menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 31.03.2022 в 23:43
Фанф прочитано: 642 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

The truth/Правда


31.03.2022, 23:43
- Детектив Лі, Вам посилка, - молодший лейтенант передав невеликий помаранчевий пакет.
Дівчина здивувалась. Вона нічого не замовляла і не чекала жодних пакунків.

- Дякую, - взявши невелику посилку, вона поклала його на стіл, паралельно намагаючись додзвонитися до молодшої сестри. - Якого чорта? Відповідай на дзвінок! - Йнхі розізлилася не на жарт.
Ханбьоль знову влаштувала сцену в університеті. Знову Йонхі виправдовувала сестру перед у деканом. Вже втретє за два місяці. Вже доросла людина! Чому вона змушує Йонхі принижуватись?

- Та що з тобою не так, Лі Ханбьоль?! - Детектив привернула на себе увагу колег своїм криком:
- Вибачте, перепрошую.., - дівчина вклонилася і присіла на своє робоче місце, що було схоже на звалище для папірців.

У неї і так мозок кипить через справу, а тут ще й сестричка перцю підсипає. Дівчина накидала їй купу повідомлень, щоб та відповіла, або передзвонила негайно.
Відклавши телефон, Лі взяла незрозумілу посилку, розміром із пачку рамена, чия упаковка валялася біля монітора. Вона розкрила його канцелярським ножем та витягла непрозорий пакет.
На душі стало тривожно. Ці контури здаються їй знайомими до болю. Руки дівчини почали судорожно розривати плівку, дістаючи брелок з білою альпакою і червоною хусточкою на ній. Він належав Лі Ханбьоль.
На ньому виднілась присохша кров.
Із пакунку випадає якась картка. Лі, тремтячою рукою, бере глянцевий квадрат і розвертає до себе.

Це фото, зроблене на полароїд.

Серце Йонхі забилося з шаленою швидкістю - на світлині її сестра, тіло якої лежить на бетонній підлозі в калюжі багряної густої рідини. Брелок, який вона зараз тримає, валяється біля її сумки.

На фото послання:
"ТИ БУДЕШ НА ЇЇ МІСЦІ,
ЯКЩО НЕ ЗУПИНИШСЯ, ЛІ ЙОНХІ.
ШКОДА ТВОЮ СЕСТРИЧКУ".

Ні. Вона не може повірити цій фотографії. Цього не може бути! Страх переріс у злість, яка, здається, цілком поглинула її серце.

Цей виродок, ким би він не був... Вона знайде його, чого б це не вартувало. Йонхі знайде свою сестру.

***

- Детектив Лі, туди не можна! - але дівчина не чула колегу, вона лише відштовхнула його, вриваючись до кабінету начальника.

- Пане Чо, негайно виділіть мені спецгрупу, - вона поклала йому на стіл брелок, забруднений кров'ю і фотографію, - ці виродки викрали мою сестру! Тепер Ви бачите, що я мала рацію! У Кореї Є злочинна організація, інакше мою сестру не викрали б!

- Йа, детектив Лі! Стежте за мовою! Як Ви можете вриватися так у мій кабінет?! - той підірвався зі свого крісла, відкинувши його прямо в стіну, - Давно Ви настільки некомпетентні? Мені що, понизити Вас на посаді? Чи одразу звільнити?!

- Ні, я.., - це не терпить зволікань. Нехай вона відчуває, що її сестра жива, але вона в лапах цих людей, - перепрошую, Пане Чо, але моя сестра в небезпеці. Громадянин Кореї в небезпеці.
Вона вимовила це якомога спокійніше, чим зменшила його запал.

- Пане Чо, я, мабуть, піду, - з-за спини Йонхі почувся низький голос. Вона обернулася лише щоб бігло привітатися. Тільки краєм ока побачила високого чоловіка. Та зараз він не має значення.

- Вибачте за виставу, пане Чансок, - начальник, що щойно бризкав слиною на Лі, перетворився неначе на маленького песика.
Йонхі ненавиділа дволиких людей. Саме таких, як її начальник.

- Нам варто продовжити у більш спокійній обстановці. Чи не хочете завтра ввечері? Як щодо спільної вечері? - начальник Лі Йонхі намагався підмазатись до незнайомого їй чоловіка. У дівчини аж щелепу зводило від таких відвертих підлизувань.

