Яструб, Лис та Вовк (IV) - Фентезі - Фанфіки за фендомами книг - ФАНФІКИ

Головна » Фанфіки » Фанфіки за фендомами книг » Фентезі

Автор фанфіку:

...

Псевдонім на сайті: ...

Група: ...

Статус: ...

Про фанфік:

Дата написання: 11.12.2021 в 19:17

Фанф прочитано: 294 рази

Час прочитання:

Категорія: Фентезі

До фанфіку залишено: 0 відгуків

Схожі фанфіки: Ваші останні перегляди: Покликання до фанфіку:

На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.

Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.

Покликання
BB-Code
HTML-код

Яструб, Лис та Вовк (IV)

	11.12.2021, 19:17
IV Ґеральт прокинувся у якійсь тюремній камері. Тіло все боліло, а пересохлі губи свідчили про брак води та їжі. Крекчучи він піднявся і оглянувся довкола. На мить йому здалося що він досі в карцері замку Ла-Валетт у Темерії в ніч вбивства короля Фольтеста. Мабуть зараз Вернон Рош прийде його допитувати як усе сталося. Ніби за командою заскреготіли двері та до камери зайшов… Ні, це аж ніяк не був командир «Синіх Смужок», гроза усіх ской’атаелів Темерії, Соддену, Елландеру та Брюґґе Вернон Рош. Чоловік навіть не був темерцем. Бо темерці, яких він знав, точно не носили на головах бандани з незрозумілим символом, довгі плащі та сандалі. І цей високий чоловік з двома шрамами на обличчі точно не служив покійному королю Фольтесту. Хоча з обличчя був схожий на тріумфатора Бренни Яна Наталіса. Та все ж це був не він. Вставай, на допит! Я не вбивав Фольтеста, це був якийсь монах але монахом його назвати важко – суцільні м’язи. Ми по-твоєму жартики ставимо? Ні. То не розігруй мені тут кабукі а іди в кімнату для допитів! Слухаюсь… *** Ім’я для протоколу. Ґеральт із Рівії. Батьківщина? Каер-Морен у Кедвені. Де цей Кедвен знаходиться? Ви жартуєте? Не знаєте де знаходиться найбільше королівство Півночі? Це ти жартуєш! Нема у нас ніякого Кедвена! Гаразд годі розпитувань про твій рід-плем’я. Воював на Четвертій чи Третій Війнах? Не з власної волі брав участь у Битві на мосту в Другій Північній війні на боці лирійських партизанів королеви Меви. Ой, бляха, годі з мене вигадок. Спитаю дещо простіше. Отже, Ґеральте, чи заперечуєш ти, що минулого вечора напав на громадянина Листя Наруто Узумакі?. Не заперечую. З якою метою? Щоб вигнати з нього демона. Чому? Демони це істоти з інших площин тому потрапляючи в наш поводяться вороже. Не знаю про що ти, але Дев’ятихвостий істота з нашого світу. Його створив сам Мудрець Шести Шляхів із чакри Десятихвостого. У тілі джінчурікі він переосмислив свою ненависть до людства і тепер наш друг та союзник. Якщо витягти його з Наруто хлопець помре. Отже я розцінюю твою поведінку як замах на вбивство. Я не хотів його вбивати. Я думав що юнак жертва гоетії. А відьмаки здатні відділяти демонів від людей. Хто-хто? Відьмаки. Мисливці-мутанти на чудовиськ. Точно псих. Гаразд перейдемо до нападу на Наруто. Поясни, як ти, особа що не володіє Б’якуґаном та стилем м’якого кулака, заблокував усі його тенкецу? Двімеритова бомба. Що таке двімеритова бомба? Бомба, начинена двімеритом. Це особливий мінерал що блокує здатність чародіїв накладати закляття. Додайте його трохи в кайдани і закований у них чародій чи навіть відьмак як я буде безпорадним як немовля. Коротше кажучи, блокує чакру. Цікаво-цікаво. Як його нейтралізувати? А ніяк. Тобто? Лише надзвичайно могутні чародії як Вільгефорц із Роґґевена та Тіссая де Фрьєс змогли виробити до нього імунітет. І що стається якщо цей як ти висловився чародій не став імунним? Є шанс що його вдасться вивести природним шляхом, тобто із сечею. Але зазвичай слабка жертва до цього не доживала. То ти хочеш сказати що Узумакі помре? Я б так не сказав. На мить я відчув своїм медальйоном сутність усередині хлопця. Якщо він дозволить йому пропустити трохи енергії демона по енергетичних каналах то миттю стане імунним до двімериту і знову бігатиме як молодий магакамський муфлон. Ото вже допомога. Гаразд, я відправлю до лікарні повідомлення щодо стану хлопця. Тепер перейдімо до твоєї особи Ґеральте. Скажи, ти нукенін? Ні. Мисливець на голови? Тільки наполовину. Я мисливець. Але не на людей. А на кого ж тоді? На чудовиськ. Реліктів Кон’юнкції Сфер. Вовкулаків, утопців, гулів, вампірів – купа варіантів… – раптом відьмак затнувся побачивши усмішку на обличчі допитувача. Чоловіче, скільки тобі років? Ти думаєш я повірю в ці казочки, які матері розповідають неслухняним дітям? Немає ніяких, як ти сказав, вовкулаків чи ще якихось там бабаїв та змікулів. Усе це прикриття шпигуна! Хоч ми й уклали з Туманом угоду, я впевнений що ця дияволиця Мей Терумі бажає одержати якщо не таємниці Кеккей Ґінкаю клану Х’юґа, то вже точно після втрати Трьохвостого та Шестихвостого бажає отримати одразу найсильнішого - Дев’ятихвостого! Відповідай, тебе прислав Туман?! Який в біса Туман?! Шинске! Слухаюсь Ібікі-сама! – вартовий склав ручні печаті: Стихія Блискавки: Електромагнітна Кара! Ґеральт заволав від болю. Іноді коли Йеннефер була не в дусі то дозволяла собі трошки помучити відьмака блискавками. Але в порівнянні з цим ударом її атаки блискавками вважалися невинними пестощами. Ну що, згадав що за Туман?! – знущальницьки вишкірився Ібікі. Ніякого крім магічного під Вергеном. Знову вигадані назви. Повторити! Катування блискавками продовжилися. Гаразд, будемо вважати що це не дияволиця Терумі тебе підіслала. Що тобі говорить ім’я Ей, Четвертий Райкаґе? Нічого. – прохрипів відьмак. – Ні з якими каґе я не контактував. Хотів із вашим поговорити про те куди я потрапив але ви мене посадили з відомої вам причини. Гммм…. Бачу ти стійкий, Ґеральте. Але не хвилюйся, і на таких знайдемо управу. Яманака! У кімнату для допитів зайшла дівчина. І відьмак підскочив на стільці. Перед ним стояла Цірі. Але через деякий час він зрозумів що помилився. Волосся у дівчини було не попелясто-сірим а радше кольору білого золота. Очі були не смарагдово-зелені а бірюзові. А ще Цірі ніколи б не вдяглася аж настільки відверто – попри довгу фіолетову спідницю, викликана допитувачем персона носила щось схоже на корсет, але це не було корсетом а радше відпоротим ліфом від сукні з глибоким декольте. Окрім цього проміжок між стегнами та грудьми був оголеним. На мить Ґеральт уявив її на вулицях Новіграда, а потім як її хапає міська варта і змушує вдягатись пристойно. Або натовпи багатіїв, що пропонують їй від трьох тисяч крон за