menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 11.12.2021 в 19:17
Фанф прочитано: 294 рази
Час прочитання:
Категорія: Фентезі
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Яструб, Лис та Вовк (IV)


11.12.2021, 19:17
IV
Ґеральт прокинувся у якійсь тюремній камері. Тіло все боліло, а пересохлі губи свідчили про брак води та їжі. Крекчучи він піднявся і оглянувся довкола.
На мить йому здалося що він досі в карцері замку Ла-Валетт у Темерії в ніч вбивства короля Фольтеста. Мабуть зараз Вернон Рош прийде його допитувати як усе сталося. Ніби за командою заскреготіли двері та до камери зайшов…
Ні, це аж ніяк не був командир «Синіх Смужок», гроза усіх ской’атаелів Темерії, Соддену, Елландеру та Брюґґе Вернон Рош. Чоловік навіть не був темерцем. Бо темерці, яких він знав, точно не носили на головах бандани з незрозумілим символом, довгі плащі та сандалі. І цей високий чоловік з двома шрамами на обличчі точно не служив покійному королю Фольтесту. Хоча з обличчя був схожий на тріумфатора Бренни Яна Наталіса. Та все ж це був не він.
  • Вставай, на допит!
  • Я не вбивав Фольтеста, це був якийсь монах але монахом його назвати важко – суцільні м’язи.
  • Ми по-твоєму жартики ставимо?
  • Ні.
  • То не розігруй мені тут кабукі а іди в кімнату для допитів!
  • Слухаюсь…
***
 
  • Ім’я для протоколу.
  • Ґеральт із Рівії.
  • Батьківщина?
  • Каер-Морен у Кедвені.
  • Де цей Кедвен знаходиться?
  • Ви жартуєте? Не знаєте де знаходиться найбільше королівство Півночі?
  • Це ти жартуєш! Нема у нас ніякого Кедвена! Гаразд годі розпитувань про твій рід-плем’я. Воював на Четвертій чи Третій Війнах?
  • Не з власної волі брав участь у Битві на мосту в Другій Північній війні на боці лирійських партизанів королеви Меви.
  • Ой, бляха, годі з мене вигадок. Спитаю дещо простіше. Отже, Ґеральте, чи заперечуєш ти, що минулого вечора напав на громадянина Листя Наруто Узумакі?.
  • Не заперечую.
  • З якою метою?
  • Щоб вигнати з нього демона.
  • Чому?
  • Демони це істоти з інших площин тому потрапляючи в наш поводяться вороже.
  • Не знаю про що ти, але Дев’ятихвостий істота з нашого світу. Його створив сам Мудрець Шести Шляхів із чакри Десятихвостого. У тілі джінчурікі він переосмислив свою ненависть до людства і тепер наш друг та союзник. Якщо витягти його з Наруто хлопець помре. Отже я розцінюю твою поведінку як замах на вбивство.
  • Я не хотів його вбивати. Я думав що юнак жертва гоетії. А відьмаки здатні відділяти демонів від людей.
  • Хто-хто?
  • Відьмаки. Мисливці-мутанти на чудовиськ.
  • Точно псих. Гаразд перейдемо до нападу на Наруто. Поясни, як ти, особа що не володіє Бякуґаном та стилем мякого кулака, заблокував усі його тенкецу?
  • Двімеритова бомба.
  • Що таке двімеритова бомба?
  • Бомба, начинена двімеритом. Це особливий мінерал що блокує здатність чародіїв накладати закляття. Додайте його трохи в кайдани і закований у них чародій чи навіть відьмак як я буде безпорадним як немовля.
  • Коротше кажучи, блокує чакру. Цікаво-цікаво. Як його нейтралізувати?
  • А ніяк.
  • Тобто?
  • Лише надзвичайно могутні чародії як Вільгефорц із Роґґевена та Тіссая де Фрьєс змогли виробити до нього імунітет.
  • І що стається якщо цей як ти висловився чародій не став імунним?
  • Є шанс що його вдасться вивести природним шляхом, тобто із сечею. Але зазвичай слабка жертва до цього не доживала.
  • То ти хочеш сказати що Узумакі помре?
  • Я б так не сказав. На мить я відчув своїм медальйоном сутність усередині хлопця. Якщо він дозволить йому пропустити трохи енергії демона по енергетичних каналах то миттю стане імунним до двімериту і знову бігатиме як молодий магакамський муфлон.
  • Ото вже допомога. Гаразд, я відправлю до лікарні повідомлення щодо стану хлопця. Тепер перейдімо до твоєї особи Ґеральте. Скажи, ти нукенін?
  • Ні.
  • Мисливець на голови?
  • Тільки наполовину. Я мисливець. Але не на людей.
  • А на кого ж тоді?
  • На чудовиськ. Реліктів Кон’юнкції Сфер. Вовкулаків, утопців, гулів, вампірів – купа варіантів… – раптом  відьмак затнувся побачивши усмішку на обличчі допитувача.
  • Чоловіче, скільки тобі років? Ти думаєш я повірю в ці казочки, які матері розповідають неслухняним дітям? Немає ніяких, як ти сказав, вовкулаків чи ще якихось там бабаїв та змікулів. Усе це прикриття шпигуна! Хоч ми й уклали з Туманом угоду, я впевнений що ця дияволиця Мей Терумі бажає одержати якщо не таємниці Кеккей Ґінкаю клану Х’юґа, то вже точно після втрати Трьохвостого та Шестихвостого бажає отримати одразу найсильнішого  -  Дев’ятихвостого! Відповідай, тебе прислав Туман?!
  • Який в біса Туман?!
  • Шинске!
