-Мам, я не хочу знайомитися з цим Іллею! Відчепися вже від мене!
-Але він хороший хлопчик, вчиться на програміста і..
-І батьки у нього мають достаток, і в них є квартира в цьому районі. Да-Да. А ще, його мама твоя давня подруга. Все. Досить.
-Ну подумай щ..
Не дослухав фрази, що неодноразово вже звучали в цьому домі, дівчина вибігла з квартири, грюкнувши дверима.
-Ну от чому мене треба зайобувати цим. Я ж їй вже казала, що всі її мрії мро моє життя - просто мрії з того моменту, як я їй сказала.. нужбо, треба заспокоїтися..
Спустившись по сходах, дівчина направилася до АТБ. Підійшовши до уже знайомої полиці, вона почала розглядати різнокольорові пляшечки.
-О! З'явився фіолетовий монстр! Такого я ще не куштувала. От і настрій собі підніму - з цією думкою дівчина пішла до каси.
-З вас 62.85. Дякуэмо за покупку
.
-Якого лихого він коштує як моя нирка! - одразу спало на думку дівчині - Але смачне зараза... не можу не купувати їх.
Випивши енергетичного напою, вона остаточно отямилася від сну, котрий був перерваний такою неприємною розмовою.
-І що далі.. Додому не хочу...
Навіть не задумуючись, рудоволоса отямилася вже у звичному їй лісі. Вона завжди, як мала дитина, ховалася тут від людей, тому знала його - як свої п'ять пальців.
Літня атмосфера діяла заспокійливо, але думки, що вона занадто різко відповіла своїй мамі, затьмарювали все тепле.
-Вона ж не хотіла.. вона ж хотіла як найкраще.. вона ж моя мама.. чому я така гидка. Якби я була нормальною.. правильною... все було б добре.. А може я сама собі все вигадала.
Не помічаючи нічого перед себе, дівчина йшла стежкою , все глибше закопуючись у свої думки.
-А, може, я і справді неправильна.. може мені і справді просто треба..
-НІ!НІ!НІ! Досить! Я прийшла сюди відволіктись... Перестань!
Очі самі почали мокрішати, думки перескакувати з однієї теми на іншу. І, начебто, під тиском, вона зігнулась і закрила вуха. Вже ніщо не могло стримати сліз, що так давно не стікали її щоками.
.
-Будеш ягідку?
-ГОСПОДЬ МИЛОСЕРДНИЙ! - отямившись, як від кошмару, скрикнула перелякана
-Мені, звісно, приємно, що мене прийняли за богиню, але не варто так мене восхваляти - посміхнувшись сказала невідома. Вона збирала рожеві ягоди з колючих кущів - малину. - Так будеш ягоду?
-Й-я тебе злякалася, я не знала, що тут хтось є.. вибач.. з-зараз піду
-Ну почекааааай.. - хапаючи дівчину за футболку протягнула незнайомка.. - мені нудно тут самій сидіти. Побудь зі мною..
-А..ну.. мені справді н..
Руда не встигла нічого договорити, як їй у рота засунули щось солодке
-Мфг..х? - з нерозумінням, погляд дівчини звернувся до незнайомки, стоявшої перед нею
-Ти, просто, так і не відповіла, чи хочеш ти малину, ось я і припустила, що соромишся сказати. Смачно ж, скажи?
Такої щирої посмішки і якоїсь наївності, нещодавно сумуюча дівчина, начебто, не відчувала ніколи
-Ну.. так - посміхнувшись сказала зеленоока і продовжила насолоджуватися ягідкою
-Ну ооось! Нарешті посміхнулася! Я вже думала, що доведеться обмазати твоє обличчя малиною, щоб хоч якось тебе розвеселити. Хоча, не думаю, що це ю розвеселило когось.. Мене, доречі, Лія звати, а тебе як?
Тільки зараз рудоволоса помітила неймовірну красу дічини, що стоїти перед нею.
-Трясця.. да це ж всі мої фантазії в одній людині..
-Хе-хе. Які фантазії? Ти чого так почервоніла. Невже, закохалася в мене?
-Нєнєнє.. Я цей... Я о іншому подумала.. ну .. там - єдине, що зрозуміла дівчина: останні клітини мозку, що в неї були вирішили покинути її саме в цей момент
-Так ти скажеш своє ім'я, заїко? - глузуючись проказала світловолоса дівчина
- А.. ДА! Мене Марія звати. Да..
- Дуже приємно познайомитися з вами, Маріє - продовжувала глузувати з почервонівшої, як спіле яблуко, співрозмовниц
-ДА! Дуже приємно!
-Ладно, красуня, мені вже треба йти. Дай свій номер, може, спишимося у Телеграмі
-А. Да. Тримай
-Ну добре, тоді ввечері тобі напишу. Бай-баай
-Бувай!
З цими словами, дівчина, в неймовірно гарній сукні, що так личить її фігурі, зникла десь у лісі.
-Єдине, що я не очікувала побачити тут, так це янгола.. самого справжнього - виходячи з лісу, подумала руда дівчина