menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 26.01.2022 в 17:47
Фанф прочитано: 741 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 3 відгуки
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Школа магії та чаклунства в Україні


26.01.2022, 17:47

Історія України налічує безліч кривавих битв і повстань, заборон і пригнічень усього народу. Так вдало розташовані території завжди цікавили сусідні країни. Українські землі свого часу належали Реччі Посполитій (суч. Польща), Литовському князівству, Московському князівству (пізніше Російська імперія). Життя українського народу із століття в століття проходило в боротьбі за незалежність, за право спілкуватися рідною мовою, за право вільно жити на власній землі. Як казав В. Винниченко: «Бути українцем – це значить бути постійно в стані доказування свого права на існування».

Але незважаючи на всі події, в Україні завжди жила і процвітала магія.

За часів Київської Русі, навчання проходило в різних общинах. До прийняття християнства увага приділялась язичництву та поклонінню богам. Вчителі або старці обирали одного або декількох богів і навчали своїх учнів магії, з оглядом прийнятих традицій поклоніння тому чи іншому божеству. Прості люди ніколи не боялися чаклунів і вважали їх посланниками Богів, приходили до них за допомогою та благословенням.

З приходом християнства все змінилося. Поклоніння Богам пішло в небуття. Язичницькі общини більше не мали влади. А люди під тиском церкви стали боятися магії, вважати, що все від Диявола. Найбільше від проявів ненависті постраждали жінки. Їх звинувачували у любові з Дияволом, у всіх можливих нещастях. Справжні чарівниці зрідка потрапляли в руки звичайних людей, а ось звичайні жінки постійно знаходилися під страхом смерті. Раніше в Україні була традиція топити жінку і якщо тіло спливало значить то відьма.

Але все ж таки Україна не Європа. Масового полювання на відьом не було. Люди їх боялися і вважали за краще просто не чіпати і всіляко проклинати, носити хрестики і молитися Богу, ніби це могло їх вберегти від гніву відьми.

Чаклуни та чаклунки прийняли рішення не виставляти сили на показ, жити серед звичайних людей і робити вигляд, що вони такі ж. Деякі, надто сильно боячись за своє життя, взагалі відмовилялися від магії. Навчання велося підпільно, в різних частинах України. Кожна група робила акцент у магії на своє: хтось більше знався на травах і зіллях, хтось на бойовій магії, а хтось на силах природи.
І тільки в сімнадцятому столітті з’явилася українська школа чарів. Богдан Хмельницький, гетьман звичайних людей, виборов незалежність України і повернув її території з під різних держав, чим, сам того не знаючи, вплинув на формування магічної школи.

Звичайно деякі чаклуни їздили навчатися у російську школу чарів «Колдовстворец». Але більшість вважали за потрібне не навчатися чарам взагалі або навчатися вдома самим. «Колдовстворец» рідко приваблював українців.

А все таки, як саме з’явилася українська школа чарів і найголовніше хто доклав руку до її створення?
Як уже зазначалось, у сімнадцятому столітті в Карпатських горах, де не ступає нога звичайних людей, де гори торкаються неба, була створена школа магії. Щоб потрапити туди, потрібно було зайти у печеру, невидиму для звичайних людей, і перейти на іншу сторону гір. Поряд зі школою було невелике синє-синє озерце, висока трава, ліс, долини та гірські хребти. Якщо ж звичайній людині вдавалося потрапити на іншу сторону, вона бачила тільки руїни, підходячи до яких, різко згадувала, що щось забула, або відчувала такий страх і паніку, що не могла протистояти їм та йшла геть від цього місця. Пізніше серед звичайних людей з’явилися легенди про прокляте місце Карпат, яке майже не можливо знайти.

Назва української школи магії «Вльхвованніємь» від старослов’янського «влъхвованнѥ, -ѥмъ», що перекладається як «чари», «ворожба».

Заснували школу двоє друзів, двоє ідеалістів і революціонерів, так би їх назвали звичайні люди. Дара Горська та Ярослав Балаж. Дара родом зі Сходу, а Ярослав із Заходу. Доля привела їх в «Колдовстворец», де вони навчалися серед росіян, білорусів та інших народів, які входили в Російську імперію. Різні народи намагалися триматися тільки своїх людей, через що в школі часто траплялися сутички. Елітою звісно були російські діти, а «малоросців» недолюблювали, часто вважали не розумними. Тільки з плином часу стан речей змінився. Більшість змінилася на меншість. Але насправді це мало, що змінило у відносинах між країнами і народами. Українці все пам’ятали, а росіяни не хотіли визнавати.

Дару і Ярослава зблизила одна з багатьох сутичок в школі, а спільна Батьківщина допомогла швидше знайти спільну мову.

Школу вони так і не закінчили. Пішли з останнього курсу, навчалися вдома. Роками вчили малих дітей свого народу. Жили разом, любили одне одного, як можуть один одного любити друзі, брати та сестри.

Дарі подобалося навчати дітей, а Ярослав підтримував її в цьому. Через роки, надихнувшись національно-визвольним рухом, їм пришла ідея заснувати власну школу. Навчати дітей, об’єднати нарешті всіх чарівників України в одному місці.
Школа будувалася десять років. Всі десять років Ярослав і Дара були разом, залучали таких же «ідеалістів» як і вони самі. Скоро школа наповнилася дитячим сміхом, розмовами вчителів та підлітковим бунтом.

