menu

Новини

Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

ДЖИНСИ


17.06.2022, 18:28
РОЗДІЛ 1
Домінік був сином львівського хіпі та бібліотекарки. Йому було 23. Чорний одяг ховав дивакуваті тату, які він набив за дурняк у знайомого. Ось тільки за бермудський трикутник із оком на спині довелося заплатити кільканадцять монет. Мешкав із батьками у старій австрійській квартирі. У коморі купив та поставив не дуже дороге обладнання, щоб писати музику, бо без музики не міг жити. Коли натхнення не приходило – засовував крізь тунелі у вухах зелені панасонікі і слухав класичне музло, а коли вже геть нічого не виходило – йшов до того самого клена і слухав вітер, що йому нашепче – те і напише. Так проходила його молодість. Він не шукав, він не блукав і не вбивався через моральні штуки. Домінік просто робив те, що подобалося, такий вже був сенс його життя. Правда, це лише він так думав, до одного дня, який змінить абсолютно все.
Улітку завжди ранки за ранками ставали все яскравішими і спекотними. Плавились навіть залізні трамваї. Здавалося, що збожеволіти можна глянувши на гаряче сонце і відчути асфальт, який танув від доторку твоїх сандалів до нього.
Квартира Домініка знаходилась на першому поверсі, а вікна дивилися прямо на лісопарк, тому у кімнатах панувала вічна темрява, віяло сирістю і холодком. Хлопець мав звичку лягати пізно і вставати після обіду, проте цього разу його сон розбудила чвара батьків:
- Скільки можна пити? От ти мені скажи, скільки я маю це терпіти? – кричала жінка до чоловіка.
- Люсю, не кричи! Голова болить… - відповів чоловік посьорбуючи саморобну «шипучку».
- Моя молодість пропала через твої наркотики. Вічно, я маю твою задницю витягувати, а хтось мене звозив на море? А Домінік, твій син? Він навчався хоч десь? Він немає вищої, та що там вищої?! Середньої освіти…Такі ми батьки… – жінка плакала.
- Домінік не захотів сам – це раз, а по-друге, яке море? – продовжував чоловік.
Двері до кухні відчинилися. Розпатланий та сонний хлопець зайшов до кімнати:
- Ма, па, а ви можете трохи скрутити свій звук? – його рука потягнулася за водою у холодильнику.
- Боже, Домініку, у тебе немає інших футболок? – жінка показала на дірки.
- Нема. Це моя улюблена. – беземоційно відповів хлопець.
- Весь у батька! Та ну вас...
Жінка взяла свою стареньку потріпану життям чорну сумочку і вийшла геть з квартири.
- Синку, не звертай уваги. – чоловік поглянув на вхідні двері. – Вона перебіситься.
- Бать, перестань дудосити. – Домінік глянув на підвіконня, де стояли пусті пляшки від спритного. – Ти художник чи алкоголік?
- Я твій батько! Не смій говорити так про свого батька, чуєш?
Чоловік продовжував бубоніти собі щось під носа, проте Домінік сидів у комірці із навушниками і слухав щось краще ніж батькові дифірамби. Хлопець помітив, що у його тата потроху сивіли волосся і борода, він швидко постарів або просто Домінік подорослішав.
Це спостереження викликало неабияку цікавість, тому хлопець взяв табуретку, щоб дістати «сімейні архіви» і порухати скелета у шафі. Зверху комірки були прибиті полички на яких стояли важкі коробки із різним мотлохом, проте для нього це було золото спогадів і вивчення своєї сімейної історії про яку не хотіли говорити батьки.
Руки самі потяглися до стареньких ще радянських альбомів. Деякі фото просто лежали пакунками, бо клей вже давно не тримав їх на своїх, трухлявих і зовсім трошки, помальованих маленьким Домініком сторінках.
«Які вони тут щасливі…» - хлопець розглядав фото мами і тата.
