menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 13.03.2022 в 18:44
Фанф прочитано: 528 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (2 Розділ)


13.03.2022, 18:44
2
Плейлист:
When The Party`s Over – Billie Eilish
Wandering Jane – Dario Marianelli, Jack Liebeck
This Bitter Earth / On The Nature Of Daylight – Dinah Washington & Max Richter
Awaken – Dario Marianelli, Jack Liebeck
Sound Of War - Tommee Profitt & Fleurie
Mercy - Hurts
https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYDUhvgrVv_JIHmaxWrxDiHW&feature=share

- Герміоно… - вона почула чийсь шепіт.
Різко піднявши очі від наручників, дівчина побачила голову, яка висунулась з-під завіси. Герміона прищурилась та уважно подивилась на неї. Це була Ханна Еббот.
Тихе зітхання жаху зірвалось з її губ.
У Ханни було лише одне око.
Її праве око дивилось на Герміону, в той час як друге око було відсутнє. На місці лівого зяяла чорна діра, ніби його вирвали із очниці.
Рука Ханни швидко метнулась доверху та закрила ліву сторону її обличчя.
- Вибач. Це завжди шокує всіх, хто бачить його вперше.
- Що з тобою трапилось? – Герміона ледь видавила із себе питання.
Вона не знала жодного прокляття, яке могло б таким чином пошкодити око. Було багато сліпучих заклять, але жодне із них не призводило до таких наслідків.
- Амбридж… вона дістала його за допомогою палички, коли… коли я намагалась втекти. Вона наказала чаклуномедикам не зцілювати його. Для більшого ефекту. У науку іншим. – Ханна злегка відвернулась, щоб краще приховати своє обличчя.
- Але після цього її покарали. – Ханна опустила обличчя та втупилась у підлогу. Голос дівчини звучав так, ніби та була мертва. – Зараз вона просто відрізає пальці. Якщо ти не проявляєш поваги. Якщо ти спробуєш втекти. Якщо ти подивишся на неї неправильно. Парваті та Анджеліна – у них майже не залишилось пальців.
Ханна пильно поглянула на Герміону оком, що залишилось.
- Грифіндорський дух в тобі повинен померти, Герміоно. Не намагайся бути хороброю. Не намагайся бути розумною. Просто не висовуйся. Люди вже кілька місяців намагаються втекти. Будь-кого, кого спіймають, жорстоко карають. Будь-кого… кому вдається втекти… У нас занадто багато спроб, щоб здогадатись… наручники, які у всіх нас є… - Ханна підняла своє власне мідне зап’ястя, - на них накладено Відстежуюче закляття. Якщо навіть тобі вдасться обійти Захисні чари, вони відправлять за тобою Верховного Правителя. А потім твій труп підвісять у Великому залі, щоб ми всі бачили, як ти гниєш.
Герміона відчула себе так, ніби її сильно вдарили в груди. Її пальці судомно стиснулись на тканині покривала. Вона ледь могла дихати.
- Хто це був?
- Джинні. Вона була першим тілом, яке вони привезли та повісили. Ми всі думали: тобі вдалось втекти. Ти ж зникла. Ми не розуміли, що вони просто кинули тебе в інше місце…
Голос Ханни затих, і вона знову поглянула на Герміону.
- Ти ж не знаєш, навіщо вони тебе витягнули, так?
Герміона похитала головою.
- Охоронці багато теревенять. Після війни всі очікували, що Темний Лорд почне поневолювати маглів. Але, виявляється, його ряди були більш виснажені, ніж ми гадали. Очевидно, безсмертя зробило його терплячим. Він вирішив, що на першому місці зараз збільшення чисельності населення серед чистокровних чаклунів. Він особисто розділив всіх чистокровних на пари. Змусив їх всіх одружитись, наказавши починати заводити потомків.
Обличчя Ханни спотворилось від презирства, коли вона промовила цю інформацію.
Герміона здивовано нахмурила брови. Збільшення чисельності? Війна тягнулась великими втратами, враховуючи розмір чаклунського населення, але Герміона не думала, що Волдеморта взагалі хвилює це питання. Шлюби за домовленістю не були чимось незвичним серед чистокровних – але зробити це примусовим… здавалось немислим. Їй раптом стало цікаво, що вони відчували в цей момент його послідовники.
