menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 10.09.2021 в 23:07
Фанф прочитано: 486 раз
Час прочитання:
Категорія: Фентезі, Фентезі
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Забута мая. Частина 2.


10.09.2021, 23:07

Уривок другий. Притулок в Фангорні.


- Ми й кроку не ступимо більше, поки не віддихаємося! - прохрипів Маухур, тримаючись за бік.

Алія ледве встигла ухилитися і перекотитися зі свого місця, щоб її не розчавили. Орки вирішили зробити нічний привал біля Фангорна, що радувало дівчину, повертаючи до приємних спогадів безмежно давніх днів, коли вона бродила по старому лісі в безтілесній формі разом з ентами і їхніми дружинами.
Тепер майже чверть такого прекрасного місця була знищена стараннями Саурона і його підопічних.
Дивлячись на чорних істот, чарівниця відчувала, як в ній піднімається злість.

Ненавиджу!

- Розпаліть багаття! Бігом! - крикнув Углук. - Лугдуше, підсунь дівку до коротунів, хай не валяється під ногами!

Почувши це, Алія готова була підстрибнути з місця і бігти назустріч друзям, хоча сил і можливостей не було від слова зовсім.
Її схопили за шиворот і вже не вперше потягли як мішок з картоплею. Може, якби урук-хаї не були настільки виснажені, їй би навіть дозволили встати.
Після виявлення за собою «хвоста», орки помчали в бік Ізенгарду так швидко, як могли. До наступного вечора вони вже будуть на місці.
І тоді що їй, що гобітам - смерть.

- Ніяких розмов! Всім трьом наказую мовчати, бо скуштуєте батога!

Дівчина закивала, не підводячи голову, і сіла ближче до очманілих на вигляд хлопців, обхопивши себе руками.
Вона відчувала наближення небезпеки. І справа була навіть не в орках і урук-хаях. Земля під її босими ногами дрібно тремтіла і для чаклунки було дивним, що ніхто інший цього не помічає.
Алія закрила очі і уявила собі, як інші члени Братства з воїнством Лоріену хоробро мчать рятувати її і гобітів.
На мить стало приємно від самообману.

Та отямся вже!

Дівчина схопила гобітів за руки, виразно глянувши в очі кожному: Тримайся! Я з тобою!
Відчуття смертельної загрози посилилося. Орки почали сперечатися щодо вечері, переходячи на відбірну лайку.
Коли друзів схопили і потягли до центру натовпу чудовиськ, вона так міцно заплющила очі і стиснула кулаки, що з очей бризнули сльози, а на долонях проступила кров.

Вони їх уб'ють. Вони ж зараз уб'ють їх! Вони їх живцем з'їдять! Зроби хоч що-небудь!!!

- Ось! Ними можна підживитися! Спробуємо на смак ширських щурів?

Декілька мордорських орків погідливо захихотіли, облизуючись, та тут в розмову встряв Углук.

- Цих поки що не можна вживати в їжу! Вони є здобиччю нашого пана.
- Та нащо вони здалися Саруманові? Він хіба їхніми тортурами буде тішитися!
- У них щось є: якась цінна ельфійська зброя. Господареві то треба для війни.

 
Категорія: Фентезі Фентезі, Фентезі | Додав: сода_харчова | Теги: Повість місцями нехронологічна.
Переглядів: 486 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Забута мая. Частина 2.
Завантаження...