menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 09.02.2022 в 01:12
Фанф прочитано: 604 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 2 відгуки
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Але святі не плачуть


09.02.2022, 01:12
Бій Мала та іншого гриша справді вразив Аліну. Ось тільки не в найкращому сенсі цього слова. Дівчина швидко вийшла з конюшні, щоб ніхто випадково не помітив сльози на її обличчі. Її не так сильно обурив поєдинок, як те, що її коханий посеред рингу поцілував Зою. Аліна завжди трохи заздрила цій неймовірній шквальній, з якою Мал колись проводив час. Сьогоднішня подія ж довела, що не всі почуття так просто згасають. 
 
Але святі не плачуть. І Аліна не буде. Хоча б не перед іншими. 
 
Зціпивши зуби та стиснувши кулаки, вона йшла по стежині та пильно дивилася собі під ноги. Настільки пильно, що не помітила, як врізалась в когось. 
 
— Куди це тебе так несе? — пролунав знайомий чоловічий голос. 
 
Ніколай. Тільки його зараз не вистачало. 
 
Коли Аліна спробувала його обійти, він зробив крок в сторону і знову опинився у неї на дорозі. Він уважно подивився у її темні очі. Дівчині здалось, що через них Ніколай побачив усе її нутро. І у неї перехопило подих, коли теплі долоні несподівано доторкнулись до її обличчя. Великими пальцями хлопець обережно витер сльози на щоках. 
 
— Це через нього?.. — хоч Ніколай і не назвав імені, було зрозуміло, про кого він. 
 
“And I don't want your pity. I just want somebody near me.” 
— Тільки не починай мене жаліти, — майже прошипіла гриш, після чого відкинула його руки від себе. 
 
“Guess I'm a coward. I just want to feel alright.” 
Декілька хвилин вони стояли у цілковитій тиші. Було чути хіба що шум струмка неподалеку. Аліна хотіла б розповісти Ніколаю, що відчуває, але слова й цілі речення наче застрягали в горлі. Вона розуміла, що справді хоче виговоритись, адже більше немає можливості тримати все у собі. Їй хотілось кинутись йому в обійми, щоб він її розрадив і приголубив, щоб він сказав як сильно цінує її. 
 
А він наче розумів усе без слів, тому спокійно стояв напроти неї і чекав. Чекав, коли вона збереться з силами, щоб поділитись наболілим.  
 
“I'm just asking for a kiss. Give me one good movie kiss.” 
— Після демонстрації винахода Давида, ти казав, що хочеш поцілувати мене, — тихо та нервово почала Аліна, дивуючи Ніколая таким вступом, — Поцілуй мене зараз. Навіть якщо це заради того, щоб ненадовго забути про нього. 
 
Тепер дихання перехопило в хлопця. Дівчина одразу пошкодувала про те, що сказала і вже збиралась йти далі в гай, аж раптом чужі руки знову доторкнутись до її обличчя. 
 
— Ну, якщо ти перестанеш плакати після цього, то чому б ні? — Ніколай посміхнувся і його м'які губи доторкнулись до губ Аліни. 
 
“And I'll be alright.” 
Категорія: Сучасна зарубіжна література XXI ст. Фентезі, Сучасна зарубіжна література XXI ст., Романтика, Гет, Hurt/comfort | Додав: mila | Теги: лі бардуґо, тінь і кістка
Переглядів: 604 | Завантажень: 0 | Коментарі: 2 | Оцінка: 5.0/1

Всього коментарів: 2
Мені подобається, досить гарно зобразили Аліну, як персонажа:)
Ланцова мені і в книжці було замало, думаю, йому б справді перехопило подих

Мені сподобалось, та хотілось більшого)

avatar
Але святі не плачуть
Завантаження...