menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 26.12.2021 в 18:10
Фанф прочитано: 362 рази
Час прочитання:
Категорія: Фентезі
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Яструб, Лис та Вовк (XI)


26.12.2021, 18:10
ХІ
Сумнівів не було. Мадара Учіха стояв перед усіма живий і неушкоджений, дивлячись на ворогів обома Рінеґанами. Як він вижив після такого? З нього ж витягли Десятихвостого а потім розірвали навпіл. Усі ж бачили його тіло…
  • Сумували без мене, дітки?! По очах бачу що ні. Ви припинили війни між собою, однак не навчилися віддавати те, що по праву не ваше. Здійняли війну з чужинцями щоб зберегти силу, незрозумілу вам усім. Здавайтеся, поки я не знищив вас усіх.
  • Ми не боїмось тебе яким би ти сильним не був! Раз уже тебе здолали, зробимо це ще раз! Чи не так, хлопці?! – спробував підбадьорити усіх Ґаара.
  • Не здамося! – прокричали сотні горлянок.
  • Що ж, ви всі любите сцяти проти вітру. Сьогодні ви зробили це проти урагану! Грай музико! – Мадара підняв руки і в одній матеріалізувалась його коса а в іншій величезний гунбай. Всі інші схопилися за свою зброю хто яку мав. Інші ж взялися складати ручні печаті. В повітрі запахло озоном як перед грозою…
***
Ередін телепатично викликав одного з навігаторів та наказав перенести його до фортеці, де перебувала ціль. Як повідомляли шпигуни, з оборонців залишилися тільки бійці клану Х’юґа. Їхній стиль М’якого кулака смертоносний, але тільки якщо ворог володіє чакрою. А Король Вільх не користується нею, як і його гвардійці. Все просто ідеально…

***
Наруто підвівся вихаркуючи кров. Він не розумів що діється. Ередін отримав наскрізний удар в груди, після якого мав би загинути. Але вижив. Як?
Плюнувши на те що сталося він сконцентрував чакру і перенісся до фортеці. І побачив жахіття. Ередін та його гвардійці добивали останніх захисників. Яструб підняв на меч Ко, останнього з Побічної лінії. Хіната ж застрягла в пастці сховища на другому поверсі.
  • Стій, гад! Ми ще не закінчили!
  • Ти живий! – крикнув Ередін. А потім остовпів.
У хлопця розірвалися сорочка та куртка на грудях. Навпроти серця чітко виднілось тавро. Те саме, що Пан Дзеркало залишив йому на плечі. Он воно як…
  • Затримайте його! Я по Дитя Старшої Крові. Нітраль, перенеси мене до неї. – той самий скелет із сокирою відкрив портал і разом зі своїм володарем зник. А гвардійці кинулися на блондина. Усе тільки починалося.
Наруто переніс себе на дерево, створив двох клонів і почав концентрувати чакру. Поки інші клони відволікали ворога, хлопець сформував свою смертельну техніку. Ту, яка знищувала ворогів десятками…
  • Стихія Вітру: Расен-сюрікен! – хлопець метнув її у натовп ворогів. Клони розвіялися в диму. А гвардійців просто розмололо на шматки потужною силою стихії. Та було запізно…
Двері злетіли з завіс і на порозі постав Ередін з непритомною Хінатою на руках. Побачивши що сталося за короткий час із гвардійцями, він одразу зрозумів наскільки суперник небезпечний. Треба діяти.
  • Нітраль, бери дівчисько і забирайся. Я згодом приєднаюся. – він передав дівчину лейтенанту навігаторів, а потім вихопив кинджал і атакував.
Перевага в Яструба була значною. Кинджал був довшим навіть від особливих кунаїв Четвертого. Наруто не міг нормально атакувати. Але під шумок створив клона і скерував його на Нітраля. Той в змиг ока заколов ворога в спину і спробував уже перенести Хінату в безпечне місце, та раптом розвіявся, від чого дівчина отямилась. І з жахом широко розплющила очі…
Ередін стояв навпроти Наруто з закривавленим кинджалом в руках. Наруто тримався за шию, але не падав. Вона активувала свою Силу Очей і побачила що з його організмом все гаразд. Ніби й не відчув болю.
Та Ередін схопив його за шию з усієї сили впечатав у землю. Перед очима дівчини раптом промайнула битва її коханого з Пейном. Усе як тоді. Тільки ворог інший.
