menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 15.01.2022 в 19:18
Фанф прочитано: 750 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Вода та олія (Аркейн. Ліга легенд. Вай/Кейтлін) - частина 5 (розділи 20, 21, 22, 23)


15.01.2022, 19:18

20
Пан Кірамман мав рацію, в парку сьогодні справді зібралося не так багато людей. Не те щоб зовсім порожньо, але й величезного натовпу не було видно. Що, насправді, й не дивно. По-перше, жителі Пілтовера не почувалися в безпеці, тож не поспішали всією родиною відвідувати масові заходи, де «дідько його знає що ще може трапитись». По-друге, відкриття пам’ятника загиблим радникам в міському парку з самого початку організовувалося як урочиста, але стримана подія, а не масове свято з народними гуляннями. Тож прийшли на нього подивитись лише найсміливіші мешканці найближчих вулиць.
- Схоже, ми саме вчасно, аби побачити «найцікавіше», - іронічно гмикнула Вай, поглядаючи на те, як пані Кірамман, вперше публічно піднявшись зі свого візка, саме закінчила свою промову та стягнула чорну тканину з мідного постаменту, що зображав загиблих радників, які стояли в піднесених позах.
Одразу після цього оркестр почав грати сумну та урочисту мелодію, люди, які зібрались на все це подивитись, стримано зааплодували… а пані Кірамман, сідаючи назад до свого візка, мало не гепнулася, бо судячи з виразу її обличчя, саме помітила Вай та Кейтлін.
Минуло ще кілька хвилин, протягом яких Джейс сказав заключне слово, а потім розпочалася неофіційна частина заходу. І це означало одне: пора починати неприємну розмову.
- Як раптом що – просто підемо, повернемось додому, і я зроблю тобі твого улюбленого трав’яного чаю, - зітхнула Вай, обійнявши Кейтлін за плече.
Кивнувши у відповідь, дівчина рушила вперед, назустріч матері.
- Не чекала побачити тебе тут сьогодні, - проговорила пані Кірамман, кинувши побіжний погляд на Вай, яка стояла за її спиною. Тим часом як Кейт відзначила, що її батько делікатно тримається осторонь.
- Я сама, коли чесно, спершу не планувала приходити, - відказала дівчина, зробивши глибокий подих. – Проте, гадаю, нам не завадить поговорити. Щоб ти розуміла… ні, в мене немає бажання повертатися додому, і мені нічого від тебе не треба. Я щаслива з Вай, і мене влаштовує наше з нею життя. Та я, все ж, хотіла б, аби ти охолонула і спробувала знайти з нами обома спільну мову. Просто тому, що я люблю тебе, і мені важко через усю цю сварку.
- Але Кейтлін, зрозумій, я бажаю тобі лише добра, - проговорила пані Кірамман, глибоко вдихнувши повітря. – Та просто розумію, що такій дівчині, як ти, від такої, як вона, добра чекати не варто…
- Все ясно, - рипнула зубами Вай. – Ходімо додому, пундику. Схоже, дехто тут досі не збирається слухати нікого, крім себе.
- Пундик? Кейтлін, це вона що, тебе ще й «пундиком» називає? – обурено видихнула пані Кірамман.
- Даруйте вже, але не вам розказувати, як мені називати жінку, з якою я сплю, - демонстративно пирхнувши, заявила Вай, та схрестила з нею погляди.
І тут Кейтлін, дивлячись на обличчя своєї матері, в паніці зрозуміла одне: зараз щось вибухне. Сильно вибухне.
…Аж раптом вибух справді пролунав – у декількох метрах від них: там, де раніше стояв щойно відкритий пам’ятник загиблим радникам, який саме розлетівся на шматки!
- Бум, – усміхнулась Джінкс, стрибнувши на місце, де від нововстановленої скульптури залишились тільки руїни. І в тиші, що повисла на мить після того, як стихнув гомін, її тихий голос пролунав, наче постріл гарматного ядра.
Секунда, друга… А потім нечисельні люди, що зібралися в парку, почали з криками розбігатися на всі боки! В той час як Вай, зірвавшись з місця, стиснула кулаки та помчала до сестри, яка почала розкидати на всі боки чудернацькі шашки, кольоровий дим від яких моментально оповив парк кислотними блакитно-рожевими хмарами. В якому, наче хижі птахи, почали пролітати спритні силуети, що належали чи то людям Гангпланка, чи то прибічникам самої Джінкс.
- Прокляття, - видихнула Кейтлін, достаючи розкладну рушницю, яку прихопила з собою. Та шкодуючи, що вирушаючи сюди, ні вона не прихопила подаровану Джейсом гекстекову рушницю, ні Вай не взяла з собою свої «Атласи». І тепер, побігши стрімголов в атаку, намагалася виловити Джінкс в цьому тумані голіруч.
Хаос тривав кілька хвилин. Біганина, постріли, вибухи, крики з усіх боків. Та спроби шерифки Пілтовера, разом з енфорсерами, що охороняли площу, поцілити в нападників, не зачепивши випадково замість них простих мирних містян.
…А потім ґвалт стихнув - неначе хтось просто клацнув перемикач. Нові димові шашки перестали летіти, і щільна блакитно-рожева завіса швидко розвіялася достатньо, аби можна було щось у ній роздивитись.
І тоді Кейтлін з жахом зрозуміла, що ані її матері, ані Вай тут більше немає.