- Дітей майже не з’являлось. Рівень народжуваності серед чистокровних понижується вже багато років. Було кілька вагітностей, про які всі говорили. Більшість дітей народжувались сквібами. Решта спроб закінчувались викиднями. Ну, - голос Ханни став сумним, - схоже, перед обличчям вимирання чаклунського світу розум Темного Лорда дещо пом’якшився стосовно чистоти крові. Магія – це сила, ти ж розумієш. Він вирішив почати програми відродження населення, включивши туди всіх напівкровних та маглонароджених ув’язнених, які були в нього під рукою. Тільки для нас, дівчат, така доля гірше смерті. У маглонародженого чоловіка просто буде контакт з чистокровною жінкою. Нас ж змушують народжувати до тих пір, поки ми не помремо.
Ханна виглядала так жахливо, як Герміона відчувала себе всередині.
- Ось чому тебе нарешті випустили, - сказала Ханна, безпорадно жестикулюючи. – Вони використовують шкільні та медичні записи, щоб вирішити, хто з нас придатний для програми. Та цілителька, з якою ти говорила, вона тут головна. Очевидно, вона спеціалізується на магічній генетиці. Ми – її піддослідні щурі. Вони перевіряють у кожного фертильність.
Тепер Ханна плакала. Герміона витріщилась на неї, відчуваючи слабкість від шоку. Це не могло бути правдою. Все це було жахливою антиутопією. Як страшний сон, який досі сниться їй в її камері.
- Нам… потрібно вибиратись, - сказала Герміона якомога спокійніше.
Ханна похитала головою.
- Ми не можемо, ти хіба не чула, що я казала раніше? Поки ти не відрубаєш собі руки, тобі не втекти з цими наручниками. Все ретельно продумано. Анджеліна втратила вказівний палець, щоб дізнатись це. Наручники налаштовані таким чином, що при втечі Волдеморт одразу ж дізнається про це. Ось чому кожного разу, коли хтось втікає, за ним завжди приходить Верховний Правитель.
Ханна швидко оглянулась, потім опустила голову, щоб перевірити підлогу за завісами.
Герміона простежила за поглядом Ханни. Там нічого не було.
- Хто це? Хто такий Верховний Правитель? – запитала Герміона. Вона не знайшла в пам’яті жодних спогадів про нього.
Ханна підняла голову.
- Я не знаю. Ніхто з нас ніколи не бачив його без маски. Всі говорять про нього. Він права рука Темного Лорда. Волдеморт нечасто виходить на люди, тому замість нього завжди з’являється Верховний Правитель. Декілька тижнів тому вони провели публічні страти, загинуло більше двадцяти людей. Він вбив всіх до єдиного Вбивчим прокляття. Він не робив перерв. Він просто йшов повз ув’язнених. Ніхто не бачив, щоб Темний Лорд кидав так багато Вбивчих підряд.
- Це… здається неможливим, - сказала Герміона, із сумнівом хитаючи головою.
Ханна схилилась вперед та понизила голос.
- Я знаю. Але я бачила тіла після того, як він ловить полонених. Він завжди їх знаходить. Макгонагалл, Грюм, Невілл, Дін, Симус, професор Спраут, мадам Помфрі, Флітвик, Олівер Вуд – це лише ті, кого ти знаєш. Їх було більше. Набагато більше. Члени Ордену були тими, хто завжди намагався втекти. Вони всі повертались трупами.
Ханна забарилась та пильно поглянула на неї.
- Не роби дурниць, Герміоно. Я розповідаю тобі все це не для того, щоб ти спробувала втекти. Я хочу попередити тебе. Це пекло. Ти повинна бути готова до того, що за будь-яку спробу втечі ти отримаєш каліцтва або помреш.
Ханна, здавалось, хотіла сказати щось ще, проте раптом почулись кроки. Вираз жаху відобразився на її обличчі, і роздільна завіса впала, коли дівчина безшумно зникла.
Завіса з іншого боку від Герміони різко розчахнулась, і з’явився її перший цілитель, який виглядав знесиленим.