На жаль, Ярослав не зміг приділити більше часу школі і побачити її розквіт. Через декілька років після відкриття він помер від драконячої віспи. Дара стала єдиною директоркою школи.
Вльхвованніємь великий замок, збудований в європейському стилі. Кам’яні стіни, високі стелі з бронзовими люстрами, «живі» картини, темні коридори, вітражі на вікнах, просторі класи, кімнати для вчителів та учнів, велика зала для спільних сніданків та свят. Найбільше учні полюбляли дні сонцестоянь та рівнодень. Під час зимових сонцестоянь розводили вогнище, співали, танцювали, прославляли Бога Сонця, тобто віддавали дань стародавнім традиціям. А у Весняне рівнодення палили ляльку з соломи і стрибали через вогнище. Літнє сонцестояння завжди випадало на канікули, тому кожен святкував ці дні як йому чи їй кортілося.

Дітей приймали в школу з десяти років.
Листи про зарахування приносили сови. Спочатку школа хотіла відправляти солов'їв, але пташки ці виявилися занадто маленькими для великих листів. А до чарівників, народжених від звичайних людей, приходили вчителі або директор. Весь період навчання школярі жили в школі і тільки на канікулах бували вдома. Канікули були як і у всіх - зимові та літні. Також додавалися вихідні на Великдень. До школи учні потрапляли за допомогою портключів. Вони переносили учнів до підніжжя гори, де знаходився тунель. Все потрібне приладдя учні могли придбати на правому березі Києва, на магічній схованій від нечарівників вуличці.

Навчання займало вісім курсів, за які учні вивчали мистецтво чарів. Також, що було незвичним, учні вчили бойову магію та бойові мистецтва. Вчилися стріляти з лука, битися на шаблях, вивчали мистецтво маскування та їзду на конях.

Спочатку всі учні вчилися разом, ділилися тільки на класи за віком. А потім через п’ятдесят років донька Дари, будучи директоркою, вирішила взяти приклад з зарубіжних шкіл і розділити учнів на факультети. Це допомогло зменшити сутички між взагалі різними учнями і вплинуло на розвиток різних талантів.

Перший рік учні навчалися всі разом, вивчали щось базове і просте, як нечарівники у першому класі своїх шкіл, а потім на другому курсі розподілялися по факультетам: Воля (старосл. «Воля»), Ведь (старосл. «Вѣдъ», тобто «знання»), Вода (старосл. «Вода»), Душа ( старосл. «Дѹша»). Розподілення відбувалося за допомогою каменя Долі.

Поряд з замком знаходилася долина, де колом розташовувалися високі плоскі камені, а в центрі лежав великий камінь. Учні другого курсу, в перший день навчання, підходили до каменю, торкалися руками і чекали. Чекали поки на камені з’явиться символ їх факультету, а точніше характерний для цього символу звук. Воля – вовк, Ведь – сова, Вода – лисиця, Душа – олень. Торкаючись каменю, учень через декілька секунд або хвилин чув завивання вовка, пугикання сови або звуки лисиці чи оленя.

Кожному факультету були властиві свої риси. Воля – тяга до свободи, простору, незалежності, зухвалість та сміливість. Ведь – тяга до знань, книжок, розум та унікальність, творчість. Вода – хитрість, гнучкість, холодний розум. Душа – благородність, внутрішня сила, доброта. Для кожного факультету були свої обов’язкові предмети, від яких вони не могли відмовитися після п’ятого курсу.
Кожен з факультету Воля вивчав бойові мистецтва та бойову магію, коли інші могли відмовитися від цього предмету.

Ведь вивчав перетворення та історію. У турків, наприклад, ходили легенди про козаків, що перетворювалися на вовків та орлів. Можливо, один з їх воїнів випадково натрапив на чарівника з факультету Ведь.


Вода вивчав зілля та трави. Факультет Душа вивчав сили природи та тварин.  Учні цього факультету без палички могли управляти вогнем, водою та вітром, викликати грозу.

На додаток до обов'язкових предметів, учні могли вичати руни, віщування, трансфігурацію, заклинання, нумерологію, теургію і гоетію («Теургія» - вид магії, яка зародилася в культах язичників. Вона спрямована на звернення до потусторонніх сил для отримання від них знань і сприяння в справах. Людина використовує її через ритуали і молитви. «Гоетія» - це середньовічна магічна практика виклику демонів і створення талісманів), магії світу та їх різновиди (мантика, африканська магія, псіхургія). Також учні могли вивчати мови: англійську, німецьку, французьку. А історія магії завжди вивчалася в симбіозі з історією України нечарівників.

Із розваг в учнів був квідич, який прийшов до них з Англії, та ігри в лісі, про які викладачі робили вигляд, що не знали.

Переміщалися чарівники на мітлах або тростинах (дерев’яних витончених палицях для ходьби). Найчастіше тростини обирали жінки. Також чарівники використовували трансгресію та портключі.
На п’ятому і восьмому курсах студенти здавали практичні та теоретичні екзамени. Після восьмого курсу, студенти могли влаштуватися в Міністерство магії України, жити звичайним людським життям, відкрити свій магічний магазинчик, тощо. Тобто жити так як їм завгодно. Після школи для них відкривалися всі дороги. І декого ці дороги могли навіть завести до шатра гадалки.

Категорія: Л-ра останньої третини XX - початку XXI ст. «Warner Bros», Л-ра останньої третини XX - початку XXI ст., Міфічні істоти, Повсякденність, Статті, Дружба, Навчальні заклади, Фентезі | Додав: nemesis
Переглядів: 741 | Завантажень: 0 | Коментарі: 3 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Обережне
Всього коментарів: 3
Це просто вау! Дуже атмосферно, я захотіла там побувати, особливо на уроках історії і на святах сонцестояння. Дякую вам!

981
Дякую за відгук. Рада була старатися:)
0
avatar
Школа магії та чаклунства в Україні
Завантаження...