menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 01.01.2022 в 20:33
Фанф прочитано: 501 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Вода та олія (Аркейн. Ліга легенд. Вай/Кейтлін) - частина 3 (розділи 12,13,14,15)


01.01.2022, 20:33

12.

– Гей, Кейт, ти… – затинаючись, пробурмотіла Вай, коли вони опинилися наодинці.
– Пробач, я гадки не мала, що моя мати влаштує подібне, – прошепотіла дівчина, прикладаючи руку до голови, яка тепер, коли все було позаду, немов скажена, йшла обертом від хвилювання. І чим більше Кейтлін усвідомлювала все, що відбулося, і якими наслідками світила ця сцена, тим сильніше в неї підкошувало коліна. – Подумати тільки… організувала мені нишком політичний шлюб, про який дала дізнатись, лише оголосивши про нього отак, на весь вищій світ міста! Ну так, звісно, вона вважала, що за таких-то обставин мені точно забракне духу відмовитись, а далі я вже нічого не зможу зробити. Прокляття… як вона могла? Навіть… після тієї нашої сварки… Я не очікувала, що мати здатна на таке! Просто заради того, щоб…
– Щоб витягнути тебе з ліжка якоїсь волоцюжки, яка припхалась з нижнього міста та «задурила голову» її єдиній донечці, – гірко зітхнула Вай…
А наступної миті затремтіла, коли Кейтлін, немов порив вітру, подалася вперед та міцно обійняла її.
– Цього не буде. Ніколи, – прошепотіла дівчина їй на вухо. – І саме тому я сьогодні чітко, ясно та голосно сказала всьому вищому світу своє слово. Хай ідуть до біса. Я хочу бути лише з тобою.
– Пундику, скажи… невже ти думаєш, що я… справді того варта?
– Так, – кивнула та, торкнувшись її щоки. – Найпрекрасніше, що було зі мною, варте чого завгодно, Вай.
Вона не могла нічого відповісти. Просто клубок застряг у горлі. Єдине, на що спромоглася – це накрити долонею руку, що пестила її щоку, і заплющивши очі, притиснутись до неї губами.
– Дякую, Кейт, – шепнула Вай. А потім, усміхнувшись, додала: – В такому разі не переймайся за тих бевзів. Ти в мене міцний пундик, удвох якось розберемось.
Аж тут обоє одночасно насторожилися та обернулись, почувши кроки, що наближалися. Вай саме встигла випустити її руку, коли перед очима показався…
Той Індор Варсерос, власною персоною!
Те, що цей тип підійшов саме до того балкону, куди вони вийшли після інциденту в банкетній залі, Вай особливо не сподобалось.
– Вітаю тепер особисто, пане Варсерос, – напружено видихнула Кейтлін, максимально швидко намагаючись опанувати себе. – Ще раз перепрошую за це прикре непорозуміння.
– Дуже шкода, що так сталося, – зітхнув чоловік з очевидно награною тяжкістю. – Я, знаєте, вже встиг зрадіти такій чарівній нареченій, – повільно проказав він, і Кейтлін навіть не треба було цієї миті дивитися на Вай, аби відчути, як та напружилась та спрямувала на посла Іонії гострий, наче лезо, погляд. – Але я й справді був певен, що ваша мати принаймні повідомила вам про домовлені заручини заздалегідь.
– Шкода, що вона не вважала це за потрібне. Тоді б всі ми уникнули неприємної ситуації, – чемно, але доволі прохолодно проказала Кейтлін. – Та я певна, що для вас швидко знайдуть іншу наречену, яка буде щиро рада шлюбу з вами.
– І все ж, чому ви такі категоричні і не згодні навіть подумати? Адже цей союз справді був би дуже вдалим для вас.
– Тому що я – шерифка Пілтовера і заміжня за своєю роботою.
– Справді? – хитро примружився Індор. – А я чув, що люди балакають, ніби вас просто в принципі не цікавлять чоловіки, – проговорив він, і його очі хитро блиснули.
– І це також, – спокійно відказала Кейтлін, не змигнувши оком.
– Що ж, зрозуміло, – похмуро кинув він, пихато зиркнувши на Вай. – На все добре, і нехай ваша… робота справді вартуватиме усього, від чого ви заради неї відмовляєтесь.
Він пішов. І Вай, майже одразу відчувши, як Кейт знову захиталася, підставила їй плече. Спершись на нього, дівчина важко дихала, намагаючись максимально очистити голову…
– Кейтлін, нам треба поговорити, – зненацька пролунав голос пані Кірамман, яка заїхала до балкону на своєму візку. – Наодинці, будь ласка.

