menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 08.01.2022 в 11:13
Фанф прочитано: 463 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Гра в пішаки 1


08.01.2022, 11:13
1.
-Він не міг далеко відійти, треба обстежити територію - тихо, проте чітко проговорила  Шона.
   Ми йшли втрьох, Шона попереду, я і Кейран за нею. Торгівельним центром сновигали люди, їх було досить багато, щоб непомітно розчинитись серед них. Ми стрімко йшли через ці хвилі відвідувачів, видивяючись серед них нашого знайомого. 
-Розділимось. Я огляну вестибюль і східну частину. Ти, Кейран, оглянеш західну частину і технічні приміщення за нею. - руда кивнула, -  На тобі, Хелл, північна частина, сходи, парковка. 
   Ми лише перекинулись поглядами і квапливо розійшлись у різні боки, не промовивши більш ні слова.
Магазини змінювалися один за одним, в них неквапом ходили люди, вони ліниво перемовлялися або жваво щось обговорювали. Вивіски, вітрини, яскраве освітлення і музика. Гро ніде не було видно і це дратувало. Треба знайти і зупинити, доки він не встиг заподіяти більше шкоди, ніж уже є. Пройшовши всю північну частину центру, я відправила повідомлення, що починаю рух до сходів. Перед тим, як вийти за двері з відповідним знаком, потрібно обов'язково оглянути туалети. Санвузол для людей з інвалідністю виявився
порожнім - на огляд знадобилось секунда. Жіночий туалет виявився стандартно набитим. Ціла ватага жінок, всі щось говорять, хтось миє руки, хтось поправляє зачіску, хтось сушить руки і заглушує шумом сушилки все навколо, від чого інші говорять ще голосніше. Чоловік в жіночому обов'язково привернув би увагу. Не варто гаяти час. Хіба... Перевдягнувся? Замаскувався? Дивно було уявити Гро в жіночій сукні чи перуці. Така собі жіночка переросток з триденною щетиною. Навряд чи. Розвернувшись біля входу в цей жіночий
гамірник, попрямувала до чоловічого. 
   В дверях до вбиральні зіштовхнулась із чоловіком років сорока. Той лише здивовано глянув на
мене, але вираз мого обличчя не дав йому сміливості запитати щось чи зауважити. Всі кабінки зачинені, зелені відмітки на дверях вказували, що там порожньо, біля умивальників порожньо, лише один кран ввімкнено. Я стрімко присіла і оглянула наявність взуття за дверима кабінок - нічого. Неекономний торгівельний центр, варто було би встановити сенсорні крани. Я рефлекторно підійшла до крану, піднесла руки під прохолодну воду на кілька секкнд і закрила воду. Одним коротким рухом бризнула залишки води у раковину і мимохідь кинула погляд у дзеркало. Щось привернуло увагу. За моєю спиною були кабінки, в них порожньо. Чи лише здається, що порожньо. Я на пару секунд застигла на місці і стрімко розвертаючись, з розбігу ногою вдарила по дверях кабінки позаду. Вона з гуркотом відкрилась і вдарилась об стінку, від чого всі інші кабінки сколихнулись. За нею виявився подаруночок у вигляді дещо здивованого, але не розгубленого Гро. Він уже рішуче зістрибував з унітазу, на кришці якого сидів на зігнутих ногах. Я зробила крок назад - замало місця для маневру.
-Ноги затерпли - криво посміхнувшись, виправдовуючись, сказав Гро. 
Я не витрачала часу на балачки і зі всієї сили заїхала йому ботинком під коліно. Не зламала. Шкода! Бо вже наступної миті він викинув кулак для удару. Довелось стрімко відходити, бо його удар мене відрубить на кілька годин. Я блискавично відскочила, ще раз при цьому нанесла удар по його стегну. Щоб не втік. Але він лише
нахабно посміхався. І тут я не втрималась. Удар з розвороту в щелепу мав би привести його в інший стан. І, власне, привів. Вийшло не так потужно, як я планувала, все ж у нього чудова реакція, але я швидша, хоч і на долю секунди.  Пух! і посмішка Гро стала підфарбована червоним,  білі зубки стали не такими білими - посміхайся далі!
-Хелл, не варто цього робити - облизнувши губу, мовив білобрисий.
-Думаєш? -  це що ще за розмови?
-Ти примушуєш мене бути грубим - він обережно доторкнувся до своєї губи. 
О, це мені комплімент.
