menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 30.03.2022 в 19:03
Фанф прочитано: 404 рази
Час прочитання:
Категорія: Романтика
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Хочу побачити твої сльози


30.03.2022, 19:03
То була десята вечора. Я зайшла до тебе на хвилинку лиш забрати забуті речі, та тепер ти мене силою звідси не виженеш. Ще пів години тому ти так щиро посміхався мені і ми разом сміялися з того фільму. Звісно, я цього раніше й не помічала. Все-таки ти чудовий актор. Першим, що я побачила, коли зайшла до квартири, була темрява. І ти. Он там, на підлозі біля ліжка. Ти сидів із напів розстібнутою сорочкою навпроти дзеркала. Хтось, хто зовсім тебе не знає, міг би сказати, що ти лишень милуєшся собою. Та твій погляд був сповнений ненависті. Здавалось, тепер я чула все, про що ти зараз думаєш. Я сіла поруч, перегородивши тобі вигляд на власне відображення. Не проронивши ні слова, дуже ніжно тебе поцілувала. Я сподівалася відчути солоний присмак сліз на твоїх устах. Але відчула лише м'який доторк, який усе ще викликав приємний трепет. Ти міцно притиснув мене до себе, і єдиним звуком було твоє пришвидшене дихання. Як би я хотіла, щоб це були схлипування, я хочу, щоб ти задихався у сльозах. Мені хотілося кричати. Точніше не так, хотілося кричати на тебе. Хотілося змусити тебе нарешті зірвати цю посмішку і побачити твої сльози. Навіть зараз ти все ще не переставав прикидатись і я відчула, як ти знову спробував натягнути звичну маску. Мабуть, вийти із образу не так то й легко. Як же я хочу, щоб ти заплакав, щоб виплакав усі свої переживання, весь той біль, що зараз роз'їдає зсередини. Бо, боюсь, скоро цей біль може дійти і до життєво важливих органів, а далі дороги назад не буде.
 
Твоя голова повільно схилилась на моє плече, тому все, що я шептала, луною звучало в твоїй душі.
 
Ти прекрасний, найкраща людина на цьому світі, і я цілком у твоїй владі. Невже ти не бачиш, що робиш зі мною? Після того, як я зрозуміла, як воно, щодня чути твій голос, відчувати доторки твоїх рук та поцілунки губ, я більше не зможу від цього відмовитись. Я не дозволю тобі так погубити себе. Я хочу ще жити, та як мені це робити, коли я відчуваю, як сильно ти страждаєш? Я зроблю все заради тебе. Якщо раптом ти все покинеш і підеш світ за очі, я піду за тобою. Якщо треба буде вбити когось, аби не втратити тебе, я не замислюватимусь ні миті та натисну на курок. Я завжди чекатиму на тебе, хай це буде навіть ціла вічність. Ти став рідним для мене, ти невід'ємна частинка мого життя та моєї душі. Той зв'язок, що є між нами, цінніший над усе у світі. Мені цілком байдуже на інших, хай вони всі котяться під три чорти, лиш ти, ти залишся тут. Я зроблю усе задля тебе. Та є те, що у мене не вийде. Так, я не всесильна. Я не можу позбавити тебе цих страждань. Це під владу лише тобі. Але зараз ... Зараз ти не зі мною. Зараз ти поглинутий своїми страхами, своїми сумнівами. Сумнівами у собі. 
 
Ти прекрасний. Ти ідеальний. Ти досконалий. Знаю, зараз ти мені не віриш, ти не хочеш чути ні слова про це, та я кажу щиру правду. Навіть якби ти уважніше подивився у дзеркало, навряд чи побачив. Бо те, що так тривожить тебе у глибині душі, не дає тобі дихати. Тобі не вистачає кисню, ти задихаєшся, у тебе темніє перед очима і тепер ти вже нічого не бачиш, ще трохи, і твоя свідомість покине власне тіло. Невже ти даси повний контроль страху перед недосконалістю? Невже ти можеш дозволити йому це зробити? Ти так просто дозволиш йому вбити тебе? Слабак.
 
Отож плач. Плач так, як ще ніколи не плакав, так, наче це сльози скорботи на твої поминках, наче це твоя остання емоція, остання змога відчути хоч щось. Бо так це і є. Дай голос своїй душі, благаю тебе, відчайдушно. Позбавитись болючих думок важко, це завдає страждань. Спогади, докори, сумніви - усі вони міцно тримаються у твоїй свідомості. Вони запустили коріння у глибини мозку, тож здається, що вирвавши їх, ти не залишиш нічого. Але це зовсім не так. У тих хащах ховається багато чого важливого, світлого та приємного. Хоч як боляче тобі зараз не буде, іншого шляху звільнитися немає. Знаю, для тебе душевний біль - звичний стан, на який ти вже не звертаєш уваги, який притуплює інші емоції та не дає тобі змоги помітити їх хоч краєм ока. Та ти вмієш відчувати. Ти вмієш плакати, а отже, навчишся і сміятись. Не так, як ти зазвичай це робиш, а сміятись очима, сміятись душею та усім своїм єством. Та зрозумій головне. 
 
Ти прекрасний. Ти неймовірний. Ти божественний. Ти достойний усього найкращого у цьому світі. І я кохаю тебе. Я кохаю тебе кожною найдрібнішою частинкою своєї душі. Та я не можу робити це за двох. Ти теж маєш докласти зусиль і полюбити себе. Ти теж маєш докласти зусиль для того, щоб це почуття не вбивало мене. Не погуби нас обох.
 
Притихлі звуки схлипувань.
Це, напевно, найкраще з усього, що я коли-небудь чула. З кожною хвилиною вони все голоснішають. Я відчуваю, як твої плечі здригаються в судомах. Нарешті ...
 
Отож, тепер тобі нічого не заважає дихати і ти уважно мене слухаєш. Запам'ятай це відчуття. Це найболючіша та водночас найщасливіша мить твого життя. Тепер ти вільний. Ти повністю заглибився у себе та можеш відчути усе. Ти відчуваєш все одразу. Відчуваєш свої гіркі поразки, моменти зневіри. Відчуваєш, що тобі завжди дістається срібло. Відчуваєш утому від удаваних посмішок, від лицемірства інших та головним чином свого, ти не визнаєш себе та своєї цінності, не віриш, що здатен на щось, що достойний чогось, достойний любові. Та пам'ятаєш, що я казала? Тепер ти вільний. Ти вільний від цього. Це було дуже боляче, правда? Вірю. Скільки ж місця займала вся ця бридота в тобі, за нею зовсім нічого не було видно. Та тепер є ще одна важлива місія: наповнити звільнений простір. 
 
Ти прекрасний, і тепер ти здатен у це повірити. Принаймні з часом ти приймеш цей факт. З часом...Та я буду з тобою завжди, ти ж не забув? Отож я почекаю, доти я не можу тебе любити, як би пристрасно я цього не бажала. 
 
Божественний, що ж нам ще залишилось зробити? Твоя душа тепер - чистий аркуш паперу. Ти зможеш багато чого відчути, ти багато туди запишеш. Та, будь ласка, залиш хоч невеличкий клаптик для мого імені, добре?
 
Вологі доріжки сліз все ще не встигли висохти на моєму обличчі, як ти, повністю знесилена, поклала голову мені на плече та заснула. Хм, залишити клаптик для тебе, це ж треба було таке вигадати. Твоя любов до метафор ніколи не перестане мене дивувати. Та ти не бійся за той клаптик, його явно не вистачить для твого імені, воно вже давно витатуйовано в моєму серці і стерти його звідти вже не можна буде, навіть роздерши на шматки. Я маю багато за що попросити в тебе пробачення, але знаю, що отримаю ляпаса за те вибач. Ти знову скажеш, що я не маю цього казати, бо ж ні в чому не провинився. Тож все, що мені залишається, це тихенько прошепотіти тобі "дякую". Усіх в світі слів не вистачить, аби висловити мою вдячність і любов. Вдячність за те, що ти є, і що ти поруч. Не знаю, скільки часу мені знадобиться, щоб повністю повірити твоїм словам, та я зроблю це. Заради тебе і заради себе. Бо, хоч ти й сама це чудово знаєш, я безтямно кохаю тебе.
 
Я акуратно перебирав твоє пухнасте волосся. Навіть сама можливість торкатися тебе робить мене безмежно щасливим. Тепло твого тіла зігріває мене, проникаючи в саме серце, і відпускати тебе зовсім не хочеться, особливо зараз.
 
Ти прекрасна. Ти неймовірна, найкраща з усіх у цьому світі. І я більше ніколи не зроблю тобі боляче.
 
Темрява, в якій ми ще нещодавно сиділи, потихеньку відступала, та на її місці з'являлися перші промінчики вранішнього сонця. Треба буде повісити штори, не хочу, щоб щось порушило твій сон. Але це потім. Зараз же світло розбудить тебе. Світанок сьогодні занадто прекрасний, аби просто спати.
Категорія: Романтика Романтика | Додав: On_fire
Переглядів: 404 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Хочу побачити твої сльози
Завантаження...