menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 20.02.2022 в 14:11
Фанф прочитано: 479 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Директорія. Відвойована Україна


20.02.2022, 14:11

Частина 3



– Симоне, я розумію що ти розлючений, але говорити про свої підозри зараз я не можу. За мною стежать, а вчора в кабінеті я знайшов жучок з прослуховуванням. Скільки він там знаходився я не знаю. Я наказав провести в себе обшук і знайшов ще декілька таких простроїв. Раджу тобі зробити те саме. – Відповів Винниченко. – Я звісно можу зараз виказати свої власні підозри, але де гарантія, що вас теж не прослуховують?

– Гарантія є, Володимире Кириловичу. В цій будівлі знаходяться кращі охоронці, яких я особисто відбирав, це по-перше, а по-друге, воно належить мені. Тому сюди може потрапити лише обмежене коло людей. – Відповідав тому Петлюра, хоча сам не зводив очей з дівчини, за якою спостерігав уже хвилин десять.

– Здається хтось запав на племінницю президента? – Хитро посміхнувся Грушевський.

– Що? – Повернувшись до них запитав Петлюра. – Зовсім ні. Так що там з приводу підозр? – Повернув він погляд на Винниченка.

– Супрун і Порш. – Ледве чутно промовив той. – Думаю що і зникнення паперів і прослушка в моєму кабінеті їх рук справа. Недавно вони погрожували прем’єру, щоб той надав їм повноваження старших сенаторів. Той відмовився.

– Хмм, чомусь я так і думав. Це їх рук справа. – Відповів Петлюра, задумливо дивлячись на свій бокал віскі.

– Проте доказів жодних, тому діяти ми не можемо. Я напишу листа у Францію. Його передадуть особисто в руки мсьє Бланшу. Відправлю людину з Києва. Іншого виходу не бачу, так як лист можуть перехопити. Людина поїде надійна. Думаю моя Катерина впорається.

– А що, слушна ідея, Михайле. Навряд чи вони здогадаються обшукувати дівчину, яка їде у Париж до подруги на весілля.

– Що ж, тоді з мене кращі бійці, які будуть супроводжувати пані Грушевську. А стосовно Порша і Супруна я вже знаю що робити. Добре, Володимире, що ти таки розповів про підозри, це значно полегшує вирішення ситуації. Всі ви розумієте, що переворот повинен бути здійснений. Але перед цим треба позбутися Конгресу, чи хоча б для початку цих двох. Тому діємо наступним чином: Зайвого розголосу нам не потрібно. Я накажу Чеботарьову провести обшуки в наших домівках і кабінетах на предмет прослушки. Винниченко, твоє завдання відволікти Супруна і Порша від нас, а я тим часом забезпечу стеження за ними. Михайле, ти займись ФФранцією, з Австрії новин поки немає. Думаю що вже скоро Болбочану буде що написати нам. Тепер треба думати як прочищати собі дорогу. Зараз кожен сідає в окремі машини, всі прямуєте до мого маєтку на Шулявці. Але їдьте різними дорогами, а я поки в штаб. Є ще декілька справ. Виходите через чорний хід, вас вже чекають мої водії. Казино зачинять і обшукають. На цьому поки все. – Петлюра піднявся

з-за столу і зник у натовпі.

 

 

Будівля Конгресу України.

 

На заднє подвір’я урядової установи під’їхав чорний Brabus 850 Biturbo WideStar. В машині опустилось вікно і сидячому в ній чоловіку було передано кілька конвертів.

– Це все? – Запитав низький, грубий голос.

– Так, пане полковнику. Поки що все. Однак наші люди стежать за ними, тим паче за Урядом. Думаю що вже скоро ваш задум здійсниться.

– Вільні. – Промовив той же голос, а машина поїхала геть, у темінь нічного Києва.

 

Петлюра вже був у напівдорозі до власного маєтку, де його чекали члеи Директорії, яким сьогодні було призначено термінове засідання. На дорозі тихо, ніщо не вішувало біди, аж раптом роздалися гучні постріли, їх кортеж почали обстрілювати.

– Миколо швидше! – Викрикнув Петлюра і почав вилазити у вікно щоб відстрілюватися. Водія одного з позашляховиків начебто вдалося пристрелити в останній момент перед тим як їх позашляховик звернув з дороги а самого Петлюру було поранено у ліве плече.

 

Маєток Петлюри

Міністр оборони різко увірвався до залу, де його чекали урядовці, вся його рука стікала кров’ю.

– Покличте лікаря хто небуть! – Крикнув Грушевський, поки інші не могли зрозуміти що сталося.

– Мою машину обстріляли. Одного я начебо пристрелив, ледве вдалося піти від погоні.

– А кому належать номерні знакти? Були якісь особливості.

– Так, я дещо помітив. Машини з автопарку Кабінету міністрів. Дивні люди. Взят….ай! – Крикнув той від болі, поки з його плеча діставали кулю. – Взяти урядові машини, щоб здійснити обстріл. Здається когось хочуть підставити.

– Здається я здогадуюсь кого. – Відповів Винниченко і дав наказ перевірити автопарк Кабміну.



Теги: #україна #унр #симонпетлюра

Категорія: Історичні романи Історичні романи | Додав: Petlurivka
Переглядів: 479 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Директорія. Відвойована Україна
Завантаження...