- Темний Лорд хоче особисто взяти участь в дослідженні твоєї свідомості, - сказав він, із силою хапаючи Герміону за руку.
Герміона інстинктивно спробувала вирватись. Вона висмикнула руку з хватки цілителя та зістрибнула з іншого боку ліжка, щоб створити дистанцію.
- Ах, дурна відьма, - цілитель зітхнув та вказав на когось, хто стояв поза полем зору Герміони, - оглушіть її та слідуйте за мною.
З-за завіси з’явились двоє охоронців та кинули в Герміону два Оглушливих. Від першого вона відвертілась, але друге потрапило їй у плече. Вона каменем звалилась на підлогу.
Коли дівчина знову отямилась, то зрозуміла, що її прив’язали до стола в темному коридорі. Її руки та ноги були зв’язані, все ще сіпаючись від катувань. Ще декілька ременів лягли на лоб та підборіддя, утримуючи голову на місці. З одного боку на неї дивився незнайомий чаклун. З іншого стояв сам Волдеморт.
Маленький чаклун говорив тонким, тремтячим голосом, вказуючи на проекцію мозку Герміони.
- Це… це не схоже ні на що, що я колись зустрічав р-раніше. Як правило, магічна в-в-втрата пам’яті відбувається д-д-достатньо широко. Л-людина навіть може не назвати власного імені. Але це вибіркова система. Як у закляття Забуття. Дисоціативна фуга, або, в даному випадку, одна із її різновидів. Майже як накладення Обливіейта на самого себе. Її магія прихована певні спогади всередині того, що я можу описати тільки н-н-накладання певних магічних шарів. Вірогідно, це ніколи б не сталось без конкретних обставин її ув’язнення. На це н-н-необхідний був час. Її мозок повільно зміцнював лінію захисту протягом кількох місяців. Майже як молюск, який робить перлину, вона повільно закопувала фрагменти своєї пам’яті, шар за шаром. Ми можемо спостерігати, що деякі з них зараз більш захищені, ніж інші, покладаючись на те, наскільки яскраво вони світяться.
Очі Волдеморта звузились.
- Чи можливо відновити ці спогади за допомогою легілименції?
Маленький чаклун помітно занервував. На верхній губі в нього виступили краплі поту.
- Це… це м-маловірогідно. Це схоже на індивідуальний захист виключної сили навколо кожного конкретного фрагменту пам’яті. Є невелика вірогідність успіху, якщо легілимент достатньо сильний.
- Мені подобається про себе так думати, - сказав Волдеморт, дивлячись в очі Герміони. Вона в той же час закрила їх, але було вже занадто пізно.
Вона подумала, що, можливо, могла володіти оклюменцією до втрати пам’яті. Але з її майже вкраденою магією вірогідність створення захисту від вторгнення дорівнювала нулю. Волдеморт ринув, як стріла, глибоко в її спогади, повільно руйнуючи їх. Наче її свідомість намагалось роздушити її.
Її дитинство. Хогвартс. Його не хвилювали її замкнені спогади про батьків. Після п’ятого року навчання, коли все стало туманним, його інтерес загострився. Він вивчив її спогади про цілительство. Всі тіла. Всі травми. Так багато людей. Чим ближче він підходив до кінця війни, тим більше спогадів було замкнено. Він хотів дістатись до них. Він намагався пробитись крізь магію грубою силою. Жодне із них не піддавалось його лютим та наполегливим атакам.
Вони ламали її зсередини. Сила була нестерпно болючою, і якимось чином біль продовжував посилюватись, поки не стало схоже, ніби Герміона помирає. Вона звивалась, намагаючись уникнути проникнення. Крики заповнили коридор та просто продовжувались, продовжувались і продовжувались.
Зрештою Волдеморт вийшов із її свідомості. Лютуючи. Вона повільно приходила до тями та розуміла, що крики належали їй. До того часу вони перетворились в тихі болючі стогони через розірвані голосові зв’язки. Гортанні схлипи все ще виривались із неї в той час, як її груди продовжували здригатись від болю. Дівчина зі всіх сил намагалась не дихати.
- Я не люблю, коли від мене щось приховують. Тепер, коли Поттер мертвий, ховати вже немає чого. Що ти приховуєш? – прошипів Волдеморт. Його кістляві пальці схопили її за обличчя та повернули так, щоб вона зустрілась із ним поглядом.
- Я не знаю… - прохрипіла Герміона. Її голос був тихим та зламаним, вона слабко намагалась звільнити щелепу із його хватки.
- Виклич Северуса! Та Наглядачку. Вона буде покарана за це, - сказав Волдеморт. Він востаннє проглянув розум Герміони, поки та не обм’якла, майже втрачаючи свідомість.
Першою з’явилась Амбридж, яка виглядала до смерті наляканою.
- Мій Лорд, мій Повелителю, - сказала вона, опускаючись на землю та підповзаючи до нього.
- Круцио! – Волдеморт вимовив прокляття, його лють була очевидна по тону.
Амбридж закричала. Вона кричала все голосніше та звивалась на землі. Герміоні майже стало її шкода.
Через кілька хвилин він нарешті зупинився.
- Невже ти вважала, що твоя жага крові сильніше моїх наказів?
Амбридж тільки хникала.
- Я знаю про твою неприязнь до Бруднокровки, але сподівався, що твоє служіння буде достатнім мотивом, щоб ти себе стримувала. Можливо, тобі необхідне постійне нагадування.
- Мій Лорд…
- Що за покарання, яке ти так любиш дарувати своїм підопічним? Відрізання пальців, чи не так? Скажи мені, скільки пальців у тебе залишиться, якщо я буду забирати їх по одному за кожен місяців, який ти потратила, намагаючись звести Бруднокровку з глузду?
- Ніііі! – голос Амбридж перейшов на вереск. Вона все ще тремтіла та звивалась на землі.
- Можливо, мені варто бути більш поблажливим, - сказав Волдеморт, повільно наближаючись до неї, поки та хникала та плазувала в його ногах. – Твоя служба у в’язниці була в загальному хорошою. Замість шістнадцяти я розділю кількість місяців навпіл. Вісім пальців в якості нагадування мого наказу, в якому я згадував, щоб Бруднокровка Поттера залишилась повністю недоторканою.
- Прошу… - Амбридж, ридаючи, підіймалась із землі.
В кімнату ввірвався Северус Снейп.
- Що з тобою? Не здатна винести наслідки свого власного покарання? – Волдеморт посміхнувся та махнув рукою, відвертаючись від Амбридж. – Заберіть її. Киньте назад у в’язницю, коли закінчите.
Двоє Смертожерів вийшли вперед та потягнули Амбридж з кімнати, поки вона голосила вибачення та благала Темного Лорда.
- Северус, я твій вірний соратник, - сказав Волдеморт, повертаючись до майстра зілля. – Я бачу себе із дуже захоплюючою головоломкою в руках.
- Повелителю, - сказав Снейп, шанобливо склавши перед собою руки та опустивши очі.
- Гадаю, ти пам’ятаєш Бруднокровку, - Волдеморт повернувся до Герміони, дивлячись на неї зверху донизу та проводячи кістлявим пальцем по своєму безгубому роті.
- Звісно. Вона була найбільш нестерпною ученицею в час мого викладання. – Снейп підійшов до Герміони, яка все ще була прив’язана до столу.
- Дійсно, а також вірною подругою Гаррі Поттера, Хлопчика-Який-Помер, - сказав Волдеморт, злегка погладжуючи свою паличку. – Вона була членом Ордену, в чому я впевнений. Ти повинен це пам’ятати з часу свого багаторічного шпигування. Коли Поттер помер, вона була захоплена, і я наказав посадити її до в’язниці, але залишити її недоторканою у випадку, якщо дівчинка мені колись знадобиться. На жаль, директор Хогвартса вирішила необхідним самостійно винести покарання за минулі проступки. Увесь цей час вона тримала Бруднокровку в камері із сенсорною депривацією.
Очі Снейпа злегка розширились.
Волдеморт поклав руку на його плече.
- За словами цілителів розуму, цей досвід дозволив Бруднокровці замкнути свої спогади. Ізолювати їх від себе та від мене. Наприклад, особистості своїх батьків, які зовсім не мають значення. Що більш важливо, так це її спогади про війну, особливо більш пізні, перед Фінальною битвою. Ця втрата пам’яті сталась після смерті Поттера, по завершенню війни. Навіщо їй щось приховувати? – в низькому звивистому голосі Волдеморта звучала погроза. Він замовчав на мить, а потім поглянув на Герміону.