Батько з довгим волоссям та у дірявій футболці з принтом «AC\DC» реготав, що якась хіпстерка розмальовувала на ньому дефіцитні джинси білою фарбою. Ця «хіпстерка» не підозрювала, що через хвилину молодик витягне із своїх джинсів перстень, який перетворить диких хіпі у дружину та чоловіка.
Саме той день став вирішальним або випадковим для народження хлопчика – єдиного спадкоємця родини геніїв. Батьки Домініка – Людвига та Леон просто з часом підчепили заразу – буденність хаосу.
Людвига навчалась разом із Леоном на художників-ілюстраторів, там вони поєднали свої два серця напевно навіки. Спочатку пластмасовими колечками від масляних фарб, а потім вже все сталося по-справжньому. Їх весілля було божевільним. Вони вирішили податися до природи, де живуть їх старі знайомі хіпаки.
Бувши вагітною Домініком, жінка їла багато зелених кислих яблук і читала жахи. Якось та специфічна любов до книг затьмарила у ній художницю, що вона стала такою сіренькою мишкою у величезній нудній будівлі під назвою «Бібліотека».
Леон все ж продовжував малювати абстракцію і людей. Він навіть часто був добрим гостем на виставках сучасних художників, проте минуле не відпускало. Спочатку це були легкі наркотики, а потім…
- Сумно, це все… - Домінік акуратно склав все назад.
Тепер руки потяглися ще до однієї коробки із справжніми ретро-шмотками його предків.
- Не може бути…Ті самі джинси! – Домінік акуратно стряхнув штани.
Сьогодні вечері Домінік покаже крутезні джинси клену і розповість вітру про сварки батьків. Можливо його попустить.
Батько вже пішов. Квартира належала до вечора хлопцю. Нарешті він покинув свою комірку секретів.
Ви колись готували улюблену страву під улюблену пісню? Домінік так робив завжди. Він був вегетаріанцем, як його батько. Хлопець поклав хлібчик на сковорідку і легенько підсмажив його до легенької скориночки. Нарізав салатик із овочів, які були у холодильнику, обов’язково великими кубиками, бо це прикольніше та зварив кавусю у турці і почмихав у тапцях на спільний із сусідами балкончик. Там на нього чекав сусід-дідусь, який сидів у кріслі-качалці і курив важкі дзиґари. Раніше той дід працював редактором місцевої газети в Одесі, а зараз вдарився у видавництво карикатурних журнальчіків із жартами.
- Доброго раночку, дєд Толя! – завалився на своє крісло хлопець.
- О, приїхали! – чоловік сміявся. – Ондо, скоро, вечірочєк буде, а у нього ранок, от жук!
- Та? Я якось і не помітив. – Домінік уміхнувся.
- Не проти, якщо я тут трохи пованяю табаком? – дід пускав із рота важкий дим.
- Нє-а, головне вуса свої не попаліть. – хлопець сьорбав каву.
Старий чоловік лиш посміявся і закрутив пальцем свої темні вусища.
Категорія: Новітня укр. література (XX — поч XXI ст) Новітня укр. література (XX — поч XXI ст), Сучасна українська література (XXI століття)., Curtain story, Попаданці, Міфічні істоти, Історичні епохи, Повсякденність, Статті, Драма, Дружба, Джен, Слеш, Фемслеш, Фантастика, Фентезі, Омегаверс, Злісний автор, Стеб, Гумор, Пропущена сцена, Флафф, Навчальні заклади, Жахи, Експеримент, Пародія, Перший раз, Психологія, Філософія, Поезія/Лірика, Соулмейти, Кохання/Ненависть, ER (Established Relationship), Hurt/comfort, POV, PWP, Songfic, Curtain story, Екшн (Action), AU, Українська класика, Детективні історії, Нехудожня література, Сучасна авторська література, Поезія/лірика, Ангст, Містика, Романтика | Додав: Litvi | Теги: молодість, Життєва історія, психологія, оріджинал, філософія, сучасність, думки
Переглядів: 255 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
ДЖИНСИ
Завантаження...