menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 26.05.2022 в 19:25
Фанф прочитано: 331 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 1 відгук
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

That's Life


26.05.2022, 19:25

 

That's life (that's life), that's what all the people say
You're riding high in April, shot down in May
But I know I'm gonna change that tune
When I'm back on top, back on top in June

Чергова тарілка полетіла у стіну, гучно розбиваючись та залишаючи після себе лише гостру крихту, наступаючи на котру починаєш розуміти наскільки ж ніжна людська шкіра. На фоні грала така надихаюча пісня, але ситуація була натомість сумною. Ештон тримав у руках біле горнятко, а кров з його пальців утворювала візерунок, але незабаром й цей предмет кухонного начиння був знищений вщент. Здавалося б, якби хлопчина був трохи сильніше, то зробив би дірку у стіні, але його вистачало лише на подібні пориви гніву. Готовність лізти на стіну, рвати на собі волосся, гризти руки, мало не вивертатися навиворіт. Дім належав його чоловікові — тепер вже колишньому — котрий встиг накосячити, роздратувати, допекти, пробудити те чудовисько всередині, яке бавиться лише розрухою та повним безладом, іноді ліниво перекочуючи крихкі речі між пальців, а потім з дещо винуватим видом робить просте “упс”, коли предмет опинявся на підлозі, повністю несхожим на себе. Ніколи в житті йому так не хотілося ламати та трощити, як у сьогоднішній похмурий весняний день. Донька у батьків, колишній на роботі, не підозрює, що тепер в нього нема вікон, нема вцілілих меблів, а його ліжко стирчить узголів’ям назовні. Ештон посміхнувся: ось який сюрприз він підготував для нього, для того, хто зіпсував йому життя та його можливість повернутися до нормального життя.

I said, that's life (that's life), and as funny as it may seem
Some people get their kicks, stompin' on a dream

But I don't let it, let it get me down
'Cause this fine old world it keeps spinning around

Кожен день з цим монстром приносив лише біди у голову молодого чоловіка. Час повільно тягнувся, мов густа, але гірка карамель, або як крапля на сухому склі, яка іноді не могла пройти далі. Іноді не було можливості вгадати, що буде завтра або післязавтра, через тиждень, а то й через місяць. Дивлячись назад, Ештон став розуміти, що зробив у своєму житті одну єдину помилку, котра коштувала йому його духовного спокою та додала забагато проблем за ці два роки. Він розумів, що не може повернути час назад, що подібне, все ж таки, мало статися колись, але наскільки неправильним це було, це не мало стати частиною його повсякденного життя. У його плани не входило бути постійно побитим та вічно ображеною людиною. Кур’єру довелося кинути роботу, свої мрії аби догодити чоловікові, довелося забути про свій власний вільний час та потурати усім забаганкам тільки заради того, аби відчувати себе у повній безпеці. Він почав розуміти, що тепер хоче тільки одного — помсти. Та він піднесе її сповна, знов встане на ноги, як й раніше, тому що нічого на місці не стоїть, а продовжує рухатися, долати труднощі, що Ештон й збирався робити.

I've been a puppet, a pauper, a pirate, a poet, a pawn and a king
I've been up and down and over and out and I know one thing
Each time I find myself flat on my face
I pick myself up and get back in the race

Він перейшов з кухні до ванної кімнати. Чиста, білосніжна плитка, такі ж стіни, велике дзеркало, де не було видно жодної тріщини. Це дратувало хлопця, не показувало те, як він відчуває себе насправді, не зображало його всередині, де він був зламаним, як ніколи раніше. Незабаром дзеркало було розбито ударом ноги: посередині — відбиток, а коло нього — гілки тріщин, через котрі деякі шматки скла впали у раковину, а деякі на підлогу. Але це не було кінцем: Ештон підійшов до ванної та зірвав штору, відриваючи й кільця, на котрих вже ледве-ледве тримався шматок тої клятої тканини, після чого згорнув її у великий ком й тим самим засмітив санвузол, наостанок трохи сміючись. Плитка також зазнала нападу, залишаючись вбитою. Перед тим, як піти, то кур’єр знов підійшов до дзеркала, знаходячи найбільшу, нерозбиту частину. З кишені штанів він повільно дістав темно-червону помаду. Купив її колись та ніколи не користувався — не любив, та й колишній не був у захваті, однак тепер Ештону було однаково, зовсім. Знявши ковпачок, він наніс спочатку трохи на свої губи, криво, а потім наблизився до дзеркала та почав щось викреслювати, шкірячись. Наприкінці фрази він залишив слід від поцілунку, після чого відійшов, щоб насолодитися результатом свого труда. Там, трохи криво та необережно, було написано:

Memento mori

Він зачинив помаду, дивлячись потім на самого себе: втомлені очі, шалена посмішка, у куточках губ — помада, пів голови поголена, відкриваючи початок довгого шраму на лобі, на шиї — косинка, приховуючи ту ганьбу, котру будь-хто міг обізвати “тавром”. Однак сьогодні Ештон був головним, він був не пішаком, а царем, королем цього царства божевілля, у котре він одного разу впав, а тепер вибрався, залишившись у дамках.