- Так давайте. Ресторан "Намбук" о десятій вечора Вас влаштує? - Чоловік у дорогому костюмі подивився на свій циферблат швейцарського годинника, що здавався дорожчим, ніж сам смокінг.

- Звичайно, пане Чансок. Я обов'язково проведу виховну бесіду із підлеглою. Прошу вибачити за цей інцидент, - він зневажливо кинув погляд на Лі. Але та і бровою не повела, лише чекала, коли це гидке підлизування одного місця вже закінчиться.

Двері в кабінет зачинилися, і начальник Кан упав на своє крісло, як мішок з гім... з картоплею. Його чорне волосся ніби склеєне не зрозуміло чим. Він неприємний Лі Йонхі як зовні, так і всередині. Ось тільки всередині він ще й підгнивший, а це гірше, ніж неприємна зовнішність.

- Начальник Кан, надайте мені спецгрупу для розслідування, - детектив Лі просила спокійним, але твердим тоном.

- Нестерпне дівчисько! Думаєш, раз твого батька всі поважали і визнавали найкращим, то тобі можна влаштовувати такі витівки?! - він жбурнув у неї стос паперу, листи розлетілися по підлозі.

- Ні, пане, я так не думаю. І не смійте приплітати сюди мого батька, - вона промовила це таким тоном і з таким пронизливим поглядом, що чоловік трохи позадкував.

Він награно кашлянув у суху долоню:
- Я не дам тобі спецгрупу, - він надів окуляри і подивився на полароїд, - детективам не можна вести справи, пов'язані з їхніми родичами. Ти що, не знаєш про це?! - Кан знову підвищив тон.

- Але я веду справу про контрабанду. Викрадення моєї сестри сталося через справу, яку я розслідую. Тобто саме через мене постраждав громадянин нашої країни. А поліція існує для того, щоб їх захищати. Ви що не знаєте про це, пане Кан? - Лі Йонхі не змогла стриматись і передразнила його. Поки вона тут сперечається з цим індиком, час іде і сцена на фото може стати реальністю.

- Тож тепер тобі і не можна далі займатися розслідуванням! Як ти смієш так розмовляти зі своїм керівництвом?! - Детектив Лі зробила крок назад, бо він скоро так її обплює, що одяг доведеться викинути.

- Ні! Саме я маю знайти її. Злочинці націлені на мене! І це не тільки тому, що я підбираюся до чогось більшого, ніж просто до кучки з незаконним бізнесом. Є ще щось! Ви не можете відібрати у мене розслідування.

Вона сперечалася зі своїм начальником на підвищених тонах. Лі Йонхі начхати, який у людини статус чи посада. Їй важливо, яка людина всередині, як би банально це не звучало. А таких, як начальник Кан, вона вважала нікчемними до самих п'ят.

- З мене достатньо, Лі Йонхі, забирайся! Зараз же забирайся!- Він знову підірвався з крісла. - Я забороняю тобі вести цю справу далі! Його візьме детектив Мун. Обирай, або ти сама негайно йдеш у відпустку, або усунення від справ на 2 місяці, - повненький, неприємний чоловік поклав руки на свої боки в очікуванні відповіді.

Але поки той кричав так, що вікна тремтіли, Йонхі помітила дивні папери на його столі. Щось, що не вписувалося в обстановку кабінету начальника поліції округу. Вона підозріло подивилася на Кана.

*Щось не так. Цей придурок і раніше істеричив, але відколи я почала саме цю справу, він поводиться вже занадто дивно*.
Дівчина абстрагувалась від криків "зализаного" чоловіка, доки не почула його останню пропозицію.

*Відпустка або відсторонення?*
Детектив кинула біглий погляд по столу начальника Кана - у її голові з'явився план. Чуйка ніколи не підводила.

- Добре. Я візьму відпустку, пане Кан, - вона показово "змирилася", - але прошу, будь ласка, врятуйте мою сестру. Вона жива, я впевнена у цьому! - Лі поспішила вклонитись і пішла так швидко, що той навіть сказати нічого не встиг. Він думав, що детектив Лі продовжить сперечатись з ним і він зможе позбутися її на цій підставі.

Наступного дня у начальник Кан зустрінеться ввечер з Хан Чансоком - головою "SMJ-group", який збирається балотуватися в президенти за півтори роки. А Кану дуже хотілося б мати такого "друга": у нього високі рейтинги серед бізнесу в Кореї, люди добре ставляться до нього.