- Можливо, як хтось, хто знав її в той час, ти будеш мати деяке уявлення про те, яких спогадів їй не вистачає.
- Звісно, Повелителю.
Герміона помітила, як холодні бездонні очі Снейпа пильно дивляться на неї. У дівчини не залишилось сил на супротив, коли він проник в її свідомість.
Снейп не хвилювався її шкільними роками. Він одразу ж відправився у військовий період і швидко, але ретельно переглянув спогади. У нього, здавалось, були певні цілі, які він переслідував. Зцілення. Приготування зілля. Її зустрічі та контакти. Дослідження. Розмови з Гаррі та Роном. Бої. Фінальна битва. Кожен раз, коли Снейп натикався на заблокований спогад, він, здавалось, зупинявся та розглядав його захист, перш ніж спробувати проникнути всередину.
Його вторгнення було значно менш травматичним, чим Волдеморта, але Герміона все ще плакала та тремтіла, коли він нарешті повільно полишив її. Її руки судомно стискались в тому місці, де були прищипнуті.
- Чарівно, - сказав він, дивлячись на Герміону із суперечливим виглядом обличчя.
- Будь-яка інформація? – рука Волдеморта стиснулась на плечі Снейпа, і його тон був підозрілим.
Той відвернувся від Герміони та опустив очі.
- Чесно кажучи, Повелителю, ми з Бруднокровкою мало спілкувались в останні роки війни. Тільки на тих зібраннях Ордену, на які я був запрошений. Єдине, що я знав про неї: її тримали подалі від боїв як цілительку та власницю зілля. Ці спогади здаються недоторканими. Я не розумію, що вона може приховувати.
- Якщо у Ордену залишились якісь секрети, я хочу їх знати, - прошипів Волдеморт, його багряні очі звузились.
- Дійсно, - сказав Снейп, його тон був шовковим та поступливим. – На жаль, більшість важливих членів Ордену зараз мертві. Або під час фінального бою, або від катувань, або спроб втечі. Окрім самої міс Грейнджер, навряд чи хтось ще залишився серед живих, володіючи цією інформацією.
Волдеморт втупився в Герміону. Його червоні очі були розлюченими та розважливими, коли він повільно провів пальцем по губах. По тому він пильно поглянув на цілителя розуму.
- Чи існує можливість відновити ці спогади? – сказав Волдеморт, його паличка погрожуючи звисала із кінчиків пальців.
- Ну, це дуже важко п-передбачити. – Цілитель зблід. – Це м-можливо. Тепер, коли обставини, які викликали втрату, були усунені. З ч-часом вони можуть відновитись.
- А як щодо катувань? Я проривався до забутих спогадів з їх допомогою раніше в минулому.
Цілитель розуму виглядав зеленим.
- Це м-може спрацювати. А-але ніхто не передбачить, які з них ви отримаєте. Ви м-можете дізнатись лише малу частину д-д-до того, як вона з’їде з глузду або помре.
Волдеморт задумливо поглянув на Герміону.
- Тоді я хочу, щоб за нею слідкували. Хтось, хто одразу ж зможе зрозуміти, як тільки пам’ять почне повертатись. Северус, я залишу її на твою опіку.
- Як забажаєте, Повелителю, - Снейп низько вклонився.
- Ти заперечуєш? – запитав Волдеморт, за допомогою палички повертаючи його у вертикальне положення. Він відкинув голову Снейпа назад, поки їх очі не зустрілись.
- Ніколи. Ваше бажання – мій наказ. – Зібраний вираз обличчя Снейпа здригнувся під пильним поглядом.
- І все ж у тебе є заперечення, - сказав Волдеморт, забираючи паличку та повертаючись, щоб поглянути на Герміону.
- Завтра я відбуваю у Румунію, - відповів Снейп, - щоб розслідувати чутки про непокору вашому режиму. Поїздка, як ви вже відмічали, коли доручали її мені, буде делікатним завданням, складним та суворим навіть без додавання ув’язненої, яка потребує ретельного нагляду. Я не хочу розчаровувати вас в жодному із цих питань. – Він поклав долоню на груди та знову вклонився.