  • Слухаюсь Ібікі-сама! – вартовий склав ручні печаті: Стихія Блискавки: Електромагнітна Кара!
Ґеральт заволав від болю. Іноді коли Йеннефер була не в дусі то дозволяла собі трошки помучити відьмака блискавками. Але в порівнянні з цим ударом її атаки блискавками вважалися невинними пестощами.
  • Ну що, згадав що за Туман?! – знущальницьки вишкірився Ібікі.
  • Ніякого крім магічного під Вергеном.
  • Знову вигадані назви. Повторити!
Катування блискавками продовжилися.
  • Гаразд, будемо вважати що це не дияволиця Терумі тебе підіслала. Що тобі говорить ім’я Ей, Четвертий Райкаґе?
  • Нічого. – прохрипів відьмак. – Ні з якими каґе я не контактував. Хотів із вашим поговорити про те куди я потрапив але ви мене посадили з відомої вам причини.
  • Гммм…. Бачу ти стійкий, Ґеральте. Але не хвилюйся, і на таких знайдемо управу. Яманака!
У кімнату для допитів зайшла дівчина. І відьмак підскочив на стільці.
Перед ним стояла Цірі.
Але через деякий час він зрозумів що помилився. Волосся у дівчини було не попелясто-сірим а радше кольору білого золота. Очі були не смарагдово-зелені а бірюзові. А ще Цірі ніколи б не вдяглася аж настільки відверто – попри довгу фіолетову спідницю, викликана допитувачем персона носила щось схоже на корсет, але це не було корсетом а радше відпоротим ліфом від сукні з глибоким декольте. Окрім цього проміжок між стегнами та грудьми був оголеним. На мить Ґеральт уявив її на вулицях Новіграда, а потім як її хапає міська варта і змушує вдягатись пристойно. Або натовпи багатіїв, що пропонують їй від трьох тисяч крон за ніч. Та з цих веселих роздумів його вивів голос допитувача.
  • Іно ти знаєш що робити.
  • Так. – відповіла дівчина після чого склала докупи великі та вказівні пальці на виставлених перед собою руках. – Техніка проникнення у свідомість.
Після цього відьмак втратив контроль над тілом і знепритомнів.
<< POV Іно ˃˃
Спочатку голову заповнила темрява.
Десь за хвилину я почала бачити дивні образи. У них хлопчик з каштановим волоссям біг якоюсь дивною чи то доріжкою чи то смугою перешкод з дерев’яним мечиком за спиною. Попри різні перешкоди та ще якісь незрозумілі конструкції йому вдавалося зберігати рівновагу та не падати.
Потім я відчула жахливий біль. Просто незносний. Перед очима лежав той самий хлопчик, проте звивався від болю а його тіло фосфоризувало.
Наступне що я бачу – вже знайомий мені біловолосий чоловік вбиває якусь істоту, схожу на павука з людською а може й не з людською головою.
Наступна сцена змушує мене червоніти. Полонений палко цілується з чорноволосою жінкою. Судячи з того, що роблять його руки з її одягом поцілунком усе не обмежиться. Ой, як бентежно. Хочу щоб і Сай мене так пригортав до себе.
Наш полонений радісно біжить на зустріч дівчинці років дванадцяти. У неї сіре волосся як у вчителя Какаші та зелені очі як у Сакури. Вони обіймаються. Дівчинка радісно кричить «Ґеральте! Ти мене знайшов! Тепер ми будемо разом! Так як і казали… я твоє Призначення!», а він їй каже «Ти дещо більше Цірі. Дещо більше». Якось це дивно.
Тут якийсь провулок. Наш Ґеральт вбиває якихось бідолах. Схоже що ці «бідолахи» насправді бандити, бо нападають учотирьох на одного. Його кенджицу вражає. Він навіть чакру не використовує.
Знову любощі з чорноволосою, судячи з місця дійства у кімнаті якоїсь дівчинки.
Битва. Армія під штандартами з чорним орлом та якимись ромбами б’ється з купою солдатів під чорними прапорами з золотим сонцем. Хтось кричить «Лирія! За Білу Королеву!». Якісь карлики впевнено махають сокирами. Поруч з бранцем якийсь солдат у крилатому шоломі.
О Камі це що таке?! Тут вбивають. Хтось товче тих самих бородатих карликів, тут група розриває когось схожого на людину з гострими вухами. Ґеральт рубає всіх мечем, але раптом падає пронизаний тризубцем на штилі. Але ж він ще живий.
А тут щось схоже на битву в якомусь замку. Але з ким бореться наш бранець? Це якісь демони. На конях, у страшній броні, схожій на скелети з металу. Один із них піднімає старого воїна і вбиває його. а лежача поруч дівчина з мечем голосно кричить, від чого ті демони відкривають портали і ретируються.
Все, більше чакри нема…
<< кінець POV Іно ˃˃
Яманака з криком розвіяла техніку і впала на плече Шинске, що саме наспів.
  • Ну? – запитав шрамопикий. – Що побачила?
  • Жах.
  • Тобто?
  • Ібікі-сама, цей чоловік геть не з нашого світу. І схоже він не шинобі. Я бачила його спогади і там він вбиває якихось потвор, або рубається з невідомими мені особами.
  • Он як. То він не з жодної з нам відомих країн.
  • Ні.
  • Отже не збрехав. Що ж нехай поки повертається до камери, а там побачимо. А ще залиште можливість взяти його на поруки.
  • Слухаюсь…
Категорія: Фентезі Фентезі | Додав: Reinmar_von_Lemberg
Переглядів: 294 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Яструб, Лис та Вовк (IV)
Завантаження...