That's life (that's life), I tell you I can't deny it
I thought of quitting, baby, but my heart just ain't gonna buy it
And if I did think it was worth one single try
I'd jump right on a big bird and then I'd fly

Він вийшов назад. Пісня грала вже вкотре, але вона не могла набриднути, навпаки — кожного разу була як нова, як ковток свіжого повітря, як свіже варення на здобній булочці, як приємний промінчик сонця, як морський вітер у спекотний день. Кур’єр не витримав та почав підтанцьовувати, переставляючи ноги посеред розгрому. В один момент він зняв піджак, залишаючись в укороченій футболці, після чого став рухатися вільніше. Помада на його губах розмазалась, залишаючи щось схоже на грим та відчуття, що до цього носом йшла кров. Він широко посміхнувся, відчуваючи, що сьогодні він може все. Стрибнувши з розбігу на диван, хлопець зіпхнув ногою усе з кавового столика, переходячи на нього, продовжуючи танцювати в найкращих традиціях Елвіса Преслі. Дістав цигарку, Ештон закурив, струшуючи попіл на коштовний килим під меблями. Вдосталь натанцювавшись, столик був пробитий ударом ноги, а диван перекинутий, отримуючи на додачу дірку від загашеної цигарки, бичок полетів у найближчу рослину.

I've been a puppet, a pauper, a pirate, a poet, a pawn and a king
I've been up and down and over and out and I know one thing
Each time I find myself flat on my face
I pick myself up and get back in the race

Сьогодні для нього не існувало перешкод, ніяких заборон. Світ казався таким невеликим, але таким прихильним до нього, мов було зрозуміло, на що заслуговує той, хто дозволяє собі розпускати руки. Ештон точно знав, що це був явно не кінець, але він був готовий до чого завгодно, до того, що буде далі. Опинившись у невеликому коридорі, на підлогу стали падати одна за одною картини, іноді на стінах стали з’являтися сліди від взуття. Він зайшов назад, забираючи піджак, залишаючи позаду погром, немов господаря хати прийшли грабувати, й пограбували. Ештон декілька разів моргнув, після чого вийшов назовні. Сідаючи на одну зі сходинок, він знов дістав цигарку й закурив, злегка тремтячою рукою тримаючи її.

That's life (that's life), that's life and I can't deny it
Many times I thought of cuttin' out but my heart won't buy it
But if there's nothin' shakin' come this here July
I'm gonna roll myself up…

Його губи смикнулися у посмішці, оголюючи забруднені у помаді зуби, а сам хлопець видихнув, розслаблюючи плечі. Він зробив неможливе, однак не став засмучуватися, що не зробив більше — цього було цілком достатньо. Переводячи погляд на вікно, він лише посміхнувся від вигляду ліжка.

...in a big ball…

Не було більше того паїньки-чоловіка, який завжди чекав вдома й мовчав, коли йому казали. Він помер. Але народилась нова людина — новий Ештон, який був готовий рвати та метати, якщо хтось схожий на його колишнього встане у нього на шляху, посміє йому суперечити.

...and die.

- Ми ще з тобою зустрінемося, Кассіусе, це точно, таке життя. - Хрипким голосом сказав собі Ештон, туша цигарку о статую біля порога.

Видохнувши дим, він встав, обтрусив піджак та почав повільно йти з місця, куди він більше ніколи не повернеться.

My, my!

 

Категорія: Повсякденність Повсякденність, Songfic | Додав: strobelite | Теги: оріджинал, повсякденність, згадка про шкідливі звички, згадка про аб'юзивні стосунки, драббл, сонгфік, згадка про кров, шкідливі звички
Переглядів: 331 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Оцінка: 4.5/2
Ставлення автора до критики: Обережне
Всього коментарів: 1
ну ти смалиш, афтор, шкрябай далі! неймовірна hot strong energy від ештона. такому менчику модна вибачити навіть розйобану вщент хату

avatar
That's Life
Завантаження...