Коли любити когось до нестями,
То лишаться в душі глибокі рани.
Бо ти розгледіти не зміг нутро,
За стінами фантазій і надій.
Коли любити когось хочеш,
Люби по-справжньому,
Зніми рожеві лінзи ти.
Зумій розгледіти з середини людину,
Розвій свій образ в голові.
Насправді люди не такі як нам здається.
Ми бачимо лиш те, що хочемо самі.
Чи то насправді серце б'ється,
Чи то фантазії душі.
В фантазіях душі, все чорне може білим стати в раз.
В фантазіях душі існує жовтий дикобраз.
Фантазії душі не мають меж,
Вони про принца мріють теж.
В кінці кінців будують образ принца,
І міряють його на всіх підряд людей.
Оманливі фантазії душі –
Це яблоко назвати апельсином.
І не охоче зізнаватись,
Що дуримо себе весь час.
І замість спокою і щастя,
Ми вибрали ножем у серце раз.