  • Не дозволю! – вона активувала свій Кулак Двоголового Лева і кинулась на ворога. Той навіть не ухилявся. І після шістдесятьох чотирьох ударів все ще стояв прямо.
  • Ця річ на мене не діє!!!! – Він вдарив її по обличчю і схопив за волосся. – Бачу ти маєш до нього почуття. Дивись, як його нікчемне життя перерветься з твоєї вини! – і рука в латній рукавиці здійняла кинджал та з усієї сили вгнала клинок точно у його серце…
Нічого далі не було. Ні звуків, ні образів, ні запахів. Цього не стало з падінням бездиханного тіла предмета її обожнювання на землю…
***
Ередін уже рушив до непритомної дівчини. Та раптом йому перегородив дорогу дивний юнак у плащі.
  • Ти заплатиш за це, виродок! – він витяг катану, котра одразу заіскрилась блискавками. Ередін глянув у його очі та жахнувся.
Ліве око було червоно-чорним та мало дивний візерунок на райдужці та зіниці. Праве ж мало фіолетовий білок з кільцями чорного кольору, як і в Мадари.
І тут він згадав умову плати – «Коли на її захист стане юнак з оком як у Мадари…». Але ще він мав пронизати серце Девятихвостого Лиса. Усе гаразд.
  • Ти напевно Саске, охоронець Хокаґе та нащадок Мадари. Прийшов стати на мій бік?
Саске ж перехопив катану.
  • Не вгадав. Ти вбив мого друга та названого брата, з яким я пережив не одну битву. Ми по черзі рятували один одного чи нашу партнерку по команді. А зараз він лежить бездиханний, що змушує мене ненавидіти тебе! – він заплющив ліве око а потім різко його розплющив. – Аматерасу!
Ельф заволав від пекельного болю. Його тіло зайнялося дивним чорним полум’ям. Температура просто підсмажувала його до чорної скоринки, як він колись робив це з полоненими dhoine. Хай він і безсмертний але ж не мучитись вічно…
Саске ж підняв Хінату і одним стрибком доставив її на другий поверх, де поклав на ліжко. Після всього цього їй треба було перепочити. Тільки-но він подумав як її приспати перед ним з’явився Регіс. Вампір спокійно торкнувся її лиця і вмить дівчина, яку довго били дрижаки заспокоїлася. Дивлячись на неї, Саске згадував якою вона була щасливою ще місяць тому. За що їй ця кара? Мати, двоюрідний брат, частина родичів, наречений. Хто наступний? Та байдуже. Щось закінчується, щось починається…
  • Саске, мені доповіли що при брамі наші сили борються проти Мадари, твого предка. Ти потрібен їм. Біжи. – перервав мовчанку Регіс.
  • Хто постереже Хінату?!
  • Ередін мертвий, тож їй більше нічого не загрожує. Я повідомлю Сакуру щоб взяла кількох людей і пильнувала її, а потім приєднаюсь.
  • Гаразд. я пішов.
  • Успіху…
***

Мадара тріумфально підняв руки. Всі хто спробував його здолати лежали вбиті чи поранені. Попри значний вік його ніхто не міг здолати.
  • Гей, тобі сказали що трупам сюди не можна?! – позаду почувся голос його нащадка-відступника.
  • О, це ж син Фугаку. Колись я вбив тебе, але ти вислизнув із рук Шинігамі. Зараз я це виправлю.
  • Єдиний хто тут тікав від смерті це ти! Тож тільки твоя смерть відновить порядок речей! Сусаноо!
Мадара також викликав остаточний варіант сили його очей. Сусаноо Саске було фіолетовим та тримало в руках лук. Його ж було блакитним і стискало два хвилясті клинки. Битва досягла кульмінації…
Обидва гіганти з енергії зіткнулися між собою. Саске навіть не думав використати Стрілу Індри, а Мадара просто завдавав ударів клинками. Обоє були гідними суперниками. Від обміну ударами двигтіла земля, а помахи руками здіймали пориви вітру. Саске швидко збільшив відстань і послав стрілу Аматерасу в суперника. Удар пробив броню, але цього було замало. У відповідь клинки Мадари пошкодили броню Саске. Вони люто посипали ударами один одного, одночасно виснажуючись, поки врешті не зняли з себе увесь покров. Що було помилкою з боку Саске.
