menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 02.05.2022 в 13:13
Фанф прочитано: 347 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Коханець Смерті. Глава 1: В пошуках твого імені


02.05.2022, 13:13
Попередня глава
Пролог

Люди пошепки передавали один одному чутки про демона, який мандрував містами та залишав після себе один лиш попіл. Деякі казали, що це був жалюгідний на вид виродок з кривими лапами та лицем старця, інші описували його як молодика з рогами. Єдиним було одне – його боялись та озирались навколо. Особливо цьому підігрували барди, які складали пісні та додавали кожен раз деталі, щоб ще більше шокувати народ, бо ніхто не платив монетами за нудну розповідь.

– Насвітанку дівчина молода

покохала юнака.

Зайшло сонце, її міцно обійняв

і з собою на той світ забрав.

Не важливо було, що рима хромала, та і струни потрібно було настроїти. В шинку лилось пиво і пісня якнайкраще підходила хмільному звеселенню стомлених гостей. Ніхто з них не знав, що герой, якого описували її рядки, знаходився прямо поряд з ними.

Данте зупинився, прислуховуючись до слів "перевернувся в облізлого лішого", та не стримав посмішки. Він все сподівався почути про себе хоч щось, схоже на правду, але поки нікому не вдалось його потішити. Не дочекавшись кінця балади, чоловік рушив далі у своїх справах.

Місто занурилось у темноту пізнього вечора. Найзручніший час для таких, як він. Проте наміри Данте були доброчесні, на відміну від тих самих чуток. В академії знаходились цінні матеріали, що стосувались магії мертвих, а тому були закриті від допитливих очей. Неможливо було сказати, що їх ховали за сімома замками, бо тоді Данте довелось би забирати їх силою. А поки у світі існують жадібні до багатств, можна домовитись про будь що.

Чоловік підійшов до високого камʼяного забору, вчепився за виступи й легко подолав перешкоду, опинившись в кінці двору біля будівлі. Ця частина була занедбана. Данте заскочив у високі кущі троянд, шипи зачепились за одяг та подряпали шкіру. Озирнувшись, чоловік проліз через товщу нерозкритих квітів, потерпаючи від їх болючих укусів.

– Я тут, - пролунало дуже тихо, але Данте зміг почути. На подвірʼї стояв нічний сторож, який ховався в тіні. Данте швидко опинився поруч, мовчки кивнув. Сторож зачепив кільце назменої двері і відкрив сходовий прохід. Спустившись, він запалив факел та пішов коридорами до архіву.



Спустившись, він запалив факел та пішов коридорами до архіву

– Час є до світанку. Я...

– Мене можна не провожати. Я сам зможу вибратись.

Охоронець недовірливо подивився на Данте.

– Якщо щось пропаде, в мене будуть проблеми.

– Знаю. – Посміхнувся чоловік. – Завітайте насвітанку, якщо так боїтесь. Випʼємо кави напрощання.

Охоронець насупився, але нічого не відповів. Він відчинив двері власним ключом і вони зайшли в приміщення з високою стелею і довгими стелажами. В ніс вдарив затхлий запах мишиного посліду та плісняви.

– Розбирайтесь самостійно. Мені потрібно повертатись на службу.

З цими словами супроводжуючий залишив Данте, забравши джерело світла з собою, та закрив прохід. Чоловік цілеспрямовано рушив вглиб архіву, нібито знав точно, де серед купи книг та літописів знаходиться те, що йому було необхідно. Темрява не заважала, навпаки, допомагала розгледіти набагато більше. Такі, як Данте, живуть вночі. Не було чутно ні його кроків, ні навіть шороху одягу від його рухів. Тільки коли відкрив рукописи, сторінки ледве чутно зашелестіли під тонкими пальцями.

