menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 24.03.2022 в 17:44
Фанф прочитано: 450 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Мій хлопець – лиходій


24.03.2022, 17:44
Хобґоблін був роздратований Людиною Павуком, у чию павутину він потрапив. Можливо йому слід було очікувати цього від злодія. Він останнім часом чіплявся до Гаррі знову і знову. Гаррі це набридло. Він не розумів, чому з усіх супергероїв Павук обирав саме його, хоча, скоріше за все, він знову був не дуже уважним.

«Схоже, ти знову потрапив у мої сіті», – дражнив Павук Гаррі. Гаррі щось пробурчав собі під носа, а Павука вже й сліду не залишилося. Він визволив себе з павутиння, впав на тротуар і розібрав свій костюм, складаючи його до рюкзака. Він поспішив до школи, ще не знаючи, що Павук отримав від нього бажане.
~

Гаррі зустрівся зі своїм другом, Пітером, у місцевому кафе, де вони кожного ранку пили смузі. Сплачував їх Гаррі, бо знав, що Пітер, на відміну від нього, мав не сильно багато грошей.

«Ранку», – прощебетав Пітер, веселіше ніж зазвичай.

«Привітик, Піт», – здивовано відповів Гаррі. Було дивно бачити його таким бадьорим, але Пітер останнім часом поводив себе так.

«Я думав щодо променада сьогодні після школи», – запропонував Пітер. Але Гаррі добре знав, що Павук не буде гаяти часу, навіть якщо він проведе ніч з Пітером.

«В мене вже є плани», – сказав Гаррі. Пітер став наче у воду опущений.

«У тебе завжди є плани», – ображено відповів Пітер.

«Ну ти знаєш, ці дурні зобов'язання голови компанії», – збрехав Гаррі. Решту візиту Пітер був хмара хмарою, аж поки вони не розбіглись по школі. Гаррі відчув провину перед Пітером. Пітер вважав, що Гаррі працював, а не геройствував вночі. Може варто розповісти Пітеру чи взяти перерву на одну ніч. Хоча як тут робити перерви, коли Павук їх не робить?

~

Гаррі сидів на даху, вичікуючи доки Павук десь з'явиться. Гаррі не знав його планів, але не розумів, чого він ще не прийшов.

«Чекаєш на свого старого друга?» – грайливо запитав Павук. Гаррі розвернувся до Павука у повній бойовій готовності, але побачив, що той спирається на стіну, аби дістатися до дверей у будівлю. Щось у Павуці його дратувало. Гаррі хвилювався, що Павук збирається його вбити раз і назавжди. У повній тиші, Павук повільно підійшов до Гаррі. Він саме збирався заявити про свій особистий простір, як Павук вже стояв прямо перед ним.

«Знаєш, ти псуєш мені весь день», – тихо мовив Павук. Гаррі зупинився й почув шалений стук свого серця. «В мене був план на вечір, і через те, що ти не можеш взяти перерву, він повністю зруйнований«.

«Який саме в тебе був план?» – спитав Гаррі, не розуміючи чим він так засмутив Павука.

«Я збирався на побачення із хлопцем, який мені дуже подобається», – пояснив Павук.

«Як саме це стосується мене?» – запитав Гаррі.

«Коли ти герой, мені теж потрібно геройствувати», – знову роз'яснив Павук. – «Хто ж буде твоїм конкурентом, як не я?»

«Тобі потрібна перерва?» – нарешті зрозумів Гаррі. Павук кивнув. Гаррі не очікував такого від злочинця і стояв, не випускаючи пари з вуст. Тим часом Павук залишив його наодинці, без його улюбленого трюка з павутинням. Гаррі спустився на тротуар, аби вилізти зі свого костюму. Він заховався за стіною, намагаючись відновити дихання, аж раптом зупинився і побачив Павука над собою. Гаррі відскочив назад, не розриваючи зоровий контакт з ворогом.

«Тихіше, заспокойся», – майже пошепки сказав Павук. – «Твоє дихання не відновиться, доки ти на ньому не сконцентруєшся». Гаррі так і зробив, слухаючи як Павук казав „вдих, видих”. Гаррі нарешті заспокоївся і подивився на стурбоване обличчя Павука.

«Ти можеш йти і робити будь-що, що там зазвичай робить Павук», – сказав Гаррі.

«Краще я переконаюся у тому, що мій ворог в порядку», – мовив Павук перед тим, як підняти свою маску, оголяючи ніс. Гаррі застиг, затримавши свій погляд на вустах противника. Павук знав хто він. Він зрозумів хто перед ним стоїть. Як він міг реагувати на це, коли Павук посміхнувся до нього?

«Як?» – тупо запитав Гаррі.

