Яструб, Лис та Вовк (Епілог) - Фентезі - Фанфіки за фендомами книг - ФАНФІКИ

Головна » Фанфіки » Фанфіки за фендомами книг » Фентезі

Автор фанфіку:

...

Псевдонім на сайті: ...

Група: ...

Статус: ...

Про фанфік:

Дата написання: 26.12.2021 в 18:55

Фанф прочитано: 393 рази

Час прочитання:

Категорія: Фентезі

До фанфіку залишено: 0 відгуків

Схожі фанфіки: Ваші останні перегляди: Покликання до фанфіку:

На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.

Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.

Покликання
BB-Code
HTML-код

Яструб, Лис та Вовк (Епілог)

	26.12.2021, 18:55
Епілог На тренувальному майданчику маєтку Х’юґа змагалися двоє дівчат. Вища і старша мала довге каштанове волося, заплетене внизу в кіску. Молодша ж, восьмирічна дівчинка мала червоне волосся, зібране на потилиці в довгий кінський хвіст. Кушина Узумакі-Х’юґа, донька спадкоємиці клану Хінати та героя Листя і всього світу Шинобі Наруто Узумакі. Суперницею була її рідна тітка Ханабі. Одна з небагатьох близьких родичів, що залишилися. Поруч на ґанку сиділо ще троє людей – старійшина клану, чинний голова Хеаші та мати Кушини Хіната. При вигляді доньки, яка вже у семирічному віці пробудила свій Б’якуґан, з лавандових очей жінки потекли сльози. Це нагадало їй як ще якихось дев’ять років тому на цьому ж місці спарингувала вона перед тим як піти на побачення з батьком Кушини. Від Наруто дівчинці дісталось кругле личко зі смужками, що нагадували лисячі вуса. Наруто пишався б нею… <<Flashback˃˃ Зворотну дорогу до Листя вона не пам’ятала. В її голові весь час крутились події попередньої ночі: напад; загибель Ко, Ірохи та інших її захисників; поява страшної постаті в обладунках-кістках; її викрадення; бій Наруто з Ередіном та його смерть. Коли вона прокинулась наступного дня, то подумала що битва і загибель Узумакі були тільки кошмаром. Та коли у дворі побачила його накрите білим простирадлом тіло, не змогла стримати сліз. Навіть за загиблими родичами так не плакала, як за ним. По поверненні в Коноху вона одразу виставила ультиматум – омовіння та підготовка тіла Узумакі пройде в храмі її маєтку. Ніхто не заперечував. Навіть Хеаші сумно дав на це згоду. Того вечора вона не зронила ні сльозинки. Поки Ханабі та інші члени клану омивали тіла Ко та інших, Хіната взялась за тіло Наруто. Вона вважала що зробить це сама. Але помилилась… Омити тіло від крові, кіптяви та бруду їй допомагала Сакура. Її зелені очі не висохли ще з тих фатальних подій. Саске відбувся кількома важкими травмами, які вже залікувала Цунаде з допомогою Кацуї. Саме він підносив чисту воду для омовіння, ніби віддаючи борг за те, що захищав його наречену протягом довгих семи років відсутності… Одягав мертвого Ірука. У довге чорне кімоно з трояндою в петлі, такого ж кольору хакама та чорний пояс. Конохамару поклав по праву руку його меч. Шикамару застебнув на його шиї копію намиста Першого Хокаґе. Какаші ж дбайливо загорнув його в плащ Четвертого. Ґаара поклав йому на груди особливий кунай з Міткою Бога Грому. Хіната ж обв’язала його шию власноруч сплетеним червоним шарфом. На останок в храм прибула Цунаде з його портретом у жалобній рамці. Поклавши останній предмет на вівтар, жінка просто розплакалась. Всі знали що П’ята бачила в ньому втілення мрій її брата і нареченого. Намисто Першого і справді виявилось проклятим, як і їхнє бажання стати Хокаґе… Похорон пролетів непомітно. Легендарного героя Четвертої війни поховали поруч з могилами Мінато та Кушини. Прощання з ним розтягнулося аж на три години. Усі каґе, шинобі-ветерани війни, безліч цивільних. Вона згадувала ридання Іруки, Конохамару, Команди №7, Шикамару, Ґаари та ще кількох незнайомих їй людей. Какаші був самим втіленням спокою. Від пихи та веселості Кіллера Бі не залишилося й сліду. Тай сама вона не зронила ні сльозинки – усе виплакала ще в дорозі з місця битви. Того ж вечора її запросили на жалобну вечерю друзі Наруто. Були всі, хто вважав себе до нього близьким. Сакура навіть тут не стримувала сліз. Саске та Сай були ще апатичнішими ніж зазвичай. Шикамару раз за разом діставав з кишені цигарки та виходив на вулицю. Чоджі вперше не мав апетиту. Какаші зробив неможливе – опустив свою маску, показавши що під нею ховалося – скорботне обличчя з родимкою на підборідді. Загальна атмосфера була ще більш гнітючою ніж на похороні. Ніхто навіть не думав починати розмову… Я не думав. – сумно зітхнув Какаші. – Я не думав, що син мого вчителя помре раніше від мене. – З його очей потекли сльози. Я мав бути його дружбою на вашому весіллі. – зітхнув Ґаара. – Я та Шикамару. Мабуть він тобі не казав… – але раптом перервався побачивши як затремтіла