Волдеморт зробив паузу та, здавалось, задумався, поклавши руки на стіл поруч з Герміоною та схилившись, щоб вивчити її. Поки він стояв там, рух з іншого боку привернув її увагу. Жінка-цілителька, яка відповідала за програму збільшення населення Волдеморта, підійшла та пошепки задала питання цілителю розуму.
- М-Мій Лорд, - цілитель розуму нерішуче підійшов ближче, - цілителька Страуд звернула мою увагу на вирішення цієї проблеми, яке може вас зацікавити.
- Ну і що ж це? – зацікавленість Волдеморта здавалась незначною. Він не дивився на жодного з цілителів.
- Магічна вагітність, мій Повелителю, - сказала цілителька Страуд із гордою усмішкою. – Є кілька зареєстрованих випадків, які вказують на те, що такі вагітності мають властивість прориватись через магічні втрати пам’яті. Магія дитини сильна та повністю сумісна з магією матері, щоб надавати роз’їдаючу дію на будь-яку вже створену магію. Це нічого не доводить, враховуючи рідкість таких випадків. Однак це можливо. Міс Грейнджер властиві виключні магічні здібності, ви самі це помітили та хотіли, щоб її включили в програму. Якщо ви залишите Бруднокровку, є шанс, що вагітність може призвести до розблокування її пам’яті. Але… - вона злегка завагалась.
- Що? – Волдеморт різко поглянув на цілительку Страуд, змусивши її збліднути та затремтіти.
- Ви… ви не зможете перевіряти її розум під час вагітності, - швидко промовила цілителька Страуд. – Інвазивний вид магії, такий, як легілименція, несе великий ризик викидня. Це часто настільки травмуюче, що може призвести до постійного магічного безпліддя. Вам доведеться зачекати, навіть якщо ви будете знати, що спогади повертаються, поки не народиться дитина. Можливий варіант, в якому батько дитини зможе стати тим, хто виконає легілименцію, оскільки частина його магічної сили перейде до дитини.
Волдеморт задумливо дивився на Герміону, його пальці ковзали грудьми, як ніби він заспокоював рану.
- Северус.
- Мій Повелителю.
- Верховний Правитель ж є виключним легілиментом, чи не так?
- Так і є, Повелителю, - сказав Снейп. – Його майстерність, вірогідно, не поступається моїй. Ви дуже ретельно його навчали.
- І у його дружини виявлено магічне безпліддя, чи не так?
Запитання було адресоване цілительці Страуд.
- Так, мій Лорд, - негайно відповіла вона.
- Тоді відправ Бруднокровку до Верховного Правителя. Нехай використовує її для злягання та слідкує за її пам’яттю.
Страуд нетерпляче кивнула:
- Я можу доставити її туди через два тижні. Хочу перевірити стан дівчини та підготувати її.
- У тебе є два тижні. Поки вона не завагітніє, я хочу, щоб її привозили щомісяця, щоб я міг особисто дослідити її розум.
- Так, мій Лорд.
- Можеш забирати її назад до Хогвартсу, - Волдеморт махнув рукою, відпускаючи їх.
Тіло Герміони все ще злегка сіпалось, коли її розв’язували. Вона відчувала, як ніби повинна зробити щось. Боротись. Або відмовитись. Або благати.
Все, що завгодно, але тільки не лежати там, поки Волдеморт недбало розмірковував, кому її віддати для злягання.
Її тіло відмовлялось співпрацювати. Вона нічого не могла зробити, коли необережні руки підняли її зі столу та понесли коридором.
Категорія: Антиутопія/утопія Антиутопія/утопія | Додав: bukashkabl | Теги: #Таємниці/Секрети, Дарк, психологічні травми, Розвиток відносин, спогади, втрата пам'яті, жорстокість, антиутопія, насилля, складні стосунки, Слоуберн, жертви обставин, сіра мораль, війна, драма, вагітність, Відхилення від канону, Ангст, смерть другорядних персонажів, au, перемога Волдеморта
Переглядів: 528 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (2 Розділ)
Завантаження...