залишаю це повністю на твій розсуд, - примружилась Кейтлін, затремтівши від насолоди.
- Зауваж, ти сама це сказала, - усміхнулась Вай, проникаючи рукою під її футболку. І нахилившись, опустила язика в оголений пупок.
Відкинувши голову, дівчина запустила пальці в рожеве волосся, закидаючи струнку ногу на сильне плече…
Аж тут обоє здригнулися, коли почули гучний стукіт у двері!
- Кого це принесла лиха година? – роздратовано пробурчала Вай, поспіхом надягаючи футболку та штани, що валялися неподалік. – Втім, начхати! Кого б лиха година не принесла – зараз я його вперед ногами винесу.
- Спокійніше, раптом там щось справді важливе? – зітхнула Кейтлін, натягуючи штани та готуючись рятувати некликаного гостя від гніву праведного своєї дівчини.
- Ага, ото б краще листа надіслав, - пирхнула Вай, та рушила до дверей з виразом обличчя: «зараз хтось зубів не дорахується». Та різко відчинила їх, грубо гаркнувши: - Чого вам?..
Аж тут гикнула та вирячила очі. Бо певно в списку людей, яких вона найменше очікувала побачити на порозі своєї квартири, в першій трійці був пан Кірамман!
- Доброго дня… Вай, - привітно проговорив він з трохи збереженим видом. – Сподіваюсь, я… не заважаю?
- А ви самі як думаєте? – недвозначно пирхнула дівчина, глянувши на нього спід лоба так, що визирнувши з-за її спини на батька, Кейт, зашарівшись, позбавилась найменших сумнівів: натяк він зрозумів більш ніж правильно.
- Зрозуміло… даруйте, не хотів, - ніяково пробурмотів чоловік, опустивши погляд. – Доброго дня, Кейтлін, - додав він, швидко зиркнувши на доньку, а потім знову скосив погляд убік.

19

- То навіщо завітали? – протягнула Вай з награно-ввічливим тоном, крізь який просто крупним шрифтом читалося: «Будь ласка, вимітайтеся звідси». – І звідки, до речі, взагалі дізнались цю адресу?
- Спитав у відділку, - зізнався той.
- Он як… Пундику, побалакай-но, будь ласка, зі своїми підлеглими, аби вони не розпатякували конфіденційну інформацію на всі боки, гаразд? – напружено проговорила Вай, озирнувшись назад.
- То… тато, чому ти прийшов? – втрутилася Кейтлін, виходячи наперед та трохи відтісняючи енфорсерку, яка надто захопилася демонстрацією свого обурення.
- Хотів попросити тебе про дещо, - зітхнув чоловік, почухавши потилицю. – Сьогодні твоя мати буде на урочистому заході в міському парку, відкриватиме там пам’ятник загиблим радникам. І я б дуже просив тебе… поговорити з нею.
- Вибач, але з урахуванням її останніх дій та висловленої позиції, нам з нею наразі немає про що говорити, - суворо відказала Кейтлін, сердито блиснувши очима.
- Розумію тебе, - стражденно похитав головою пан Кірамман. – Але… вона любить тебе, Кейт. Просто їй важко змиритися з твоїм рішенням, бо не розуміє його. Що поробиш, вона мріяла, аби ти обрала собі партію, відповідну до становища нашої родини, адже переконана, що лише так в тебе все буде добре. Я й сам, коли чесно, трохи здивований твоїм вибором… проте для мене головне, що ти разом саме з тією людиною, з якою по-справжньому щаслива.
- Тобто, це ви зараз тонко натякаєте, що принаймні хоч самі не будете доводити Кейт до нервового зриву своїми вересками з вимогою «дати копняка тій волоцюжці та знайти когось пристойнішого»? – підозріло протягнула Вай, демонстративно обійнявши дівчину за плечі сильною рукою.
- В жодному разі, - запевнив пан Кірамман, тяжко зітхнувши. – Я, коли чесно, почав про щось здогадуватись, ще коли вперше побачив вас разом, тож для мене воно й не стало сюрпризом. Між вами це… одразу відчувалося, так би мовити. І я вірю, що ти не скривдиш її, - додав він, глянувши на Вай. – Тому зараз… я б просто хотів, аби ви з матір’ю помирилися. Я певен, що вона зможе дослухатись до тебе. Надто зараз, після тієї вашої сварки на прийомі. За час, що минув, вона встигла добре осмислити свої дії та зрозуміти, наскільки була неправа і скільки зайвого наговорила. Повір, Кейт, вона весь цей час сама не знаходить собі місця. Але просто не здатна зробити перший крок. Просто скажи, чи ти справді хочеш більше ніколи з нею не бачитись, бо жодна з вас не наважиться першою почати розмову? Незалежно від того, хто в цій ситуації має рацію, а хто помиляється. Тож… будь ласка, спробуй. Гадаю, невеличкий публічний захід підходить для цього найкраще. Там вона точно посоромиться влаштовувати скандал і принаймні вислухає тебе.
- Я подумаю, дякую.
- Гаразд, тоді я додому. Треба встигнути перевдягнутись в урочистий костюм до події. Сподіваюсь побачити там вас обох, - проговорив чоловік. І кивнувши на прощання, пішов.
- От же на тобі, - закотила очі Вай, зачинивши за ним двері.
- Так, я ж навмисне поставила нам в графіку вихідний саме на сьогодні, аби не йти на чергування в парк під час тієї події та не бачитись з нею, - зітхнула Кейтлін, прихилившись до стіни.
- Навіть так, пундику? А цього ти мені не казала.
- Не хотіла зайвий раз тебе тривожити.
- То як, що ти вирішила? – підморгнула Вай. – Підемо туди сьогодні, чи ну його все та повернемось до ліжка?
- Друга пропозиція занадто заманлива… але гадаю, нам, все ж, варто обрати перший варіант, - сумно зітхнула Кейт.
- В такому разі збираймося, не варто надто сильно запізнюватись. Бо ще прийдемо туди, коли твоя мати вже піде додому, - усміхнулась Вай, грайливо її поцілувавши.
 

Далі буде!

P.S. Хто залишить авторці добрі комменти, той бубочка :)

Категорія: Виробництво Netflix Виробництво Netflix, Мультфільми/анімація для підлітків, Мультфільми/анімація для дітей, Онлайн-гри | Додав: Монада_Сателіт | Теги: Ліга легенд, Аркейн, фем-слеш, league of legends, Arcane
Переглядів: 679 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Вода та олія (Аркейн. Ліга легенд. Вай/Кейтлін) - частина 4 (розділи 16,17,18, 19)
Завантаження...