губа Хінати. Тепер я розумію становище вчителя Куренай. – важко зітхнула брюнетка. – Я мушу вам у дечому зізнатись… я вагітна. Усі присутні просто застигли від здивування. Вітати її на фоні загального горя було якось… за межею моралі? Коли ви встигли? – здивувався Шикамару. За два дні до відправлення у Країну Землі. То було наше останнє побачення. Він тоді ще так усміхався… але я відчула що з ним щось не так. Ніби відчував, що йому скоро… – сльози знову здушили її. Заспокойся, чуєш мене. – Сакура підбадьорливо поклала їй руку на плече. – Усе буде гаразд. Ти ж хотіла ростити його дітей? Камі хоч і забрав його, але натомість помістив його частинку в тебе. Ти маєш для кого жити. Не побивайся, бо це нічого змінить. Ми всі тобі допоможемо. Ти наша подруга. Ми разом проходили іспит на чууніна, захищали селище від Пейна, воювали пліч-о-пліч на війні. Кожен з нас в боргу перед Наруто. Якби не він, ми досі б витали в світі своїх ілюзій. – Шикамару легенько скуйовдив їй волосся. Я багато чим йому завдячую. Це мій шанс віддати борг. – Ґаара просто пригорнув її. Ми ж подруги, чи як. – глянула їй в очі Іно. Д-дякую, друзі. Це така розрада – ваша підтримка. Я ніколи вас не забуду. – в очах Хінати знову зблиснули сльози… <<кінець flashback˃˃ Вони дотримали слова. Коли Кушині виповнилося шість усі те й робили, що займались її тренуваннями. Шикамару навчав її правильно приймати рішення та частенько грав у шоґі. Сакура та Іно вирішили навчити її кільком медичним технікам. Саске ганяв дівчинку у володінні мечем. Ґаара дарував їй на кожне свято книги з історії, самооборони, медицини та різні художні романи. Лі тренував її рукопашний бій. А сама Хіната потроху вводила доньку в товариство її ровесників. Ще до вступу в Академію Кушина подружилася з Мірай Сарутобі та Суміре Какей. Мірай як і Кушина втратила батька ще до народження, а Суміре взагалі росла без батьків. У Академії до них приєднались Сарада Учіха та Чочо Акімічі. До їх гурту навіть іноді приєднувалися хлопчики – Шикадай Нара, Іноджин Яманака і Метал Лі. Кушина просто випромінювала дружелюбність як і її батько. Проте характером все-таки більше вдалась у маму… У селищі багато що змінилося. Титул Сьомого Хокаґе отримав Шикамару. Попри прогнози що це буде Саске, цього не сталося. Причина – Учіха забагато накапостив і служив відомому садисту Орочімару. Тай він сам не вважав себе гідним цього. Більшість її однокласників також завели родини. Сакура вийшла заміж за Саске і народила йому трьох дітей – доньку Сараду та синів-близнюків Ітачі та Шисуї. Клан Учіха отримав шанс на відновлення, а новий голова зарікся покидати селище, повністю присвятивши себе родині. Шикамару взагалі зробив неможливе – одружився із проблемною на його думку Темарі. Еліта Піску вважала це мезальянсом, та коли Нара очолив Листя усі претензії зникли. Іно вийшла за Сая майже через два місяці після протистояння Дикому Гону. Кіба зустрів дівчину на ім’я Тамакі, і через півроку побачень та романтичних вечорів наважився взяти її за дружину. Лі ж після довгих залицянь до партнерки по команді Тентен таки домігся свого і тепер волав про могутню Силу Юності, що била бурхливим потоком з його сина Метала. Чоджі після кількох відряджень до Хмари таки знайшов собі дружину – Каруї, учениця Кіллера Бі згодилась на шлюб з ним. Усі були щасливими. Окрім Хінати… * Кликав, Шикамару? – двадцять першого грудняня, в день загибелі Наруто, Хінату викликали до кабінету Хокаґе. Так. Сьогодні вже дев’ять років з дня його загибелі. Я хотів би надати тобі доступ до секретної інформації про нього. Секретна інформація? Так. Учитель Какаші засекретив деякі відомості про виконання його місій. Оскільки я нещодавно замінив його на посту, доступ до них мені відкрито. Тримай. І бажано ознайомитися з нею тут. Хіната відкрила папку та взялась читати про останні звершення коханого. Вона знала про його місію в Країні Демонів. І раптом зупинилась… Ш-що? У нього є донька від жриці? Ґеральт розповів мені це по секрету. Наруто довго мучився від цього факту. Я сам бачив що з ним щось не так. Але є ще дещо. Прочитай ось цей рядок. Хто такий Ґонтер О’Дімм? Ось це і варто дізнатися. Гадаю ти не проти влаштувати собі поїздку в Країну Демонів. Раджу також взяти з собою Кушину – вона повинна знати що має сестру. Але чому я? Ти найближча до нього. До того ж у вас багато спільного. І як це виглядатиме? Як зустріч двох суперниць? Як зустріч давніх знайомих. Ти ж не забула хто здійснив обряд поховання? – і справді. Саме блондинка Шіон читала похоронні молитви. Гаразд. Я вирушу туди разом з Кушиною. Тільки боюсь що не стримаюсь при зустрічі з нею. Стільки років обманювати