menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 27.01.2022 в 00:49
Фанф прочитано: 415 раз
Час прочитання:
Категорія: Детектив, Екшн (Action)
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Гра в пішаки, розділ 3


27.01.2022, 00:49
Прямуючи сходами вгору, почула позаду чиїсь швидкі кроки.
   -О, Хелл, привіт. Давай швидше, спізнюємось. 
   Це була Кейран. Вона прудкою лисицею гайнула повз мене, стрибаючи через сходинку, і вже за секунду лише рудий вихор волосся майнув на наступний проліт сходів. Саму дівчину я не встигла навіть побачити. Довелось наздоганяти. Ми поспішали по вверх по сходах західної частии будівлі агенції Хахтомс. На сьомому поверсі зайшли в коридор і поспішили до зали засідань, де вже знаходились наші колеги. До наради лишилось п"ять хвилин. Увійшовши до кімнати, ми одразу натрапили на колючий погляд Шони, вона кивнула на крісла біля неї. Всі присутні розмістились за довгим столом у просторій кімнаті для нарад. Загалом, за столом було біля десяти чоловік, більшість я знала в обличчя. 
   -Ми не спізнились, - зауважила Кейран, падаючи в крісло і чіпляючись пальцями за масивни стіл, щоб підкотитись.
   -Не спізнились, - підтвердила Шона, піджавши губи. Вона окинула мене поглядом, натякаючи сісти і не маячити перед очима. Я повторила процедуру за Кейран і сіла в пухке крісло. На темно-червоному столі переді мною лежала тека, Шона вже цілком занурилась у вивчення паперів у своїй теці, а ось Кейран свою ігнорувала.
   -Хто це? - кивнула вона в бік основи столу, ми з Шоною синхронно глянули в той бік.
   Біля порожнього місця нашої очільниці Рейни, праворуч, розкинувся у кріслі світловолосий хлопець, абсолютно повністю занурений поглядом у ноутбук. Його пальці стрімко бігали по клавіатурі, зелені очі уважно дивились в монітор. Темно-сіра футболка підкреслювала колір очей і хорошу спортивну форму.
   -Це Гро, - відповіла  відсторонено Шона і повернулась до паперів.
   -Той Гро, що Гросмейстер??? - округлила очі Кейран.
   Можливо, вона сказала це занадто гучно, а можливо й ні. Але той самий Гро відволікся від монітору і кинув у наш бік погляд. В погляді не було нічого особливого, він ніби і не бачив нас, вже за секунду знову дивився в монітор. Лиш, я помітила, як його ліва брова піднялась - рух на стільки швидкий та незначний, що навряд чи це хтось ще помітив.
   -Угу, - підтвердила Шона. 
   -Ваууу, - протягнула Кейран і широка посмішка розплилась на її обличчі.
   -Навіть не думай, Кей. - пришпорила шал рудої Шона. 
    Вона на правах керівника нашої підгрупи могла дозволити собі навіть більш радикальні заходи по вбереженню Кейран від наступної любовної походеньки. Руда, в свою чергу, награно посміхнулась до Шони, показавши всі свої шикарні рівні зуби. Чи то посмішка, чи то вишкір? Мені не хотілось брати участь в цій безрезультатній перепалці, тому я придвинула теку, вдкрила її, а подумки прокрутила в голові, що знаю про видатного Гросмейстера.
   І так, Гросмейстер не просто так поганяло, він дійсно гуру в шахматах був, до того, як його завербували. Але і тут він зіграв свою партію: агенція, що його взяла в оборот лишилась ні з чим і втратила ще більше, ніж мала. А все тому, що свого часу мав місце якийсь сумнівний епізод, чи то підставили когось із рідних Гро, чи то хтось загинув по вині агенції. Мало що відомо про це, бажаючих ділитись подробицями не знайшлося, але про його збочену помсту ходили міфи та легенди. Цікаво, чи стає після такого сама людина легендою?
   Я подивилась на Гро більш пристально. Він все так же щось активно чаклував на клавіатурі, очі невідривно стежили за монітором, світле довге волосся, зібрне в топ-кнот, не заважало працювати, легка щитина давала тіні на вилицях зосередженого обличчя. Раптом він відкинувся на спинку крісла і безцеременно закинув руки за голову, демонструючи м"язи, не притаманні типовому хакерові, і ліниво перевів погляд з монітора на мене.
Ну а я мало не впала з крісла від несподіванки. Решта люду ще снували по залі, тож ніхто не звертав увагу на ці переглядки. Погляд відводити не в моїх правилах, тож я примружила очі і дещо повернула голову на бік. Звідки цей самовпевнений нахаба знав, що я вивчала його? Він продовжував дивитись на мене, аж доки я не зачепилась поглядом за камеру в кутку під стелею за ним. А ти ще й хитрун, білобрисий. В цей момент кута його губ торкнулась легка посмішка і він одразу ж повернувся до роботи. З боку це було схоже на приємні потягушки.