Чоловік жадібно зачитувався в тексти, написані розмашистим почерком невідомого автора. Памʼять легко занотувала те, що вбирали очі. Потім Данте скопіює матеріали і поповнить свій власний архів, який покладе початок до черги розробок та заборонених Радою Чаклунів експериментів. А поки він накопичував знання з некромантії, збираючи їх по крихтам зі всього світу. Цю магію називали темною, знищили її осередки та офіційно обʼявили незаконною будь-яке заняття нею. Самого Данте правила не турбували, тільки завдавали додаткових перешкод. Вся метушня з некромантами вказувала на одне – їх бояться, а тому слід нарощувати свої сили. Тільки ця магія допоможе йому досягти власної мети, і вона не стосується влади. Влада буде лише інструментом.

Данте закрив книгу і сховав в сумку. Здається, він збрехав охоронцю. Деякі матеріали він все ж таки позичить. Далі потягнувся до купи неакуратно зшитих листів і прийнявся детально оглядати. Схоже було на чорновик. Залишені на полях нотатки вказували різні імена. Це були розповіді свідків. На останньому листі закреслені робочі назви майбутньої книги, які привернули увагу Данте – "Мор в Німеччині. Показання хворих і тих, хто вижив". Некромант сів на підлогу і ретельно почав досліджувати зміст.

"Долорес, 1349 рік. Запис ведеться зі слів помираючої. Увага, розповідь може бути неточною через передсмертні галюцинації.

...Спочатку занедужали наши сусіди. То була молода пара, вони чекали на дитину. Чоловіка звали Кай, дружину Анна. Прізвище Міллери. Вагітність проходила важко, Анна була дуже чутливою, тому мор обрав її першою. Він завжди обирав найслабших. До неї приходив священник, забрали в лепрозорій, але потім повернули і вона померла вдома. Я бачила її, вся в чорних пухлинах. Як я зараз. Я трималась на відстані, але, як бачите, мор не оминув і мене. Кай на той момент теж занедужав. Потім бачила, як він рив могилу на подвірʼї, відніс туди Анну, але чомусь довго не закопував. Казали, що Кай ліг з нею поряд, чекаючи власної смерті..
."

Данте не дочитав розповідь жінки, тому що прекрасно знав її. Як давно він не чув своє людське імʼя. Відчуття занурення в холодну воду повністю огорнуло некроманта, змусило тремтіти руки. Чоловік перевів дихання, щоб прийти до тями. Він чудово усвідомлював, що не може зараз дати волю емоціям. Обережно ховаючи їх всередині, Данте загартовував силу холодного розуму. Прийде час, і він дасть всьому накопленному волю, але не зараз.

Він утикнувся лобом в пожовклі сторінки. Біль відчутно сжало серце, потребуючи виходу. Липкий та вологий подих минулого досягнув ноздрей, а вуха нібито почули дзвінкий голос, який звав його: "Кай!" Найпрекрасніша жінка в його житті ніжно посміхалась. Її образ був освітлений теплим світлом. Золоте волосся спадало на плечі, румʼянець іскрився на щоках під голубими очами. Вони були наповнені найщирішим коханням, від якого Данте млів із середини.

Віддалений стук кроків розвіяв приємне марення. Некромант швидко підвівся на ноги, затримався, поклав чорнетку до себе та сховався серед стелажів.

– Я бачив, що він зайшов через таємний прохід.

– Хто це?

– Не маю уявлення, містере Остін. Я бачив, що в нього було довге чорне волосся, мав високий зріст та був одягнений в накидку. Здається, це той самий демон, про якого всі говорять.

Двері з грохотом відчинились і охоронець в компанії із знайомим Данте чаклуном почали шукати його.

– Виходь, покидьку! Я знаю, що ти тут!

Тишина була йому відповіддю. Тихо-тихо пролунав сміх, Остін підняв очі вгору і побачив відкрите вікно. Чалкун чортихнувся.

– Приступити до ревізії. Треба дізнатись, що він розшукував. І в імʼя Святої Діви, якщо це заборонені книги, його потрібно знайти негайно і зупинити!

Наступна глава Глава 2: Викуп

Категорія: Романтика Драма, Фентезі, Містика, Романтика | Додав: Ikkusha
Переглядів: 347 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Коханець Смерті. Глава 1: В пошуках твого імені
Завантаження...