Листя у тому, хто батько її дитини… * Дорога в обитель жриці пройшла непомітно. Воротарі не затримували її та одразу впустили. Вона ніколи тут не була, хоч і чула від Неджі який тут чудовий смак у архітектурі. Якби не той факт що тут живе суперниця, Хіната подумала б над тим щоб подружитися з власницею… Добрий день. Ви мабуть Хіната Х’юґа? Пан Хокаґе попереджав про ваше прибуття. – почувся мелодійний голос. Вона впізнала його. Жриця… З дня похорону вона майже не змінилась – волосся кольору білого золота , тендітна фігура, струнка постава – наче двійник Хінати, тільки волосся світле а очі аметистові. Доброго дня пані Шіон. Я б хотіла з вами поговорити. Тільки ця розмова не для дитячих вух. Це ваша донька? – на обличчі Шіон розквітла усмішка. Привіт. Я Кушина Узумакі-Х’юґа, майбутня Восьма Хокаґе даттебане! – при останніх словах дівчинки жриця трохи спохмурніла. З іншої кімнати вбігла ще одна дівчинка. Зовні була схожою на Шіон, тільки волосся мала кольору жовтого золота. На личку ж мала такі самі «вуса» як і Кушина. Ще один Наруто в жіночому тілі… Міто, познайомся з Кушиною. Це донька пані Хінати і… – тут вона затнулась, впіймавши погляд гості. – Ідіть, пограйтеся. Гаразд. Приємно було познайомитися. Ходімо, Кушино, я хочу знайти собі подругу. – дівчатка з веселим сміхом побігли в дитячу залу. Отже Міто. – почала розмову Хіната всівшись на диванчику. Мабуть найсильніша з усіх жінок цього клану. Самотужки запечатала в собі Дев’ятихвостого, пробудила Техніку Ста цілень, дружина Бога Шинобі Хаширами Сенджу – багато заслуг. Скажіть чесно, Наруто-кун давно крутив з вами роман? – очі брюнетки загрозливо напружились. Я знала що ви це спитаєте. Ні. Ми провели разом тільки одну ніч. Після бою з Моурйо я не бачила його довгих чотири роки. Довгий час мала видіння про його смерть, але він знову її уникав. Вперше за чотири роки я зустріла його на підписанні угоди з Альянсом. Мушу зізнатися, я схитрувала. Додала в угоду таємний пункт, де він мав виконати моє бажання. А хотіла я тільки одного – щоб він подарував мені дитя, якому я змогла б передати силу. Він обіцяв це зробити ще тоді, дванадцять років тому. А він згадував про мене? Як тільки я заговорила про цей пункт. Він аж дуже не хотів зраджувати тобі. Тільки-от вночі його ніби підмінили – він робив усе з бажанням та пристрастю. Ніби думав що забуде все, що сталося. Він і справді повернувся ніби нічого не відбулося. Того ж вечора ми гуляли, де він мені освідчився. Я тоді була така щаслива. А як дізналась… Кажеш він не мав жодного почуття вини? Жодного. Ніби все забув. Але я прийшла тут через справжні обставини його смерті. Які? Ти знаєш хто такий Ґонтер О’Дімм? Ми не вимовляємо це ім’я вголос. Це той, хто створив усіх демонів та допомагає поганим людям їх контролювати в обмін на душу. Саме він дав можливість Йомі звільнити Моурйо. А тепер виявляється Наруто уклав з ним угоду щоб скинути тягар з плечей. Хоч і ненадовго… То він згадав? Так. Коли рятував мене від Ередіна. На зворотньому шляху я зізналась йому в своїх почуттях, але він не відповів мені взаємністю. Сказав що кохає тебе, а зі мною переспав тільки тому що дотримує слова. Мабуть через це я так і не змогла розлюбити його… – з аметистових очей полились сльози. Мамо, чому ти плачеш?! – Міто підбігла до жінки і почала її втішати. Кушина ж кинулась в обійми матері. Міто, донечко, знаєш хто така Кушина? – запитала крізь сльози Шіон. Так! Вона мій новий друг. – білявка усміхнулась так, як колись усміхався її покійний батько. Ні. Вона твоя сестричка… Що? Але ж у нас різні батьки. Я ж щодня відвідую таткову могилу. – здивувалась Міто. Ні. Те, що Кейске твій батько я оголосила для годиться. Батько Кушини і твій батько – одна і та ж особа. Наруто Узумакі. Герой Четвертої війни та Війни Світів. Як? Але ж дідусь не розповідав мені про це. – тепер здивувалась Кушина. Я й сама дізналась про це тільки тиждень тому, ще як збиралась сюди. Пробач. – сумно відповіла Хіната. І що нам тепер з цим з цим робити? – запитала Шіон. Про це ніхто не повинен дізнатися. – різко відповіла брюнетка. – Хай ця інформація не зіпсує доброго імені Наруто-куна. Поклянись що ніхто цього не розголосить. Клянусь. А ти? І я клянусь… Примітка. Ну от і все. Сагу завершено остаточно. Прошу вас на колінах - пишіть коменти. Я вже задовбався про це писати в чаті та чатах фанатів обох фендомів. Чи будуть сиквели? Усе можливо. Але ідеї як продовжити шлях Міто та Кушини у мене поки немає. Всім дякую за прочитання. Автору на бургери з сирним соусом: 5167 8032 4069 9848
1 2 3 4 5 Категорія: Фентезі Фентезі \| Додав: Reinmar_von_Lemberg
Переглядів: 393 \| Завантажень: 0 \| Оцінка: 0.0/0

Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0

Яструб, Лис та Вовк (Епілог)

	26.12.2021, 18:55
Епілог На тренувальному майданчику маєтку Х’юґа змагалися двоє дівчат. Вища і старша мала довге каштанове волося, заплетене внизу в кіску. Молодша ж, восьмирічна дівчинка мала червоне волосся, зібране на потилиці в довгий кінський хвіст. Кушина Узумакі-Х’юґа, донька спадкоємиці клану Хінати та героя Листя і всього світу Шинобі Наруто Узумакі. Суперницею була її рідна тітка Ханабі. Одна з небагатьох близьких родичів, що залишилися. Поруч на ґанку сиділо ще троє людей – старійшина клану, чинний голова Хеаші та мати Кушини Хіната. При вигляді доньки, яка вже у семирічному віці пробудила свій Б’якуґан, з лавандових очей жінки потекли сльози. Це нагадало їй як ще якихось дев’ять років тому на цьому ж місці спарингувала вона перед тим як піти на побачення з батьком Кушини. Від Наруто дівчинці дісталось кругле личко зі смужками, що нагадували лисячі вуса. Наруто пишався б нею… <<Flashback˃˃ Зворотну дорогу до Листя вона не пам’ятала. В її голові весь час крутились події попередньої ночі: напад; загибель Ко, Ірохи та інших її захисників; поява страшної постаті в обладунках-кістках; її викрадення; бій Наруто з Ередіном та його смерть. Коли вона прокинулась наступного дня, то подумала що битва і загибель Узумакі були тільки кошмаром. Та коли у дворі побачила його накрите білим простирадлом тіло, не змогла стримати сліз. Навіть за загиблими родичами так не плакала, як за ним. По поверненні в Коноху вона одразу виставила ультиматум – омовіння та підготовка тіла Узумакі пройде в храмі її маєтку. Ніхто не заперечував. Навіть Хеаші сумно дав на це згоду. Того вечора вона не зронила ні сльозинки. Поки Ханабі та інші члени клану омивали тіла Ко та інших, Хіната взялась за тіло Наруто. Вона вважала що зробить це сама. Але помилилась… Омити тіло від крові, кіптяви та бруду їй допомагала Сакура. Її зелені очі не висохли ще з тих фатальних подій. Саске відбувся кількома важкими травмами, які вже залікувала Цунаде з допомогою Кацуї. Саме він підносив чисту воду для омовіння, ніби віддаючи борг за те, що захищав його наречену протягом довгих семи років відсутності… Одягав мертвого Ірука. У довге чорне кімоно з трояндою в петлі, такого ж кольору хакама та чорний пояс. Конохамару поклав по праву руку його меч. Шикамару застебнув на його шиї копію намиста Першого Хокаґе. Какаші ж дбайливо загорнув його в плащ Четвертого. Ґаара поклав йому на груди особливий кунай з Міткою Бога Грому. Хіната ж обв’язала його шию власноруч сплетеним червоним шарфом. На останок в храм прибула Цунаде з його портретом у жалобній рамці. Поклавши останній предмет на вівтар, жінка просто розплакалась. Всі знали що П’ята бачила в ньому втілення мрій її брата і нареченого. Намисто Першого і справді виявилось проклятим, як і їхнє бажання стати Хокаґе… Похорон пролетів непомітно. Легендарного героя Четвертої війни поховали поруч з могилами Мінато та Кушини. Прощання з ним розтягнулося аж на три години. Усі каґе, шинобі-ветерани війни, безліч цивільних. Вона згадувала ридання Іруки, Конохамару, Команди №7, Шикамару, Ґаари та ще кількох незнайомих їй людей. Какаші був самим втіленням спокою. Від пихи та веселості Кіллера Бі не залишилося й сліду. Тай сама вона не зронила ні сльозинки – усе виплакала ще в дорозі з місця битви. Того ж вечора її запросили на жалобну вечерю друзі Наруто. Були всі, хто вважав себе до нього близьким. Сакура навіть тут не стримувала сліз. Саске та Сай були ще апатичнішими ніж зазвичай. Шикамару раз за разом діставав з кишені цигарки та виходив на вулицю. Чоджі вперше не мав апетиту. Какаші зробив неможливе – опустив свою маску, показавши що під нею ховалося – скорботне обличчя з родимкою на підборідді. Загальна атмосфера була ще більш гнітючою ніж на похороні. Ніхто навіть не думав починати розмову… Я не думав. – сумно зітхнув Какаші. – Я не думав, що син мого вчителя помре раніше від мене. – З його очей потекли сльози. Я мав бути його дружбою на вашому весіллі. – зітхнув Ґаара. – Я та Шикамару. Мабуть він тобі не казав… – але раптом перервався побачивши як затремтіла губа Хінати. Тепер я розумію становище вчителя Куренай. – важко зітхнула брюнетка. – Я мушу вам у дечому зізнатись… я вагітна. Усі присутні просто застигли від здивування. Вітати її на фоні загального горя було якось… за межею моралі? Коли ви встигли? – здивувався Шикамару. За два дні до відправлення у Країну Землі. То було наше