menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 21.05.2022 в 09:51
Фанф прочитано: 309 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Чому?


21.05.2022, 09:51
«Чому?»


Корона завжди обтяжує.
Саме так думав Джон Старк, Король андалів, ройнарів та перших людей зустрічаючи дванадцяту річницю Другої Битви за Світанок.
Дванадцять років тому союзні сили Півночі, Річкових Земель, Долини та королеви Дейенеріс Таргарієн розбили Чужих та їхню мертву армію. Загроза вічної зими та загибелі всього людства була відбита. Цього разу назавжди…
Та якою ціною?...
Ось і зараз сидячи на Залізному Троні в Королівській Гавані колишній Сноу, бастард Вінтерфела все ще в думках літає над полем бою. Над самотнім замком серед снігового поля, на який з усіх боків сунуть полчища нечисті з-за Стіни. Білі блукачі верхи на мертвих конях та крижаних павуках наче зійшли з казок старої Нан. І все під покровом ночі…
Занадто високою була ця ціна…
  • Батьку! – чується веселий голос. Це його син Еддард. Із довгим срібним волоссям та фіалковими очима як у матері. Його сестри Ліанна та Рейніс зараз мабуть разом із матір’ю вишивають або співають пісень в компанії тітки Санси та кузини Кейтлін.
А Рейніс могла зватись Іґрітт…
І її мати могла бути не останньою з драконячих володарів а принцесою Вільного Народу…
< flashback ˃
Перше що зробив дев’ятсот дев’яносто восьмий лорд-командир Нічної Варти зі змовниками – вивісив вздовж Стіни на показ усім звірам та птахам, що населяли Примарний Ліс.
А після склав повноваження командира Чорного Братства і покинув його. Бо фактично він уже раз помер. А про воскреслих ритуалами Червоних жерців дванадцять тисяч років тому засновники Нічної Варти не знали.
Королева Селіза схвально кивнула головою коли Джон вчинив розправу над Алісером Торном, Отелом Ярвіком, Бовеном Маршем та їх спільниками. Наступного дня Тормунд Велетозгуб, Сорен Щитолам, Сігорн Тенн та інші вожді Вільного Народу прийняли рішення йти за Джоном у Вінтерфел по їх короля. Експедицію в Суворий Дім зголосився очолити Скорботний Ед Толет. Ще через три дні Котер Пайк повідомив що чотири з одинадцяти кораблів повернулися з експедиції із врятованими сотнями худих та виснажених дикунів.
Того ж дня Плаксій перейшов на південь від Стіни і дізнавшись про становище Манса вирушив з Джоном. Під рукою Джона було вже вісім тисяч воїнів. Ще близько семисот приєдналися дорогою  - Карстарки, Амбери, Горнвуди, Кервіни, Мормонти, Флінти і ще декілька малих домів присилали останньому Старку своїх людей. Битва з бастардом Дредфорта наближалася…
Стеніс Баратеон іще не вступав у битву. Та на велике здивування Джон зустрів там давніх знайомих – Теона і подругу Санси Джейн Пул. І Сноу засмутився – Арія мертва. Маленька сестричка більше не обійме його з веселим сміхом а він не полоскоче її та не покрутить над головою. Хоча мабуть краще смерть ніж полон у Ремсі…
Та Теон зізнався йому в іншому – Бран  та Рікон живі й невідомо де обоє знаходяться. Ні в Карголді, ні в Останньому Вогнищі, ні в Кервіні чи інших замках лордів-прапорних Вінтерфела їх не було. Джон згадав старого мудрого мейстра Лювіна, здорованя-конюха Ходора, коваля Мікена та інших із замкової челяді. А їх уже нема.
Стеніс одного дня викликав його та Вал щоб поговорити про важливе. Оскільки тепер Джон не брат Нічної Варти, король знімає з нього тавро бастарда і проголошує його Лордом Вінтерфела і Хранителем Півночі. А потім запитав Вал чи згодна вона на шлюб із Джоном.
І вона погодилась.
Джон був щасливим. Адже після того, як рушив на південь помічав як близько сестра Королеви за Стіною тримається біля нього. Дух взагалі не відходив від неї, якщо не біг поруч із своїм хазяїном. Після загибелі Іґрітт Джон ніколи не думав що коли-небудь покохає ще когось. Нічого він не знав…