Хан Чансок - це його сходи для кар'єрного зростання. А Кан Хоннам хоче обіймати саме найвищу посаду у правоохоронних органах, і цей чоловік - саме те, що йому потрібне.

***

Як тільки Лі Йонхі переконалася, що начальник Кан покинув відділок, одразу ж попрямувала у бік його кабінету.

Він, як п'явка - чорна, слизька та гидка. Шукає, до кого присмоктатися, де б тепліше вчепитися. Мерзота - а не людина.
Лі Йонхі не буде здивована, якщо цей ідіот замішаний у корупційних схемах. Він саме така людина, яка здатна на такі брудні речі.

Йонхі прочитала це по його пиці, як тільки прийшла стажуватися сюди.
Чому вона працює саме в цьому відділенні поліції? Через батька. Тільки через нього вона все терпить.

У крилі залишилося лише кілька людей, і то, ті так занурені в монітори своїх комп'ютерів, що здається, ніби приросли до них.
Лі пробралася до головного кабінету всього відділення. Підсвітивши ліхтариком телефону, вона побачила чорну шкіряну папку.
*Бінго! Ці документи тут*.

*Дивно. Чому у начальника поліції документи про якісь закупівлі з Китаю? Якісь метали.. Це дуже дивно. Схоже, це щось інше... Явно не те, що описано*.

Вона фоткала кожен листок поспіхом. Йонхі постійно озиралась, щоб її ніхто не помітив. Так документи оформлюють контрабандисти..

Світло телефону потрапило на стікер:
*Який же ідіот. Хто залишає так свої паролі?* - фиркнула Лі.

Вона увімкнула ноут і увійшла до внутрішньої системи поліції через акаунт начальника відділку. На робочому столі купа незрозумілих папок. Шукати треба те, що не вписується у загальну картину. Щось типу...

*Папка "JG"? Що це?*

Клацнувши по сенсорній панелі миші, дівчина відкрила папку з багатьма, незрозумілими їй файлами та документами. Не гаючи жодної секунди часу, вона підключила свій телефон і скопіювала всі дані. Це зайняло лише хвилину, але для Йонхі вона тривала, як година. Якщо її застукають, дівчина матиме великі проблеми.
Висмикнувши шнур з ноута, Лі, прибравшись на столі, залишила все таким же, як і було. Попрямувала до виходу. В приміщенні лише один співробітник у кутку, який сидить у навушниках явно чимось захоплений.

*Ти так себе в могилу зведеш, Чирим*, - ох вже цей хлопець, зовсім не береже своє здоров'я.

Лі успішно покинула відділення поліції. Впіймавши таксі, вона попрямувала додому, щоб швидше вивчити отримані файли.

/22:56. Міст через річку Хан/

- Все готово. Ми можемо починати за два дні. Потрібно повідомити Ві, що за планом діємо без змін, - хлопець у чорному одязі підійшов ближче до людини, що стояла біля огорожі мосту через головну річку Сеула. Десь далеко на них дивиться велика світлодіодна вивіска "SMJ-group" з одного з найбільших хмарочосів міста.

- Добре, - не повертаючись до "раптового" співрозмовника, відповів хлопець. Його обличчя прикривала чорна кепка та капюшон. Звук проїжджаючих машин періодично приглушує їхню розмову. Легкий вітер обдуває прохолодою ранньої весни, на небі не видно жодної зірки.

- Кілька людей з твого додаткового списку потенційних покупців, - хлопець в капюшоні передав маленьку карту пам'яті, вібрації від фури, що промайнула повз, заглушили останнє слово.

- Ві остаточно підтвердив, що зустрічі китайської мафії та Хан Чансока бути. Час та місце він зможе повідомити лише за пару годин, не раніше. Поки його не буде, ось, візьми.
Хлопець простягнув жучок розміром з рисинку. - Цей мікрофон вловлює найменші звуки в радіусі 10 метрів. Подивишся, куди його можна приткнути. Води не боїться.

Той прийняв пристрій, сховавши маленьку коробочку у внутрішню кишеню.
Нічого більше не кажучи, вони розійшлися в різні боки. Хосок, не поспішаючи, йшов назад до машини, яку залишив на парковці поряд.

*Що ж, час прийшов* - хлопець у чорному бомбері завів свій позашляховик та тихо рушив з місця.