Мадара завдавав ударів косою, перехоплюючи удари суперника гунбаєм. Саске атакував ворожу косу, але Мадара весь час підставляв своє віяло-щит під кожен удар. Нарешті молодший Учіха зумів зламати ворожу косу, та це було помилкою. Бо Мадара обхопив свій гунбай обома руками і швидко обеззброїв суперника, після чого просто почав духопелити його ним. Здавалося що це все. Але…
Зненацька Мадара закляк на місці, з його грудей раптом вирвався струмінь крові, а в дірі появилась пазуриста лапа. Ще мить – і сивоволосий вампір припав іклами до шиї ворога та почав з насолодою пити його кров. Усе скінчено.
  • Жахливий смак. – скривився Регіс. – Я відчув усю його ненависть та манію величі. Факт, характер людини надає смаку її крові особливі нотки. Жодних прихованих якостей у ньому я не помітив попри те скільки у нього десятиліть витримки.
  • Дякую, Регісе. Ти врятував мене.
  • Я лише робив те, що мусив. А зараз… – і тут вампір пропав…
***
Наруто не розумів що сталося. Він не мав померти через те, що його душа належала Пану Дзеркалу. Удар Ередіна мав подіяти на нього не більше ніж комариний укус. Чому ж він тепер у якомусь стані між життям і смертю? Мабуть так виглядає місце, де Ґонтер О’Дімм тримає відібрані душі…
Раптом він прийшов до тями. Поруч почув жахливий крик. Це Ередін палав чорним вогнем. Саске. Його робота.
Раптом з неба спустився сам Пан Дзеркало в піднесеному настрої. Його раніше улесливий погляд став зверхнім та самовдоволеним. Мисливець прийшов забрати впольовану жертву…
  • Наруто Узумакі, ти необачно уклав зі мною угоду з корисних цілей щоб забути зраду нареченій, хай і робив це з міркувань честі. Ти не задумувався що правда рано чи пізно випливе? Бо вона випливла занадто швидко чи не так? А зараз, коли по твою кохану прибув металевий скелет у короні, умови плати відбулися! Твоя душа належить мені!!!
Блондин лише усміхнувся і підняв руки в очікуванні. Спалах світла, і більше Наруто нічого не бачив і не чув.
Ґонтер же перейшов до короля ельфів. Майже нічого не кажучи він повторив усі попередні дії. Опісля здійняв руки і проскандував: "Час додому!"...
Від Ередіна залишився тільки обгорілий труп в оплавлених обладунках, а від Наруто – бездиханне тіло з двома ранами на шиї та в серці…
Примітка. Так, ви все правильно прочитали - Наруто Узумакі мертвий. Його забрав не хтось там з Ооцуцукі, не ніндзя-відступник і не важка хвороба від стількох витягань і запечатувань Хвостатих Звірів. Його погубило власне життєве кредо та найімбалансніший антагоніст серії ігор "Відьмак". Чи хотів я так зробити? Так. Я не бачу Нарутку як офісного щура який возиться з купою паперів заввишки в Гору Мйобоку. І також я не розумію чому він назвав своїх дітей Боруто і Хімаварі - ці імена нічого для нього не значать. Чи хочу я щоб у нього була щаслива родина? Звичайно. Він і Саске заслужили її як ніхто. Але я не бачу подальше його життя як порядного сім'янина, що чекає старості та смерті. Він мать його шинобі - професійний вбивця і солдат. Він і Хіната пережили війну, тому В'єтнамські флешбеки з надмірним запасом енергії ніхто не скасовував. Гадаю він має піти з цього грішного світу як справжній воїн, а не як тиловий щур. Чому в цій історії він гине так і не одружившись? Сам винен що дає необачні обіцянки. Сюжет Четвертого фільму толком не завершений, що було далі з Шіон ніхто не знає. Тому я вирішив відштовхнутися у цій версії угоди з дияволом від цього відчуття незакінченості. Даруйте якщо занадто жорстоко. Всім pease...да?
Автору на бургери з сирним соусом: 5167 8032 4069 9848
 
Категорія: Фентезі Фентезі | Додав: Reinmar_von_Lemberg
Переглядів: 362 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Яструб, Лис та Вовк (XI)
Завантаження...