останнє побачення. Він тоді ще так усміхався… але я відчула що з ним щось не так. Ніби відчував, що йому скоро… – сльози знову здушили її. Заспокойся, чуєш мене. – Сакура підбадьорливо поклала їй руку на плече. – Усе буде гаразд. Ти ж хотіла ростити його дітей? Камі хоч і забрав його, але натомість помістив його частинку в тебе. Ти маєш для кого жити. Не побивайся, бо це нічого змінить. Ми всі тобі допоможемо. Ти наша подруга. Ми разом проходили іспит на чууніна, захищали селище від Пейна, воювали пліч-о-пліч на війні. Кожен з нас в боргу перед Наруто. Якби не він, ми досі б витали в світі своїх ілюзій. – Шикамару легенько скуйовдив їй волосся. Я багато чим йому завдячую. Це мій шанс віддати борг. – Ґаара просто пригорнув її. Ми ж подруги, чи як. – глянула їй в очі Іно. Д-дякую, друзі. Це така розрада – ваша підтримка. Я ніколи вас не забуду. – в очах Хінати знову зблиснули сльози… <<кінець flashback˃˃ Вони дотримали слова. Коли Кушині виповнилося шість усі те й робили, що займались її тренуваннями. Шикамару навчав її правильно приймати рішення та частенько грав у шоґі. Сакура та Іно вирішили навчити її кільком медичним технікам. Саске ганяв дівчинку у володінні мечем. Ґаара дарував їй на кожне свято книги з історії, самооборони, медицини та різні художні романи. Лі тренував її рукопашний бій. А сама Хіната потроху вводила доньку в товариство її ровесників. Ще до вступу в Академію Кушина подружилася з Мірай Сарутобі та Суміре Какей. Мірай як і Кушина втратила батька ще до народження, а Суміре взагалі росла без батьків. У Академії до них приєднались Сарада Учіха та Чочо Акімічі. До їх гурту навіть іноді приєднувалися хлопчики – Шикадай Нара, Іноджин Яманака і Метал Лі. Кушина просто випромінювала дружелюбність як і її батько. Проте характером все-таки більше вдалась у маму… У селищі багато що змінилося. Титул Сьомого Хокаґе отримав Шикамару. Попри прогнози що це буде Саске, цього не сталося. Причина – Учіха забагато накапостив і служив відомому садисту Орочімару. Тай він сам не вважав себе гідним цього. Більшість її однокласників також завели родини. Сакура вийшла заміж за Саске і народила йому трьох дітей – доньку Сараду та синів-близнюків Ітачі та Шисуї. Клан Учіха отримав шанс на відновлення, а новий голова зарікся покидати селище, повністю присвятивши себе родині. Шикамару взагалі зробив неможливе – одружився із проблемною на його думку Темарі. Еліта Піску вважала це мезальянсом, та коли Нара очолив Листя усі претензії зникли. Іно вийшла за Сая майже через два місяці після протистояння Дикому Гону. Кіба зустрів дівчину на ім’я Тамакі, і через півроку побачень та романтичних вечорів наважився взяти її за дружину. Лі ж після довгих залицянь до партнерки по команді Тентен таки домігся свого і тепер волав про могутню Силу Юності, що била бурхливим потоком з його сина Метала. Чоджі після кількох відряджень до Хмари таки знайшов собі дружину – Каруї, учениця Кіллера Бі згодилась на шлюб з ним. Усі були щасливими. Окрім Хінати… * Кликав, Шикамару? – двадцять першого грудняня, в день загибелі Наруто, Хінату викликали до кабінету Хокаґе. Так. Сьогодні вже дев’ять років з дня його загибелі. Я хотів би надати тобі доступ до секретної інформації про нього. Секретна інформація? Так. Учитель Какаші засекретив деякі відомості про виконання його місій. Оскільки я нещодавно замінив його на посту, доступ до них мені відкрито. Тримай. І бажано ознайомитися з нею тут. Хіната відкрила папку та взялась читати про останні звершення коханого. Вона знала про його місію в Країні Демонів. І раптом зупинилась… Ш-що? У нього є донька від жриці? Ґеральт розповів мені це по секрету. Наруто довго мучився від цього факту. Я сам бачив що з ним щось не так. Але є ще дещо. Прочитай ось цей рядок. Хто такий Ґонтер О’Дімм? Ось це і варто дізнатися. Гадаю ти не проти влаштувати собі поїздку в Країну Демонів. Раджу також взяти з собою Кушину – вона повинна знати що має сестру. Але чому я? Ти найближча до нього. До того ж у вас багато спільного. І як це виглядатиме? Як зустріч двох суперниць? Як зустріч давніх знайомих. Ти ж не забула хто здійснив обряд поховання? – і справді. Саме блондинка Шіон читала похоронні молитви. Гаразд. Я вирушу туди разом з Кушиною. Тільки боюсь що не стримаюсь при зустрічі з нею. Стільки років обманювати Листя у тому, хто батько її дитини… * Дорога в обитель жриці пройшла непомітно. Воротарі не затримували її та одразу впустили. Вона ніколи тут не була, хоч і чула від