/02:37. Квартира Лі Ёнхі/

Чашка гарячої міцної кави вже охолола. Йонхі шерстила всі файли один за одним вже котру годину поспіль. Нарешті, коли її організм вже сам повідомляв їй час, детектив Лі згадала про свою каву. Вона зробила пару великих ковтків напів теплої гіркої рідини і продовжила, розминаючи м'язи шиї.

- Що це? - раптом вона помітила те, що мало не промотала.

_Доповідь від 6 червня 2013 року. Агент Лі Хьон Шик_

З кожним прочитаним рядком її очі дедалі більше розширювалися від інформації. Документ на 43 сторінки докладно описував схеми торгівлі зброєю та можливі канали ввезення наркотичних речовин з Китаю до Південної Кореї.

На годиннику 04:17 ранку. Йонхі допивала останні краплі кави. Під очима вже почали з'являтися мішочки - втома настільки сильна, що вона не помітила, як заснула перед монітором ноутбука.

Тяжкі сни почали вимотувати детектива поліції "у відпустці" більше, ніж робочі будні. Очі бігали під віками, легкі судоми сковували її ноги. Все ж таки спати за журнальним столиком не найкращий варіант.

- Ханбьоль! - дівчина прокинулася від власного голосу. Вона щосили сподівалася і переконувала, що її сестра таки жива. І Лі має якомога швидше знайти її. Але як це зробити?
Вона не має нічого...
Дівчина встала і попленталася до дивану, де відключилась остаточно, проспавши сім годин, як убита.

***

/09:15 Головний офіс "SMJ-group". Кабінет президента компанії Хан Чансока/

- Пане Хан, - прозвучав упевнений оксамитовий чоловічий голос, - все готове. Китайці повідомили, що прибудуть завтра о 22.00.

У просторому кабінеті з оббитими найдорожчою шкірою меблями, зробленими на замовлення, сидів за робочим столом із 200-річного дуба президент і власник однієї з найбільших компаній країни.
Чоловік, років за 40, подивився на свого підлеглого - молодого хлопця із зовнішністю грецької скульптури. Він неодноразово заздрив хлопцеві, але більше цінував його холодний розум і безжалісне серце, як він думав.
Кім Ві Хьон - його права рука. Чансок готовий віддати 10 людей лише за його мізинець.

- Чудово, Ві, - відповів директор компанії, - я можу покладатися тільки на тебе одного, - він зняв окуляри і втомлено потер перенісся. Відкинувшись на спинку крісла, він продовжив:
- Можеш сьогодні взяти вихідний - розважитися перед угодою. Ти молодий - тобі треба скидати всі ці стреси в нашій нелегкій роботі.
Кім вклонився і поспішав піти, не промовивши жодного лишнього слова.

Сидячи в чорному мерседесі, хлопець послабив темну краватку на шиї. Натиснувши на педаль газу, він рвонув геть від офісного хмарочоса, прихопивши кілька копій важливих документів.

- Завжди з кам'яним обличчям, Ві, але характер у тебе ще той, хах, - сказав сам собі Чансок, попиваючи чашку еспрессо біля вікна, спостерігаючи за автомобілем Кіма.

/2 роки тому/

- Хто цей шмаркач?! - запитав Чансок у члена його підпільного угруповання, який стояв поблизу. - Хто він? Як він зміг відбитися від восьми наших людей?! Чи це ви такі слабаки?!
Хан Чансок дивився на запис камери відеоспостереження. Коли охорона помітила хлопця, який побачив те, чого не мав, вони вирішили прибрати його. Однак юнак розкидав його людей неначе гнилі помідори.
- Знайдіть мені його. Я хочу собі цього хлопця замість цих мішків з непотребом!

- Як скажете, пане.

При особистій зустрічі Чансока з Ві, перший був настільки вражений юнаком, що в очах пронеслись іскри азарту. Немовби Чансок знайшов справжній алмаз. Його хладнокровність в погляді притягувала Хана.
Тоді він і запропонував йому втричі більше, ніж платив своїм людям.
На щастя Хана, той погодився майже одразу.

/Наш час/

Ще ніколи Кім Ві Хьон не підводив його. Він почав довіряти йому настільки, що кликав на вечерю до себе додому майже щотижня. Хан навіть думав, чи не одружити його на своїй донці, щоб сильніше прив'язати до себе.
Хоча у Хан Джису вже був якийсь хлопець, якого Чансок сприймав не серйозніше, ніж якесь пташеня. Чи..Чину?.. Та плювати як там його звуть.

