menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 13.06.2022 в 00:06
Фанф прочитано: 507 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 1 відгук
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Mist steam


13.06.2022, 00:06

ㅤㅤДвадцять п'ять років — ще юнацький період в житті людини. Серйозно, скільки людей у цей час стає достатньо мудрими? А кілька з них знаходять роботу, або створюють родину за власним бажанням, не випадково, чи за розрахунком? Однак, всюди є певні виключення. Сє Лянь у свої, дивом прожиті, двадцять п'ять років у колі однолітків наче літній неодружений. Отримує дивні коментарі й погляди в малознайомих компаніях, коли звуть на прогулянку, залишається одинаком. Простіше: мало хто хоче спілкуватися з чоловіком в силу його "духоти".

ㅤㅤ«Добре мати маленьке коло спілкування, головне: почуття надійності від людей у цьому колі» — навчали Сє Ляня. Прийняв слова, як дійсність, тягар розчарування й самотності пішов з серця. Здобуті свої скарби у вечорах: сидіти біля вікна, з горнятком чаю в руках і класичною музикою, що лунає з-за динаміків.

ㅤㅤЗ теплим напоєм, спогади, ніби виходячи з тіні, потрапляють у свідомість. Він краєм ока помічає фотографію на маленькому скляному столику біля фотеля. Ставить неподалік від рамки чашку, й відкидається на спинку, заплющивши очі.

ㅤㅤНа фото зображені три хлопці, посмішки на обличчях й сувої у руках говорять про щасливе закінчення середньої школи. Здається, з Фен Сінем і Му Ціном спілкування започаткувалося ще у молодшій, але з тих часів пам'ять навряд чи лишилась. Так вийшло, що трійця незламна й досі, не враховуючи різницю характерів і поглядів на життя.

ㅤㅤМу Цін — спокійний і раціональний, ніколи не діє з переляку, наче кіт, пильнує за кожним своїм кроком, обережно йдучи краєм дороги. До жаху ненавидить прибирання, й увесь вільний час присвячує праці. Фен Сінь навпаки, запальний, нетерплячий, більше слухає почуття, ніж розум. Вони гармонійно доповнюють один одного, прикро, що сваряться без кінця.

ㅤㅤПолишив роздуми, Сє Лянь встає с нагрітого місця й вирушає на пошуки телефону. Закортіло зустрітися, як раніше, відпочити разом, поділитися новим, але ж два впертих товариші ніколи не запропонують, не зможуть. Сє Лянь посміхнувся у долоню, згадуючи, які пропозиції ця пара вигадує для зустрічей самотужки.

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤ16:58 

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤТхір-мазохист: 

 

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤ— Не хочете зустрітися? 

 

ㅤ16:58

ㅤВеликий член:

 

ㅤ— коли? 

 

ㅤ16:59

ㅤНЕ фанат мітивок:

 

ㅤ— Вочевидь не сьогодні. 

 

ㅤ16:59

ㅤВеликий член:

 

ㅤ— не тебе питаю 

 

ㅤ16:59

ㅤНЕ фанат мітивок:

 

ㅤ— Але мою думку врахувати доведеться. 

 

17:00 

Тхір-мазохист: 

 

— У цю суботу, о 15:00, зможете?  

 

ㅤ17:00

ㅤВеликий член:

 

ㅤ— так 

 

ㅤ17:05

ㅤНЕ фанат метівок:

 

ㅤ— Так. 

 

17:05 

Тхір-мазохист: 

 

— Місце зустрічі оберемо трохи пізніше, чекаю ваших

 пропозицій^^ 

 

ㅤㅤСє Лянь втомлено потер крапку між брів. Ці двоє надто часто сваряться, щоб кожен раз реагувати. Найпростіше відвести тему в інший бік — так самі замовкнуть, а  поки на думку спадає ідея вдалого місця зустрічі, варто займатися іншими справами. Залишок вечора обіцяє бути стабільно спокійним.

 

\\\

 

ㅤㅤПродовж кількох днів вони вирішили зустрітися в барі, Фен Сінь і Му Цін домовилися стежити за кількістю алкоголю, що споживає Сє Лянь. Надто не контрольованим ставав їх друг, як нап'ється, виходячи з цього чоловік був тільки вдячний за контроль.

ㅤㅤСє Лянь ненавидів спізнюватися, в обумовлений вечір зібрався за сорок п’ять хвилин до виходу, розраховуючи, що за цей час дійде пішки.

ㅤㅤ— Не нудьгуй, Жо Є, я невдовзі повернусь. — Він лагідно погладив кішку перш ніж вирушати, а біла красуня сумно дивилася вслід господареві.

ㅤㅤІнший уже їхав би у громадському чи особистому транспорті, а Сє Лянь, слухаючи музику, спокійно прямував до бару. Люди різні зустрічались на шляху: мама з примхливою дитиною, задоволені студенти, які, мабуть, склали якийсь іспит і закохані, незручно переплітаючи пальці рук. Чоловік усміхався, дивлячись на них. Проходячи черговий поворот, завмер — у маленькій вулиці між будинками, під світлом ліхтаря пара з'ясовувала стосунки. Сє Лянь хотів пройти повз і зробити вигляд, що йому немає до цієї справи, але це був найкоротший шлях, на обхід потрібно багато часу. Не втручатися вийде, якщо оминути тихо .

ㅤㅤДівчина голосила на хлопця, звинувачуючи його в чомусь, судячи з усього, вони вже давно тут. Величезний букет червоних троянд у дівочих руках розлітався на всі боки, ось-ось і вирушить невдалому коханцю в обличчя. Сє Лянь шкодував цю пару, однак не хотів втручатися, на додачу до всього годинник на зап'ясті нагадав, що ризик запізнення збільшується. На щастя, або жаль, зла дівчина все ж таки відправила троянди в політ, прямо в обличчя свого хлопця.

ㅤㅤ— Ми розлучаємось! Я більше бачити тебе не бажаю, тільки спробуй ще раз з'явитись у моєму житті! — незнайомець залишився з букетом у руках посеред вулиці.

ㅤㅤ— Не вистачає лише дощу, як у фільмах, так? — наблизився, жартуючи.

ㅤㅤПохмурий хлопець стояв із залишком букета в руках, не бажаючи звертати увагу до Сє Ляня. Червоні бутони троянд зливалися з плащем того ж кольору, їх роз’єднала лише ніжно-зелена обгортка букета. Чорне волосся наче хвилями збігло плечима до самого пояса. Сє Лянь не міг відвести погляд: поблизу незнайомець виявився ще гарнішим. Підібгавши губи, він повернув голову, і їхні погляди зустрілися. На землі розкидані зламані квіти, залишок букета відправився до них у компанію, і від гарної композиції не залишилося сліду.

ㅤㅤ— Прикро, квіти були файні. — незручно. Сє Лянь відвів погляд, збираючись попрощатися.

ㅤㅤ— Прикро, що не всі можуть оцінити такі гарні подарунки. — хмикнув незнайомець. — Втім, я не засмучений, вона вже кілька тижнів дратувала своєю поведінкою. Розлучення було лише питанням часу.

ㅤㅤ— Хіба не сумно? — не знаючи, куди дітись від спостереження, Сє Лянь схилився, збираючи квіти. — Перепрошую, я просто хочу зібрати їх.

ㅤㅤ— Яка різниця, чи приберете їх Ви чи техробітник? — вражено скинув брови, не зводячи чорні очі.

ㅤㅤ— Деякі квіти зберегли первісний вигляд, що дивно, куди краще скласти їх, ніж дозволити іншим розтоптати. — спокійно відповів, відчуваючи спиною проникливий погляд.

ㅤㅤГодинник на руці вібрує, нагадуючи, що зовсім скоро він запізниться. Чоловік швидко дозбирав квіти, поклав їх біля смітника, в останнє вибачився за втручання, і втік на зустріч із друзями.

Незнайомець у червоному продовжував дивитись услід фігури Сє Ляня.

 

\\\

 

— Перепрошую, по дорозі дещо сталося — Вітає друзів Сє Лянь, сідаючи навпроти. Він не хотів запізнюватись, майже біг, коли отямився від дивного знайомства, якщо це можна так назвати, з парубком у червоному. На душі було дуже шкода за власну помилку. Хоча, ця подія була варта шокованих облич Фен Сіня та Му Ціна, щоб відірватися.

— Що саме? Останній раз ти запізнювався, коли ледь не потрапив у аварію, і було це роки три тому. — Першим запитав Му Цін, неходячі підозрілого погляду з друга.

— Я зневолі став свідком дивного розлучення... — Розповідаючи, Сє Лянь спостерігав за зміною настрою, з кожною хвилиною здавалося, ніби їх очі вилетять з орбіт. Від такої картини посмішка так і розквітала на обличчі, а за нею пролунав тихий сміх у долоню.

— Ти завжди шукав пригоди на свою дупу. — Зітхав Фен Сінь. — Що ж, тоді за це й вип'ємо.

— Тобі так кортить скоріше знепритомніти? — Усміхаючись, нагадав Му Цін.

— Тебе не питали!

Сє Лянь відчував набуваючи сварки, потерши між бровами, замовив улюблені напої для кожного. Не почувши ані слова проти, киваючи своїм думкам: "Добре, що їх смаки незмінні, але було б чудово, якби я міг відвернути". Тему таки вдалося змінити, однак тепер Фен Сінь критикував смак Му Ціна в алкоголі. Глухий кут. На жаль, нічого не вдієш, це їх особливий прояв турботи, принаймні, хотілось вірити. Зазвичай Му Цін слідкував за здоров’ям, тому алкоголь вживав з великими проміжками у часі. Чомусь Фен Сіню здавалося, що саме у ці поодинокі рази він п’є найбридкіше й найгірше, що тільки можна пити, Сє Лянь не займав жодну з позицій. На його думку, будь-який напій буде погано впливати на здоров’я, якщо вживати занадто часто. Не погодитися з його думкою хлопці не могли.

Сє Лянь розповів про свою дивну зустріч з хлопцем у червоному, сам він вже трошки почервонів від напою, це було помітно на щоках. Му Цін обережно прибрав пляшку вина якомога далі від свого друга, запитуючи подробиці аби слідкувати за тверезістю друга. Після почутої історії Фен Сінь емоційно застережував Сє Ляня не втрачати розум, не фантазувати подальші зустрічі, і взагалі, скоріше забути.

Сталася така дивна річ: коли мова йшла про безпеку й емоційний стан будь-кого з трійки, інші двоє всіма силами підтримували та відговорювали. Нерідко траплялися провокації сварок, і колись майже до розриву спілкування дійшло. В решті решт все вирішувалось, зміцнювало товаришів, їх довіру один одному.

Сє Ляневі довелось вислухати лекцію про кохання, прив’язаність, залежність від двох п’яних друзів, які навіть у такому стані можуть щось доводити розумне. Похмуро опустивши голову, чоловік намагався пояснити, що всі страхи марні, і він навіть лиця незнайомця не розгледів потемну. Фен Сінь з Му Цінем зітхнули – не бачив, то й добре. З часом Фен Сінь так сп'янів, що пішов у глибокий сон, а якщо турбували — відчайдух посилав.

— Цьому придурку аби напитися та когось послати. — Лаявся Му Цін, який на відміну від усіх був більш тверезий.

— Але ти все одно його кохаєш. — Відчужено нагадав Сє Лянь, його стан був значно краще за сплячого, зберігся більш-менш здоровий глузд, попри кількість випитого. Налиганий чоловік розмовляв дуже тихо, однак слова досягли чутних вух, після чого поганець отримав легкий поштовх у плече. — Заспокойся ти, Фен Сінь все одно спить... Треба його додому відвезти, давай я допоможу.

— Тц, сам йди додому, я це непорозуміння проведу, бо ти, як завжди, своїм ходом підеш.

— Звісно.

— От давай, сам-сам і повідом, як дійдеш.

Колись Му Цін навчиться проявляти хвилювання належним чином, але не сьогодні. Знизив плечима, Сє Лянь лишив друзів на самоті та вирушив додому. Він сподівався побачити незнайомця у червоному, але повертаючись тим шляхом, не знайшов навіть квітів. Мабуть, хтось вже їх підняв, що краще, ніж залишити на підлозі. Як сказав Му Цін, своєрідна прогулянка зовсім трохи охолодила голову. Тепер на шляху хоч не траплялись зненацька стовпи, тварини, кущі тощо.

Нарешті чоловік дістався дому. На порозі не чекала Жо Є, ніби розуміла стан господаря заздалегідь й навмисно заховалась. Її можна зрозуміти: алкогольний трунок від Сє Ляня неприємний.

— М'якеньке ліжечко. — Солодко протяг хлопець, обіймав подушку, і майже одразу засинаючи.

 

\\\

 

Наступного дня, як дивно, голова ані трохи не боліла, лише в очах потемніло, коли вставав з ліжка. Що ж, це було у пригоді, сьогодні має статись важлива зустріч з Ши Цінсюанем стосовно фотосесії, не можна підвести друга. Робота вільного фотографа потребує чимало зусиль: пошук клієнтів, студій, ідей та обладнання. В цьому Сє Лянь знайшов свою красу, взагалі-то він все вважає вродливим по-своєму. Може, саме тому останній рік соцмережі набирають величезну кількість шанувальників, людей приваблює можливість бачити світ чужими очима. Хто б міг знати, що надзвичайно талановитий фотограф полюбляє спокій та однаковість в усьому. Кожен ранок як за шаблоном: годування кицьки, сніданок, перевірка соцмереж на нові замовлення, іноді розмова з матір'ю телефоном, збирання необхідного обладнання для зйомок і нарешті робота. У такому випадку вже два шляхи: фотосесія у студії, або обробка матеріалу вдома.

У студії було близько трьох осіб, не враховуючи Сє Ляня: дві майстрині гримування та один стиліст. Всі вони працюють за Цінсюаневі кошти, чоловік своїми поза гендерними фото здобув неабияку відомість, і зміг найняти персонал для зйомок, а не робити власноруч. Потоваришували вони саме на роботі, за словами самого Ши він був першим за довгий час, кого Хе Сюань затвердив і назвав хорошою людиною.

Тільки зустрівшись, світлий одяг фотографа розкритикували за млявість, як завжди. Потерши між брів, Сє Лянь нічого не відповів, бо знав як Цінсюаневі подобається такий стиль, але не на кожен день.

— Ти підготував усе, як треба? — Посміхнулась модель, хоча заздалегідь знав відповідь.

— Звісно, нас чекає близько трьох годин на зйомку, можеш попередити Хе Сюаня.

— Йому зараз не до мене, там таке в їхніх іграх коїться… — Зітхнув і, заплющуючи очі, дозволив візажистам наносити макіяж.

Сє Лянь не був фанатом комп'ютерних ігор, єдині дві, на яких знався — The Sims 4 та пасьянс. Проте поцікавився заради підтримки. Цінсюань відповідав швидко, іноді водив розмову в інший бік, але не втрачав головної теми. Потім вони, нарешті, прийнялись за працю, головна ідея зйомок: ельфи. Локація була у лісному стилі, Цінсюань давно бажав зніматись у міфології не тільки Китаю, тож за креативними зйомками на допомогу завжди приходить Сє Лянь. Він і не проти, різноманітність в його професії це саме те, що ніколи не змусить залишити улюблену справу. Аби зрозуміти культуру та підготувати ідею, Сє Ляневі довелося цілий тиждень читати різні фанфіки, книги та дивитись фільми. Сказати, що його зацікавило — нічого не сказати. Такого блиску у бурштинових очах Цінсюань давно не бачив, мабуть, на одній з перших фотосесій, коли був Богом Вітру.

— Не міг уявити, що б тебе так привабили ельфи — посміхався при зміні пози.

— Я сам здивований, давно такого не було.

— Чим вони тобі сподобались? — Спитав, підходячи, щоб подивитись перші кадри.

— Вони…одразу і не відповім, це розмова на довго буде, але зовнішньо сподобались вуха — обережно доторкнувся загостреної кінцівки вуха Цінсюаня.

Крім вух, Сє Ляня привабив одяг: осмикана у коричневий корсет, напівпрозора біла сорочка, коричневі колготи з темно зеленими шкіряними чоботами під якими ховаються білі панчохи. Увесь наряд прикрашений каблучками, кулонами, додатковими намистами і браслетами у лісному стилі. Каміння виблискувало на світлі, і ніби василькові очі починають сяяти разом з прикрасами. Природньо кучеряве, світло каштанове волосся Ши Цінсюаня спадало хвилями на плечі, досить гарно плуталось серед декорацій гілок та листя. Неодмінним були й піхви на боці, в яких лежав меч з різьбленою руків'ю. Пронизаний атмосферою лісу, його друг, майже приворожив Сє Ляня, палав творчим натхненням, яким ділився з оточуючими. Не дивно, що новенькі майстрині макіяжу залицялися до Цинсюаня.

Все це різноманіття краси так і не було наголошено, Ши Цінсюань швидко отямився й повернувся до роботи. Вони знімали у різноманітних позах, відвертих й не дуже, милих чи жорстоких – лише заради відібраної кількості файних робіт, які підуть на подальше редагування. Після кількох годин роботи, змучені хлопці вирішили трохи відпочити у кафе, знайшлись теми для патякання, про які Сє Лянь ніби нагадував під час фотосесії.

– Тобі як завши? – запитав Цінсюань, на що отримав позитивну відповідь і замовив білий чай Сє Ляневі, а лате собі. – Ну, я слухаю.

– Про що саме – здивувався, нахмурив брови.

– Ти не з тих, хто буде відкладати роботу, навіть якщо ми просто посидимо годинку іншу за кавою.

– Ти настільки добре мене знаєш?

– Ти досить простий і відповідальний, а твоє хобі це робота. Яка може бути причина, що б саме ти запропонував посидіти за кавою? – Цінсюань сидів, посміхаючись і поклавши на схрещені долоні голову. Навички цього чоловіка, бачити, або вважати, що він бачить крізь людей, дивують. На жаль, саме з Сє Лянем будь-хто рахуватиме себе великим психологом та читачем по людським обличчям.

Нічого не залишалось, крім як погодитись з доведеннями. Зітхаючи чоловік розповів про дивну зустріч з незнайомцем у червоному. Він описував дуже красиво, ніби зі сторінок роману. Як було прикро почути непокоєння й від вітряного хлопчика Ши. 

– Зрозумій, Сє Лянє, я хочу лише спокій для тебе, і впевнений, що фенціни, – зазвичай жартівливо, але зараз зосереджено назвав цю пару. – Бажають тобі лише спокій.

– Я розумію, але ж маю просто зацікавитись та розповісти своїм друзям про своє «‎сумне» життя – більш похмуро, ніж роздратовано відповів, і шумно зробив кілька ковтків чаю. Навмисно. Як дитина.

– Добре, пробач мені, це ж лише одна зустріч, можливо ви не зустрінетеся. – заключив Ши Цінсюань.

Ще трохи побазікавши на теми роботи та спільних проєктів, чоловіки розійшлися. Обурення у душі Сє Ляня було настільки велике, що замість повернення в затишну хату, він ходив вулицями, і дійшов до Старого парку. Колись це місто було прихистком для тварин, вони ніби розуміли куди йти, і кожен знаходив собі кинутого кимось улюбленця. Жо Є була одним з кошенят від кинутої напризволяще білої красуні-кицьки. Сє Лянь ходив парком і згадував де і як саме годував тварин, де зустрів матір Жо Є. Це все ніби було дуже давно, але насправді кожен мешканець міста знав про цей парк, багато людей охоче відвідували його.

Чому ж тоді це місто зветься Старим? Все дуже просто – атмосфера нагадувала забуту усіма місцевість. Саме мох на лавках, стовпах ліхтариків, і парканах затягував людей і тварин. Дерева тут були наче живі, ніби розмовляли з одинаками, дехто взагалі знайшов своє кохання. Це були лише міфи, в які охоче вірив Сє Лянь, присівши на одну з лав він жалкував про відсутність Жо Є поруч. Закинув голову до неба, розглядав зорі під тихий спів вітру й листя.

Гарно, авжеж – пролунав давно знайомий голос.

– Ти заважаєш, пішов геть.

Чим це я маю тобі заважати? Невже я не можу посидіти біля свого коханого, помилуватися зорями – Сє Лянь відчув, ніби чиясь рука торкається його шиї.

– Я сказав забирайся! – Прокричав на всю вулицю, підскакуючи на ноги. Парк пустий, жодної живої душі нема поруч, це було лише видіння. – Дідько! – Сварився чоловік, швидко тікаючи додому, ні, краще йому не виходити на прогулянки.

Категорія: Історичні романи Китайські ф/с - c-drama (Chinese drama), Історичні романи, Любовні романи, Психологія, Яой/шьонен-ай, Драма, Романтика, Слеш, Слеш, Маньхуа | Додав: Мальвіна | Теги: хваляні сучасність
Переглядів: 507 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Обережне
Всього коментарів: 1
Дуже сподобалася ідея. Сподіваюсь, що розвиток подальший розвиток подій буде не менш цікавим. Бажаю автору (авторці) натхнення і успіхів!
Ніки в чаті неймовірні)) biggrin

avatar
Mist steam
Завантаження...