13
- Знаєш, мамо, ти зараз маєш два можливих варіанти почати цю розмову, - повільно проговорила Кейтлін, щойно Вай покинула балкон, повернувшись до банкетної зали. – Перший – вибачитись за всю цю ситуацію, сказати, що ти усвідомлюєш, наскільки жахливо вчинила, не розумієш, що на тебе найшло, ти береш на себе всю політичну відповідальність за інцидент, і більше, зрозуміло, не буде нічого подібного. Другий – ти вивалиш на мене довжелезний список звинувачень в тому, що через «мою витівку» в Пілтовера будуть проблеми зі стосунками з Іонією в такий тяжкий час, та розпинатимешся про мою начебто безвідповідальність через те, що я відмовилась бути твоєю сліпою маріонеткою та перетворитись на безрогу вівцю, яка слухняно робить будь-яку гидоту, якщо їй це накажуть. І тоді це буде наша з тобою остання розмова.

- Кейтлін… - охнула жінка, схопившись за серце.
- Я розумію, що не така, якою б ти хотіла мене бачити, - вимовила вона, стиснувши руку в кулак. – Але тобі пора, нарешті, прийняти, що я – окрема, самостійна людина, зі своїми принципами, бажаннями та рішеннями, а не твоя особиста порцелянова лялька, яку тобі дозволено покласти на вітрину за склом.
- Ці твої рішення мать наслідки, - вимовила пані Кірамман, глибоко вдихаючи повітря. – Хіба ти сама не здогадуєшся? Уже все місто пліткує про тебе і ту волоцюжку! Ви навіть не намагаєтеся це приховувати! Постійно разом, майже завжди ходите вдвох на завдання, часто можете посеред вулиці взятися за руки, а твоя подружка навіть за своїм язиком не стежить і постійно щось ляпає на людях... Та навіть тут, на цьому прийомі, вже весь вищій світ Пілтовера оцінив, як ви одна на одну дивитесь!
- То й що? – випалила Кейтлін, спрямувавши на мати суворий, холодний погляд.
- Те, що твоя репутація…
- Чхати мені на те, що ти маєш на увазі під моєю «репутацією», мамо, - холодно заявила дівчина. – Вай неодноразово доводила, наскільки гідною людиною вона є. Жоден з твоїх пихатих владних «друзів» не має й сотої долі її сили, гідності та сміливості. Тож дозволь мені, будь ласка, не зважати і на їхню думку про неї.
- Ти так розпинаєшся, захищаючи її, - фиркнула жінка, наморщивши носа. – Натомість… скажи, а чи ти абсолютно певна, що та, за кого ти так чіпляєшся, ставиться до тебе хоч приблизно так само? Що ти означаєш для неї все те, що вона означає для тебе? Невже ти не бачиш, Кейтлін? – видихнула пані Кірамман. – Ти відмовляєшся заради неї від всього, що могла б мати… але натомість ця твоя волоцюжка відмовилась хоч від чогось важливого, що мала, заради тебе?
- Вона відмовилась від своєї сестри, - просичала Кейтлін, вчепившись у мати лютим поглядом. – Яка все життя була для неї найріднішою людиною, але остаточно стала тією, кого Вай не здатна прийняти. Та вимагала від неї вбити мене, обіцяючи, що лише за таких умов між ними «все знову буде як раніше». А це, зауваж, означає значно більше за красивий будинок, дорогий одяг, розкішні прийоми та міфічну репутацію у «вищому суспільстві».
- Кейтлін, послухай, - тяжко видихнула жінка. – Одного дня… ти розчаруєшся. Зрозумієш, що я мала рацію. Коли ти їй набриднеш і вона покине тебе, а ти залишишся з розумінням того, що всі твої фантазії про те, ніби щось для неї справді важиш, були великою мильною бульбашкою, яка луснула. Бо та волоцюжка не триматиметься так за тебе, як ти зараз тримаєшся за неї. І я більше не буду намагатись врятувати тебе від цього розчарування, коли ти цього не хочеш. Живи як знаєш, просто май на увазі, що я не можу прийняти цього та погодитись з твоїм вибором, навіть якщо не здатна йому завадити.
Не говорячи більше жодного слова, пані Кірамман розвернула візок та поїхала з балкона, залишивши Кейтлін саму. І лише тоді дівчина зловила себе на тому, що дрібно тремтить, а на очі зрадницьки навертаються сльози.
- Гей, пундику, - пролунало позад неї за мить до того, як сильні руки обійняли її зі спини, а щоко торкнулось тепле дихання. – Тихіше, все гаразд. Я поряд.
Схлипнувши, Кейт накрила рукою її долоню та повільно вдихнула повітря. Тепло, що линуло від Вай, заспокоювало.
Хвилина. А потім ще одна. Перш ніж вона відчула, що клубок нарешті починає відступати від горла.
- Слухай, Вай, - повільно проговорила дівчина, боючись озвучити слова, які зараз намагалася підібрати. – Я…
Аж тут з банкетної зали долетів вибух, за яким послідували перелякані крики гостей!..
Та до біса знайомий божевільний сміх!