Неджі який тут чудовий смак у архітектурі. Якби не той факт що тут живе суперниця, Хіната подумала б над тим щоб подружитися з власницею… Добрий день. Ви мабуть Хіната Х’юґа? Пан Хокаґе попереджав про ваше прибуття. – почувся мелодійний голос. Вона впізнала його. Жриця… З дня похорону вона майже не змінилась – волосся кольору білого золота , тендітна фігура, струнка постава – наче двійник Хінати, тільки волосся світле а очі аметистові. Доброго дня пані Шіон. Я б хотіла з вами поговорити. Тільки ця розмова не для дитячих вух. Це ваша донька? – на обличчі Шіон розквітла усмішка. Привіт. Я Кушина Узумакі-Х’юґа, майбутня Восьма Хокаґе даттебане! – при останніх словах дівчинки жриця трохи спохмурніла. З іншої кімнати вбігла ще одна дівчинка. Зовні була схожою на Шіон, тільки волосся мала кольору жовтого золота. На личку ж мала такі самі «вуса» як і Кушина. Ще один Наруто в жіночому тілі… Міто, познайомся з Кушиною. Це донька пані Хінати і… – тут вона затнулась, впіймавши погляд гості. – Ідіть, пограйтеся. Гаразд. Приємно було познайомитися. Ходімо, Кушино, я хочу знайти собі подругу. – дівчатка з веселим сміхом побігли в дитячу залу. Отже Міто. – почала розмову Хіната всівшись на диванчику. Мабуть найсильніша з усіх жінок цього клану. Самотужки запечатала в собі Дев’ятихвостого, пробудила Техніку Ста цілень, дружина Бога Шинобі Хаширами Сенджу – багато заслуг. Скажіть чесно, Наруто-кун давно крутив з вами роман? – очі брюнетки загрозливо напружились. Я знала що ви це спитаєте. Ні. Ми провели разом тільки одну ніч. Після бою з Моурйо я не бачила його довгих чотири роки. Довгий час мала видіння про його смерть, але він знову її уникав. Вперше за чотири роки я зустріла його на підписанні угоди з Альянсом. Мушу зізнатися, я схитрувала. Додала в угоду таємний пункт, де він мав виконати моє бажання. А хотіла я тільки одного – щоб він подарував мені дитя, якому я змогла б передати силу. Він обіцяв це зробити ще тоді, дванадцять років тому. А він згадував про мене? Як тільки я заговорила про цей пункт. Він аж дуже не хотів зраджувати тобі. Тільки-от вночі його ніби підмінили – він робив усе з бажанням та пристрастю. Ніби думав що забуде все, що сталося. Він і справді повернувся ніби нічого не відбулося. Того ж вечора ми гуляли, де він мені освідчився. Я тоді була така щаслива. А як дізналась… Кажеш він не мав жодного почуття вини? Жодного. Ніби все забув. Але я прийшла тут через справжні обставини його смерті. Які? Ти знаєш хто такий Ґонтер О’Дімм? Ми не вимовляємо це ім’я вголос. Це той, хто створив усіх демонів та допомагає поганим людям їх контролювати в обмін на душу. Саме він дав можливість Йомі звільнити Моурйо. А тепер виявляється Наруто уклав з ним угоду щоб скинути тягар з плечей. Хоч і ненадовго… То він згадав? Так. Коли рятував мене від Ередіна. На зворотньому шляху я зізналась йому в своїх почуттях, але він не відповів мені взаємністю. Сказав що кохає тебе, а зі мною переспав тільки тому що дотримує слова. Мабуть через це я так і не змогла розлюбити його… – з аметистових очей полились сльози. Мамо, чому ти плачеш?! – Міто підбігла до жінки і почала її втішати. Кушина ж кинулась в обійми матері. Міто, донечко, знаєш хто така Кушина? – запитала крізь сльози Шіон. Так! Вона мій новий друг. – білявка усміхнулась так, як колись усміхався її покійний батько. Ні. Вона твоя сестричка… Що? Але ж у нас різні батьки. Я ж щодня відвідую таткову могилу. – здивувалась Міто. Ні. Те, що Кейске твій батько я оголосила для годиться. Батько Кушини і твій батько – одна і та ж особа. Наруто Узумакі. Герой Четвертої війни та Війни Світів. Як? Але ж дідусь не розповідав мені про це. – тепер здивувалась Кушина. Я й сама дізналась про це тільки тиждень тому, ще як збиралась сюди. Пробач. – сумно відповіла Хіната. І що нам тепер з цим з цим робити? – запитала Шіон. Про це ніхто не повинен дізнатися. – різко відповіла брюнетка. – Хай ця інформація не зіпсує доброго імені Наруто-куна. Поклянись що ніхто цього не розголосить. Клянусь. А ти? І я клянусь… Примітка. Ну от і все. Сагу завершено остаточно. Прошу вас на колінах - пишіть коменти. Я вже задовбався про це писати в чаті та чатах фанатів обох фендомів. Чи будуть сиквели? Усе можливо. Але ідеї як продовжити шлях Міто та Кушини у мене поки немає. Всім дякую за прочитання. Автору на бургери з сирним соусом: 5167 8032 4069 9848
1 2 3 4 5 Категорія: Фентезі Фентезі \| Додав: Reinmar_von_Lemberg
Переглядів: 393 \| Завантажень: 0 \| Оцінка: 0.0/0

