menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 07.03.2022 в 17:17
Фанф прочитано: 679 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 2 відгуки
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Вертумн і Помона


07.03.2022, 17:17
Моя любов до неї зростала з кожним днем усе сильніше. Десь у глибині свідомості я розумів, що в цей раз усе по-іншому, але мої думки були подібні плодам, які дозрівали тільки тоді, коли подули б із гір весняні вітри, і любов до жінки, що не видна мною все життя, являлася мені неземним дивом, пізнати яке я ніколи не зможу.

Помона, прекрасна німфа, богиня мого серця, уся в сонячних відблисках, сиділа біля вікна на веранді, і дивилася на свій зеленіючий сад. Вона все також холодна, немов подув північного вітру, скороминуща й завжди така ж самотня. Але її люблять, хочуть бути з нею поруч, хочуть змінити своє життя.

О боги! Що за диво — ця тендітна богиня. Я так хочу любити її, зробити її щасливою, хочу сказати їй: «Я люблю вас, божественна Помона. З вами я відчуваю себе в сто крат краще, ніж без вас, світло мого життя. Ви — усе, що в мене є».

Але вона не чує мене. Почуй вона мої слова, вони не справили б на неї ніякого враження.

Я розбитий у прах, такий самотній. А вона все й далі стежила за садом, нікого не підпускаючи, немов боячись, якби люди своєю грубістю не нанесли її деревам і кущам якої-небудь шкоди. Але, не дивлячись на її сувору вдачу, усе навколо любили працелюбну і вродливу Помона, і я теж.

Я прийшов до неї наприкінці першого місяця літа, коли в її оранжереях стали дозрівати фруктові дерева, схожі на крихітні пальми, а на лілових кущах стали з’являтися ніжні зелені листочки. Я прийшов до неї абсолютно щасливий. Приніс їй стигле колосся пшениці й вирішив зізнатися: «Ваша врода прекрасна, о божественна Помона. Відтоді як я побачив вас, я ні про що більше не можу думати. У моїй душі немає місця нічому іншому. Я готовий любити вас вічно».

Але вона лише холодно подивилася на мої колоси й відвернулася, розгнівана моїм візитом.

Трохи пізніше, ближче до середини літа, я прийшов із дишлом від ярма, ніби тільки-но закінчив важку оранку і випріг волів із плуга. Вона лежала на березі озера, що було в її саду, оточена улюбленими птахами й ледачими рептиліями, і погладжувала їм спини, милуючись вихованцями. Побачивши мене, вона насупилася, і я знову пішов.

Я приходив до неї з виноградом, думав, мовляв, вона повірить, що я виростив. Але, скільки я не приносив винограду, ні інших плодів, вона все також дивилася на мої дари з досадою та відразою.

— О великі небеса, — шепотів я, Вертумн, бог овочів і фруктів, — о які муки я відчуваю! Але все також її й далі кохатиму, вічно!

І я приходив знову і знову, і йшов від неї знову і знову.

З кожним разом усе болісніше ставали мої зустрічі, і все невтішніше мені ставало дивитися в її очі.

— Цієї осені я більше не прийду, — якось сказав я їй, точно прощаючись. А вона мені, нарешті, відповіла, з засмученим голосом, але з райською усмішкою:

— Я рада, що в моєму чудовому саду останнім відвідувачем будете ви.
Категорія: Давньоримська література Давньоримська література, Гет, Романтика | Додав: michisess | Теги: давньоримська література, переспів, невзаємне кохання, боги
Переглядів: 679 | Завантажень: 0 | Коментарі: 2 | Оцінка: 4.5/2
Ставлення автора до критики: Позитивне
Всього коментарів: 2
Охх, Яно, яка я щаслива читати вас на ФУМі, а не на фікбуці аж легше стало. angry Дякую, що не поширили цей переспів там бо думаю що його би не оцінили достойно!!!! sad  sad

1131
Оввв!! Щиро вдячна вам, по ніку зрозуміла, хто ви;) Сподіваюся, що буду бачити вас тут більше. Дякую за такий приємний фідбек <3
2
avatar
Вертумн і Помона
Завантаження...