Битва під Вінтерфелом була виграна. Ще перед нею Мандерлі, Толгарти та Кервіни перейшли на бік Джона та Стеніса. Після перших ударів війська Фреїв дременули в напрямку Рову Кейлін. Дастіни та Ризвели втратили від рук Тореґа, сина Тормунда спадкоємців. Найдовше трималися списоносці Дредфорта, і то коли зрозуміли що битва програна, кинули зброю і здалися…
Та Ремсі вдалося пристрелити з лука Стеніса. В бою отримали поранення Голек та Тормунд. Плаксій втратив руку. Близько трьох тисяч воїнів Вільного Нарду впали в бою. Ворожі ж втрати були чи не в два з половиною рази більші. Сам байстрюк зійшовся в бою з Джоном і програв. Русе Болтон потрапив у полон. А війська лордів Вузького Моря та Півночі ввійшли у Вінтерфел, де Манс Рейдер був звільнений і особисто благословив шлюб Джона й Вал. Перемога була грандіозною, хоч і король загинув у бою.
Наступного дня відбувся суд над останніми Болтонами. З Ремсі здерли шкіру, а тіло згодували собакам, як він робив це зі своїми жертвами. Його батько ж за царевбивство та зраду був відправлений на Стіну в Тінисту Вежу, разом із полоненими піхотинцями Дредфорта. Вагітну Волду відправили назад у Близнюки, перед тим напоївши місячним чаєм. Та в дорозі донька Волдера Фрея померла від крововтрати. Родовий замок Червоних королів отримав Тормунд.
Опісля Джон віддав наказ покинути зруйнований замок Королів Зими та відступити до Карголда. Туди ж було скликано усіх лордів Півночі на велику раду. Робет Гловер схилив коліно перед Джоном Старком, а Морз Амбер, як колись його небіж Великий Джон, проголосив Джона Сноу, Білого Вовка Королем Півночі. Манс зробив неможливе – став на коліно перед своїм майбутнім свояком, а Джон привселюдно ніжно поцілував Вал, свою королеву…
Селіза Флорент після смерті Стеніса зійшла на його поховальне багаття. Ширін Баратеон, остання зі свого роду була оголошена королевою Семи Королівств і дала Півночі право на самовизначення. Мелісандра з Асшаю через десять днів після похорону Стеніса обвінчала Джона й Вал. Усі лорди, навіть чужинці Естермонти, Кельтигари, Веларіони та Бар-Емони вітали пару. Джон дозволив їм повернутися в родові маєтки, та лорд Естермонт відмовився, сказавши що їхній спільний ворог на північ від Стіни.
А потім у Карголд прибули Оша з Ріконом. Радості Джона не було меж. Рікон довго обіймав зведеного брата, після чого емоційно познайомився з «новою старшою сестрою». Вал не спускала з хлопчика очей, ніби це був її власний син. Дух з Кошлатим також раділи своєму возз’єднанню. А разом з Ріконом прибули й лорди Скаґосу й присягнули новому королю на вірність.
Ще через місяць у Карголд прибув сам Бринден Чорнориба з невеликим загоном сил Таллі. Того ж дня прибув лист скріплений печаттю з гербом Гардингів. Так Джон дізнався що його сестра Санса тепер леді Долини. Через тиждень прибула й делегація на чолі з Сансою, Гаррольдом Гардингом та Пітером Бейлішем і після бенкету Північ, Річкові землі, Долина та лорди Вузького Моря створили альянс. Першочерговою ціллю був захист Вестеросу від Білих Блукачів. Ланістери та лояльні їм доми відійшли на другий план…
А ще через півроку в відбудований Вінтерфел прибула Арія. Джон на радощах розплакався, як і Санса, Вал та Рікон. Зграя потроху збиралася. З Драконового Каменю флот Мандерлі доставляв обсидіан, а в кузнях зранку до ночі кували зброю проти Чужих та нечисті. Війна була не за горами.
Та одного дня з Драконового Каменю прибув ворон і приніс звістку: Дейенеріс з дому Таргарієнів, Королева андалів, ройнарів та перших людей, кхалісі Великого Дотракійського моря, Руйнівниця Кайданів та Матір Драконів вимагає щоб самопроголошений Король Півночі прибув і схилив коліно перед нею, визнавши її зверхність над собою.