Мітологія, усна народна творчість [16] Фанфіки за мотивами вже відомих мітів, легенд, переказів тощо.	Антична література (VIII ст. до н. е. - V ст. н. е.) [9] Фанфіки - в основі яких лежить "стародавній твір". Антична література (від лат. antiquus — «стародавній») — сукупність творів, написаних у Давній Греції та Римі приблизно від 8 ст. до н. е. до 5 ст. н. е.; найдавніша з європейських літератур.	Давньогрецька література [5] Давньогрецька (старогрецька) література — сукупність ліричних, епічних, драматичних творів, написаних у 8 ст. до н. е. — 5 ст. н. е. еллінами - філософська проза: Парменід, Анаксагор, Демокріт, Сократ, Платон, Аристотель; - сатиричні твори: Лукіан; - романістика 1–3 ст. н. е.: авантюрний роман («Херей і Калліроя» Харітона), пасторальний роман («Дафніс і Хлоя» Лонга) та ін.	Давньоримська література [9] Сукупність латиномовних різножанрових творів, написаних переважно за часів Римської республіки та Римської імперії: «Сентеції» Аппія Клавдія Сліпого; паліати Тіта Макція Плавта (бл. 250–184 до н. е.) і Публія Теренція Афра (бл. 190–159 до н. е.), «Еподи», «Сатири», «Оди», «Послання» Квінта Горація Флакка (65–8 рр. до н. е.); та ін.
Середньовічна література (V-XV ст.) [15] Середньові́чна література — це період в історії світової літератури, що розпочинається приблизно в пізню античність (4—5 століття), а завершується у 15 столітті.	Лицарська література [16] Поезія представлена лірикою трубадурів (Бернарт де Вентадорн), труверів і міннезінгерів (Вальтер фон дер Фоґельвайде), а лицарський роман — переважно циклом про легендарного короля Артура (Кретьєн де Труа, Вольфрам фон Ешенбах).	Героїчний епос (середньовіччя) [3] Класичний героїчний епос («Пісня про Нібелунгів», «Пісня про Роланда», «Пісня про мого Сіда», «Слово о полку Ігоревім») відбиває народну точку зору на важливі для національної історії події, що відбуваються в «епічну» добу.	Міська література (середньовіччя) [5] Міська література цінує розважливість, кмітливість, здоровий глузд, спритність та сміх — у всіх його проявах («Роман про Лиса», Франсуа Війон)
Література доби Відродження (XV-XVII ст.) [57] Література Ренесансу — період в історії світової літератури, що охоплює 14-16 століття в Італії та кінець 15 — початок 16 століття в інших країнах Європи. Риси Відродження частково присутні і в літературах Сходу. Кінцем доби можна вважати 1616 рік — дату смерті Шекспіра і Сервантеса.	"Італійське Відродження" [1] Найяскравіші представники: поети Лодовіко Аріосто (1474–1533) та Мікеланджело Буонарроті (1475–1564), традиційно Данте, Боккаччо (хоч сучасними літературознавцями їхня належність до літератури Відродження ставиться під сумнів) і Петрарка, а також новеліст Франко Саккеті (1335–1396) та ін.	"Французьке Відродження" [2] Поети: П'єр Ронсар, Луїза Лабе (та Ліонська школа), Клеман Маро, Марціал Овернський, прозаїк Франсуа Рабле («Гаргантюа і Пантагрюель») та Мішель Монтень (1533–1594), автор «Проб» («Les Essais») та ін.	"Англійське Відродження" [2] Представлене іменем Вільяма Шекспіра (1564–1616), одного з найвидатніших письменників доби Відродження, автора сонетів, трагедій «Ромео і Джульєта», «Макбет», «Отелло», «Гамлет», «Король Лір», комедій «Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі», «Багато галасу з нічого», історичних хронік, драм та ін.
"Іспанське і Португальське Відродження" [5] Виділяють творчість драматурга Лопе де Вега (1562–1635), автора п'єс «Собака на сіні», «Учитель танців»; творчість Сервантеса (1547–1616), автора роману «Дон Кіхот» (1605, 1615). У тісному зв'язку з іспанською розвивалась література Португалії, класиком якої вважають Луїса де Камоенса (1525–1580), автора «Луїзіади» (1572).	Література XVII ст.: бароко і класицизм [0] Література XVII століття — це умовна історична епоха, котра виділяється в історії світової літератури. В окремих регіонах вона була цілком самостійною добою (Європа), в інших мала менш виражені особливі риси (Південно-Східна Азія). У Європі доба представлена двома потужними художніми течіями — бароко та класицизмом	Західноєвропейська література XVII ст [7] Основні представники: Андреас Гріфіус, Йост ван ден Вондел, Педро Кальдерон (драми), Торквато Тассо, Джон Мільтон (поеми), Ганс Гріммельсгаузен, Франсіско Кеведо, Анрі Лесаж (романи), Джон Донн, Луїс Гонгора, Маріно Джамбаттіста, Георг Векерлін, Пауль Флемінг (лірика).	Східноєвропейська література XVII ст [3] Представниками вважаються Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Кирило Транквіліон-Старовецький та ін.