ніч. Та з цих веселих роздумів його вивів голос допитувача. Іно ти знаєш що робити. Так. – відповіла дівчина після чого склала докупи великі та вказівні пальці на виставлених перед собою руках. – Техніка проникнення у свідомість. Після цього відьмак втратив контроль над тілом і знепритомнів. << POV Іно ˃˃ Спочатку голову заповнила темрява. Десь за хвилину я почала бачити дивні образи. У них хлопчик з каштановим волоссям біг якоюсь дивною чи то доріжкою чи то смугою перешкод з дерев’яним мечиком за спиною. Попри різні перешкоди та ще якісь незрозумілі конструкції йому вдавалося зберігати рівновагу та не падати. Потім я відчула жахливий біль. Просто незносний. Перед очима лежав той самий хлопчик, проте звивався від болю а його тіло фосфоризувало. Наступне що я бачу – вже знайомий мені біловолосий чоловік вбиває якусь істоту, схожу на павука з людською а може й не з людською головою. Наступна сцена змушує мене червоніти. Полонений палко цілується з чорноволосою жінкою. Судячи з того, що роблять його руки з її одягом поцілунком усе не обмежиться. Ой, як бентежно. Хочу щоб і Сай мене так пригортав до себе. Наш полонений радісно біжить на зустріч дівчинці років дванадцяти. У неї сіре волосся як у вчителя Какаші та зелені очі як у Сакури. Вони обіймаються. Дівчинка радісно кричить «Ґеральте! Ти мене знайшов! Тепер ми будемо разом! Так як і казали… я твоє Призначення!», а він їй каже «Ти дещо більше Цірі. Дещо більше». Якось це дивно. Тут якийсь провулок. Наш Ґеральт вбиває якихось бідолах. Схоже що ці «бідолахи» насправді бандити, бо нападають учотирьох на одного. Його кенджицу вражає. Він навіть чакру не використовує. Знову любощі з чорноволосою, судячи з місця дійства у кімнаті якоїсь дівчинки. Битва. Армія під штандартами з чорним орлом та якимись ромбами б’ється з купою солдатів під чорними прапорами з золотим сонцем. Хтось кричить «Лирія! За Білу Королеву!». Якісь карлики впевнено махають сокирами. Поруч з бранцем якийсь солдат у крилатому шоломі. О Камі це що таке?! Тут вбивають. Хтось товче тих самих бородатих карликів, тут група розриває когось схожого на людину з гострими вухами. Ґеральт рубає всіх мечем, але раптом падає пронизаний тризубцем на штилі. Але ж він ще живий. А тут щось схоже на битву в якомусь замку. Але з ким бореться наш бранець? Це якісь демони. На конях, у страшній броні, схожій на скелети з металу. Один із них піднімає старого воїна і вбиває його. а лежача поруч дівчина з мечем голосно кричить, від чого ті демони відкривають портали і ретируються. Все, більше чакри нема… << кінець POV Іно ˃˃ Яманака з криком розвіяла техніку і впала на плече Шинске, що саме наспів. Ну? – запитав шрамопикий. – Що побачила? Жах. Тобто? Ібікі-сама, цей чоловік геть не з нашого світу. І схоже він не шинобі. Я бачила його спогади і там він вбиває якихось потвор, або рубається з невідомими мені особами. Он як. То він не з жодної з нам відомих країн. Ні. Отже не збрехав. Що ж нехай поки повертається до камери, а там побачимо. А ще залиште можливість взяти його на поруки. Слухаюсь…
1 2 3 4 5 Категорія: Фентезі Фентезі \| Додав: Reinmar_von_Lemberg
Переглядів: 294 \| Завантажень: 0 \| Оцінка: 0.0/0

Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0

Яструб, Лис та Вовк (IV)

Мітологія, усна народна творчість [16] Фанфіки за мотивами вже відомих мітів, легенд, переказів тощо.	Антична література (VIII ст. до н. е. - V ст. н. е.) [9] Фанфіки - в основі яких лежить "стародавній твір". Антична література (від лат. antiquus — «стародавній») — сукупність творів, написаних у Давній Греції та Римі приблизно від 8 ст. до н. е. до 5 ст. н. е.; найдавніша з європейських літератур.	Давньогрецька література [5] Давньогрецька (старогрецька) література — сукупність ліричних, епічних, драматичних творів, написаних у 8 ст. до н. е. — 5 ст. н. е. еллінами - філософська проза: Парменід, Анаксагор, Демокріт, Сократ, Платон, Аристотель; - сатиричні твори: Лукіан; - романістика 1–3 ст. н. е.: авантюрний роман («Херей і Калліроя» Харітона), пасторальний роман («Дафніс і Хлоя» Лонга) та ін.	Давньоримська література [9] Сукупність латиномовних різножанрових творів, написаних переважно за часів Римської республіки та Римської імперії: «Сентеції» Аппія Клавдія Сліпого; паліати Тіта Макція Плавта (бл. 250–184 до н. е.) і Публія Теренція Афра (бл. 190–159 до н. е.), «Еподи», «Сатири», «Оди», «Послання» Квінта Горація Флакка (65–8 рр. до н. е.); та ін.
Середньовічна література (V-XV ст.) [15] Середньові́чна література — це період в історії світової літератури, що розпочинається приблизно в пізню античність (4—5 століття), а завершується у 15 столітті.	Лицарська література [16] Поезія представлена лірикою трубадурів (Бернарт де Вентадорн), труверів і міннезінгерів (Вальтер фон дер Фоґельвайде), а лицарський роман — переважно циклом про легендарного короля Артура (Кретьєн де Труа, Вольфрам фон Ешенбах).	Героїчний епос (середньовіччя) [3] Класичний героїчний епос («Пісня про Нібелунгів», «Пісня про Роланда», «Пісня про мого Сіда», «Слово о полку Ігоревім») відбиває народну точку зору на важливі для національної історії події, що відбуваються в «епічну» добу.	Міська література (середньовіччя) [5] Міська література цінує розважливість, кмітливість, здоровий глузд, спритність та сміх — у всіх його проявах («Роман про Лиса», Франсуа Війон)
Література доби Відродження (XV-XVII ст.) [57] Література Ренесансу — період в історії світової літератури, що охоплює 14-16 століття в Італії та кінець 15 — початок 16 століття в інших країнах Європи. Риси Відродження частково присутні і в літературах Сходу. Кінцем доби можна вважати 1616 рік — дату смерті Шекспіра і Сервантеса.	"Італійське Відродження" [1] Найяскравіші представники: поети Лодовіко Аріосто (1474–1533) та Мікеланджело Буонарроті (1475–1564), традиційно Данте, Боккаччо (хоч сучасними літературознавцями їхня належність до літератури Відродження ставиться під сумнів) і Петрарка, а також новеліст Франко Саккеті (1335–1396) та ін.	"Французьке Відродження" [2] Поети: П'єр Ронсар, Луїза Лабе (та Ліонська школа), Клеман Маро, Марціал Овернський, прозаїк Франсуа Рабле («Гаргантюа і Пантагрюель») та Мішель Монтень (1533–1594), автор «Проб» («Les Essais») та ін.	"Англійське Відродження" [2] Представлене іменем Вільяма Шекспіра (1564–1616), одного з найвидатніших письменників доби Відродження, автора сонетів, трагедій «Ромео і Джульєта», «Макбет», «Отелло», «Гамлет», «Король Лір», комедій «Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі», «Багато галасу з нічого», історичних хронік, драм та ін.
"Іспанське і Португальське Відродження" [5] Виділяють творчість драматурга Лопе де Вега (1562–1635), автора п'єс «Собака на сіні», «Учитель танців»; творчість Сервантеса (1547–1616), автора роману «Дон Кіхот» (1605, 1615). У тісному зв'язку з іспанською розвивалась література Португалії, класиком якої вважають Луїса де Камоенса (1525–1580), автора «Луїзіади» (1572).	Література XVII ст.: бароко і класицизм [0] Література XVII століття — це умовна історична епоха, котра виділяється в історії світової літератури. В окремих регіонах вона була цілком самостійною добою (Європа), в інших мала менш виражені особливі риси (Південно-Східна Азія). У Європі доба представлена двома потужними художніми течіями — бароко та класицизмом	Західноєвропейська література XVII ст [7] Основні представники: Андреас Гріфіус, Йост ван ден Вондел, Педро Кальдерон (драми), Торквато Тассо, Джон Мільтон (поеми), Ганс Гріммельсгаузен, Франсіско Кеведо, Анрі Лесаж (романи), Джон Донн, Луїс Гонгора, Маріно Джамбаттіста, Георг Векерлін, Пауль Флемінг (лірика).	Східноєвропейська література XVII ст [3] Представниками вважаються Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Кирило Транквіліон-Старовецький та ін.
