menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 20.06.2022 в 19:29
Фанф прочитано: 432 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Млинці з медом


20.06.2022, 19:29

1793 р.
– “От скажи мені, нащо ти припхався у Францію, одягнутий, наче вельможа та щей тоді, коли тут усім рубають бошки?”- сказав Кроулі і подумав, що краще було цього не питати.
– “Ну, мені захотілося млинців і ще булочок, а тут вони найкращі!”- сказав ангел так солодко, ніби уже і забув, що знаходиться в Бастилії, закутий у ланцюги.
– “І нащо я тільки питав.”- видихнув Кроулі з тяжкістю. Він знав Азирафаїла уже три тисячі років, тому звик до його постійної вдачі потрапляти у халепи.
– “А на рахунок одежі, знаєш, у мене теж є стандарти.”- обурливо відповів Азирафаїл, потім пронизавши демона пильним поглядом, сказав.- “Це ось на тебе тут … гріх глягути.”
– “Так і повинно бути, я ж демон, як ніяк.”- Кроулі клацнув пальцями.
Ланцюги розімкнулися і впали з зап’ясть ангела. Він потер руки на яких залишилися сліди від тугого, холодного металу. Цей досвід йому запам’ятається надовго.
– “Що ж, гадаю я мушу тобі подякувати за спасіння?”- трохи посміхнувшись сказав Азирафаїл, але вмить, коли він побачив лице Кроулі, у чиїх очах загорівся вогник, посмішка перейшла у нервовий смішок.
Демон налетів на нього та з усієї сили вжав у кам’яну стіну.
– “Не смій про це навіть думати!”- із злістю просичав Кроулі, ще блище нахиляючись до обличчя свого “заклятого ворога”. – “Якщо мої прознають, що я врятував ангела то…”
Азирафаїл відчув, як лице починає червоніти від таких близьких подихів Кроулі. Думки перемішалися, по тілу пробігає незнайоме тепло, дихати стає важче. Так хочеться піддатися цим почуттям і…
– “Ти узагалі мене слухаєш?!- з недовірою в голосі крикнув демон.- "В очі мені дивись арфонутий!*”
– “А? Що?” – ніби оживши відповів ангел, ще більше вдавлюючись в стіну позаду себе, щоб створити хоч якусь відстань між ними.
– “Ее-еей, куди це ти тікаєш? Я з тобою іще не закінчив~”- лукаво сказав Кроулі прижимаючись до нього так, щоб їхні носи торкалися,- “Скажи мені от що…Чому ти сам не звільнив себе чудом божим?”- останні два слова демон протягнув ніби роблячи акцент.
Азарафаїл винувато опустив погляд,- “Я на днях отримав доволі грубу записку від Гавріїла про перевищення ліміту використання чудес.”
– “Ясно, значить тебе начальство забанило.” – трохи відсунувшись сказав Кроулі, але все ще не хотів відпускати свого ангела.- “Ти там ніби хотів млинців десь перекусити…”- вдихнувши і набравшись більше сміливості протянув,- “але так виглядаючи далеко ти не зайдеш.”
Пальці Кроулі почали розстібувати гудзики на рубашці Азирафаїла.
– “Зачекай, що ти..”- він не встих доказати, як його знову сильно зажали схопивши руки і притиснувши їх над його головою.
Кроулі рвано дихав. В його очах читалася палаюча пристрасть.
– “Пробач мені, мій Янголе”-, прошипотівши він линув до губ повністю почервонівшого посланця небес.
Ніжність поцілунка з кожною секундою переростала в щось дике, настільки пекуче неначе вбивче полум’я пекла. Хоч вони і не люди, але при такому нещадному танцю сердець навіть їм не вистачило дихання.
– “Хха…нхаа..”- задихавшийсь Азирафаїл підняв голову вверх, а потім приблизившись до вуха демона простонав,- “Кроу-ліі, нхаа.. Кро- вліі…”
– “Кроулі!!”- крикнув ангел зрозумівши, що його співрозмовник взагалі не звертає на нього уваги.
– “Перед ким я тут розпинаюсь?!”
Зіниці Кроулі розширилися, передним стояв Азирафаїл уже переодягнутий у червону накидку французького революціонера, багряну шапочку та на додачу перев’язаною через плече стрічкою в кольорах французького прапору. Видно не встримавшись він іще додав блакитну квіточку на нагрудний карманчик накидки.
   
      Кроулі не міг повірити, що його фантазія настільки перейшла межі.
– “Ангел?”- відступивши на крок він перевів погляд на ката, тепер одягнутого в одежу Азирафаїла, який зупинившись в одній позі з піднятими руками та посмішкою на лиці радів ще одному смертельному свисту гільйотини. Замріявшись він, уже і забув, як зупинив час, щоб врятувати свого янгола. Такий трюк забирає багато сили, навіть у лорда Бельзивула, що уже казати про Кроулі.
– “Тебе ж забанили”- запитальним поглядом він вказав його на одежу.
– “Наврядчи це рахується за диво.”- відповів Азирафаїл махнувши рукою.
Кроулі зробив маленьку паузу намагаючись згадати на якому саме місці їхньої розмови розгулялася його фантазія – “Так, про що ми?”
– “В знак моєї вдячності, хочу запросити тебе на обід”- сказав янгол із задоволеним лицем, потім трохи нахилившись та зробивши надуманий Я-Тебе-Запрошую рух рукою, додав,- “що скажеш на рахунок млинців з медом?”
– “Гріх не відмовитись”- демон лукаво посміхнувся, клацнув пальцями і час знову розморозився.
  Зайшли двійко охоронців і забрали ката на ім’я Жан Клот, він по дорозі ще довго кричав щось французькою та його уже ніхто не слухав.

 

 

____________________________________________________________

*Арфонутий - відсилка на дитячі історії про ангелів з пухнастими крилами, де їх постійно зображають з арфами в руках. Цим висловом демон Кроулі хотів підколоти Азирафаїла, так, як він не грає на арфі, а Кроулі, якщо уже на те пішло, не використовує вила.

Категорія: Історичні епохи Історичні епохи, Слеш, Фантастика, Гумор, Пропущена сцена, Романтика, Слеш, Флафф, Фентезі | Додав: Sunny_Metal | Теги: добрі передвісники
Переглядів: 432 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Млинці з медом
Завантаження...