«Декілька ночей назад, я спіймав поглядом як ти перевдягався зі свого костюму», – розповів Павук. Гаррі це обурило. Йому потрібно було слідкувати за Павуком. Павук раптом наблизився до нього, що змусило Гаррі підійти ближче до стіни. «Незважаючи на це, я не відкрию тобі свою таємницю, і таємницю Хобґобліна теж ніхто не дізнається, тому що я не хочу наражати тебе на небезпеку, Гаррі». Гаррі подивився на вустах Павука і раптом уявив їх поцілунок. Однак зробивши це, він би зрадив собі. Хобґоблін не повинен кохати Павука. Павук натягнув маску і залишив Гаррі у здогадах, хто ж його ворог. Ці вуста так і манили до поцілунку, до того ж були знайомі, але Гаррі ніяк не міг зрозуміти чому.

~
Гаррі сидів у кафе, занурений у роздуми про особистість Павука, коли до нього зайшов Пітер, надзвичайно піднесений чимось.

«Хочеш потусити сьогодні ввечері?» – запитав Пітер у нього.

«Звісно», – відповів Гаррі. Певно, йому треба дозволити Павуку взяти перерву. Він знав, що Павук звідкись знатиме про відсутність Хобґобліна. Чого не знав Гаррі, так це звідки.

«Чудово! Я пропоную пійти до того ресторану, який нещодавно відкрився!» – іскристо сказав Пітер. Гаррі кивнув, не виринаючи зі своїх роздумів про Павука. Раптом, він глянув на Пітера, що спокійно пив свій напій. Його вуста були потріскані так само, як і в Павука. Гаррі зупинився і прислухався до голосу Пітера – не до його слів, а саме голосу. І зненацька зрозумів, що увесь час Павук був поруч із ним.

«Гаррі», – Пітер різко обірвав свою розповідь. Він зітхнув і схопив Гаррі за руку, бо той мав намір піти. «Ти ж усім розповіси». Тепер Пітер його дражнив. Саме він був супротивником, який діяв йому на нерви.

«Не розповім», – відповів Гаррі.

«Добре, отже сьогодні ми пропустимо школу та поговоримо про цю ситуацію», – твердо сказав Пітер. Гаррі не встиг кивнути, як Пітер, досі тримаючи його за руку, повів їх із кафе вздовж вулиці. Водій Гаррі пішов за ними.

«Потрібно відірватися від нього», – мовив Гаррі.

«Якщо я не помиляюся, сьогодні Ящір збирається напасти вдруге», – похапцем говорив Пітер, спрямовуючи їх рух вздовж алеї. Через декілька поворотів вони опинилися у парку. Пітер вибрав гарну лаву, і вони всілися, не проронивши ні слова.

«І що ми будемо робити?» – порушуючи тишу, запитав Гаррі.

«Зробимо вигляд, що не знаємо хто є хто», – просто відповів Пітер. Гаррі не знав, чи може він це зробити. Але все-таки йому доведеться, бо він не хоче втрачати свого друга.

«Звідки я можу знати, що ти мені довіряєш?» – якось засмучено запитав Гаррі. Пітер якийсь час подумав, а потім глянув своєму другові в очі.

«Поцілуй мене» – грайливо сказав Пітер. Гаррі здивовано глимнув на Пітера. «У казках зазвичай угоди з демонами підписують поцілунком».

«Ти божевільний», – зробив висновок Гаррі. Пітер подивився на нього з очікуванням в очах, наче знав, що це не остаточна відповідь. Гаррі зітхнув, прилинув ближче і поцілував Пітера. Пітер злякався, наче для нього поцілунок був неочікуваним. А потім відповів на поцілунок, і це для них було таким правильним. Пітер розірвав поцілунок і посміхнувся.

«Отже, просто зробимо вигляд, що ми не пам'ятаємо сьогоднішню розмову» – підсумував Пітер. Гаррі кивнув і потонув в очах хлопця, якого щойно покохав, роздумуючи, як йому пояснити свої почуття до ворога. «Добре, проїхали. Щодо нашого побачення сьогодні ввечері…»

«Побачення?» – здивовано запитав Гаррі. Пітер подивився на нього, як на нові ворота.

«Ти не здогадався, що я хочу зустрічатися з тобою?» – запитав Пітер. Гаррі похитав головою. «Ми все ще можемо залишитися друзями…»

«Ні,» – перебив його Гаррі. Пітер стурбовано дивився на нього. «Це все ще побачення». Пітер сонячно посміхнувся, взяв Гаррі за руку і повів його далі, розповідаючи про плани на їх спільний вечір. Гаррі йшов за ним і знав, що боронитиме таємницю особистості Павука, тому що, врешті-решт, він кохав Пітера Паркера і не хотів втратити свого коханого хлопця.

//////////

Павук нервує Гаррі. Пітер просто хоче проводити час з Гаррі. Є щось таке, що Гаррі просто не знає про Пітера.