21
В голові паморочилось, і навіть просто розплющити очі було непросто. Здавалось, погляд немов затуманений, а все навколо розпливається. Втім, за лічені секунди це відчуття минуло. Тоді Вай, озирнувшись навколо, зрозуміла, що лежить в напівтемряві, на підлозі в кутку невеличкої похмурої кімнати, що радше нагадує комірчину…
А навпроти неї, гидливо стиснувши губи, сидить пані Кірамман!
- Трясця, от тільки цього бракувало, - пробурчала енфорсерка, і тримаючись за голову, підвелася та сіла, прихилившись спиною до стіни.
- Ніколи б не подумала, що зустріну смерть поряд з тобою, - з презирством видихнула пані Кірамман, дивлячись на неї зі своєю звичною зверхністю.
- Ще чого, розігналися, - пирхнула Вай. – Вже даруйте, ваша пихатосте, але я наразі маю вагому причину жити, тому навіть не сподівайтесь, що здохну тут.
- Та невже?
- Саме так. Тому сподівайтесь на що хочте, але я виберуся звідси. І вас, до речі, з собою прихоплю. Головне тільки, запам’ятайте, в будь-якій ситуації підігравайте мені, а не псуйте все. Домовились? – рипнула зубами дівчина, одразу вирішивши розставити всі крапки над «і».
- Стривай-но, а чого це ти раптом зібралася мене рятувати? – насторожилася радниця. – Навіщо тобі це?
- По-перше, не люблю, коли гинуть люди, які не є зовсім вже кінченими виродками. По-друге, хай навіть вас неможливо терпіти, але ви її мати, і вона вас любить. Тож якщо ви загинете, їй буде боляче. Я знаю цей біль, і не хочу, щоб Кейт його переживала. Тому коли до цієї кімнати хтось увійде та почне з нами базікати (а це, гадаю, неодмінно станеться, і навіть ставлю на те, що до нас прийде саме Павдер)… то будьте вже тоді такі ласкаві, не псуйте все, коли я намагатимусь щось зробити, гаразд?
- Я тебе не розумію.
- Воно й не дивно. Бо ви ніколи навіть не намагалися, - сплюнула Вай. – А й справді, навіщо це вам, га? Адже так світ значно простіший: є лише страшне вселенське зло з глибин нижнього міста, яке простягнуло свої лапи до вашої дорогоцінної доньки, яка нічого не розуміє, і є ви, яка мусить будь-що її від цього зла врятувати. І в цього зла, звісно ж, немає жодної іншої причини бути з вашою донькою, крім як занапастити її задля власної вигоди.
- А чого б іще такій як ти так за неї триматися? – прошипіла пані Кірамман.
- Тому що я кохаю її! – зірвавшись, крикнула Вай. А потім, відкинувши голову, гірко розсміялася. – І повірити не можу, що кажу вам це раніше, ній їй.
- Хочеш сказати, що ти справді…
- Так, трясця вашій матері, - змучено видихнула енфорсерка, похитавши головою. – Без тями. Те, як вона усміхається. Як сердиться, обурюється, лютує. Яке в неї смішне обличчя, коли вона шаріється. Як горять очі, коли йде до своєї мети. Її принциповість, віра в те, що вона робить, незламність, честь та гідність, щира доброта… Та як від такої дівчини взагалі можна не втратити голову? – зітхнула Вай, заплющивши очі. – Тож я будь-що до неї повернуся. Ніколи, нізащо не залишу. І не пробачу того, хто її скривдить.
Повисла тиша. Така міцна, що здавалось, скажи зараз хтось слово – і вона просто поглине його, не пропускаючи крізь себе жоден звук…
Та ця ілюзія вмить розсипалася за хвилину. Коли міцні, важкі двері кімнати з гуркотом відчинилися.
- Бачу, ти вже отямилась, - холодно проказала Джінкс, дивлячись на Вай божевільними очима, що в напівтемряві світилися яскравим пурпуровим кольором.

22

- Послухай, Павдер, ти зв’язалася не з тими людьми, - видихнула Вай, напружено дивлячись на сестру, яка неквапним кроком підійшла до неї.
- Та невже? – протягнула Джінкс, закотивши очі. – Здається, щось таке я вже від тебе чула, чи не так? Весь час я, на твою думку, зв’язуюсь не з тими людьми, займаюся не тими справами, та й взагалі є не тією, ким би ти хотіла мене бачити.
- З цим важко посперечатись. Бо я точно не хотіла бачити свою сестру скаженою вбивцею, яка тероризує місто! – випалила енфорсерка, зціпивши зуби.
- Але я вже давно така, - зітхнула дівчина, знизавши худорлявими плечима. – І якщо не забула, то це саме ти зробила мене такою, якою я є. Тож якось по-дурному з твого боку обурюватись цим.
- Хай навіть так… хай навіть я справді винна в тому, що тоді… покинула тебе, - напружено прошепотіла Вай, на мить опустивши погляд. А потім знову, підвівши його, подивилася Джінкс у очі. – Але зараз все справді серйозно. Зрозумій, Гангпланк – не Сілко!
- До чого це ти? – вона роздратовано рипнула зубами.
- До того, що яким би жорстоким покидьком не був Сілко… але він справді любив тебе, наче рідну доньку, і виховував тебе такою, якою ти стала, бо був переконаний, ніби ОСЬ ЦЕ – краща версія тебе. Проте Гангпланк не має до тебе ані найменшої приязні… він взагалі не здатен відчувати такі емоції.
По тому, як здригнулися губи Джінкс, Вай зрозуміла, що влучила в яблучко: схоже, після смерті Сілко її сестра справді вхопилася за того скаженого розбійника та згодилась допомагати йому, бо побачила в ньому… свого роду заміну втраченому названому батькові. І той, вочевидь будучи не дурним, вирішив зманіпулювати божевільною генійкою, аби вона охочіше створила для нього таку бажану зброю.
- Я вже встигла чимало про нього дізнатися, і знаю, що кажу. Цей головоріз небезпечний найперше для тебе, бо щойно ти закінчиш ту зброю, яку він тобі замовив – то вб’є тебе, навіть не змигнувши оком. Повір мені, Павдер.
- Повірити тобі? Вай, ти про що? – напружено проговорила Джінкс, дивлячись їй в очі. – Я вже не здатна тобі довіряти. Після всього. Взагалі.
- А чому тоді ти вирішила, ніби можеш довіряти ЙОМУ? – випалила енфорсерка…
Аж тут Джінкс, різко підхопившись, крутнула головою.
- Замовкніть! Ні, я сказала, замовкніть всі! Я… це… ні-ні, я не збираюсь…
- Павдер? – спантеличено гукнула Вай.
- А ти чого ще хочеш?! – роздратовано рявкнула вона.
- Щоб ти почула мене! І послухала, хоч раз! – відчайдушно вигукнула енфорсерка. – Благаю, зрозумій, які б між нами зараз не були відносини, я не хочу, аби тебе пристрелив якийсь головоріз! А саме це він зробить, щойно ти закінчиш його зброю – для нього таке вже не вперше. Гангпланк просто вб’є тебе, а потім забере твій власний гекстек-кристал, і помчить собі за обрій. Ти ж зараз… викрала мати Кейтлін, сподіваючись обміняти її на ще один кристал, правильно?.. Це він запропонував тобі такий план, так?
- А це ти як зрозуміла? – насупилась Джінкс.
- Бо цей план очевидно не спрацює! – видихнула Вай. – Ніхто не стане віддавати тобі гекстек-кристали в обмін на життя будь-якої людини. Навіть якщо ця людина – радниця та мати шерифки Пілтовера. Навіть якщо разом з нею ти прихопила в заручники ще й мене. Бо станься таке, щоб Кейтлін справді піддалася емоціям та вирішила дати тобі кристал в обмін на наші життя – їй ніхто просто не дозволить цього зробити. Жоден з радників, навіть Джейс Таліс особисто, будучи її давнім близньким другом, однаково не допустять того, аби ще один кристал потрапив до рук тієї, хто здійснив той постріл з гармати по залі засідань. І Гангпланк не міг не розуміти цього, пропонуючи тобі той план. Отже, напрошується очевидний висновок, Павдер: він і не хоче здобути ще один кристал таким чином. Це – лише для окозамилення. Твого окозамилення. Аби легше було тебе вбити та відібрати кристал під час колотнечі, коли сюди прийдуть енфорсери, яким він, вірогідно, сам дасть наводку. Тому зараз, навіть якщо насправді ти вже закінчила зброю, яку він просив тебе створити для нього… зроби все, аби він до неї не дістався, або вважав, що вона ще не готова. Інакше вб’є тебе швидше, ніж ти збагнеш, що тебе просто використали.
- Яка ти, одначе, стала красномовна останнім часом, - рипнула зубами Джінкс. І різко розвернувшись, вийшла з кімнати, голосно захряснувши за собою двері.

