menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 24.12.2021 в 17:47
Фанф прочитано: 257 раз
Час прочитання:
Категорія: Фентезі
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Закохані у темряву


24.12.2021, 17:47
Пролог
— Бернхарде! Бернхарде, поклич мою фрейліну Марішу, — кричала жінка середніх років у вишитій золотом зеленій нічній сорочці. Це королева, худорлява леді з палаюче червоним волоссям. Колір волосся — це символ магічної сили не тільки у королівській сім'ї, а й у всій Еркадонії. У сім'ї Арг'юстек магія передається по жіночій лінії, але розкрити повний її потенціал та силу є можна тільки після повноліття, а до того моменту вона під замком. У королеви червоне волосся і цей колір символізує силу вогню, яка переважає в магічній енергії жінки.
— Ваша величність, я вже тут! — вигукнула служниця, заходячи до покоїв.
— Що це діється? Де тебе тролі носять? — голосила королева.
— Вибачте! Я дуже перепрошую! Бігла з кухні з усіх ніг. Передала ваше прохання щодо поправок у їжі, яка буде сьогодні на столі. Також послала по вашу доньку, адже вона зараз катається верхи. Незабаром з'явиться, — виклала все як на духу повненька жінка.
— Добре... можеш починати готувати ванну та парфуми, я не хочу запізнитись на вечірнє дійство, — вальяжним тоном сказала королева і, махнувши рукою, дала служниці знак мовчати.
***
Пориви вітру лоскочать обличчя, гілки дерев нещадно б'ють, але все це тільки в радість юній Корделії. Верхова їзда – це її улюблене заняття, адже лише під час неї вона відчуває себе вільною. Звичайно шкода, що дівчина не може одягнути нормальний зручний костюм і скакати щодуху світ заочі. Вона змушена їхати з такою швидкістю, з якою їй дозволяє становище, сидячи у незручній сукні з корсетом та перекинутими на один бік ногами. Крім того, ще й супроводжують щонайменше з десяток людей, бо ж вона принцеса. Але її головна особливість - це густе, довге, майже до кінця спини, волосся, яке поки що має грубий сірий відтінок. Цей колір ніколи не подобався Корделії, але розуміла, що це тимчасово і колись у неї буде волосся яскравого червоного відтінку.
— Леді Корделіє! Леді Корделіє! - Кричав слуга позаду. Почувши, що її звуть, дівчина різко зупинилася і розвернулася. За нею зупинились всі супроводжуючі. — Леді Корделіє, ваша матінка бажає вас бачити, - передавши інформацію чоловік покірно чекав відповіді.
— Так звичайно. — подарувавши всім навкруги привітну усмішку, вона поскакала назад до замку.
***
Двері відчинилися і в кімнату зайшла юна леді.
— Доброго дня, матінко, — чемно звернулася принцеса. — Ви хотіли мене бачити?
— Так, Корделіє. Я хотіла сказати, що вже темніє і пора починати підготовку до балу. Сьогодні тобі треба виглядати по-особливому, адже до замку прибуде принц Едгар. — Королева повільно піднялась з ванни. Фрейліни огорнули її рушником та витерли. Підійшовши до дочки, пошепки додала — Тобі вже 14 років, ти досить доросла дівчина і точно вийдеш заміж за Едгара. Моя тобі жіноча порада: постарайся його зачарувати. Хоча ваш шлюб за домовленістю, це не означає, що ви не зможете покохати один одного. Мені щиро хочеться, щоб твоє тендітне серце відчувало любов. Сподіваюся, що ти з ним будеш по-справжньому щаслива.
— Дякую, мамо. — голос принцеси трохи затремтів.
— Тоді можеш бути вільною. Роберто, знайди фрейлін Корделії та накажи їм приготувати ванну.
—Так, моя королево, — служниця зникла за дверима.
— Спасибі, матінко, — спокійно сказала дівчина і тихо пішла до своїх покоїв.
***
Усі метушаться, бігаючи по урочистій залі, та закінчують з останніми приготуваннями. Багато жінок та чоловік вирують між столами, ніби у танці, розтавляючи тарілки з виделками та ложками. Несподівано для всіх двері відчинилися і всередину впорхнув тендітний чоловік з козлячою борідкою. Він голосно закричав: "Усе! Йде! Принц йде! Він уже тут!" Усі миттю затихли, а король повільно підвівся зі свого трону й сказав: «Припинити розмови! Зараз почнеться бал!» Після його слів уся прислуга ніби розчинилася в повітрі. Двері в залу знову відчинилися, але цього разу вже ввійшли принц, надзвичайної краси блондин, та його піддані.
— Прошу любити та шанувати! Принц Едгар Аглонський! — прокричав придворний. Від виду молодого хлопця в усіх жінок у залі перехопило подих, але він зустрівся поглядом лише з однією дівчиною. Принц і принцеса дивилися одне одному просто у вічі через всю залу, ніби нікого не існувало, нких. Королівська сім'я привітала гостя і король сказав: "Нехай почнеться святкування!" Всі одразу ж зашуміли, загули і почалися пісні та танці. Люди пили, їли та веселилися ще дуже довго.
— Чому нудьгуєте, юна леді? — сказав хлопець.
— Ох! Принце, ви мене дуже налякали. Не можна так зі спини підходити до пристойних дам.
— Ах, вибачте мені, панночко. Я зовсім не хотів вас злякати, — грайливо сказав він і поцілував руку Корделії.
— Ох, Едгаре, я... я зовсім не нудьгую, мені досить весело, — зніяковіла дівчина.
— Хах, леді не повинні обманювати, — підморгуючи, відповів юнак.
— Я... я … не обманюю вас. — сором'язливо відповіла принцеса, але потім трохи обурено продовжила . — Чого це у вас взагалі з’явились такі думки?
— Ви така кумедна, леді Корделіє. — з широкою посмішкою на обличчі продовжив принц, а дівчина ще схвильованіше сказала, що їй треба бігти. Не витримавши такого збентеження, вона похабцем покинула бальну залу та направилась до олюбленого кам'яного мосту. Звідти відкривається чудовий вид на Місячне озеро та ліс. Він манить дівчину протягом всього життя. Вона ніколи не ходила до тих хащів, чудово розуміючи, що її життю загрожує багато небезпек і багато хто хоче її смерті. Але сьогодні, як зачарована, побрела до лісу. Їй шалено хотілося побачити його вночі.
— Леді Корделіє! Корделіє! — З жахом кричав юний принц, побачивши, що дівчина майже дійшла до лісової межі. Він теж чудово знав, які жахіття там можуть ховатися. Юнак щосили рвонув до судженої, намагаючись наздогнати її та зупинити, але не встиг. Вона вже розчинилася в темряві лісу. Ще багато днів та ночей шукав увесь замок юну принцесу, але її так ніхто і не знайшов. 
***
— ААААААААА!!! — кричала та брикалася щосили юна особа, але дивний чоловік у плащі, не звертав на це жодної уваги. Він схопив та наклав на неї звукове заклинання. Довго ще волала полонянка, але її вже не почули у тому лісі ні цієї ночі, ні наступної.
Категорія: Фентезі Фентезі | Додав: Адамівна
Переглядів: 257 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Закохані у темряву
Завантаження...