|
Таких заходів сонця ти не побачиш ні в якому селі, місті, країні, ба більше – у Всесвіті. Ця їх місцина була ідеальною для зупинки часу. Хто б не хотів зупинити дивний вимір і просто подумати, чи дійсно ми живемо правильно і, коли настане потрібний час? Інколи важко уявити, що величезним хаосом людей хтось керує, керує краще ніж сам Бог.
Вони – атеїсти. Ми – альтруїсти. Ти – брехун. Я – митець. Все, ніби знайшли сенс життя. Кидатися назвами – це одне, а відповідати ним – інше. Хто взагалі придумав називати філософію філософією? Чому людей розуміють собаки, а ми собак – ні? Не такі вже люди генії або… Або все ж генії існують, проте ховаються, бо не бачать сенсу світити свій талант серед цих страхолюдів. Певно, таку ідеологію можна зрозуміти, ЇХ можна зрозуміти. Такі люди живуть у своєму світі, вони одночасно ховаються і виділяються серед хаосу, проте цей «хаос» вважає, що ті люди – фріки, не від світу сього.
Як придумати свою субкультуру, щоб генії не злякалися, а «хаос» не плювався? Завжди треба гармонія. Світ стоїть на трьох слонах або на величезному синьому киті, люди і досі думають, що земля плоска, і за виднокраєм є обрив землі, де грішні падають, а їх душі згорають. Ви тільки уявіть, що ж буде, коли гармонія трісне, впаде, зникне? Почнеться війна, спочатку у голові безумця, а потім у солдат зі зброєю. Хаос буде мертвим, тільки питання інше – де саме мертвий?
То може серед тих «мерців» нарешті врятують світ генії? Авжеж врятують, проте якщо цим геніям такий «порятунок» буде вигідним.
Та місцина, про яку згадувалося на початку, було щось на кшталт джерела енергії. Навколо згорілого ресторанчику із 80-х були алейки вкриті бруківкою, можливо, по ним колись, навіть, цокали підкови коней і важкі карети із різними смердючими графами та графинями. Зараз тут гуляли пенсіонери, алкоголіки та генії. Одна із доріжок вела до старого клена. Поговорюють, що на тих товстих та тонких віттях вішалися творчі люди, які не могли змиритися із життям поруч «хаосу». Генії не бояться кінця алеї, вони навпаки, вважають цю місцину атмосферною, навіть притягнули із ресторанчика уцілілі стільчики, щоб спостерігати щовечора за сонцем, яке їсть горизонт.
|