23
Близько години Вай та пані Кірамман просиділи у кімнатці мовчки. Наодинці, навіть уникаючи дивитись одна на одну. За цей час енфорсерка спробувала позбутися мотузок, якими були зв’язані її ноги. І хоч Джінкс вочевидь добре вміла в’язати вузли, та не зуміла наплести такого, з яким її старшій сестрі було б не впоратись.

- Чудово, - гмикнула Вай, намотуючи мотузки так, аби не було одразу зрозуміло, що вже звільнилася, і водночас вона могла б будь-якої миті скочити та піти в атаку, коли випаде слушна мить. – Сподіваюсь, ви не станете доповідати про це нашим тюремникам, правда ж?
- Не май мене за ідіотку, - пані Кірамман роздратовано задерла носа.
- Просто уточнюю, для проформи, - пирхнула Вай.
Аж тут двері, рипнувши, відчинились… та тільки замість Джінкс у них стояв кремезний бородатий чоловік з механічною рукою. Він нагадував, без малого, скелю. Велику, масивну скелю, наскрізь просяклу морськими хвилями. А його очі хижо блищали, не залишаючи найменшого сумніву в тому, що перед тобою безжалісний головоріз.
- Капітан Гангпланк, як я розумію? – поцікавилась Вай, уважно дивлячись на нього. Цікаво, а чи зможе навіть вона впоратись з такою ходячою брилою голіруч? Втім, їй вже неодноразово доводилось битися з супротивниками наскільки кремезними, що навіть вона, далеко не тендітна діва, здавалася поряд з ними кошеням. І частенько в таких бійках перемагала, залишаючи опонента валятися на підлозі, в кращому разі, без половини зубів.
Проте цей тип однозначно був не такий простий.
- Клята сестричка Джінкс, яка створює мені проблеми, як я розумію? – прохрипів він грубим, важким голосом. – Хотілося б знати, чого це раптом побазікавши з тобою, вона зненацька заявила, що хоче ще трохи попрацювати над моїм пістолем? Адже ж лише сьогодні зранку повідомляла, ніби він вже готовий.
- А я звідки знаю? - пирхнула Вай, подумки усміхнувшись. То виходить, сестра таки вирішила дослухатись до її слів хоч у чомусь?
- Здається ти, смердюче стерво, таки щось, а знаєш, - прогарчав морський розбійник, нависаючи над нею. – Може таки розкажеш мені, поки я ще не позбавив тебе можливості говорити, вирвавши твого язика, аби згодувати його щурам?
- Гей, полегше, старий, - зненацька пролунало від входу. Глянувши куди, всі присутні побачили Джінкс, що тримала в руках масивного пістоля. – Ось, тримай, я вже розібралася з ним. Просто виявила один маленький недолік цієї пушки, який вирішила прибрати. Бо нащо ж тобі пушка з недоліками? – реготнула вона, передаючи йому зброю.
- Отак би й одразу. А то я, знаєш, почав було сумніватись… в щирості твоєї дружби, - випалив Гангпланк. – То вона готова до бою?
- Так, залишилось лише вставити он в той жолоб гекстек-кристал, який енфорсери скоро принесуть нам в обмін на цих двох, - загиготала Джінкс.