13
- Я прикрию, - повідомила Кейтлін, блискавично дістаючи з-за спини розкладну рушницю.

Кивнувши, Вай пробіглася поглядом, плануючи маршрут до сховку з «Атласами», і за лічені секунди, в кілька стрибків, опинилася там. Ще мить – і відкинувши панель від порожнистої стіни, вона вставила руки в дві величезні сталеві рукавиці на гекстекових кристалах.
- Ну що, мої любі, потеревенимо? – гмикнула вона, розминаючи плечі… Та пішла в атаку!
Один за одним, вона наносила удари по головорізам, які, судячи з їхнього виду та підсилених фізичних можливостей, добряче хильнули «Сяйва».
Тим часом решта енфорсерів також не ловили ґав, і разом зі своєю шерифкою приєдналися до бою. Так само, як і Джейс Таліс, що швидко дістав зі сховку свій гекстековий молот, яким водночас робив постріли згустками енергії та наносив удари в ближньому бою тим, кому вдавалося до нього прорватися.
- Е-ні, не в мою зміну! – пирхнула Вай, одним ударом вибиваючи з рук Джінкс кулемет, черга пострілів якого мало не долетіла до молодої жінки в пом’ятій, забрудненій чим тільки можна дорогій сукні, яка перелякано сиділа на підлозі.
- Ох, Вай, невже ти справді вдариш мене? – блазнюючи, проказала дівчина, спритно відскакуючи вбік. – Свою маленьку сестричку?
- Ще й як! – рявкнула енфорсерка, спритно йдучи в атаку, та випускаючи з «Атласів» спрямовану енергетичну хвилю, яка відкинула вбік та вирубила кількох нападників, що було помчали на неї.
- Яка ти жорстока, - пирхнула Джінкс, закотивши очі, та ухиляючись від чергового удару «Атласів». – Спочатку проміняла МЕНЕ на те пихате дівчисько, потім сама доєдналася до енфорсерів… А тепер ось це? Невже ти зовсім не втомлюєшся розбивати мені серце? – рявкнула вона, кидаючи у Вай бомбу, від якої тій заледве вдалося ухилитися та відстрибнути від вибуху вбік, виставляючи енергетичний щит!
- Стули пельку, Павдер! – загорлала вона, знову йдучи в атаку…
На що Джінкс, дзвінко розреготавшись, відстрибнула, пробіглася залою та вискочила у вікно! А слідом за нею – решта головорізів, які досі були живі та не скручені по рукам і ногам.
- Вай, ти зі мною за ними! Третій загін, ви з нами. Джейсе, ти з рештою енфорсерів охороняй гостей, можливо, вони ще повернуться, - скомандувала Кейтлін.
Щоправда, ледве опинившись на вулицях, шерифка Пілтовера заскреготала зубами: дивовижним чином Джінкс, з рештою її людей, вдалося розчинитися, ніби їх тут ніколи і не було. Тож витративши більше години на безрезультатні пошуки слідів утікачів, група переслідувачів з порожніми руками повернулася до розтрощеної бенкетної зали.
- Гей! – гукнула Вай, підійшовши до Джейса. – Ті кристали, з якими ти сьогодні планував проводити своє маленьке шоу для послів…
- Вони на місці, - заспокоїв винахідник. – Під час нальоту людям Джінкс не вдалося до них дістатися. Схоже, цього разу ми зруйнували їхні плани.
- Тут щось нечисто, - задумалася Кейтлін.
- Тобто? – Джейс насупив брови.
- Цей напад… - протягнула шерифка. – Тобі не здається, що все було… занадто просто?
- Занадто просто? Кейт, ти про що? Джінкс тут все розтрощила…
- Але врешті дуже швидко пішла з порожніми руками, - вона підвищила голос. – Навіть зі своєї гекстекової гармати-акули не вистрілила! А ти ж чудово пам’ятаєш, на що здатна ця божевільна генійка. Якби метою сьогоднішнього нападу справді було заволодіти кристалом, ми б не відбулися так просто. Натомість…
- Гадаєш, це все було якимось хитрим ходом, аби відволікти нашу увагу? – Джейс вдумливо схрестив руки на грудях.
- Схоже на те. І нам точно не варто розслаблятися, думаючи, що невразливі, раз зуміли зараз так просто її прогнати.
- Я тебе зрозумів. Негайно посилю охорону лабораторій. А також… зроблю ще дещо, - кивнув чоловік. І нічого більше не говорячи, пішов геть.
- Що ж, пундику, схоже, сьогодні тобі доведеться заповнювати чимало папірців, - констатувала Вай, оглядаючи те, що залишилося від розкішної банкетної зали.