-Переживу - тут вже я не втрималась від посмішки.
 Він тягне час. Він знає, я тут не сама. Він тягне час. Навіщо? 
Ми стояли навпроти один одного в стійці, готові атакувати щомиті. Він з розсіченою губою, я з поганим настроєм. Треба це закінчувати, поки він не вирішив закінчити по-своєму. Я перша вдарила ногою, знову швидко, знову по його стегну. Він виставив захист і паралельно вдарив кулаком, тут вже я мусила ставити захист. Удар був потужним і у мене неприємно занили руки в місці зіткнення з його кулачищем, все ж вчасно відскочила. Я зашипіла від болю і ледь стрималась, щоб не потерти руки.
Він теж стрімко перемістився до вхідних дверей і замкнув їх. Схоже, цей патлатий сподівається від мене тут позбутись. Ну це ще побачимо, хто від
кого. Наступна атака була такою ж стрімкою і удари посипадись на нього, мов з мішка. Він теж не дуже панькався, але йому важче тут давати відсіч, замало місця для такого масивного хлопця. Ой, щось мені не дуже його і шкода. А поки що, отримуй в пах! Все ж встиг захиститись. Частково. Гро зігнувся і я не шкодуючи опустила з усієї сили ногу йому на спину. Він відрубився і  повністю дезорієнтований розпластався на
глянцевій плитці підлоги, яка раніше його так нахабно підвела. Саме відображення на плитці привернуло мою увагу раніше, коли я глянула в дзеркало пару хвилин тому. А могла ж і прогавити покидька. 
Дістала телефон, потрібно відзвітувати Рейні.
-Слухаю - рявкнули на тому боці.
- Я його взяла, - повисла секунда тиша.
- Де ви?
- В Індиго центрі. Шона  та Кейран оглядають інші частини центру. Зараз повідомлю їм, що Гро у нас.
- Стоп! - пауза. Дивна така пауза, бо я не знала, як реагувати, адже й так нікуди не бігла. 
- Ти з Гро наодинці? Шона та Кейран не знають, де ви?
- Ще ні. Інструкції? - в цей час Гро зашевелився і я мусила сісти йому на спину та заломити руки за спиною в захват, щоб не рипався
лишній раз.
- Так - низький жіночий голос Рейни прокаркав на тому кінці, - він поранений? 
- Приходить до тями.
-Ввімкни динамік, інструкції для вас обох.
-Рейна?
-Динамік, Хелл! Немає часу!
     Я не могла зрозуміти, що відбувається. Інструкції для обох? Але Гро покидьок, зрадник! 
В цей самий момент покидьок та зрадник несамовито смикнувся і спробував мене скинути зі спини. Таки прийшов до тями гад! Мене добряче тряхнуло, але я все ж втримала захват і нагадала козлу, хто тут на правах сильнішого. А ось телефон вилетів на пару метрів по глянцевій підлозі. Я сильніше заломила
руку йому за спиною і почула приглушений стогін - музика для моїх вух.
-Не рухайся, бо зламаю руку! - прошипіла йому у вухо.
-Це зайве, Хелл! Я буду слухняним - неголосно крізь смішок сказав Гро. 
-Не дратуй мене краще - спокійно сказала я, але всередині всі чорти пекла кричали: зламай йому руку! А краще ногу, щоб не втік!
-Бо ти знову будеш використовувати брудні прийомчики? - він все ж почав крутити головою, щоб побачити мене. 
Не подобається підлога туалету під носом? Ой, яка неприємність!
- Не роби різких рухів, я попередила, - і трішки притисла його зап'ястя, - А тепер повільно підводься. 
Потрібно дотягтися до телефону. Очей з цього чоловіка краще не спускати, бо тільки дай момент, то й смуга ляже. 
- Рейна хотіла сказати пару слів тобі.
Гро на мить затих і повільно почав підводитись, я обережно зіскочила з його спини, не втрачаючи хватки на  його руці за спиною. Таки слухняний хлопчик.  Ми зробили пару кроків і я рвучко підібрала телефон. Для цього довелось одну руку звільнити. І свою і його. Алеправа рука Гро все ще була у мене в захваті і він не намагався вирватись. Дивно. Я натисла динамік.
-Рейна?
-Ви не поспішаєте, - пробурчав голос в телефоні.
-Ми були зайняті- крізь смішок сказав Гро. Обличчя його я не могла бачити, але чула нахабний тон. 
-Ти як?
-В нормі. Твоя дика кішка надала мені бадьорості.