Хобґоблін був роздратований Людиною Павуком, у чию павутину він потрапив. Можливо йому слід було очікувати цього від злодія. Він останнім часом чіплявся до Гаррі знову і знову. Гаррі це набридло. Він не розумів, чому з усіх супергероїв Павук обирав саме його, хоча, скоріше за все, він знову був не дуже уважним.

«Схоже, ти знову потрапив у мої сіті», – дражнив Павук Гаррі. Гаррі щось пробурчав собі під носа, а Павука вже й сліду не залишилося. Він визволив себе з павутиння, впав на тротуар і розібрав свій костюм, складаючи його до рюкзака. Він поспішив до школи, ще не знаючи, що Павук отримав від нього бажане.
~

Гаррі зустрівся зі своїм другом, Пітером, у місцевому кафе, де вони кожного ранку пили смузі. Сплачував їх Гаррі, бо знав, що Пітер, на відміну від нього, мав не сильно багато грошей.

«Ранку», – прощебетав Пітер, веселіше ніж зазвичай.

«Привітик, Піт», – здивовано відповів Гаррі. Було дивно бачити його таким бадьорим, але Пітер останнім часом поводив себе так.

«Я думав щодо променаду сьогодні після школи», – запропонував Пітер. Але Гаррі добре знав, що Павук не буде гаяти часу, навіть якщо він проведе ніч з Пітером.

«В мене вже є плани», – сказав Гаррі. Пітер став наче у воду опущений.

«У тебе завжди є плани», – ображено відповів Пітер.

«Ну ти знаєш, ці дурні зобов'язання голови компанії», – збрехав Гаррі. Решту візиту Пітер був хмара хмарою, аж поки вони не розбіглись по школі. Гаррі відчув провину перед Пітером. Пітер вважав, що Гаррі працював, а не геройствував вночі. Може варто розповісти Пітеру чи взяти перерву на одну ніч. Хоча як тут робити перерви, коли Павук їх не робить?

~

Гаррі сидів на даху, вичікуючи доки Павук десь з'явиться. Гаррі не знав його планів, але не розумів, чого він ще не прийшов.

«Чекаєш на свого старого друга?» – грайливо запитав Павук. Гаррі розвернувся до Павука у повній бойовій готовності, але побачив, що той спирається на стіну, аби дістатися до дверей у будівлю. Щось у Павуці його дратувало. Гаррі хвилювався, що Павук збирається його вбити раз і назавжди. У повній тиші, Павук повільно підійшов до Гаррі. Він саме збирався заявити про свій особистий простір, як Павук вже стояв прямо перед ним.

«Знаєш, ти псуєш мені весь день», – тихо мовив Павук. Гаррі зупинився й почув шалений стук свого серця. «В мене був план на вечір, і через те, що ти не можеш взяти перерву, він повністю зруйнований«.

«Який саме в тебе був план?» – спитав Гаррі, не розуміючи чим він так засмутив Павука.

«Я збирався на побачення із хлопцем, який мені дуже подобається», – пояснив Павук.

«Як саме це стосується мене?» – запитав Гаррі.

«Коли ти герой, мені теж потрібно геройствувати», – знову роз'яснив Павук. – «Хто ж буде твоїм конкурентом, як не я?»

«Тобі потрібна перерва?» – нарешті зрозумів Гаррі. Павук кивнув. Гаррі не очікував такого від злочинця і стояв, не випускаючи пари з вуст. Тим часом Павук залишив його наодинці, без його улюбленого трюку з павутинням. Гаррі спустився на тротуар, аби вилізти зі свого костюму. Він заховався за стіною, намагаючись відновити дихання, аж раптом зупинився і побачив Павука над собою. Гаррі відскочив назад, не розриваючи зоровий контакт з ворогом.

«Тихіше, заспокойся», – майже пошепки сказав Павук. – «Твоє дихання не відновиться, доки ти на ньому не сконцентруєшся». Гаррі так і зробив, слухаючи як Павук казав „вдих, видих”. Гаррі нарешті заспокоївся і подивився на стурбоване обличчя Павука.

«Ти можеш йти та робити будь-що, що там зазвичай робить Павук», – сказав Гаррі.

«Краще я переконаюся у тому, що мій ворог в порядку», – мовив Павук перед тим, як підняти свою маску, оголяючи ніс. Гаррі застиг, затримавши свій погляд на вустах противника. Павук знав хто він. Він зрозумів хто перед ним стоїть. Як він міг реагувати на це, коли Павук посміхнувся до нього?

«Як?» – тупо запитав Гаррі.

«Декілька ночей назад, я спіймав поглядом як ти перевдягався зі свого костюму», – розповів Павук. Гаррі це обурило. Йому потрібно було слідкувати за Павуком. Павук раптом наблизився до нього, що змусило Гаррі підійти ближче до стіни. «Незважаючи на це, я не відкрию тобі свою таємницю, і таємницю Хобґобліна теж ніхто не дізнається, тому що я не хочу наражати тебе на небезпеку, Гаррі». Гаррі подивився на вустах Павука і раптом уявив їх поцілунок. Однак зробивши це, він би зрадив собі. Хобґоблін не повинен кохати Павука. Павук натягнув маску і залишив Гаррі у здогадах, хто ж його ворог. Ці вуста так і манили до поцілунку, до того ж були знайомі, але Гаррі ніяк не міг зрозуміти чому.

~
Гаррі сидів у кафе, занурений у роздуми про особистість Павука, коли до нього зайшов Пітер, надзвичайно піднесений чимось.

«Хочеш потусити сьогодні ввечері?» – запитав Пітер у нього.

«Звісно», – відповів Гаррі. Певно, йому треба дозволити Павуку взяти перерву. Він знав, що Павук звідкись знатиме про відсутність Хобґобліна. Чого не знав Гаррі, так це звідки.

«Чудово! Я пропоную піти до того ресторану, який нещодавно відкрився!» – іскристо сказав Пітер. Гаррі кивнув, не виринаючи зі своїх роздумів про Павука. Раптом, він глянув на Пітера, що спокійно пив свій напій. Його вуста були потріскані так само, як і в Павука. Гаррі зупинився і прислухався до голосу Пітера – не до його слів, а саме голосу. І зненацька зрозумів, що увесь час Павук був поруч із ним.

«Гаррі», – Пітер різко обірвав свою розповідь. Він зітхнув і схопив Гаррі за руку, бо той мав намір піти. «Ти ж усім розповіси». Тепер Пітер його дражнив. Саме він був супротивником, який діяв йому на нерви.

«Не розповім», – відповів Гаррі.

«Добре, отже сьогодні ми пропустимо школу та поговоримо про цю ситуацію», – твердо сказав Пітер. Гаррі не встиг кивнути, як Пітер, досі тримаючи його за руку, повів їх із кафе вздовж вулиці. Водій Гаррі пішов за ними.

«Потрібно відірватися від нього», – мовив Гаррі.

«Якщо я не помиляюся, сьогодні Ящір збирається напасти вдруге», – похапцем говорив Пітер, спрямовуючи їх рух вздовж алеї. Через декілька поворотів вони опинилися у парку. Пітер вибрав гарну лаву, і вони всілися, не проронивши ні слова.

«І що ми будемо робити?» – порушуючи тишу, запитав Гаррі.

«Удамо, що не знаємо хто є хто», – просто відповів Пітер. Гаррі не знав, чи може він це зробити. Але все-таки йому доведеться, бо він не хоче втрачати свого друга.

«Звідки я можу знати, що ти мені довіряєш?» – якось засмучено запитав Гаррі. Пітер якийсь час подумав, а потім глянув своєму другові в очі.

«Поцілуй мене» – грайливо сказав Пітер. Гаррі здивовано глипнув на Пітера. «У казках зазвичай угоди з демонами підписують поцілунком».

«Ти божевільний», – зробив висновок Гаррі. Пітер подивився на нього з очікуванням в очах, наче знав, що це не остаточна відповідь. Гаррі зітхнув, прилинув ближче і поцілував Пітера. Пітер злякався, наче для нього поцілунок був неочікуваним. А потім відповів на поцілунок, і це для них було таким правильним. Пітер розірвав поцілунок і посміхнувся.

«Отже, просто удамо, що ми не пам'ятаємо сьогоднішню розмову» – підсумував Пітер. Гаррі кивнув і потонув в очах хлопця, якого щойно покохав, роздумуючи, як йому пояснити свої почуття до ворога. «Добре, проїхали. Щодо нашого побачення сьогодні ввечері…»

«Побачення?» – здивовано запитав Гаррі. Пітер подивився на нього, як на нові ворота.

«Ти не здогадався, що я хочу зустрічатися з тобою?» – запитав Пітер. Гаррі похитав головою. «Ми все ще можемо залишитися друзями…»

«Ні,» – перебив його Гаррі. Пітер стурбовано дивився на нього. «Це все ще побачення». Пітер сонячно посміхнувся, взяв Гаррі за руку і повів його далі, розповідаючи про плани на їх спільний вечір. Гаррі йшов за ним і знав, що боронитиме таємницю особистості Павука, тому що, врешті-решт, він кохав Пітера Паркера і не хотів втратити свого коханого хлопця.
Категорія: Marvel Animation Романтика, Слеш, Marvel Animation | Додав: imagineo
Переглядів: 450 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Мій хлопець – лиходій
Завантаження...