І Джон відплив. Щоб не здатися, а щоб укласти союз. А як доказ узяв відрубану руку ожилого мерця. Разом з ним вирушили  Девос як його радник, і Тореґ з Гармуном як охоронці. Готувалися до найгіршого…
Та Матір Драконів побачивши беззаперечний доказ погодилася на умови північан. Війська рушили на Північ. А королева після розмов з Джоном зрозуміла що закохалась…
Та Джон не зміг відповісти їй взаємністю. І причина цього зустріла їх у брамі Вінтерфелу у вигляді леді Вал Старк із трохи округлим животом. Радості Джона не було меж…
У Божегаї його зустрів Бран, котрий як виявилося опанував вміння Древовидців – чаклунів дітей лісу. А також просвітив старшого брата хто його мати – і звали її Ашара Дейн, сестра Артура Дейна, Меча Світанку. На що Джон усміхнувся і згадав як Торн називав його сином хвойди…
А потім Король Ночі зумів заморозити Холодне Море і по кризі обійти Стіну. Нічна Варта так швидко як могла приєдналась до сил людей у Вінтерфелі. Дев’ятсот дев’яносто дев’ятий лорд-командир Варти Деніс Малістер привів із собою тисячу братів та «сестер», а ще до семи тисяч врятованих у Суворому Домі. Битва наближалась…
Джон за цей час зумів опанувати дракона – Рейгел визнав його за свого і дозволив літати на ньому верхи. Візеріона ж контролював Бран використовуючи свої здібності варга…
І настала Битва за Світанок. Оточений нечистю Вінтерфел бив ворога люто. Дотракійці палаючими аракхами нищили ворога тисячами. Бездоганні не підпускали упирів ближче ніж на довжину ратища списа. А північани та їх союзники прикривали тил і сипали на мерців обсидіановими стрілами. Джон, Дейенеріс та Бран довершували справу драконовим вогнем.
Усе вирішилося в бою командирів. Король Ночі вразив на смерть Візеріона, проте Джон щоб не віддати ворогу таку грізну зброю як дракон перегородив королю Чужих шлях зі своїм Довгим Кігтем. Їх сутичка була довгою. Обоє були гідні суперники. Та врешті Джон знайшов момент, і ворог розсипався на осколки. А разом з ним і всі Білі Блукачі з піднятою ними нечистю…
А ціна перемоги була кривавою. Морз Амбер, Джора Мормонт, Плаксій, Манс, Теон, Скорботний Ед, Котер Пайк, Ґренн, Піп, Сірий Хробак, з десяток дотракійських ко, сотня славетних лицарів Долини і ще багато інших. Та основного удару зазнав сам Джон…
Бо в один момент до нього принесли мертву Вал.
Джон щиро оплакував свою дружину. Над її багаттям його ледве стримували Тормунд з Сігорном щоб той не стрибнув вслід за дружиною та ненародженим дитям. Усі оплакували загиблих друзів, родичів чи коханих…
Згодом Дейенеріс відвоювала для себе Залізний Трон у Серсеї. Джон привітав її з перемогою та мав повернутися на Північ щоб податися за Стіну разом з Тормундом. Але Санса з Дейенеріс зупинили його. А вночі Матір Драконів замкнулася з ним у спальні, де вони разом оплакали загиблих коханих…
А через три тижні Джон передав корону Півночі Рікону і одружився з Дейенеріс, котра приховувала той факт, що вагітна. І так у королівської пари зявився син Еддард. А через кілька років доньки Ліанна та Рейніс…
< end flashback ˃
І тепер, коли всі радіють, король Вестеросу плаче. Плаче за втраченим на війні коханням. Бо з Дейенеріс він лише з почуття обов’язку. А з Вал чи Іґрітт усе було по-справжньому.

Чому тебе раніше не зустрів?

Чому життя так склалося?

Не ту раніше любив...   
|
Любив, чи так здавалося...
 
Категорія: Сучасна зарубіжна література XXI ст. Фентезі, Hurt/comfort, Сучасна зарубіжна література XXI ст., ER (Established Relationship), Songfic | Додав: Reinmar_von_Lemberg
Переглядів: 309 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Чому?
Завантаження...