Азійські літератури XVII століття [1] В Азії у XVII столітті найбільшого розвитку досягли літератури далекосхідного культурного регіону, особливо Китаю, Японії, Кореї, дещо меншою мірою В'єтнаму.	Колоніальна література XVII ст [5] Фанфіки за мотивами творів, що відображали екзотичні країни (Мексику, Індію, Золотий Берег Африки), яскраво описують зіткнення європейців з туземними племенами («Героїчні драми» Драйдена). Інколи у таких творах звучить засудження расової нерівності, співчуття поневоленим народам (роман Афри Бен «Оріноко»).	Л-ра доби Просвітництва (кін XVII - XVIII ст.) [7] Література доби Просвітництва (кінець XVII - XVIII ст.): просвітницький реалізм, класицизм	Література XIX ст. : романтизм і реалізм [3] Розвиток художньої культури XIX ст. проходив під знаком боротьби і послідовної зміни чотирьох основних напрямів: класицизму, романтизму, реалізму і декадансу. У цей період творили Франц Грільпарцер, Адальберт Штіфтер, Джейн Остін, Чарл Роберт Метьюрін, Вільям Мейкпіс Теккерей, Чарлз Діккенс, Серен К’єркегор, Фрідріх Геббель, Георг Бюхнер, Шарль Нодьє, Стендаль, Оноре де Бальзак, Александр Дюма, Проспер Меріме, Ежен Сю, Теофіль Готьє, Есайяс Тегнер, Готфрід Келлер та ін.
Л-ра кінця XIX - другої пол.XX ст.: модернізм [6] Перелік творів: роман Джозефа Конрада «Серце пітьми», пабсурдистська п'єса Альфреда Жарі «Король Убю», «Безплідна земля» Томаса Еліота(1922) тощо.	Л-ра останньої третини XX - початку XXI ст. [4] Література останньої третини XX - початку XXI ст.: постмодернізм, розвиток інших напрямів Представники: У. Еко, Х. Л. Борхес, Айріс Мердок, П. Зюскінд, Л. Рубінштейнат та багато інших	Сучасна зарубіжна література XXI ст. [25] Фанфіки за роботами відомих письменників та поетів, які творять у наш час.	Давня укр. література (IX — кін XVIII ст) [3] До давньої української літератури належать твори, написані у період від виникнення Київської Русі до кінця XVIII століття. Це руські літописи, полемічна література, козацькі літописи та інші твори, зокрема Григорія Сковороди.
Нова укр. література (кін XVIII — XIX ст) [8] Нова українська література починається наприкінці XVIII століття з опублікуванням «Енеїди» І. Котляревського. До цього періоду належать твори всіх українських письменників та поетів до XX століття: твори Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, Панаса Мирного, Марка Вовчка та інших.	Новітня укр. література (XX — поч XXI ст) [18] До Новітньої української літератури належать твори українських письменників XX — початку XXI століття: твори В. Сосюри, В. Стуса, М. Семенка та інших, зокрема сучасних авторів: Л. Костенко, А. Кокотюхи.	Сучасна українська література (XXI століття). [8] Фанфіки за мотивами творів відомих українських авторів ХХІ ст.	Історичні романи [12] Фанфіки в основі яких закладений відомий історичний роман
Триллери [13] Фанфіки в основі яких закладений триллер	Військова проза/лірика [9] Фанфіки за мотивами творів військової тематики	Детективні романи [3] Фанфіки в основі яких закладений відомий детективний роман	Антиутопія/утопія [2]
Фантастика [9] Фанфіки в основу яких закладено фантастичні твори	Фентезі [115]	Наукова фантастика [4] Фанфіки в основі яких використані твори наукової фантастики	Любовні романи [14]
Навчальні заклади [11]	Нехудожня література [2] Фанфіки в основі яких використані твори нехудожньої літератури"	Драматургія [1]	Психологія [13]
Пригодницька проза [8]	Зарубіжна класика [5] Фанфіки в основі яких використані твори, які вже визнані "класикою зарубіжної літератури"	Українська класика [1] Фанфіки в основі яких використані твори, які вже визнані "класикою української літератури"

Login:
Password: