Бо серед гір, полів і моря,
Серед вітрів, піску й води,
Була завжди одна в нас воля,
До смерті бились ми завжди.

Співали пісні й прославляли
Героїв упокоєних в віки.
І знов ми долю повторяли,
Бо так робили наші ще діди.

Кидаю погляд й знов я бачу:
Настали смутні в нас часи.
І навіть майже вже не плачу,
Завжди були такі вони.

А головне, прошу, не дайте
Мені почути "всеодно".
Стає мені так гидко, знайте,
Бо на очах накинуто ярмо.