15
- Ну привіт, Вай давно не бачились, - усміхнулась Сара Фортуна, вийшовши до неї, коли та прибула на місце зустрічі неподалік від мосту. – Чула, у вас там видався веселенький прийомчик. Зокрема, особисто тебе деякі вельмишановні пани змусили трохи понервувати.
- Нічого, я замовлю для них в Таліса гекстековий станок для закатування губи, - пирхнула енфорсерка, схрестивши руки на грудях.
- Шкода, що я особисто цього не бачила. Уявляю, яким епічним було це шоу із «заручинами на дві хвилини», - загиготіла капітанка «Сирени». – Та й результат був несподіваний. Коли чесно, якби тієї миті робили ставки, я б програла, вирішивши, що вона не наважиться отак взяти та одразу, прямим текстом послати всіх до біса.
- Її мати та той посол теж так подумали. Тому, власне, обломились та пішли на дуже пізнавальну екскурсію до сраки.
- І як там зараз твоя грізна шерифка?
- Так само солоденька для поганих копів, - засміялась енфорсерка, спершись на стіну старої будівлі. – То ти з’ясувала, навіщо насправді був увесь той напад?
- Дещо мені справді вдалося дізнатись, - кивнула мисливиця за головами. – Поки Джінкс розважалася на вашому прийомі, Гангпланк зі своїми людьми здійснив у Зауні напад на «Останню краплину» та спробував взяти Севіку: бажано живою, але згодилося б і мертвою. А головне, вони добряче замели сліди, аби енфорсери, зайняті тієї ночі через напад, не дізналися про цей маленький інцидент. От тільки дещо пішло в них не за планом.
- Що ж саме? Крім того, що ти про це рознюхала і зараз говориш мені.
- Те, що Севіка вижила та втекла від них, - усміхнулась Міз Фортуна. – Тож Джінкс дуже незадоволена… хоча точніше буде сказати: «психує, як ненормальна… якою вона і є».
- І той твій грізний Гангпланк це терпить?
- Принаймні зараз, поки вона йому потрібна, - зітхнула капітанка. – Але знаєш, Джінкс грає з вогнем, пішовши на цю угодну.
- Та невже? Вона-то?
- Вже повір мені. Я знаю, на що здатен цей вилупок, - сумно зіхтнула жінка. Та вказавши на свої пістолети, продовжила: - Кому-кому, а мені відомо, що може статися з тими, від кого Гангпланк заважає, аби той розробив йому зброю.
- Тобто…
- Ці пістолети колись зробила моя мати на його замовлення, - кивнула мисливиця за головами. – Ебігейл Фортуна була легендарною зброяркою. Довгі роки я жила разом з нею на маленькому острові, де знаходилась її майстерня, та допомагала їй з роботою. Аж доки одного дня до неї не завалився розбійник Гангпланк, який вимагав, аби мати зробила для нього пару унікальних пістолетів. Коли ж повернувся за рік, аби замісто того, щоб заплатити за замовлення, забрати пістолети силоміць… мати побачила, що він перетворився на справжнісіньке чудовисько, та відмовилась віддавати їх. Тоді він застрелив її з них, а потім вистрілив у мене та батька, підпалив майстерню та розбив пістолети, аби знищити разом з матір’ю також і її насліддя. От тільки йому не пощастило: я вижила. Втекла, заховалась, та прихопила з собою розбиті пістолети, які пізніше відновила. І почала свій шлях до помсти цьому виродкові. Врешті я принизила його та скинула з кримінального престолу, але, як ти вже знаєш, він вижив і не здається. Зараз та, в кому він бачить свій новий інструмент, це твоя божевільна сестра. І я, коли чесно, не думаю, що Гангпланк аж надто зацікавлений виконувати свою частину угоди та знищувати Севіку. Гадаю, той напад на «Останню краплину» він здійснив, лише аби просто замилити їй очі. Переконати в тому, що справді грає на її боці, ба більше – зроби вона йому бажану зброю, він використає її, аби вже точно притиснути ненависну їй Севіку.
- В такому разі я навіть здогадуюсь, чому в його плані не є обов’язковим пунктом заволодіти ще одним гекстек-кристалом, - насупила брови Вай. – Він збирається…
- Вбити Джінкс та взяти кристал, що належить їй, собі. Просто поставить його у власну пушку – таку, яку вона створить як ідеальну зброю спеціально для нього.
 

Далі буде!

P.S. Хто залишить авторці добрі комменти, той бубочка :)

Категорія: Виробництво Netflix Виробництво Netflix, Мультфільми/анімація для підлітків, Мультфільми/анімація для дорослих | Додав: Монада_Сателіт | Теги: фем-слеш, Ліга легенд, Аркейн, Arcane, league of legends
Переглядів: 501 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Вода та олія (Аркейн. Ліга легенд. Вай/Кейтлін) - частина 3 (розділи 12,13,14,15)
Завантаження...