menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 25.04.2022 в 21:32
Фанф прочитано: 264 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Коханець Смерті. Пролог


25.04.2022, 21:32


– В мене знову нічого не вийшло... – Сиплим голосом промовив чоловік. Його понура фігура зігнулась у кріслі. Спираючись ліктями на коліна, він сховав обличчя за недбало зібраним волоссям, проте я все одно знав цей вираз. Через численні дні недосипання під очима залягли сірі тіні, щоки впали і покрились щетиною. В такі дні, як ці, мій друг зовсім забував про себе і повністю віддавався тій самій справі, на яку поклав своє життя. Якби він був людиною, давно вже заморив би себе до смерті.

– Данте, я не збираюсь тебе втішати, але нагадаю, що тобі не слід настільки сильно виснажуватись. В такому стані ти не здатний дати відпір, якщо хтось прийде за твоєю головою.

– Хм. – Було мені відповіддю. Я знав, що він ще й саркастично посміхнувся. Мої нагадування для Данте були пустим звуком. Насправді він полюбляє ходити по тонкому лезу й потрапляти у ситуації, коли потрібно боротись. Не важливо з ким або чим. Він сам був для себе головним суперником. І якщо у битві з ворогом Данте міг випустити пар, віддатись божевіллю з запахом крові, то довічна боротьба з самим собою та страхами зʼїдали його із середини.

Фігура в кріслі похитнулась. Чоловік підняв голову та обдарував мене сумним поглядом.

– Мені немає спокою без неї. Я віддам всього себе, щоб повернути Анну до цього світу. Чого б це мені не коштувало.



– Ти некромант, мій друже, а не Бог

Данте стиснув кулаки. Він чудового розумів, що я правий. Я зачепив той самий страх, який сковує його шию чіпкими лапами і гострими кігтями впивається під шкіру. Він не дає глибоко дихати і водночас змушує жити. Він боявся програти. В темних очах загорівся вогонь спротиву. Цей чоловік ніколи не змириться з тим, що Анни немає поряд. Буде або так, як захоче він, або Данте загине. Іншого шляху не було.

– Не Бог, так. – Ще тихіше промовив мій друг, проте голос його звучав впевнено. – Він подарував моїй дружині життя, а Смерть забрала. Щоб умилостивити її, я стану їй найвідданішою слугою.

– Слуги покірно виконують накази, чи не так? Ти не вмієш цього.

Чоловік перевів погляд на вогнище в каміні. За вікном помірно стукали краплі доща о скло та по даху. Погода у Великобританії постійно була бридкою, сирість вʼїдалась навіть у постіль. Я розводив багаття, щоб хоч тимчасово позбавитись від почуття холоду, а Данте було зовсім начхати. Він міг знаходитись у спартанських умовах та спокійно засинати навіть на голій землі. Проте сьогодні і він посунувся поближе до каміну.

– Тоді я стану її привілейованим коханцем.

– Яке нахабство!

Данте нічого не відповів, відкинувся на спинку крісла та прикрив очі. Нарешті заснув.

Наступна глава
Глава 1: В пошуках твого імені
Категорія: Романтика Драма, Фентезі, Містика, Романтика | Додав: Ikkusha
Переглядів: 264 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Коханець Смерті. Пролог
Завантаження...