   Я повернулась до своїх паперів, але все ще думала про Гро. Він хакнув наші камери і бачив, хто палить на нього, а хто ні. Не думала, що у нас така погана система охорони. Чи то він дійсно такий класний хакер. Ну форма у нього непогана, здається, він любить ламати стереотипи. Нарешті не лише погляд, а й думки повернулись до папірців. Там були короткі зведення про події в різних регіонах країни та за її межами. 
Окремим пунктом йшла інформація про втрати серед агентів. Цього разу забагато, я читала перелік і сподівалась не натрапити на позивні моїх близьких колег.
   Сьогодні їх було дванадцять, це забагато за тиждень. Я глянула в бік Шони, вона передивлялась наступні розділи звітності у теці, між її брів залягла глибока складка, очі розширені. Вона на автоматі заправила чорне пасмо волосся за вухо. Між нами сиділа Кейран, яка ще не переглядала свою теку, а переговорювалась із колегою через стіл, мене не здивувало, що це був симпатичний шатен.
   -Шона, дванадцять?
   -Хелл, читай далі - підняла на мене погляд Шона. В очах тривога, мені стало не по собі і я мерщій повернулась до читання документу.
   Зниклі: п"ять чоловік, імена, позивні... і серед них Леона. Мені перехопило подих, я ще раз подивилась на Шону, але вона вже дивилась котрусь із діаграмм на наступних сторінках. На її обличчі холодна маска, губи щільно стиснуті. Чого їй коштував такий самоконтроль? Я дивилась на стіл і не бачила нічого. 
   В цей момент двері кімнати рвучко зачинились із характерним звуком. До порожнього крісла на чолі стола впевненою ходою прямувала жінка середнього віку. Її сиве волосся, забране високо в якусь хитромудру зачіску, відкривало високе гладке чоло, уважні сині очі та прямий ніс. Вона, як і більшість жінок агенції, була вдягнена в темно-зелений брючний костюм, мінімальні підбори. На підборті її жакета виблискувала золота брошка у вигляді повзучої догори саламандри - єдина регалія влади у Хахтомс.
   Рейна почала засідання, а я все ще приходила до тями. Леона серед зниклих безвісті...Вона краща серед польових агентів мого випуску. Вона наша третя, наша білявка "золотого складу". Вона краще від інших маскується і адаптується в будь-яких умовах. Ми разом були з самого початку: Кейран, Леона і я. Подруги? Дійсно, ми були подругами, на скільки це можливо в умовах навчання та роботи в Хахтомс.
   Я повільно вдихала і видихала, якщо хтось і вибереться, то це Леона. Якщо вона вижила, то зможе дістатись до когось зі зв"язківців і повернутись. Її локація давала деякі труднощі, але я вірю, вона вибереться. Леона останні півроку працювала за кордоном в ролі дівчини одного покидька, що мав справи в незаконній торгівлі природними ресурсами. Справжній відморозок. Лео мала стати його пасією і справно передавати дані про його
роботу і контакти в контору. Тому останні півроку ми не бачились, а скупу інформацію отримували від Шони. Леона була тією людиною, що свого часу допомогла мені повернутись до нормального життя, тому мій борг перед нею неосяжний, як і вдячність. 
    Доки я намагалась взяти себе в руки, Рейна вела засідання. Розмова, звісно ж, йшла про те, що за цей тиждень ми мали великі втрати серед агентів і керівництво не вірить в те, що це збіг. Можливі версії подій пропрацьовуються аналітиками, щоб зрозуміти, що сталось, чи є зв"язок між загиблими та зниклими агентами, як передбачити наступні втрати і уникнути їх, кого варто евакуювати. Було зрозуміло одне, раніше ніяких ознак чи сигналів виявлення нашої агентури не було, тож акція була продумана завчасно і проведена дуже оперативно. А це, в свою чергу, вказувало, що з нашого боку мають бути такі ж швидкі дії. Але керівництво не поспішало звертати діяльність де б то не було, щоб не втрачати здобутки за останні роки. Тому, швидше за все, агенти лишаться там, де і були, ризикуючи життям.
   -...з огляду на останні події, ми запросили спеціаліста для аудиту нашої інформаційної системи, як ви вже здогадались, це пан Гросмейстер. Він люб"язно погодився провести необхідні перевірки, щоб ми могли якнайшлидше подолати кризу, - своїм низьким голосом подовжувала Рейна.
   Хакер підняв очі, обвів усіх присутніх недбалим поглядом і коротко посміхнувся, після чого прогнозовано повернувся до своєї роботи. Здавалось, він взагалі не тут, а десь у паралельному вимірі, що відкритий йому одному. Нарада продовжувалась, далі обговорювались питання по справах у різних регіональних центрах, що для мене несло лише іформаційну складову,  так як я не була задіяна в цих справах. Взагалі, я із шукачів, тому
дуже сподівалась, що мене і моїх колег відправлять на пошуки загубленців. Але нарада тривала, а про пошуки так ніхто і не говорив. Доки це все закінчилось, мене вже солідно тіпало від злості. Заявити свої претензії на
нараді я не могла, бо знаходилась там чисто формально, можна діяти лише через Шону, а вона мовчала. Нарешті засідання завершилось, всі учасники почали виходити із зали вслід за Рейною, що жваво рухалась в бік ліфту.