- Я зроблю тебе своїм наступником, доки не отримаю внука, - куточки сухих губ піднялися в легкій усмішці.

***

Змінивши два транспортні засоби в підземній парковці, а потім пересівши на сірий хендай, Ві попрямував до річки Хан під міст, де на нього вже чекали двоє.
Переконавшись, що ніхто не стежить, молодик попрямував у вказане місце.
- Хвоста не було? - одразу спитав Юнгі, вдивляючись за спину Кім Ві Хьона, чиє справжнє ім'я - Техьон.

- Ні, він надто довіряє мені, - відповів той, - але я все ж таки змінив три машини.

- Добре, - Хосок пожав другу руку.

Техьон простяг копії документів, які раніше вивіз з компанії:
- Це безготівкові транзакції на підставні фірми-одноденки.

Пориви вітру іноді пробирали крізь одяг, викликаючи легке тремтіння:
- Все гаразд? - спитав Юнгі.

- Так. Сьогодні у мене "вихідний", - з ноткою іронії відповів Кім. Адже у нього не було вихідних уже два роки, - Все йде як планували?

- Звичайно. Наш Намджун уміє продумувати найдрібніші деталі, - радісно вихваляв їх командира Чон Хосок. - Немає про що хвилюватися.

***

Лі Йонхі потирала опухші очі. Сонце стояло в зеніті, променями пробиваючись крізь вікно.

- Чорт, голова болить, - дівчина підвелася з дивану і попрямувала до аптечки. Рятівна пігулка впала в порожній шлунок. У холодильнику лише прокисше молоко. Зате знайшлася одна пачка рамена, - чудово...

Дівчина по новій перетравлювала інформацію із "позиченої" у начальника папки.
Вода вже закипіла, але погляд дівчини був крізь неї, ніби в трансі дивилася кудись. Доки шлунок остаточно не почав заявляти про свої права на їжу.
Кілька хвилин і Йонхі вже була перед монітором з гарячою локшиною.

Багато. Дуже багато інформації про погані та незаконні речі. Але хто саме це робить - невідомо.

- Тату, невже вас вбили через ці дані? - вона дочитала все, що було у цьому файлі. Але ні конкретного імені, ні хоча б натяків на нього, немає. Лише вказано про якусь велику компанію. Але у Кореї їх багато. А перевіряти кожну немає ні сил, ні повноважень.. ні часу.

Задовольнивши почуття ранкового голоду, Лі просиділа, відкинувшись на диван, ще якийсь час, доки не відчула, що їй потрібен охолоджуючий душ.
Під прохолодним струменем води мислити стало легше. Головний біль нарешті пройшов.
Єдина зачіпка в пошуках - це її власний начальник. Адже цей файл не було виявлено під час розслідування вбивства батьків.
Йонхі з самого початку своєї кар'єри в поліції потай взялася за цю справу, і знав про це лише начальник Кан. В перший час вона довірилась йому через спогади в дитинстві. Лі весь час вважала що вони з татом були друзями. Але чим більше часу дівчина працювала під керівництвом Кана, тим більше вона сумнівалась в цьому. Не міг її тато дружити з таким, як Кан Хоннам.

Вона думала, що знала про цю справу все, як їй здавалося. І як результат - не вірила, що тієї ночі, це були звичайні грабіжники.
А згадати ту ніч повністю Йонхі не може, як вона тільки не старалась.

Дівчина одягнулася зручніше: чорні джинси з розрізами на колінах (зручно як не подивись, особливо якщо потрібно бігти наприклад), кофта з капюшоном і джинсівка, кепка такого ж кольору тримала, злегка неслухняне волосся; ще трохи вологі, але досушувати їх не хотілося.
Лі Йонхі попрямувала до свого відділку поліції, щоб простежити за начальником Каном.
*Сьогодні ж зустріч у нього?*
Категорія: Екшн (Action) Екшн (Action), Детектив, Романтика, Гет, K-pop знаменитості, Екшн (Action), PWP, Гет | Додав: taehyeng_forestV7 | Теги: #bts #jimin #jungkook #taehyung #na
Переглядів: 642 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
The truth/Правда
Завантаження...