menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 26.12.2021 в 03:39
Фанф прочитано: 402 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Птахи муз моїх


26.12.2021, 03:39
Пам'ятаю, як коли я був маленьким ми з мамою, часто сиділи на ґанку, і вона мені розповідала багато історій, які їй розповідала її мама, а їй своєю чергою її. Я був готовий слухати їх нескінченно, потопаючи в цих містичних, фантастичних і таких недосяжних, як мені тоді здавалося, світах, які, як теплі обійми, огортали мене. Одна з них дуже врізалася в мій дитячий вразливий розум і залишилася в серці назавжди. Щоразу, коли ми бачили зграю птахів, мама мені розповідала про творців, дітей муз, які стали вільними й перетворилися на вільні духи небесного простору. Звучить ця легенда так:

«Колись, коли боги ще ходили серед людей, самотня поетеса благала у муз, щоб ті подарували їй дитину. Вона була готова віддати все, тільки щоб у її будинку пролунав дитячий сміх, навіть віддати свій талант, який годував її. Щодня вона молилася, приносила подарунки покровителькам, але ті мовчали довгі роки. З кожним днем ​​надія в ній згасала. Але одного разу, коли вона вкотре прийшла до храму, її благання почула Ерато і змилувалася над бідною жінкою, подарувавши їй прекрасного сина. Вона любила його більше свого життя і виховала з нього прекрасну людину, хлопчик так само не був обділений талантом і писав дивовижні любовні епоси. На жаль одного дня йому не пощастило і ввечері повертаючись додому його життя забрали. Ерато не могла дозволити, щоб її творіння і посланець на землю так просто пішов, вона перетворила його на сокола, даючи можливість продовжити свою справу служачи музі. Його досі можна побачити, його людські очі, наповнені розумом, видають його людську сутність…»

Я любив цю легенду. Вона давала мені відчуття, що навколо нас повно чогось незвіданого та містичного. Навіть зараз, вона дозволяє мені зануритися в той час, коли я вірив у казки, вважаючи їх бувальщиною.
 
Скальд Брінейнн «З років моїх юних»
Категорія: Мітологія, усна народна творчість Мітологія, усна народна творчість, Давньогрецька література, Міфічні істоти | Додав: TheyYanek
Переглядів: 402 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Птахи муз моїх
Завантаження...