   Я ж очікувала біля дверей зали, доки вийде Шона і Кейран. Вірніше, спочатку я вилетіла стрілою із зали одною з перших, промчала коридором метрів з двадцять, потім включила мозок і так же стрімко повернулась до дверей зали і тепер переминалась поряд, чекаючи на своїх. Повз мене все ще виходили учасники наради, дехто вітався зі мною, дехто проходив повз на своїй хвилі. За кілька хвилин вийшла Кейран, вона не була такою веселою, як ранком. Було зрозуміло, що вона теж хвилюється за Леону.
   -Ти в нормі? - спитала вона.
   Я кивнула. Кей зупинилась біля мене, розуміючи, що я чекаю Шону. Вона перекинула свою руду гриву за спину й вдивлялась мені в очі, шукаючи  там відповідь, що я маю на думці.
   -Я в нормі, - запевнила я руду і склала руки на грудях.
   -Бачу, - саркастично мовила Кей, закочуючи очі.
   В цей момент вийшла Шона, зупинилась біля нас. Здавалось, вона наскрізь бачить мене і мої думки.
   -Хелл, не починай, - прейшла одразу до справи Шона. Її погляд був суворим, на обличчі роздратування.
   -Шона, чому нас не відправили на пошуки? - випалила я.
   -Почала, - гигикнула Кей.
   Керівниця мельком глянула на руду, а відповіла мені:
   -Тому що так треба.
   -Ми б знайшли її! - маска спокою сповзала з мене.
   -Їх? Ти хотіла сказати їх? Нагадаю тобі, не лише Леона зникла. І якщо пошуки не розпочались, значить на те є причини, про які не обов"язково мають знати всі. - впертий погляд Шони придавив мене до місця, -  Сподіваюсь, ти не будеш створювати мені проблем?   
   -Шона, я ніколи не створювала тобі проблем! - крізь зуби випалила я.
   Обличчя керівниці не приховувало злості. Вона була лише на кілька років старшою, але її стомлений погляд показував, як багато різноманітного лайна вона бачила в цій роботі. Світло-карі очі метали блискавки, вона навіть прибрала чубчик, щоб краще мене бачити і влучніше добивати мене тими своїми блискавками. Руда ж не знала куди дивитись, вона то стурбовано зиркала на нас, пориваючись щось сказати, то вдавала, що її тут
нема і щось шукала поглядом у коридорі.
   Раптом двері зали засідань відчинились, ми втрьох мало не підстрибнули на місці від несподіванки. Шона стояла перед самим виходом, тому швидко відступила в бік. В дверях стояв Гро. З висоти свого зросту він оглянув нас, посміхнувся і, як ні в чому не бувало, мовив:
   -Пані, чи не могли б ви трошки тихіше сваритись, я тут намагаюсь працювати на благо вашої вельмишановної агенці.
   Шона знайшлась першою.
   -Вибач, Гро, обговорюємо робочі питання.
   -Не сумніваюсь, Шона, - подарував він чарівну посмішку керівниці, - Це твоя команда?
   -Так. Знайомся, - керівниця махнула рукою в бік Кей, яка вже звично шкірилась в усі тридцять два зуби, як кіт на мишку, - Це Кейран. А це Хелл, - кивнула Шона в мій бік і зітхнула.
   Це було неприємно і я знову склала руки на грудях, притулившись до стіни.
   -Рада знайомству - проспівала руда.
   Білявий їй широко посміхнувся, потім перевів погляд до мене.
   -Хелл, як пекло чи що?
   Я підвела очі до стелі і мало не застогнала. Почалось.
   -Саме так, - не втрачала хватку Кей. 
   Гро гоготнув і вже збирався заходити в залу, але помітив в коридорі знайомго і гукнув до нього. Високий чорнявий хлопець, що поспішав до центрального крила зупинився, здивувавшись такій зустрічі. Гро поспішив до нього, вибачившись мимоходом. Вони міцно потисли руки і жваво заходились щось обговорювати. Я зробила висновок, що вони давно не бачились і дуже раді зустрічі. Така у мене робота: підмічати дрібнички і
аналізувати.
   -Мені пора на тренування, - попрощалась я з дівчатами і попрямувала до сходів. Шона лиш ще раз зітхнула у мене за спиною.
Так я познайомилась із Гро.
Категорія: Екшн (Action) Детектив, Екшн (Action) | Додав: Ian_Kosvin | Теги: пригоди, екшн, динаміка, детектив
Переглядів: 415 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Гра в пішаки, розділ 3
Завантаження...