- Знаєш, а я маю кращу ідею, - заявив розбійник… та приставив до скроні Вай пістолет, щойно вихоплений з кобури. Звичайний, заряджений кулями та порохом… проте і його вочевидь було достатньо, аби покінчити з нею! – Ти зараз віддаси мені той кристал, який маєш. Коли ж енфорсери принесуть тобі новий – то забереш його собі. А я за це не виноситиму мізки твоїй дорогенькій сестричці.
- Ой-ой, не гарячкуй! – манірно заохала Джінкс, і з абсолютно безневинним виразом дістала гекстек-кристал та примирливим жестом протягнула його. – Ось, тримай, як бачиш, жодних проблем. І я взагалі того, постою тут та подумаю про свої справи, гаразд?
- Чудово, тоді зараз його і випробую!
Вихопивши кристал з її рук, розбійник поспіхом вставив його в пістоля. Та кровожерливо посміхнувшись, спрямував дуло на Джінкс, швидко натискаючи на гачок…
І тієї ж миті зі зворотного боку вилетів блакитний заряд, що поцілив йому в груди! Відлетівши назад під голосний регіт Джінкс, Гангпланк врізався в стіну, пробивши її за інерцією своєю масивною тушею.
- Ото довбеник! Як ти взагалі так легко купився? – закричала вона, хапаючись від сміху за живіт. Та граючись, підстрибнула до нього, аби витягнути з пістоля свій гекстек-кристал, який одразу ж сховала до кишені…
І ледве ухилилася від випаду Вай, яка мало не вибила цей круглий блакитний самоцвіт з її рук!
- Е-ні, це залишиться в мене! – заявила Джінкс, відстрибуючи вбік, та одразу спрямувала дуло власного пістолета на пані Кірамман.
- Не роби цього! – закричала енфорсерка, закриваючи жінку собою.
- Тю, ти чогось надто сильно переймаєшся людьми, які…
Та договорити вона не змогла. Її обірвав вибух, з яким все навколо затрусилося, навіть зі стелі посипався пісок! І майже одразу долинули крики та ґвалт десятків людей, що не соромилися використовувати свою зробю за її прямим призначенням.
- Схоже, от і твоя прекрасна дама на білому коні примчала, - рипнула зубами Джінкс, закотивши очі. Та вихопивши гармату, вистрілила в стіну, утворивши в ній велику діру, крізь яку спритно вибігла! Тим часом як Вай, зметена ударною хвилею та дрібними уламками, ледве зуміла прикрити від усього цього добра пані Кірамман.
- Гей, тебе там часом не вбило? – перелякано вигукнула радниця, зрозумівши, що та лежить поряд з нею, притрушена камінням та пилом, ще й з кривавими патьоками на шкірі.
- Не дочекаєтесь, - прохрипіла Вай, намагаючись підвестися на ліктях… І саме цієї миті побачила Кейтлін з гекстековою рушницею, яка увірвалась до кімнати. – О, здоров, пундику! – гмикнула енфорсерка, і лише зараз усвідомила, як у неї сильно паморочиться в голові. Приблизно за секунду до того, як в очах потемніло.



Далі буде!

P.S. Хто залишить авторці добрі комменти, той бубочка :)

Категорія: Виробництво Netflix Виробництво Netflix, Мультфільми/анімація для підлітків, Онлайн-гри, Мультфільми/анімація для дорослих | Додав: Монада_Сателіт | Теги: Arcane, Аркейн, league of legends, фем-слеш, Ліга легенд
Переглядів: 750 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Вода та олія (Аркейн. Ліга легенд. Вай/Кейтлін) - частина 5 (розділи 20, 21, 22, 23)
Завантаження...