Мене перекосило від злості. Дика кішка? Що за бісова розмова? Я не дуже ніжно штовхнула його в спину.
-Ахаха! - він аж закинув голову, - Рейна, я беру замовлення! Тільки мені б трохи звільнити руки.
Що за нісенітницю він городить? 
-Тебе добре приложило, як я бачу?! - неголосно сказала я. Але Рейна мене почула.
-Хелл, відпусти Гро.
Тепер я дивилась на телефон і не знаходила що сказати. Здається, моя щелепа впала з гучним лязгом.
-Рейна?
 Мене глючить? Я не отримувала по голові!
-Відпусти Гро - чітко вимовляючи кожне слово, промовила Рейна своїм низьким голосом. 
В цей час Гро зробив неймовірний поворот івивернувся із захвту. В момент ока стояв на відстані метра від мене і нахабно посміхався.
-Упс - в примиряючому жесті підняв він руки.
Я стисла телефон в руках, мені хотілось запустити його в голову цьому негіднику.
-Хелл, ти відпускаєш Гро. Шоні та Кейран говориш, що не знайшла його.
-Рей, мені потрібна евакуація. - заговорив Гро, - Для двох.
-Двох? - перепитала вона.
-Так. Для мене...та Хелл. - його посмішка була на стільки широка, що всі Чеширські коти могли здохнути від заздрощів, а акули - втопитися з горя. ну а в очах, звісно ж, танцювали не чортики, демони!
В динаміку тиша на кілька секунд. Схоже Рейна, як і я, втратила змогу говорити. Але ще за мить ми почули:
-Гаразд. Через 5хвилин твій вихід, через 15 - вихід Хелл. Парковка  біля західної частини, синій Форд, ключі віддасть на вході перехожий в коричневих рукавицях.
Я невірячи перевела погляд на телефон. 
-Рейна? Я не зовсім розумію інструкції - дещо різкувато вийшло запитати в мене.
На тому боці зв'язку почулось коротке зітхання.
-Хелл, Гро найнято для виконання ..гм, завдання. Твоя функція надати всю необхідну допомогу. 
-Шона та Кейран?  - тупо спитала я
-У них немає інформації про це завдання і не буде. Подальші інструкції будуть надходити від Гро.
Я не вірила своїм вухам. Цей козел буде надавати мені інструкції? Та що тут відбувається????
-Шона та Кейран будуть шукати мене...
-Так, на тебе вже підготовано орієнтування, - перебила мене керівниця. - Через 2 доби все буде в змі, а через добу по внутрішніх каналах, тож маєте фору. 
Гро не став далі слухати, він вже повернувся в кабінку, з якої я так нечемно його попросила. На гачку на стіні висів наплічник, який він швидко забрав і закинув за спину. На голову вдів кепку, яку дістав з того ж наплічника і стрімко пройшов повз мене до виходу із вбиральні, не забувши кинути посмішку. 
-Чекаю тебе на вулиці, - кивнув він на прощання.
-Він пішов? - почувши стук дверей, спитала Рейна.
-Так. - рявкнула я
-Хелл, найближчим часом тобі буде важко, але так треба. Повідом Шоні та Кейран, що ти йдеш перевіряти парковку. Після цього викинь телефон в урну. Всі інструкції будуть передані через Гро. Твоє завдання їх виконувати і тоді все буде добре. І з тобою, і з Леоною, - моє серце защеміло. - В разі самої крайньої
необхідності, набереш номер телефону штабу в Лондоні і скажеш: журавлиновий строп. Але це за крайньої необхідності. Зрозуміло? За надзичайно крайньої необхідності.
-Так. 
-Від тепер ти проти нас, - і вимкнулась.
Вона вимкнулась. Я не могла в це повірити. Автоматично набрала повідомлення, що йду
перевіряти парковку, відправила Шоні та Кейран. Глянула на себе в дзеркало. Дещо розгублений погляд, дещо розтріпане волосся, дещо зім`ята сорочка під чорним жакетом. Одним рухом пригладила волосся, провівши по довгому високо зав"язаному в хвіст волоссю, поправила комір сорочки і змінила погляд на розслаблений. Виходячи із дверей вбиральні, викинула телефон в урну.

 
Категорія: Романтика Екшн (Action), Екшн (Action), Романтика | Додав: Ian_Kosvin
Переглядів: 463 | Завантажень: 0 | Оцінка: 4.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Гра в пішаки 1
Завантаження...