Азійські літератури XVII століття [1] В Азії у XVII столітті найбільшого розвитку досягли літератури далекосхідного культурного регіону, особливо Китаю, Японії, Кореї, дещо меншою мірою В'єтнаму.	Колоніальна література XVII ст [5] Фанфіки за мотивами творів, що відображали екзотичні країни (Мексику, Індію, Золотий Берег Африки), яскраво описують зіткнення європейців з туземними племенами («Героїчні драми» Драйдена). Інколи у таких творах звучить засудження расової нерівності, співчуття поневоленим народам (роман Афри Бен «Оріноко»).	Л-ра доби Просвітництва (кін XVII - XVIII ст.) [7] Література доби Просвітництва (кінець XVII - XVIII ст.): просвітницький реалізм, класицизм	Література XIX ст. : романтизм і реалізм [3] Розвиток художньої культури XIX ст. проходив під знаком боротьби і послідовної зміни чотирьох основних напрямів: класицизму, романтизму, реалізму і декадансу. У цей період творили Франц Грільпарцер, Адальберт Штіфтер, Джейн Остін, Чарл Роберт Метьюрін, Вільям Мейкпіс Теккерей, Чарлз Діккенс, Серен К’єркегор, Фрідріх Геббель, Георг Бюхнер, Шарль Нодьє, Стендаль, Оноре де Бальзак, Александр Дюма, Проспер Меріме, Ежен Сю, Теофіль Готьє, Есайяс Тегнер, Готфрід Келлер та ін.
Л-ра кінця XIX - другої пол.XX ст.: модернізм [6] Перелік творів: роман Джозефа Конрада «Серце пітьми», пабсурдистська п'єса Альфреда Жарі «Король Убю», «Безплідна земля» Томаса Еліота(1922) тощо.	Л-ра останньої третини XX - початку XXI ст. [4] Література останньої третини XX - початку XXI ст.: постмодернізм, розвиток інших напрямів Представники: У. Еко, Х. Л. Борхес, Айріс Мердок, П. Зюскінд, Л. Рубінштейнат та багато інших	Сучасна зарубіжна література XXI ст. [25] Фанфіки за роботами відомих письменників та поетів, які творять у наш час.	Давня укр. література (IX — кін XVIII ст) [3] До давньої української літератури належать твори, написані у період від виникнення Київської Русі до кінця XVIII століття. Це руські літописи, полемічна література, козацькі літописи та інші твори, зокрема Григорія Сковороди.
Нова укр. література (кін XVIII — XIX ст) [8] Нова українська література починається наприкінці XVIII століття з опублікуванням «Енеїди» І. Котляревського. До цього періоду належать твори всіх українських письменників та поетів до XX століття: твори Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, Панаса Мирного, Марка Вовчка та інших.	Новітня укр. література (XX — поч XXI ст) [18] До Новітньої української літератури належать твори українських письменників XX — початку XXI століття: твори В. Сосюри, В. Стуса, М. Семенка та інших, зокрема сучасних авторів: Л. Костенко, А. Кокотюхи.	Сучасна українська література (XXI століття). [8] Фанфіки за мотивами творів відомих українських авторів ХХІ ст.	Історичні романи [12] Фанфіки в основі яких закладений відомий історичний роман
Триллери [13] Фанфіки в основі яких закладений триллер	Військова проза/лірика [9] Фанфіки за мотивами творів військової тематики	Детективні романи [3] Фанфіки в основі яких закладений відомий детективний роман	Антиутопія/утопія [2]
Фантастика [9] Фанфіки в основу яких закладено фантастичні твори	Фентезі [115]	Наукова фантастика [4] Фанфіки в основі яких використані твори наукової фантастики	Любовні романи [14]
Навчальні заклади [11]	Нехудожня література [2] Фанфіки в основі яких використані твори нехудожньої літератури"	Драматургія [1]	Психологія [13]
Пригодницька проза [8]	Зарубіжна класика [5] Фанфіки в основі яких використані твори, які вже визнані "класикою зарубіжної літератури"	Українська класика [1] Фанфіки в основі яких використані твори, які вже визнані "класикою української літератури"

Login:
Password: