menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 23.05.2022 в 16:45
Фанф прочитано: 394 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Ти колір мого світу


23.05.2022, 16:45
Вже проходить тринадцятий рiк як тебе немає... Вей Iн, я так сумую за тобою і жалію за втраченим часом, коли я тебе ігнорував... Ти- колір мого світу, коли я тебе зустрiв, то мій світ змінився із сірого в яскравий сповненим барвами. Я тоді вперше помітив стiльки барв, мені потрібно було закривати очі, так як це світло було занадто яскравим.
 Я пам'ятаю як ти ввірвався у моє життя стрiмким вiхрем, перевертаючи все звичайне та буденне до гори ногами, порушуючи правила одне за одним. Ти робив і говорив усе, що заманеться, говорив все те, що я не можу собі дозволити.
  Але зараз тебе не має, уже дуже довго не має.. Але моя стрiчка досi береже тепло твоїх рук... Скажи Вей Iне, твій світ також був таким ослiплююче-яскравим бiля мене? Я пам'ятаю всі ті моменти, коли боявся, що мій світ зноЯву стане деградацією сірого і нудним. Але ти знаходив у собі сили вижити, ти навіть не уявляєш, з якою легкістю мені тоді дихалося!... Ахах... Якби я міг знайти сили тобі про це сказати...
  Я пам'ятаю той жахливий день, коли все закінчилося. Ще до приходу брата я знав. Я дивився в сіру стелю і не міг не плакати. Намагався переконати себе в тому, що це просто дурний сон. Я не міг заспокоїтися навіть після слів брата. Я все думав про те, яким ти бачив світ в останні секунди. Був він криваво-червоним? Яким він був, коли ти перестав бачити?! Було жахливо важко звикати до свого старого, нудного сірого світу. 
 Вей Ін, ти знав, що можна забути кольори звичних речей? Я забув, я дивився на лотоси і не міг зрозуміти, які з них твої улюблені, ти мені говорив, але я не хотів чути, я не хотів слухати... Я правда про це шкодую, сильно... Мені здавалося, що ще трохи і я забуду колір твоїх очей і стрічки у твоїм волоссі. Я всією душею став ненавидіти сірий колір, він у мені витіснив усі спогади. Він відбирав у мене навіть сни… Я все глибше й глибше поринув у сірий зиб, забув такі важливі речі.
  Я сотні разів грав «Допит». Мені стільки хотілося в тебе спитати. Боляче тобі зараз? Чи сумно тобі одному? Чи ти чув мене? Любив мене? Повернешся до мене? Ти завжди мовчав... Жодного відгуку твоєї душі. Я грав знову і знову стираючи пальці об струни в кров... Кров була темно-сіра і віддавалася металом. 
  Я пам'ятаю, як прокинувся і не повірив своїм очам. Я пам'ятаю як задихався, переживаючи впустити в себе цю думку: світ, що втратив для мене всякий сенс, наповнюється фарбами. Повільно-повільно ніби звільняючись від товстого шару пилу. Я вирішив що божеволію!... Твоя душа не відкликалася тринадцять років. Як ти повернувся? Де ти? Ти хто? Чиє тіло ти зайняв? У мене була ломка від радості. Ти був ще не зі мною, але мені завжди здавалося, що тебе простіше знайти серед живих, ніж серед мертвих. Мені просто треба було йти на твоє світло і звук твоєї флейти.
Категорія: Нехудожня література Нехудожня література, Маньхуа | Додав: шалений_гусак0_0 | Теги: Драмa, від першого лиця
Переглядів: 394 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Ти колір мого світу
Завантаження...